Сам по собі факт наявності актів з визначення розміру збитків не дає підстав для висновку про доведеність збитків (упущеної вигоди) та їх розміру (ВС КЦС справа №394/710/17 від 21.07.2021 р.)

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Орендар намагався стягнути збитки (упущену вигоду), заподіяну орендодавцем внаслідок здійснення самовільного (як орендар вважав) посіву на переданій в оренду земельній ділянці. Однак, наявність в матеріалах акту про перевірку та розмір збитків, затвердженою розпорядженнями районної державної адміністрації - виявилась недостатнім доказом розміру збитків (упущеної вигоди) та причинного зв'язку між протиправною поведінкою орендодавця та збитками.

Фабула судового акту: Фізична особа, власник ділянки, передала в оренду землю товариству-орендарю. Згодом, строк договору закінчився і (хоча це оспорювалось власником в зустрічному позові) сторонами було укладено новий договір. Через декілька років орендодавець, подав заяву про одностороннє розірвання договору - а потім, засіяв землю самостійно. Орендар вирішив, що договір діє, і це порушує його права та завдає йому збитків - бо він не може засіяти землю соняшником.

Розрахувавши розмір землі, кількість насіння соняшника, яку б орендар міг зібрати (якщо б орендодавець не засіяв землю самостійно) товариство встановило розмір збитків (фактично - упущеної вигоди). Свої доводи товариство-позивач підкріпив актом про перевірку та розмір збитків, затвердженою розпорядженнями районної державної адміністрації.

Рішенням суду першої інстанції позов товариства-орендаря задоволено, а у задоволенні зустрічного позову фізичної особи-орендодавця - відмовлено. Апеляційний суд скасував рішення в частині позову товариства-орендаря і відмовив такому у задоволенні його вимог. Товариство подало касаційну скаргу.

Втім, ВС КЦС відмовив у касаційній скарзі товариства та залишив рішення апеляційного суду без змін.

Керувався ВС наступним: За правилами встановленими статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють, в тому числі, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки та/або діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів, чи погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Наявність обґрунтування можливості отримання прибутку не є підставою для його стягнення.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

-протиправної поведінки,

-збитків,

-причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і

-вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже у цій справі:

У задоволені позову про стягнення збитків відмовлено правомірно, оскільки, сам по собі факт наявності в матеріалах справи актів з визначення розміру збитків не дає підстав для висновку про доведеність позивачами завданих їм збитків (упущеної вигоди) та їх розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

Тим більше - в акті є посилання лише на постанову Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 та не відображено застосування Методики визначення розміру шкоди, а сам акт не містить жодних розрахунків, що стали підставою для визначення суми збитків.

Аналізуйте судовий акт: Після припинення строку договору оренди, стягненню підлягає неустойка у розмірі подвійної орендної плати, однак, за наявності вини орендаря (ВС у справі № 904/577/20 від 26.07.2021);

Формулювання "з урахуванням індексів інфляції", зобов‘язує орендаря сплачувати плату помножену на коефіцієнт індексації (ВС КЦС справа №540/544/18 від 26.05.2021 р.);

Бажання орендодавця самостійно обробляти земельну ділянку не є окремою підставою для розірвання договору оренди землі (ВС КЦС справа №198/1022/19 від 19.03.2021 р.);

Невиконання обов'язків за договором, може відбуватися при відмові від договору в односторонньому порядку (ВС КЦС справа №727/898/19 від 08.09.2021 р.).

Постанова

Іменем України

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 394/710/17

провадження № 61-6814св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрошанс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрошанс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрошанс» на постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 березня 2019 року у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., Черненка В. В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрошанс» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням умов договору оренди землі, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрошанс» про визнання недійсним та скасування договору оренди земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрошанс» (далі - ТОВ «Агрошанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням умов договору оренди землі.

Уточнену позовну заяву мотивовано тим, що 27 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрошанс» укладено договір оренди земельної ділянки, площею 6,00 га, кадастровий номер 3523655000:02:001:0143, розташованої на території Новоархангельської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, зареєстрований 30 січня 2012 року у відділі Держкомзему Новоархангельського району за № 352360004001534.

Актом прийому-передачі від 27 жовтня 2011 року цю земельну ділянку передано ТОВ «Агрошанс».

У березні 2017 року ОСОБА_1 самовільно засіяла свою земельну ділянку, таким чином створила умови, за яких ТОВ «Агрошанс» упродовж 2017 року не могло належним чином виконувати договір оренди та посіяти на земельній ділянці соняшник, як наслідок ТОВ «Агрошанс» не доотримало насіння соняшника у кількості 180,11 ц, а від його продажу за даними ринкових цін - 199 922,00 грн.

15 вересня 2017 року ТОВ «Агрошанс» направило на адресу ОСОБА_1 претензію з вимогою в строк до 30 вересня 2017 року добровільно сплатити збитки, однак відповідь не отримало.

Розпорядженням Новоархангельської районної державної адміністрації від 12 березня 2018 року № 57-р затверджено акт перевірки та визначення розміру збитків від 06 березня 2018 року № 1, встановлено, що на земельній ділянці, площею 6,00 га, кадастровий номер 3523655000:02:001:0143, у зв`язку з неможливістю використання земельної ділянки, товариству було заподіяно збитки у вигляді неодержаного доходу в розмірі 110 641,57 грн.

Ураховуючи викладене, ТОВ «Агрошанс» просило зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати товариству користуватись земельною ділянкою, площею 6,00 га, кадастровий номер 3523655000:02:001:0143; стягнути з ОСОБА_1 на його користь збитки у розмірі 110 641,57 грн та судові витрати.

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Агрошанс» про визнання недійсним та скасування договору оренди земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії.

Уточнену позовну заяву мотивовано тим, що у 2008 році між нею та ТОВ «Агрошанс» укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років. Відповідно до цього договору та актів приймання-передачі земельну ділянку передано в користування ТОВ «Агрошанс». Договір не було зареєстровано. Ні договір, ні акти не містять точної дати їх складання. ТОВ «Агрошанс» повністю виконувало умови договору, вчасно та у повному обсязі платило орендну плату.

У 2011 році на зборах ТОВ «Агрошанс» з орендодавцями було вирішено укласти нові договори оренди строком на 5 років, однак договір оренди їй переданий не був.

Вважаючи, що строк дії договору оренди повинен був закінчитись в 2016 році, вона у серпні 2016 року звернулася до ТОВ «Агрошанс» з вимогою надати їй екземпляр договору. Отримавши екземпляр договору дізналась, що договір датовано 27 жовтня 2011 року, зареєстровано 30 січня 2012 року і його укладено на 10 років. Однак цей договір вона не підписувала, згоди на укладення договору оренди строком на 10 років вона не надавала.

Крім того, в договорі відсутні істотні умови договору, зокрема індексація орендної плати, а нормативну грошову оцінку, зазначену в договорі, затверджено пізніше, ніж укладено договір оренди.

17 серпня 2016 року вона звернулася до ТОВ «Агрошанс» із заявою, в якій повідомила, що договір підписаний не нею, просила не обробляти земельну ділянку, також повідомила, що буде звертатись з цього приводу до правоохоронних органів та до суду.

24 грудня 2016 року вона повторною заявою повідомила ТОВ «Агрошанс» про розірвання договору в односторонньому порядку і весною 2017 року почала самостійно обробляти свою земельну ділянку.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним та скасувати договір оренди земельної ділянки, площею 6,00 га, кадастровий номер 3523655000:02:001:0143, укладений 27 жовтня 2011 року між нею та ТОВ «Агрошанс», зареєстрований 30 січня 2012 року відділом Держкомзему Новоархангельського району; зобов`язати ТОВ «Агрошанс» повернути у її власність земельну ділянку, площею 6,00 га, кадастровий номер 3523655000:02:001:0143, шляхом складання акту приймання-передачі земельної ділянки та виключити з реєстру речових прав запис про інше речове право - право оренди земельної ділянки; стягнути з ТОВ «Агрошанс» на її користь судові витрати.

Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 20 лютого 2018 року зустрічний позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та об`єднано з позовом ТОВ «Агрошанс».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2018 року у складі судді Партоліної І. П. позов ТОВ «Агрошанс» задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ТОВ «Агрошанс» у користуванні земельною ділянкою, площею 6,00 га, кадастровий номер 3523655000:02:001:0143, на території Новоархангельської селищної ради Новоархангельського району Кіровоградської області на підставі договору оренди землі від 27 жовтня 2011 року, зареєстрований 30 січня 2012 року у відділі Держкомзему Новоархангельського району 30 січня 2012 року за № 352360004001534.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агрошанс» збитки у розмірі 110 641,57 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що власник земельної ділянки ОСОБА_1 , порушивши умови договору, почала сама використовувати земельну ділянку, яку передала ТОВ «Агрошанс» в оренду. Таким чином, ОСОБА_1 заподіяла ТОВ «Агрошанс» збитки, які підлягають відшкодуванню відповідно до вимог статей 156, 157 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2013 року № 284.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено за його недоведеністю та необґрунтованістю.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2018 року в частині задоволення позову ТОВ «Агрошанс» та стягнення судового збору з ОСОБА_1 скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Агрошанс».

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції постановив, що ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження свого позову, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що вона не підписувала спірний договір оренди землі. Щодо інших підстав визнання договору оренди недійсним, зокрема, не визначення у договорі індексації орендної плати; кадастрового номеру земельної ділянки, то відповідно до пунктів 10, 13 договору передбачено індексацію орендної плати та умови перегляду орендної плати один раз на рік.

Щодо позову ТОВ «Агрошанс», то за наявності заяви власника земельної ділянки про розірвання договору оренди в односторонньому порядку на підставі пункту 39 цього договору та не вирішення на час розгляду справи цього питання між сторонами договору добровільно або в судовому порядку, виходячи із принципу пропорційності у цивільному судочинстві, свободи договору, справедливості та добросовісності, відсутні підстави для задоволення позову про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, оскільки вирішення цього спору залежить від наслідків розгляду заяви ОСОБА_1 про розірвання договору.

Крім того, в наданих ТОВ «Агрошанс» доказах щодо розміру збитків не відображено суму, яку повинно бути виплачено власнику земельної ділянки як орендну плату за користування земельною ділянкою. Також у розрахунку збитків не відображено застосування Методики визначення розміру шкоди, а сам акт не містить жодних розрахунків, що стали підставою для визначення суми збитків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ТОВ «Агрошанс», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просило скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 березня 2019 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що ТОВ «Агрошанс» погодилося на розірвання спірного договору оренди землі та повернуло земельну ділянку ОСОБА_1 , оскільки товариство не мало наміру розривати спірний договір.

Крім того, судом апеляційної інстанції безпідставно не взято до уваги суму збитків, заподіяних товариству, які визначено рядженням Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 12 березня 2018 року № 57-р.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що ніяких збитків вона ТОВ «Агрошанс» не завдавала.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року касаційну скаргу ТОВ «Агрошанс» на постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 березня 2019 року залишено без руху для усунення недоліків.

У травні 2019 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Агрошанс» на постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 березня 2019 року і витребувано із Новоархангельського районного суду Кіровоградської області цивільну справу № 394/710/17.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ТОВ «Агрошанс» не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Відповідно до державного акта ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 6,00 га, кадастровий номер 3523655000:02:001:0143, розташованої на території Новоархангельської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області.

27 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрошанс» укладено договір оренди земельної ділянки, площею 6,00 га, кадастровий номер 3523655000:02:001:0143, розташованої на території Новоархангельської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, строком на 10 років, зареєстрований 30 січня 2012 року у відділі Держкомзему Новоархангельського району за № 352360004001534.

Актом прийому-передачі від 27 жовтня 2011 року цю земельну ділянку передано ТОВ «Агрошанс».

24 грудня 2016 року ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення надіслала ТОВ «Агрошанс» заяву про розірвання в односторонньому порядку договору оренди від 27 жовтня 2011 року на підставі пункту 39 цього договору, яке 27 грудня 2016 року отримано за довіреністю уповноваженою ТОВ «Агрошанс» особою під розписку.

Актом від 06 березня 2018 року, складеним комісією за участю голови Новоархангельської районної державної адміністрації, начальника відділу агропромислового розвитку районної державної адміністрації, завідувача сектору відділу агропромислового розвитку районної державної адміністрації, начальника відділу у Новоархангельському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_1 , головного спеціаліста апарату районної державної адміністрації, керівника ТОВ «Агрошанс», начальника фінансового управління районної державної адміністрації, на виконання Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2013 року № 284, засвідчено факт того, що на земельній ділянці, площею 6,00 га, кадастровий номер 3523655000:02:001:0143, заподіяно збитки у вигляді неодержаного доходу ТОВ «Агрошанс» у розмірі 110 641,57 грн у зв`язку з неможливістю використання земельної ділянки.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 29 серпня 2018 року № 3110/3111/18-27 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі «орендодавець» в оригіналі договору оренди від 27 жовтня 2011 року (примірник ТОВ «Агрошанс») виконаний самою ОСОБА_1 , а встановити, ким виконано підпис в графі «орендодавець» у примірниках оригіналу договору оренди від 27 жовтня 2011 року, належних ОСОБА_1 та Держгеокадастру, неможливо.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині позову ОСОБА_1 не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.

Відповідно до частин першої, другої, четвертою та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Конституцією України, ЗК України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України «Про оренду землі» та іншими нормативно-правовими актами.

Положенням частини другої статті 2 ЗК України (у редакції, чинній на момент спричинення шкоди) встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам (частини перша, друга статті 93 ЗК України).

Частино першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Аналіз статей 525, 651 ЦК України та статті 31 Закону України «Про оренду землі» свідчить про те, що законодавець допускає можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом в постанові від 16 травня 2018 року в справі № 420/504/16-ц (провадження № 61-6268св18).

Пунктами 37 і 38 договору оренди землі від 27 жовтня 2011 року визначено випадки припинення договору.

Пунктом 39 у всіх трьох примірниках договору оренди від 27 жовтня 2011 року передбачено, що розірвання договору оренди в односторонньому порядку допускається (не допускається). У цьому ж пункті зазначено, що умовами розірвання договору в односторонньому порядку є письмова заява. Цей пункт договору є чинним та у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 24 грудня 2016 року ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення надіслала ТОВ «Агрошанс» письмову заяву про розірвання в односторонньому порядку договору оренди від 27 жовтня 2011 року на підставі пункту 39 цього договору, яке 27 грудня 2016 року отримано ТОВ «Агрошанс».

Крім того, 27 лютого 2019 року під час розгляду справи апеляційним судом в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що весною 2017 року в неї була зустріч з керівництвом ТОВ «Агрошанс» та була домовленість, що вона буде обробляти землю самостійно, не передаючи її в оренду іншому товариству, їй буде повернуто земельну ділянку. З 2017 року вона обробляє власну землю самостійно, а орендар її обманув і восени пред`явив претензію про збитки. Вважає, що збитки не заподіяла, а орендар повернув їй землю на підставі її заяви про розірвання договору, а потім передумав.

Факт обробки земельної ділянки самостійно ОСОБА_1 підтвердив і представник ТОВ «Агрошанс».

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що за наявності заяви власника земельної ділянки про розірвання договору оренди в односторонньому порядку на підставі пункту 39 цього договору та не вирішення на час розгляду справи цього питання сторонами договору добровільно або в судовому порядку відсутні підстави для задоволення позовної вимоги ТОВ «Агрошанс» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, оскільки вирішення цього спору залежить від наслідків розгляду заяви ОСОБА_1 про розірвання договору.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. ЗК України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласниками та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», вирішуючи позови про відшкодування збитків власника землі та землекористувачам, суди повинні мати на увазі, що згідно зі статями 156, 157 ЗК України відшкодування збитків здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами, які використовують земельні ділянки і діяльність яких обмежує права власників та землекористувачів.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт «д» частини першої статті 156 ЗК України).

Згідно зі статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (далі - Порядок), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Наявність обґрунтування можливості отримання прибутку не є підставою для його стягнення. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Сам по собі факт наявності в матеріалах справи актів з визначення розміру збитків не дає підстав для висновку про доведеність позивачами завданих їм збитків (упущеної вигоди) та їх розміру, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 692/1276/14-ц (провадження № 61-4112св18), від 13 грудня 2018 року у справі № 692/231/16-ц (провадження № 61-10447св18), від 19 лютого 2020 року у справі № 701/660/17 (провадження № 61-39901св18).

На підтвердження розміру збитків у вигляді неодержаного доходу ТОВ «Агрошанс» надало складений ним облік витрат і калькулювання собівартості по вирощенню соняшнику на 6 га, що становить 85 563,84 грн, а також довідку, що при посіві соняшнику на земельній ділянці, площею 6 га, було б зібрано 180,11 ц насіння соняшнику, яке було б продано за ціною 1 110 грн за 1 ц, внаслідок чого були б отримані кошти у розмірі 199 358,26 грн., а за мінусом витрат на вирощення, недоотриманий прибуток склав 116 358,26 грн.

Новоархангельською районною державною адміністрацією 12 березня 2018 року затверджено акт перевірки та визначення розмірів збитків на суму 110 641,57 грн.

Однак в акті є посилання лише на постанову Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 та не відображено застосування Методики визначення розміру шкоди, а сам акт не містить жодних розрахунків, що стали підставою для визначення суми збитків у розмірі 110 641, 57 грн.

Крім того, в наданих ТОВ «Агрошанс» доказах щодо розміру збитків не відображена сума, яка повинна бути виплачена власнику земельної ділянки як орендна плата за користування її земельною ділянкою.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, на підставі наявних у матеріалах справи доказів суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Агрошанс».

Таким чином, суд апеляційної інстанції дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ТОВ «Агрошанс».

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрошанс» залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

1797
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
ЕСПЧ
0