Предметом доказування у справах про стягнення грошових коштів за надані послуги є насамперед факт отримання таких послуг та подальше використання результату а не лише наявність первинних документів (ВС/КГС, № 927/986/17)

Фабула судового акту: Типовою з точки зору юридичної практики є позиція щодо достатньості належним чином оформленого первинного документа для підтвердження зобов'язань субєктів господарських правовідносин з оплати за надані послуги.

Однак, алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.

Верховним судом у справі № 927/986/17 було досить однозначно висловлено позицію щодо недостатньості самого факту наявності первинних документів для підтвердження факту надання послуг. Отримання послуг повинно бути підтверджене належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які б свідчили про реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання (використання результату отриманої послуги у господарській діяльності).

Аналізуйте судовий акт: Сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами (ВС/КГС, справа № 920/169/18, 20.12.2018)

Главное не договор, главное подписанные акты приёма – передачи! Или как не попасть клиенту на деньги, если нет подписанного договора (Справа № 904/387/16)

Сам факт підписання акту звірки уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (ВС/КГС, справа № 916/1727/17,04.12.19)

Використання факсиміле для підпису юридичних та первинних документів допускається, проте лише тоді коли сторони про це письмово домовилися – інакше все недійсне (ВС/КГС: у справі № 910/4050/17 від 19 квітня 2018р.)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 927/986/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Селіваненка В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Шкриль Лариси Григорівни

на рішення господарського суду Чернігівської області від 19.04.2018 (суддя Шморгун В.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 (головуючий суддя: Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Буравльов С.І.)

у справі № 927/986/17

за позовом фізичної особи - підприємця Шкриль Лариси Григорівни (далі - ФОП Шкриль Л.Г.)

до товариства реалізації інженерних задач «ТРІЗ» ЛТД (товариство з обмеженою відповідальністю, далі - Товариство)

про стягнення 600 000,00 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ФОП Шкриль Л.Г. звернулася до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства про стягнення 600 000,00 грн. заборгованості з оплати наданих послуг за договором від 30.12.2013 про надання юридичних послуг.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 19.04.2018 зі справи № 927/986/17, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження надання позивачем юридичних послуг, які зазначені в актах виконання робіт за договором від 30.12.2013 про надання юридичних послуг.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ФОП Шкриль Л.Г. просить скасувати рішення попередніх судових інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, з посиланням на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги ФОП Шкриль Л.Г. посилається на те, що:

- суд апеляційної інстанції у розгляді справи неправильно застосував норми матеріального права, а саме, приписи статей 525 901 903 610 612 Цивільного кодексу України, статей 173 193 Господарського кодексу України, а також норми процесуального права, а саме, приписи статей 74 236 Господарського процесуального кодексу України;

- судом апеляційної інстанції не враховано те, що підписання та скріплення печаткою відповідача актів виконання робіт до договору від 30.12.2013 про надання юридичних послуг є підтвердженням відсутності претензій з його боку щодо наданих позивачем юридичних послуг та узгодженням їх вартості. При цьому згідно з актами замовник претензій за об`ємом, строками та якістю виконаних робіт не має;

- суд апеляційної інстанції у розгляді справи взяв до уваги висновок від 16.04.2018 № 768 комісійної судової експертизи, наданий відповідачем у справі, залишивши поза увагою висновок від 05.07.2018 № 21 судової економічної експертизи, який наданий позивачем у справі, порушивши таким чином приписи статей 7 13 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності та змагальності сторін;

- апеляційний господарський суд дійшов неправомірного висновку про те, що актом планової перевірки від 14.04.2016 № 63/2202/21103448/23, проведеної ГУ ДФС у Сумській області з питань дотримання Товариством вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, не підтверджується факт надання юридичних послуг відповідно до договору від 30.12.2013 та актів виконаних робіт до цього договору.

Доводи інших учасників справи

Товариство у відзиві на касаційну скаргу просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, зокрема, про прийняття оскаржуваних рішень з додержанням норм матеріального і процесуального права.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

30.12.2013 Товариством як замовником та ФОП Шкриль Л.Г. як виконавцем укладено договір про надання юридичних послуг (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов`язання з надання юридичних послуг замовнику, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані виконавцем юридичні послуги на умовах Договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що виконавець зобов`язується надати наступні юридичні послуги: представництво та захист інтересів замовника у судах, господарських судах, адміністративних судах, органах державної влади, господарюючими суб`єктами; надання письмових та усних юридичних консультацій замовнику; підготовка господарських договорів (контрактів) з підприємствами, установами та організаціями, надання правової оцінки їх проектам; інші юридичні послуги.

Згідно з пунктом 3.1 Договору замовник зобов`язується вчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки з виконавцем, у тому числі, відшкодовувати витрати, понесені виконавцем при виконанні умов Договору (транспортні витрати, грошові суми, сплачені за замовника тощо).

За надані послуги замовник сплачує виконавцю грошові кошти щомісячно згідно з актом виконаних робіт (пункт 4.1 Договору).

Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, вказаного у главі 8 Договору. За домовленістю сторін можливі інші форми розрахунку за надані виконавцем замовнику юридичні послуги (пункт 4.2 Договору).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що договір набирає чинності з дня його підписання і діє до його виконання.

Сторонами підписані акти виконання робіт до Договору на загальну суму 1 900 000,00 грн, а саме: від 05.10.2014 № 1 на суму 190 000,00 грн., від 17.10.2014 № 2 на суму 190 000,00 грн., від 24.10.2014 № 3 на суму 190 000,00 грн., від 07.11.2014 № 4 на суму 190 000,00 грн., від 18.11.2014 № 5 на суму 190 000,00 грн., від 28.11.2014 № 6 на суму 190 000,00 грн., від 04.12.2014 № 7 на суму 190 000,00 грн., від 12.12.2014 № 8 на суму 190 000,00 грн., від 23.12.2014 № 9 на суму 190 000,00 грн., від 30.12.2014 № 10 на суму 190 000,00 грн.

У кожному з перелічених актів зазначено, що за юридичні послуги замовником сплачено 190 000,00 грн.

Відповідно до вказаних актів позивачем надано відповідачу такі послуги: надання консультацій щодо порядку повернення сум сплаченого судового збору у разі винесення рішення на користь підприємства у справах, у яких однією із сторін є державний орган; надання консультацій у сфері змін до податкового законодавства; надання консультацій по порядку визнання договорів недійсними; надання консультацій у сфері внесених змін до податкового законодавства на 2014 рік; надання консультацій з питань підготовки податкової звітності на 2014 рік; надання та підготовка скарг на дії працівників виконавчої служби; надання консультацій з питань стягнення заборгованості з контрагентів-нерезидентів; аналіз чинного законодавства та судової практики; формування доказової бази, підготовка та подання усіх необхідних процесуальних документів по стягненню заборгованості; виїзд для представлення інтересів у державних органах; підготовка трудових договорів; проектів договорів про повну матеріальну відповідальність, про захист комерційної таємниці та ін.; розробка проектів договорів купівлі-продажу з урахуванням змін, внесених до Податкового кодексу; надання консультацій по порядку проведення виконавчих дій з повернення майна за рішенням суду; надання консультацій з порядку реєстрації юридичної особи у державному реєстрі; проведення співбесід з працівниками Товариства про дотримання техніки безпеки на виробництві; ведення переговорів з контрагентами з питань укладення договорів; дослідження юридичних аспектів здійснення зовнішньоекономічної діяльності; правовий аналіз господарських договорів; виїзні консультації; надання консультацій щодо порядку застосування штрафних санкцій за несвоєчасне повернення валютної виручки, надання судової практики по зазначеним питанням; надання консультацій щодо порядку припинення діяльності суб`єкта підприємницької діяльності-юридичної особи, порядку закриття діяльності юридичної особи органами державної фіскальної служби; юридичне супроводження угод щодо придбання новітнього обладнання та впровадження його у виробничий процес; дослідження особливостей оподаткування придбання основних засобів виробництва; правовий аналіз господарських договорів; надання консультацій по банківському праву; надання консультацій щодо правомірності проведення перевірок контролюючими органами, порядку допуску працівників ДФС до перевірок; надання консультацій з приводу проведення перевірок працівниками міліції; надання консультацій на усні запити працівників підприємства; складання процесуальних документів; надання консультацій з питань порядку оскарження рішень митних органів, підготовка процесуальних документів, надання оглядових листів судової практики із зазначених питань.

На підтвердження надання відповідачу юридичних послуг позивачем подано копії письмових юридичних консультацій та проектів договорів. Доказів направлення або вручення відповідачу цих документів не подано.

Позивач самостійно зарахував кошти, сплачені відповідачем згідно з платіжними дорученнями (з призначенням платежу: «оплата за надання юридичних послуг згідно дог. б/н від 14.01.2014, без ПДВ»): від 24.10.2016 № 2392 на суму 300 000,00 грн., від 21.12.2016 № 3003 на суму 500 000,00 грн., від 10.02.2017 № 401 на суму 500 000,00 грн., - у рахунок оплати послуг за Договором за актами виконання робіт від 05.10.2014 № 1 на суму 190 000,00 грн., від 17.10.2014 № 2 на суму 190 000,00 грн., від 24.10.2014 № 3 на суму 190 000,00 грн., від 07.11.2014 № 4 на суму 190 000,00 грн., від 18.11.2014 № 5 на суму 190 000,00 грн. та частково за актом від 28.11.2014 № 6 на суму 160 000,00 грн, що не заперечується сторонами спору.

За твердженням позивача, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 600 000,00 грн., а саме, за актами виконання робіт: від 04.12.2014 № 7 на суму 30 000,00 грн., від 12.12.2014 № 8 на суму 190 000,00 грн., від 23.12.2014 № 9 на суму 190 000,00 грн., від 30.12.2014 № 10 на суму 190 000,00 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено таке.

14.04.2016 за результатами документальної планової виїзної перевірки Товариства Головним управлінням Державної фіскальної служби у Сумській області складено акт № 63/2202/21103448/23.

У додатку № 2 до довідки про загальну інформацію щодо Товариства, яка є додатком № 1 до акта перевірки 63/2202/21103448/23, за 2014 рік (рядок № 7) зазначено контрагентом відповідача Шкриль Л.Г. , якою надано юридичні послуги на суму 2 570 тис. грн., з якої 1 900 000,00 грн. за актами виконання робіт до Договору відповідачем віднесено до валових витрат, які підлягають врахуванню при оподаткуванні.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 22.03.2017 про сплату заборгованості у розмірі 1 192 000,00 грн.

Відповідач у відповіді на претензію просив позивача надати копії документів щодо наданих послуг за Договором.

Листом від 04.05.2017 позивач направив відповідачу копії актів виконання робіт та просив перерахувати заборгованість у розмірі 1 192 000,00 грн.

20.12.2017 за результатами службового розслідування Товариством складено акт № 1, відповідно до якого комісія дійшла висновку про те, що акти від 05.10.2014 № 1, від 17.10.2014 № 2, від 24.10.2014 № 3, від 07.11.2014 № 4, від 18.11.2014 № 5, від 28.11.2014 № 6, від 04.12.2014 № 7, від 12.12.2014 № 8, від 23.12.2014 № 9, від 30.12.2014 № 10 не можуть бути оплачені, оскільки вартість наданих послуг, їх кількість та об`єм безпосередньо у актах не встановлені, у свою чергу, умовами Договору ціна/вартість взагалі не визначена.

Судами встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума у розмірі 600 000,00 грн. становить заборгованість відповідача за Договором, а саме за актами виконання робіт від 04.12.2014 № 7 на суму 30 000,00 грн., від 12.12.2014 № 8 на суму 190 000,00 грн., від 23.12.2014 № 9 на суму 190 000,00 грн., від 30.12.2014 № 10 на суму 190 000,00 грн. (з урахуванням самостійного зарахування позивачем 1 300 000,00 грн., які надійшли з іншим призначенням платежу, в оплату за попередніми актами виконаних робіт за Договором).

Відповідно до висновку комісійної судової економічної експертизи від 16.04.2018 № 768, складеного комісією експертів Сумського відділення Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, за даними бухгалтерського обліку кредиторська заборгованість Товариства перед ФОП Шкриль Л.Г. на суму 1 900 000,00 грн. за Договором документально не підтверджується.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі № 927/986/17 призначено судово - економічну експертизу, на вирішення якої поставлено таке питання:

- чи підтверджується документально, виходячи з матеріалів справи та за даними бухгалтерського обліку учасників спору, заборгованість Товариства перед позивачем - ФОП Шкриль Л.Г. за надані послуги за Договором станом на момент звернення позивача з відповідним позовом до суду (30.10.2017) та на момент проголошення оскаржуваного рішення у даній справі (19.04.2018), якщо так, то в якому розмірі?

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення економічної експертизи від 27.09.2019 № 5284/19-71 встановлено, що в обсязі наданих на дослідження матеріалів справи заборгованість Товариства перед позивачем - ФОП Шкриль Л.Г. за надані послуги за Договором станом на момент звернення позивача з відповідним позовом до суду (30.10.2017) та на момент проголошення оскаржуваного рішення у даній справі (19.04.2018) документально та за даними бухгалтерського обліку підтвердити не видається за можливе.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Цивільний кодекс України (далі - ЦК України):

стаття 15:

- кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;

- кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства;

стаття 16:

- кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша);

стаття 509:

- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша);

стаття 525:

- одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

стаття 526:

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша);

стаття 610:

- порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

стаття 612:

- боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша);

стаття 626:

- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша);

стаття 627:

- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша);

стаття 901:

- за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором;

- положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання;

стаття 902:

- виконавець повинен надати послугу особисто;

- у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору;

стаття 903:

- якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша).

Господарський кодекс України (далі - ГК України):

стаття 173:

- господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша);

стаття 193:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша).

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин):

стаття 1:

- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

стаття 9:

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи;

первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частини перша та друга).

Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):

стаття 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша);

стаття 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша);

стаття 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша);

стаття 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина перша);

стаття 77:

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша);

стаття 79 (в редакції, чинній до 16.11.2019):

- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування;

- питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

стаття 79 (в редакції, чинній після 16.11.2019):

- наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування;

- питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

стаття 86 (в редакції, чинній до 16.11.2019):

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

стаття 86 (в редакції, чинній після 16.11.2019):

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

статті 308 (в редакції, яка діяла на момент подання касаційної скарги):

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої);

статті 309 (в редакції, яка діяла на момент подання касаційної скарги):

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша).

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості юридичних послуг за Договором.

Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, укладений сторонами правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 ЦК України).

Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.

Відповідач, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час її перегляду в апеляційному порядку, заперечував надання позивачем юридичних послуг, перелічених в актах виконаних робіт до Договору.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).

З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов`язку доказування та подання доказів, на позивача, у даному випадку, покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме, надання юридичних послуг відповідачу на виконання умов Договору.

Судами попередніх інстанцій у розгляді справи встановлено, зокрема, що:

- в актах виконання робіт за Договором не визначено вартості фактично наданих послуг;

- як докази надання юридичних послуг відповідачу позивачем надано копії письмових юридичних консультацій щодо: особливостей реєстрації юридичної особи у Латвії станом на 01.12.2014; особливостей трансфертного ціноутворення станом на 10.11.2014; правомірності проведення перевірок контролюючими органами та відповідно порядку допуску працівників податкового органу до перевірок; оподаткування дивідендів фізичних осіб резидентів України, отриманих за межами України станом на 20.12.2014; оподаткування податком на додану вартість послуг, місце постачання яких знаходиться за межами території України у взаємовідносинах з ПП «ДІНРЕММОНТАЖ», Російська Федерація; порядку визнання договорів недійсними; особливостей придбання основних засобів виробництва Товариства; надано копію листа до ПАТ «ВіЕйБі Банк» про повернення коштів, копії проектів договору про повну матеріальну відповідальність та договору про збереження комерційної таємниці та конфіденційної інформації. Проте доказів отримання відповідачем або направлення відповідачу вказаних документів позивачем не надано, що унеможливлює встановлення обставин надання таких консультацій та проектів договорів відповідачу;

- об`єм вказаних послуг не відповідає об`єму послуг, зазначеному в актах виконання робіт, а інших доказів, що підтверджують надання інших послуг, позивачем суду не надано;

- згідно з актами виконання робіт № 1-10 до Договору позивачем надано відповідачу, зокрема, такі послуги: ведення переговорів з контрагентами, юридичне супроводження угод щодо придбання новітнього обладнання та впровадження його у виробничий процес, надання консультацій на усні запити працівників підприємства, проведення співбесід з працівниками Товариства про дотримання техніки безпеки на виробництв. Проте позивачем не надано доказів щодо ведення переговорів з контрагентами, юридичного супроводження угод щодо придбання новітнього обладнання та впровадження його у виробничий процес, надання консультацій на усні запити працівників підприємства, проведення співбесід з працівниками Товариства про дотримання техніки безпеки на виробництві.

З огляду на викладене, встановивши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання ним юридичних послуг за Договором, суди попередніх інстанцій дійшли неспростовного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Що ж до посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що апеляційний господарський суд дійшов неправомірного висновку про те, що актом планової перевірки від 14.04.2016 № 63/2202/21103448/23, проведеної ГУ ДФС у Сумській області з питань дотримання Товариством вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, не підтверджується надання юридичних послуг відповідно до Договору та актів виконаних робіт до цього договору, то Касаційний господарський суд зазначає таке.

Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, у перевірці дотримання податкового законодавства не перевірялося фактичне надання позивачем відповідачу юридичних послуг на суму 2570 тис. грн., з яких 1 900 000,00 грн. - за актами виконання робіт до Договору, у зв`язку з чим обґрунтованим є й висновок названої судової інстанції про те, що складений за результатами перевірки акт від 14.04.2016 № 63/2202/21103448/23 не може підтвердити факт надання позивачем юридичних послуг та визнання такого факту відповідачем.

Що ж до посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції у розгляді справи взяв до уваги висновок від 16.04.2018 № 768 комісійної судової експертизи, наданий відповідачем у справі, залишивши поза увагою висновок від 05.07.2018 № 21 судової економічної експертизи, який наданий позивачем у справі, порушивши таким чином приписи статей 7 13 ГПК України щодо рівності та змагальності сторін, то Касаційний господарський суд зазначає таке.

Вказуючи, зокрема, про те, що кожним з учасників справи власна позиція обґрунтовується з посиланням на висновки експертів, які, у свою чергу, містять протилежні висновки з питання наявності (відсутності) заборгованості відповідача перед позивачем за юридичні послуги за Договором, що викликало у суду апеляційної інстанції обґрунтований сумнів у їх правильності, названий суд призначив у справі судово-економічну експертизу, з урахуванням висновків якої судом ухвалено рішення у справі про відмову в позові. Отже, ні висновок, наданий позивачем у справі, ані висновок, наданий відповідачем у справі, не залишені «поза увагою» судом апеляційної інстанції, і саме обґрунтований сумнів у їх правильності і став причиною для призначення у справі судово - економічної експертизи.

У той же час межі відповідного мотивування щодо допустимості висновку експерта від 05.07.2018 № 21, наданого позивачем у справі, та міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування оцінки доказів, не можуть бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції, яка ґрунтується, у тому числі, й на висновку судово-економічної експертизи, призначеної судом.

Водночас частина друга статті 300 ГПК України забороняє суду касаційної інстанції, зокрема, вирішувати питання про достатність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

Довід скаржника про те, що суд апеляційної інстанції у розгляді справи неправильно застосував норми матеріального права, а саме, приписи статей 525 901 903 610 612 ЦК України, статей 173 193 ГК України, а також норми процесуального права, а саме, приписи статей 74 236 ГПК України, не знайшов свого підтвердження у розгляді касаційної скарги.

Касаційний господарський суд погоджується з аргументами, викладеними у відзиві Товариства на касаційну скаргу, оскільки вони ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Понамарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (в тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою, ФОП Шкриль Л.Г. не спростувала наведених висновків судів попередніх судових інстанцій та не довела неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги ФОП Шкриль Л.Г. без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати

Понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на ФОП Шкриль Л.Г., оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернігівської області від 19.04.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 зі справи № 927/986/17 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Шкриль Лариси Григорівни - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко