Самочинне будівництво може бути знесено на підставі рішення суду тільки за умови попереднього внесення ДАБІ (ГАСК) припису порушнику (Ухвала ВАСУ від 02 квітня 2015р. у справі №К/800/47313/14)

Фабула судового акту: ДАБІ провела перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудування та виявила за певною адресою самочинне проведення добудови , у зв’язку з цим направило порушнику лист про припинення будівельних робіт. Після цього ДАБІ звернулось із відповідним позовом до суду і суд першої інстанції зобов’язав відповідача припинити самочинне будівництво.

Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував. ВАСУ розгляну в спір та залишив рішення апеляційного суду в силі, а скаргу ДАБІ без задоволення. Проаналізувавши норми законодавства ВАСУ встановив, що передумовою звернення органу державного архітектурно-будівельного контролю до суду з позовом про припинення будівельних робіт та знесення самочинного будівництва, є видання таким органом відповідного припису. І тільки в разі його невиконання, орган державного архітектурно-будівельного контролю має підстави для звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому Лист ДАБІ про припинення самовільного будівництва та демонтажу збудованого не тягне для відповідача правових наслідків у вигляді обов'язковості його виконання, а невиконання вказаного листа не є підставою для звернення органу державного архітектурно-будівельного контролю до суду з позовом про його примусове виконання.

Аналізуйте судовий акт: Позов про знесення самочинного будівництва може бути задоволений, якщо позивач доведе, що самочинне будівництво порушує його законні права, при цьому суд може зобов’язати відповідача провести перебудову такого будівництва ( ВСУ у справі № 6-137цс1)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.04.2015р. м. Київ К/800/47313/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року

у справі № 2а-1970/1851/11

за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області

до ОСОБА_2

третя особа Тернопільська міська рада

про зобов'язання виконати вимоги,

встановив:

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області (далі - ІДАБК у Тернопільській області) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила прийняти рішення, яким зобов'язати ОСОБА_2 виконати вимоги інспекції щодо припинення самочинного проведення будівельних робіт з добудови за адресою АДРЕСА_1.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 липня 2011 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить рішення суду апеляційної скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що матеріалами перевірки встановлено, що будівельно-монтажні роботи на об'єкті будівництва здійснювались самовільно, про що відносно відповідача складено протоколи про адміністративне правопорушення та постанови про адміністративне правопорушення у сфері містобудування, згідно з якими на ОСОБА_2 накладено адміністративні стягнення у вигляді штрафу. Зазначає, що ІДАБК у Тернопільській області має право здійснювати претензійно-позовну роботу, звертатись до суду з позовом щодо захисту своїх прав та інтересів, а також інтересів держави. Вважає позов, що позов підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що ІДАБК в Тернопільській області проведено перевірку дотримання вимог діючого законодавства у сфері містобудування ОСОБА_2 при проведенні будівельно-монтажних робіт за адресою АДРЕСА_1.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 16 травня 2011 року, яким встановлено, що ОСОБА_2 власними силами, самовільно провела будівельно-монтажні роботи з влаштування балконної плити довжиною 9 м і шириною 1,8 м, яка огороджена кованою решіткою з металоконструкцій з накриттям оцинкованою бляхою на рівні 2-го поверху з центрального фасаду житлового будинку з втручанням в дахову конструкцію приміщення, в якому знаходиться художня школа на першому поверсі, чим порушено вимоги ст. 9, 27 Закону України «Про архітектурну діяльність», та п.п. 9,17, 9.19, ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, Порядок розроблення, погодження і затвердження проектної документації для будівництва».

За вчинене правопорушення на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 28-18/11/М від 13 травня 2011 року позивачем прийнято постанову про адміністративне правопорушення у сфері містобудування № 28-18/11М від 16 травня 2011 року, якою відповідача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу за правопорушення у сфері містобудування в сумі 170 грн.

Повторною перевіркою, проведеною позивачем 26 травня 2011 року, встановлено, що ОСОБА_2 продовжує проведення будівельних робіт, в зв'язку з чим на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 33-18/11/М від 26 травня 2011 року постановою про адміністративне правопорушення у сфері містобудування від 26 травня 2011 року № 33-18/11М відповідача притягнуто до відповідальності за продовження виконання будівельних робіт та накладено штраф в розмірі 850 грн.

Листом ІДАБК в Тернопільській області від 27 травня 2011 року № 02-132/910 ОСОБА_2 зобов'язано припинити виконання будівельних робіт на об'єкті та демонтувати самочинне будівництво до 10 червня 2011 року.

15 червня 2011 року ІДАБК в Тернопільській області складено акт перевірки щодо законності проведення будівельних робіт з добудови балкону до квартири АДРЕСА_1, яким встановлено, що ОСОБА_2 не виконано вимоги листа інспекції від 27 травня 2011 року № 02-132/910.

З урахуванням наведеного, ІДАБК у Тернопільській області звернулась до суду з даним позовом про зобов'язання ОСОБА_2 вчинити певні дії.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач не надав будь-яких дозволів державних органів на проведення робіт, тому проведені будівельно-монтажні роботи є самовільними, а отже позов підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції, та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що органом державного архітектурно-будівельного контролю порушено процедуру припинення самовільного будівництва та демонтажу. Не видано відповідний припис, а лист, яким зобов'язано відповідача припинити будівельні роботи та здійснити демонтаж самочинного проведеного будівництва не зобов'язує відповідача до його виконання та не створює для позивача правових наслідків для звернення до суду з даним позовом.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Наведені норми кореспондують з повноваженнями посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю, якій під перевірки мають право, зокрема, видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Аналогічні норми містяться в п. 4 Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. N 225, чинного на час виникнення спірних правовідносин та відповідно до якого, інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю надається право, зокрема, давати у межах своїх повноважень замовникам, проектним і будівельним організаціям, підприємствам, що виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог, технічних умов, затверджених проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів, вносити замовникам пропозиції про припинення фінансування об'єктів до усунення виявлених недоліків.

Зі змісту наведених норм вбачається, що передумовою звернення органу державного архітектурно-будівельного контролю до суду з позовом про припинення будівельних робіт та знесення самочинного будівництва, є видання таким органом відповідного припису. І тільки в разі його невиконання, орган державного архітектурно-будівельного контролю має підстави для звернення до суду з відповідним позовом, про що обґрунтовано вказано судом апеляційної інстанції.

За умови відсутності такого припису, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, зазначивши при цьому, що лист позивача від 27 травня 2011 року № 02-132 /910 про припинення самовільного будівництва та демонтажу збудованого не тягне для відповідача правових наслідків у вигляді обов'язковості його виконання, а невиконання вказаного листа не є підставою для звернення органу державного архітектурно-будівельного контролю до суду з позовом про його примусове виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні. Доводи касаційної скарги, не спростовують висновки суду та встановлених обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 220 222 223 224 230 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237 238 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: