Розмір та порядок надання одноразової грошової допомоги працівнику міліції визначаються тим законодавством, що діяло на момент встановлення йому інвалідності (ВС КАС справа № 823/455/16 від 13.08.2021 р.)

Непоодинокі випадки, коли травми, отримані в процесі виконання своїх службових обов’язків загострюються з плином часу. Працівники Міністерства внутрішніх справ - колишні працівники міліції, які наразі іменуються працівниками поліції, не виключення - для них встановлені особливий порядок отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності (або часткової втрати працездатності).

Фабула судового акту: Працівник міліції ще у 1992 році, під час виконання ним своїх службових повноважень отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій потиличної ділянки, забій лівої гомілки. Факт настання нещасного випадку зафіксовано відповідним актом Н-5. Згодом, на підставі акта огляду МСЕК йому визначено ступінь втрати професійної працездатності 75 відсотків, а після звільнення через хворобу, у 2015 - йому встановлено II групу інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

Намагаючись отримати одноразову грошову допомогу у зв‘язку із встановленням інвалідності, колишній працівник міліції звертався неодноразово до управління МВС, а потім і до Головного управління Нацполіції області.

Працівник розраховував на одноразову грошову допомогу рівну 200-кратному розміру прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Водночас, коли нарешті ГУ Нацполіції відповіло, виявилось, що йому нарахували одноразову допомогу лише у розмірі чотирирічного грошового забезпечення в сумі 70 200, 00 грн (1462, 50 грн х 12 міс х 4 роки). Для обґрунтування розміру, ГУ Нацполіції керувалося - «Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 12.05.2007 р. №707 (наразі вже не чинного).

Не погоджуючись із встановленим розміром, працівник міліції подав позов, в якому наголошував, що необхідно керуватись чинним «Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. № 850 і така мала б складати 275 600, 00 грн.

Суд першої інстанції (рішення якого залишив без змін суд апеляційної інстанції) у задоволені позову колишнього працівника міліції відмовив. Останній подав касаційну скаргу. Окрім іншого, касаційну скаргу обґрунтовував тим, що відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VІІІ (із змінами), розмір одноразової грошової допомоги, який підлягав виплаті за заявою від 29.12.2015, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, мав визначатися відповідно до Закону України «Про міліцію» в останній редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» а отже мав призначатися та виплачуватися в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму.

Водночас, ВС КАС його касаційну скаргу залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. ВС вказав (керуючись попередніми правовими позиціями, які висловлені в аналогічних справах):

Застосуванню підлягають такі порядок і розмір одноразової допомоги, які передбачались чинним законодавством станом на момент виникнення у позивача права на неї, тобто на момент встановлення йому інвалідності, оскільки ст. 23 Закону України «Про міліцію» таке право (отримання одноразової грошової допомоги) пов'язує саме з настанням інвалідності за умови її настання в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Отже у цій справі: право на отримання одноразової грошової допомоги позивач отримав з дати, зазначеної у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, тобто з 21.01.2015 р., тому застосуванню підлягають такі порядок і розмір одноразової грошової допомоги, які передбачались чинним законодавством, станом на момент виникнення у позивача права, тобто встановлення йому інвалідності, в тому числі, відповідно до Порядку № 707.

Аналізуйте судовий акт: Львівський апеляційний адмсуд: Одноразова грошова допомога виплачується також і у разі смерті внаслідок захворювання, пов'язаного з військовою службою не залежно від часу звільнення з військової служби. (Суд, № 876/3630/18, 27.06.18);

Який строк звернення до суду за перерахунком пенсії? (ВС/КАС у справі № 520/11178/2020 від 26.01.2021 р.).;

У разі відсутності дієвого механізму перерахунку пенсійних виплат або відсутності передбачених законом видатків не повинен унеможливлюватись захист прав позивача на пенсію (ВП/ВС у справі № 2-а-13964/08/1570 від 13.01.2021);

ВС/КАС: Посвідчення учасника бойових дій є належним документом для підтвердження права на отримання дострокової пенсії. Довідка про період участі у бойових діях НЕ потрібна (ВС/КАС у справі № 340/576/19 від 09.06.2021).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 823/455/16

адміністративне провадження № К/9901/22250/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Андрос Лариси Володимирівни, що діє в інтересах ОСОБА_1

на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.03.2017 (суддя Казидуб О.Г.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 (колегія у складі суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В., Шурка О.І.)

у справі № 823/455/16

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати протиправною бездіяльність управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області щодо підготовки та подання до МВС України висновку про призначення одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням II групи інвалідності за його заявою, зареєстрованою 04.03.2015 за №12/м-36;

- визнати дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області щодо нарахування та визначення суми одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності в розмірі 70 200, 00 грн протиправними;

- визнати дії Міністерства внутрішніх справ України щодо прийняття рішення від 26.01.2016 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності в розмірі 70 200, 00 грн протиправними;

- визнати абзаци 2, 4 висновку управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 15.01.2016, затвердженого Міністерством внутрішніх справ України 26.01.2016, відносно ОСОБА_1 (про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності) в частині призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 70 200, 00 грн та визначення суми одноразової грошової допомоги до виплати в розмірі 70 200, 00 грн протиправними;

- зобов`язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області здійснити нарахування та визначення суми одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції від 12.03.2015) - в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, з урахуванням проведених виплат;

- зобов`язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції від 12.03.2015) в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, з урахуванням проведених виплат.

2. Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.03.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017, у задоволенні позову відмовлено.

3. 08.06.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача на вищезазначені судові рішення. У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2017 відкрито касаційне провадження.

5. У зв`язку із ліквідацією вказаного суду справу передано Верховному Суду.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 28.03.1990 по 19.12.2014 проходив службу в органах МВС України.

7. 29.03.1992 під час виконання службових обов`язків, позивач отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій потиличної ділянки, забій лівої гомілки, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) форма Н-5, від 28.10.2014.

8. 01.12.2014 на підставі акта №538 огляду МСЕК позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності 75 відсотків, у зв`язку з травмою, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серія 10 ААА №012471, виданої Обласною МСЕК № 2.

9. 19.12.2014 на підставі свідоцтва про хворобу від 01.12.2014 №623, ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ.

10. 21.01.2015 позивачу встановлено II групу інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

11. У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до управління МВС України в Черкаській області із заявою (рапортом) про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності внаслідок травми отриманої під час виконання ним службових обов`язків.

12. Листом від 24.03.2015 №12/М-36 управління МВС України в Черкаській області повідомило позивача про те, що в ході розгляду матеріалів щодо виплати йому одноразової грошової допомоги виявлені обставини, які потребують додаткового вивчення, а також, що про результати розгляду і прийняте рішення його буде проінформовано додатково.

13. 29.12.2015 позивачем до голови ліквідаційної комісії управління МВС України в Черкаській області було подано повторну заяву про виплату одноразової грошової допомоги, відповідь на яку надано не було.

14. 17.03.2016 ОСОБА_1 звернувся до т. в. о. начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області з проханням надати відповідь про розгляд його заяв.

15. Листом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 04.04.2016 № 29/М-28 позивача було повідомлено, що відповідно до пункту 1.2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 12.05.2007 №707 та згідно висновку про призначення одноразової грошової допомоги, затвердженого МВС України 26.01.2016 йому призначена одноразова грошова допомога по встановленню ІІ групи інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків в період проходження служби в органах внутрішніх справ у розмірі чотирирічного грошового забезпечення в сумі 70 200, 00 грн (1462, 50 грн х 12 міс х 4 роки).

16. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

17. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що розмір одноразової грошової допомоги мав визначатися відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію», Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 та повинен був складати 275 600, 00 грн.

18. Відповідачі заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 707.

ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заява позивача про призначення та виплату одноразової допомоги відповідачем розглянута та виплачено ОСОБА_1 одноразову допомогу у розмірі чотирирічного грошового забезпечення в сумі 70200, 00 грн, відповідно до пункту 1.2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 12.05.2007 № 707 відповідно до чинного законодавства.

20. Крім того, за висновком суду апеляційної інстанції, на момент отримання права на одноразову грошову допомогу, не діяла нова норма Закону України «Про міліцію» у редакції Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції», за якою позивач отримав би право на виплату, залежно від ступеня втрати працездатності, одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. На цей час Порядок № 850 ще не було прийнято, однак діяв Порядок № 707, який не враховував зміни, внесені Законом № 208-VIII.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

22. Скаржник, посилаючись на положення ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-ХІІ ( в редакції від 12.03.2015), зазначає про те, що має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

23. Крім того, Порядок № 707 від 12.05.2007, як і Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 визначають лише процедуру (механізм) призначення та виплати одноразової грошової допомоги, а не її розмір.

24. Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.

25. Також, позивач зазначає, що відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VІІІ (із змінами), розмір одноразової грошової допомоги, який підлягав виплаті за заявою від 29.12.2015, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, мав визначатися відповідно до Закону України «Про міліцію» в останній редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» та мав призначатися та виплачуватися в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму,

26. Відповідачі відзивів на касаційну скаргу не подали.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

28. Відповідно до ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Ключовим питанням у даній справі є правомірність дій відповідача щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 707.

30. Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.

31. Зокрема у постановах від 07.11.2019 ( справа № 803/3922/15), та від 04.03.2020 (справа №810/937/16) Верховний Суд дійшов наступного висновку:

«<…> застосуванню підлягають такі порядок і розмір одноразової допомоги, які передбачались чинним законодавством станом на момент виникнення у позивача права, тобто встановлення йому інвалідності (10.02.2015) законодавством, оскільки ст. 23 Закону України «Про міліцію» таке право (отримання одноразової грошової допомоги) пов`язує саме з настанням інвалідності за умови її настання в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ».

32. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку.

33. У справі, що розглядається, право на отримання одноразової грошової допомоги позивач отримав з дати, зазначеної у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, тобто з 21.01.2015. Тому застосуванню підлягають такі порядок і розмір одноразової грошової допомоги, які передбачались чинним законодавством, станом на момент виникнення у позивача права, тобто встановлення йому інвалідності, а саме відповідно до Порядку № 707.

34. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами оскаржуваних рішень і погоджується з їхніми висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

35. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

36. Судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Андрос Лариси Володимирівни, що діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року у справі №823/455/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Н.В. Коваленко

Суддя О.П. Стародуб