Фабула судового акту: Починаючи з 01 січня 2015 року законодавцем було внесено зміни до Податкового кодексу України в частині виключення частини податкового зобов’язання до сум прощення боргу за кредитами в іноземній валюті, які було не погашено до 01 січня 2014 року та за якими відбулась зміна валюти кредитування з іноземної на національну - гривню. Тобто, враховуючи дві економічні кризи 2008 та 2014 років, які позбавили платоспроможності більшість позичників призвело до потреби відновити баланс між вартістю кредиту та майновим станом позичальників з урахуванням обліку доходів в державі які виражається у національній валюті та співвідносяться з економічним станом у державі.
Так, Податковий кодекс України було добавлено пунктом 8 підрозділу 1 Перехідних положень яким встановлено, що Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов’язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Натомість в даному спорі, кредитор за кредитним договорам після прощення боргу за процедурою зміни валюти зобов’язання з іноземної на гривню, все одно звітував (форма №1-ДФ) до податкових органів за пунктом 126 Довідника ознак доходів фізичних осіб про нарахування суми доходу як додаткове благо на всю суму прощення. В свою чергу податкової органи не здійснюючи належного дослідження документів за якими відбувалось прощення боргу, нараховували колишньому позичальнику податок у вигляді додаткового блага на всю суму, що звітувалась Кредитором.
Як наслідок, рішенням суду апеляційної інстанції, правомірно скасовано податкові повідомлення-рішення податкового органу, за якими було нараховано податок у вигляді додаткового блага.
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 826/1141/17 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П
.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Шурка О. І.,
за участю секретаря Видмеденко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа - ПАТ "Укрсоцбанк", про скасування повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2018
-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся з позовом до суду про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.11.2016 №0057191306 та №0057201306.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2018 позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Представник відповідача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на доводи зазначені у відзиві на апеляційну скаргу.
Зокрема, зазначив, що за результатами перевірки, фізичною особою ОСОБА_3 встановлено порушення вимог п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14, пл. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст.164, п. 167.1. ст.167. п.іі.49.18.4 п.49.18 ст.49, п. 179.1 п. 179.7 ст.179 Податкового кодексу України не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб з доходів за 2015 рік в сумі 1649910 грн. та не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 17 січня 2008 року між позивачем (позичальник) та ТзОВ «УніКредит Банк», правонаступником якого є третя особа (банк) укладено договір про іпотечний кредит №MRTG-000000010439, згідно умов якого банк зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти у сумі 70000,00 доларів США, а позивальник зобов'язується прийняти, використати за цільовим призначенням, передбаченим п.1.2 цього договору та повернути кредит в сумі 70000,00 доларів США, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12% річних та інші обов'язкові платежі в порядку, на умовах та у строки, визначені цим договором. Кредит надається строком на 20 років з терміном остаточного погашення не пізніше 17.01.2028 року на придбання квартири №30, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 23.
Договором від 25.09.2015 про внесення змін №2 до договору про іпотечний кредит №MRTG-000000010439 від 17.01.2008 внесено наступні зміни:
1. Станом на дату укладення договору заборгованість за кредитом складає 58271,46 доларів США, заборгованість по процентам складає 8255,90 доларів США.
2. Сторони прийшли до взаємної згоди внести зміни до умов кредитування: 2.1. Змінити валюту кредиту та перевести суму 58271,46 доларів США із нарахованими процентами 8255,90 доларів США в гривню; 2.2. зміна валюти за договором здійснюється шляхом видачі кредиту у сумі 1636573,06 грн.
Згідно довідки від 03.11.2016 №10.1-186/96-19615, виданої ПАТ «Укрсоцбанк» 25.09.2015 відбулась конвертація кредитної заборгованості за договором кредиту.
Згідно довідки від 14.06.2016 №11.1-186/79-749, наданої відповідачу на запит від 26.05.2016 №4111/10/26-52-13-04-24, третьою особою підтверджено інформацію про суми нарахованих та виплачених доходів з ознакою доходу « 126» у вигляді анулювання кредитної заборгованості, зокрема, позивачу: сума доходу у вигляді анульованої основної суми кредитної заборгованості - 828000,00 грн., сума доходу, що не підлягає оподаткуванню - 609,00 грн., сума нарахованого та виплаченого доходу - 827391,00 грн. Також зазначено, що банк проводить анулювання заборгованості клієнтів відповідно до норм чинного законодавства України (ст. 605 ЦК України, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України) та внутрішніх нормативних документів банку.
У період з 13.09.2016 по 19.09.2016 на підставі п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 31.08.2016 №529 посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету платником податків - фізичною особою ОСОБА_3, за результатами проведення якої складено акт перевірки від 23.09.2016 №8998/26-52-13-06/НОМЕР_1.
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
- п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14, п.п.164.2.17 «д» п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України - встановлено, що загальний оподатковуваний дохід фізичної особи - платника податків склав у 2015 році 827391,00 грн., в результаті чого платником податків не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2015 рік в сумі 164991,00 грн.;
Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивачем подано заперечення, за результатами розгляду яких скаргу позивача залишено без задоволення.
На підставі акту перевірки ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_3 винесено 01.11.2016 податкові повідомлення-рішення:
- №0057201306, яким позивачу в порушення вимог п.16-1 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір» на 15525,00 грн., у тому числі за основним платежем - 12420,00 грн. та за штрафними санкціями - 3105,00 грн.;
- №0057191306, яким позивачу в порушення вимог п п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14, п.п.164.2.17 «д» п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 206238,75 грн., у тому числі за основним платежем - 164991,00 грн. та за штрафними санкціями - 41247,75 грн.
Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати їх.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).
Спірним у даній справі є наявність або відсутність підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді прощеної (анульованої) у 2015 році суми основного боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті.
Згідно з пп.163.1.1 та 163.1.2 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абз.2 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.
Відповідно до пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.
Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Однією з таких преференцій, встановлених у пункті 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, є невіднесення до додаткового блага платника податку і не включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу суми, прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.
Курсова різниця обчислюється, серед іншого, як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Зазначені преференції застосовуються до всіх фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року, операції з прощення (анулювання) заборгованості за якими здійснювалися, починаючи з 1 січня 2015 року.
Суму прощеного (анульованого) боргу платнику податків фактично становила курсова різниця, сума якої на момент прощення (анулювання) боргу була меншою за мінімально необхідний розмір, визначений у пункті 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення", оскільки платник податків вже здійснив часткове погашення боргу.
Їх застосування виключає наявність податкового правопорушення, передбаченого абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а відтак зумовлює безпідставність висновків податкового органу про збільшення загального оподатковуваного доходу як бази оподаткування іншими податками.
За Договором про Іпотечний кредит № МRТG-000000010439 від 17.01.2008 ОСОБА_3 кредит не був погашений станом на 01.01.2014, а операція з прощення (анулювання кредиту) здійснена після 01.01.2015, отже спірні правовідносини підпадають під дію пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
25 вересня 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 уклали Договір про внесення змін № 2 до Договору про Іпотечний кредит № МІТЮ-000000010439 від 17.01.2008? згідно з якого заборгованість за Кредитним договором реструктуризовано в національну валюту України - гривню.
Згідно договору про внесення змін № 2 до договору кредиту № МКШ-000000010439 від 07.01.2008 загальна сума заборгованості позивача становить 66 527,36 дол. CША, яка складається з суми кредиту 58 271 доларів CША 46 центів та із нарахованими процентами в сумі 8255 доларів CША 90 центів.
Як зазначалося, відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, сума процентів не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Тобто, сума прощеної заборгованості по процентам за кредитом 8 255,90 дол. CША, еквівалент 203095,14 грн. по курсу 24,60 грн. за 1 дол. CША (згідно умов договору про внесення змін) не є доходом позивача.
Різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню (24,60 грн. за 1 дол. СІЛА) та сумою такого боргу (58 271,46 дол. СІЛА), визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року (7,9930 грн. за 1 дол. СТІІА) також не є доходом позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 821/1594/17.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
За встановлених обставин позивачем не отримано доходу у вигляді додаткового блага, відтак, визначення позивачу грошового зобов'язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту) є протиправним.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
В силу положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Отже, беручи до уваги кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі підлягає скасуванню.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа - ПАТ "Укрсоцбанк", про скасування повідомлення-рішення - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2018 - скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 01.11.2016 №0057191306 та №0057201306.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (02217, м. Київ, вул. Закревського, 41 Код ЄДРПОУ 39466328) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1, інд. Код НОМЕР_1) судовий збір за подання до суду позову та апеляційної скарги в розмірі 6756 (шість тисяч сімсот п'ятдесят шість ) грн. 89 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко О. І. Шурко
Повний текст постанови виготовлено 26.03.2019
page
youtube