Рішення, яким ВРП реалізувала подання ВРЮ про звільнення судді за порушення присяги, по суті є кадровим, тому строк давності для такого не застосовується (ВС КАС справа № 9901/393/20 від 11.03.2021 р.)

Цікаве рішення, щодо дисциплінарної відповідальності судді, якій вів «справи учасників АвтоМайдану». Рішення висвітлює аспекти позовної давності та дії закону в часі - в тому числі, у зв‘язку із появою Вищої ради правосуддя (за текстом також - «ВРП»), та наявністю невиконаного рішення (подання) Вищої ради юстиції (за текстом також - «ВРЮ») про звільнення судді за порушення присяги.

Фабула судового акту: Так, в 2014 році за заявою голови Громадської спілки «Українська спілка Автомайдан», Тимчасовою спеціальною комісією з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (надалі - «ТСК») - було здійснено розслідування заявленого порушення суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області норм законодавства під час прийняття ним у січні 2014 року постанов у справах про притягнення до адміністративної відповідальності ряду осіб та позбавлення їх права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.

За наслідками перевірок, ТСК ухвалила висновок про наявність у діях судді ознак порушення присяги і направила його до ВРЮ, яка відкрила дисциплінарну справу відносно судді та ухвалила рішення про внесення подання до Верховної Ради України (надалі - «ВРУ») про звільнення його з посади за порушення присяги.

Постановою ВРУ, в свою чергу, суддю було звільнено з посади. Втім, ця постанова ВРУ була оскаржена ним у судовому порядку та рішенням ВС КАС 2019 року визнана протиправною із скасована із процедурних підстав.

Суддя, до цього, намагався оскаржити і подання ВРЮ, втім ВП ВС у 2018 році йому відмовив в задоволенні позову.

У зв’язку із наявністю подання ВРЮ («нескасуванням» його судом) в грудні 2020 року вже - ВРП, ухвалила рішення про звільнення цього судді з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Суддя подав позов до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції - про визнання протиправним і скасування цього рішення Вищої ради правосуддя від 01 грудня 2020 року. Позов мотивував тим, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню внаслідок його протиправності, бо ухвалене з порушенням присічного строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (3 роки), і ВРП вийшла за межі своїх повноважень.

Втім, ВС КАС відмовив судді у позові, а своє рішення мотивував наступним:

Доводи позивача про реалізованість вказаного подання ВРЮ (ніби тому що ВРУ вже приймала по ньому рішення) ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм закону і не заслуговують на увагу, оскільки внаслідок визнання протиправною і скасування судом Постанови ВРУ цей акт не породжує жодних правових наслідків від часу його прийняття, а тому відповідне подання ВРЮ не може вважатися реалізованим, що обумовлює відновлення стадії його розгляду уповноваженим органом.

Таким чином, оскільки подання ВРЮ про звільнення судді не було реалізоване та залишилось чинним, то ВРП, яка наділена правом звільняти суддів відповідно до наведених вище норм законодавства, маючи всі необхідні матеріали для прийняття відповідного рішення, правомірно розглянула подання ВРЮ та прийняла оскаржуване рішення.

Підставою для ухвалення подання стало допущення суддею низки істотних порушень норм процесуального права під час вирішення ним справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності, а саме: суддя неповно та не об'єктивно розглянув адміністративні матеріали; не з'ясував всіх обставин справ; не навів мотиви, якими він керувався при накладенні адміністративних стягнень у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на максимальний строк - 6 місяців, здійснив оцінку доказів із порушенням вимог КУпАП, оскільки надав перевагу рапортам працівників ДАІ, протоколам про адміністративні правопорушення, які взагалі не доводили вини осіб, що притягувалися до адміністративної відповідальності, та показам свідків сторони звинувачення. При цьому, усі протоколи про адміністративне правопорушення складено на підставі рапортів працівників ДАІ і не в час та за місцем вчинення адміністративного правопорушення, а в кабінеті працівника ДАІ після спливу близько 10 днів з моменту вчинення правопорушення.

Встановлені факти, за висновками ВРЮ, свідчать про порушення присяги судді, у зв`язку із чим суддя підлягає звільненню з посадиа подання не оспорюється.

Водночас запровадження строку давності притягнення судді до відповідальності за дії, що підпадають під порушення присяги, є заходом, який покращує становище судді порівняно із ситуацією, коли такий строк законодавством визначений не був, а тому застосування трирічного строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не суперечить положенням статті 58 Конституції України.

Під час розгляду цієї справи встановлено, що дії, з якими ВРП пов`язувала підстави звільнення з посади судді, були вчинені ним у січні 2014 року. 26 листопада 2015 року, тобто в межах визначеного законом строку, ВРЮ розглянула дисциплінарну справу стосовно судді і ухвалила подання про звільнення. Таким чином, саме з ухваленням подання, ВРЮ встановила факти, які свідчать про порушення суддею присяги та притягнула суддю до відповідальності, вирішивши звернутися до уповноваженого органу з поданням про звільнення судді з посади, відтак строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не може застосовуватися при подальшій реалізації вказаного рішення ВРЮ.

Отже у цій справі:

Оскаржуваним у цій справі рішенням ВРП реалізувала накладене на суддю рішенням ВРЮ від 26 листопада 2015 року стягнення, а тому рішення ВРП від 01 грудня 2020 року не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, оскільки за своєю суттю таке рішення є кадровим. Отже строк давності не пройшов.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ВП: Отримання суддею адвокатського свідоцтва протирічить закону (ВС/ВП у справі № 822/1309/17 від 10.02.2021);

ВП/ВС: Ви серйозно? ВП вирішила, що у тривалому розгляді справ винен не кадровий голод, а неналежна організація суддями своєї роботи (ВП/ВС у провадженні № 11-247сап19 від 10.12.2020);

Звільнення помічника судді з посади можливе ЛИШЕ за поданням судді (ВС/ВП № 308/4431/17 від 13.03.2019);

Спори щодо відповідальності за дії на посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть, і після звільнення особи з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства (ВП ВС, справа № 818/1688/16, 05.12.18).

РІШЕННЯ

Іменем України

11 березня 2021 року

Київ

справа №9901/393/20

адміністративне провадження №П/9901/393/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Данилевич Н.А., Жука А.В., Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пушенко О.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Подосінова А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 22 грудня 2020 року звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправним і скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач) від 01 грудня 2020 року №3322/0/15-20 про звільнення його з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню внаслідок його протиправності, оскільки відповідач, ухвалюючи його з порушенням присічного строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вийшов за межі своїх повноважень. Оскаржуване рішення, на думку позивача, не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості, оскільки в ньому відсутні посилання на мотиви і підстави його ухвалення.

3. Позивач зазначає, що в рішенні від 01 грудня 2020 року №3322/0/15-20 ВРП не надано жодної оцінки діям судді та не встановлено фактів, які свідчать про вчинення ним істотного дисциплінарного проступку; обвинувачення судді у вчиненні проступку не конкретизовано, що позбавило його права захищатися від цього обвинувачення та мало наслідком порушення права на безсторонній і неупереджений розгляд. Оскаржуване рішення, на думку ОСОБА_1 , має формальний характер, оскільки в ньому не висвітлено мотиви, з яких відповідач дійшов висновку про звільнення його з посади судді, обмежившись посиланням на чинність рішення Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) від 26 листопада 2015 року №899/0/15-15. Позивач також указує на формальний підхід ВРП щодо повідомлення його про засідання, оскільки повідомлення він отримав увечері 01 грудня 2020 року.

4. ОСОБА_1 посилається на те, що подання ВРЮ про звільнення його з посади судді було направлено до Верховної Ради України (далі - ВРУ) у грудні 2015 року, за наслідками розгляду якого було прийнято постанову про його звільнення, яка в судовому порядку скасована, а тому ВРП не мала визначених законом підстав для розгляду зазначеного подання та вирішення питання звільнення позивача з посади судді, оскільки за наслідками його розгляду ВРУ вже було прийнято відповідне рішення. ОСОБА_1 указує, що на час ухвалення ВРП оскаржуваного рішення (01 грудня 2020 року) він не мав статусу судді, оскільки був відрахований зі штату суду, а тому не міг бути звільнений з посади судді.

5. Позивач також зазначає про порушення ВРП строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності за проступок, вчинений ним у січні 2014 року.

6. Позивач та його представник у судовому засіданні 11 березня 2021 року підтримали позовні вимоги і просять їх задовольнити.

IІ. Позиція відповідача щодо позовної заяви

7. Представником ВРП подано письмовий відзив на позовну заяву з проханням відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, оскільки вони є необґрунтованими та безпідставними.

8. Відзив мотивовано тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення ВРП керувалася Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) та Законом України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII (далі - Закон №1798-VIII), діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

ІІІ. Рух справи у суді першої інстанції

9. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 грудня 2020 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Кашпур О.В. (головуючий суддя, суддя-доповідач), Данилевич Н.А., Жук А.В., Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

10. Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. ухвалою від 28 грудня 2020 року відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження на 04 лютого 2021 року об 11 годині 30 хвилин у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корпус 5.

11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року №185/0/78-21 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 лютого 2021 року для розгляду цієї справи здійснено заміну суддів Мартинюк Н.М. і Мельник-Томенко Ж.М. на суддів Мацедонську В.Е. та Уханенка С.А.

12. Ухвалою від 02 лютого 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Данилевич Н.А., Жука А.В., Мацедонської В.Е., Уханенка С.А. задовольнив заяву ВРП про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

13. 03 лютого 2021 року представником ВРП подано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 04 лютого 2021 року об 11 годині 30 хвилин, і колегія суддів у судовому засіданні 04 лютого 2021 року ухвалила відкласти розгляд справи на 11 березня 2021 року - 11 годину 30 хвилин.

14. 10 березня 2021 року представник ВРП подала клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 11 березня 2021 року об 11 годині 30 хвилин, і колегія суддів у судовому засіданні 11 березня 2021 року ухвалила слухати справу за відсутності представника відповідача.

IV. Фактичні обставини справи, установлені Судом

15. ОСОБА_1 з 25 лютого 1985 року по квітень 1990 року працював народним суддею Києво-Святошинського районного народного суду Київської області, з квітня 1990 року - суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області. 16 травня 1990 року склав присягу судді. Постановою ВРУ від 06 квітня 2000 року №1617-ІІІ був обраний на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково.

16. 26 листопада 2015 року ВРЮ, розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) від 03 червня 2015 року №37/02-15 стосовно судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , ухвалила рішення №899/0/15-15 про внесення до ВРУ подання про звільнення цього судді з посади за порушення присяги судді.

17. 25 грудня 2015 року за №71/0/12-15 до ВРУ направлено подання ВРЮ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області у зв`язку з порушенням присяги судді.

18. Постановою ВРУ від 29 вересня 2016 року №1611-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області у зв`язку з порушенням присяги судді.

19. Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 травня 2018 року в справі №800/493/15 (П/9901/311/18), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 листопада 2018 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення ВРЮ від 26 листопада 2015 року №899/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 з посади за порушення присяги».

20. Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року в справі №800/535/16 (П/9901/211/18), яке набрало законної сили 14 грудня 2019 року, визнано протиправною та скасовано постанову ВРУ від 29 вересня 2016 року №1611-VIII «Про звільнення судді», якою ОСОБА_1 звільнено з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області у зв`язку з порушенням присяги судді.

21. 01 грудня 2020 року ВРП, розглянувши матеріали подання про звільнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, керуючись пунктом 3 частини шостої статті 126, пунктом 4 частини першої статті 131 Конституції України, статтею 56, пунктом 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1798-VIII, статтею 115 Закону №1402-VIII, ухвалила рішення №3322/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».

V. Позиція Верховного Суду

22. Вивчивши наведені в позовній заяві та відзиві на неї обґрунтування, встановивши обставини справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, Суд виходить з таких міркувань.

23. Згідно з пунктом 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України (у редакції, чинній до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року №1401-VIII - 30 вересня 2016 року; (далі - Закон №1401-VIII)) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

24. За приписами частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 року №22/98-ВР (у редакції, чинній на час вчинення позивачем дій, з якими ВРП пов`язувала підстави його звільнення з посади судді; (далі - Закон №22/98-ВР)) порушенням суддею присяги є: вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; недотримання суддею вимог та обмежень, встановлених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції»; умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом; порушення морально-етичних принципів поведінки судді.

25. Пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України (у вказаній редакції) та пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №22/98-ВР (у редакції, чинній на час ухвалення ВРЮ рішення від 26 листопада 2015 року №899/0/15-15) передбачено, що в Україні діє ВРЮ, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

26. На підставі статті 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII; (далі - Закон №192-VIII); (тут і далі - Закон №2453-VI - у редакції, чинній на час ухвалення ВРЮ рішення від 26 листопада 2015 року №899/0/15-15)) суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п`ятою статті 126 Конституції України, за поданням ВРЮ.

27. Частинами першою, другою та п`ятою статті 116 Закону №2453-VI передбачено, що відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади за порушення ним присяги. Факти, що свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або ВРЮ. На підставі подання ВРЮ ВРУ приймає постанову про звільнення судді з посади.

28. Судом установлено, що до ТСК 15 та 16 грудня 2014 року надійшли заяви голови Громадської спілки «Українська спілка Автомайдан» Михайловського А.В. про порушення суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 норм законодавства під час прийняття ним у січні 2014 року постанов у справах про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , яких було безпідставно визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та позбавлено права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.

29. 03 червня 2015 року ТСК ухвалила висновок про наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак порушення присяги і направила його разом із матеріалами перевірки до ВРЮ для подальшого розгляду та ухвалення рішення.

30. 10 вересня 2015 року ВРЮ відкрила дисциплінарну справу відносно судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 .

31. 27 жовтня 2015 року Дисциплінарна секція ВРЮ рекомендувала ВРЮ ухвалити рішення про внесення до ВРУ подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги.

32. 26 листопада 2015 року ВРЮ ухвалила рішення №899/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 з посади за порушення присяги».

33. Підставою для ухвалення вказаного рішення стали допущені суддею ОСОБА_1 грубі порушення законодавства, які відповідно до висновків, викладених у рішенні ВРЮ від 26 листопада 2015 року №899/0/15-15, свідчать про необ`єктивний та упереджений розгляд справ, порочать звання судді, що є порушенням присяги.

34. 25 грудня 2015 року за №71/0/12-15 ВРЮ направила до ВРУ подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області у зв`язку з порушенням присяги судді.

35. Постановою ВРУ від 29 вересня 2016 року №1611-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області у зв`язку з порушенням присяги судді, яка була оскаржена ним у судовому порядку та рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року в справі №800/535/16 (П/9901/211/18), яке набрало законної сили 14 грудня 2019 року, визнана протиправною та скасована із підстав допущення ВРУ порушення процедури звільнення позивача з посади судді.

36. Разом із цим, рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 травня 2018 року в справі №800/493/15 (П/9901/311/18), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 листопада 2018 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення ВРЮ від 26 листопада 2015 року №899/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 з посади за порушення присяги». Відтак, подання ВРЮ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області за порушення присяги є чинним і на цей час.

37. 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон №1401-VIII, яким внесено зміни до Конституції України щодо правосуддя, а 05 січня 2017 року набрав чинності Закон №1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

38. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 131 Конституції України (тут і далі - у редакції Закону №1401-VIII) та пунктом 6 частини першої статті 3 Закону №1798-VIII в Україні діє ВРП, до повноважень якої входить ухвалення рішення про звільнення судді з посади.

39. Частиною другою статті 112 Закону №1402-VIII, який набрав чинності з 30 вересня 2016 року, визначено, що рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом №1798-VIII.

40. На підставі пункту 14 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1798-VIII матеріали та подання ВРЮ про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом №1401-VIII не прийнято рішення Президентом України чи ВРУ, передаються до ВРП для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється ВРП у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення. Регламентом ВРП може бути передбачена спрощена процедура розгляду цього питання. Суддя, щодо якого до набрання чинності Законом №1401-VIII ВРЮ внесено подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи ВРУ, звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

41. Отже, суддя звільняється з посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, якщо до набрання чинності Законом №1401-VIII ВРЮ внесено подання про його звільнення з посади судді за порушення присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи ВРУ.

42. ВРУ, в зв`язку з набранням законної сили рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року в справі №800/535/16 (П/9901/211/18), яким визнано протиправною та скасовано постанову ВРУ від 29 вересня 2016 року №1611-VIII «Про звільнення судді», якою ОСОБА_1 звільнено з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області у зв`язку з порушенням присяги судді, листом від 27 грудня 2019 року №04-26/12-1169(263164) надіслала до ВРП подання ВРЮ від 25 грудня 2015 року за №71/0/12-15 із доданими до нього матеріалами про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області.

43. Доводи позивача про реалізованість вказаного подання ВРЮ ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм закону і не заслуговують на увагу, оскільки внаслідок визнання протиправною і скасування судом Постанови ВРУ від 29 вересня 2016 року №1611-VIII цей акт не породжує жодних правових наслідків від часу його прийняття, а тому відповідне подання ВРЮ не може вважатися реалізованим, що обумовлює відновлення стадії його розгляду уповноваженим органом.

44. Подібний висновок зроблений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі №800/5/17 та від 12 березня 2020 року в справі №9901/777/18.

45. Таким чином, оскільки після скасування в судовому порядку Постанови ВРУ від 29 вересня 2016 року №1611-VIII подання ВРЮ від 25 грудня 2015 року за №71/0/12-15 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області у зв`язку з порушенням присяги судді не було реалізоване та залишилось чинним, то ВРП, яка наділена правом звільняти суддів відповідно до наведених вище норм законодавства, маючи всі необхідні матеріали для прийняття відповідного рішення, правомірно розглянула подання ВРЮ від 25 грудня 2015 року за №71/0/12-15.

46. Згідно із частиною першою статті 56 Закону №1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.

47. Частиною другою статті 57 Закону №1798-VIII передбачено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

48. Відповідно до статті 18 Закону №1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

49. Згідно із частиною першою статті 5 та частиною другою статті 30 Закону №1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

50. Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 01 грудня 2020 року №93 та ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП від 01 грудня 2020 року №3322/0/15-20, свідчать про те, що це рішення підписане повноважним складом ВРП - її головою та 13 членами, які брали участь у його ухваленні, й цей факт позивачем у позовній заяві під сумнів не ставиться.

51. Відтак, немає підстав, визначених пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону №1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

52. Оцінюючи рішення ВРП від 01 грудня 2020 року №3322/0/15-20 на його відповідність вимогам пункту 3 частини другої статті 57 Закону №1798-VIII, Суд уважає, що це рішення містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.

53. Підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді слугувало рішення ВРЮ від 26 листопада 2015 року №899/0/15-15 про внесення подання про звільнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 з посади за порушення присяги, підставою для ухвалення якого стало допущення суддею ОСОБА_1 низки істотних порушень норм процесуального права під час вирішення справ про притягнення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності, а саме: в порушення вимог статей 122-2 245 КУпАП суддя ОСОБА_1 неповно та необ`єктивно розглянув адміністративні матеріали; не з`ясував усіх обставин справ; не навів мотиви, якими він керувався при накладенні адміністративних стягнень у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на максимальний строк - 6 місяців. Під час розгляду адміністративних справ суддя ОСОБА_1 здійснив оцінку доказів із порушенням вимог статті 252 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, оскільки надав перевагу рапортам працівників ДАІ, протоколам про адміністративні правопорушення, які взагалі не доводили вини осіб, що притягувалися до адміністративної відповідальності, та показам свідків сторони звинувачення. При цьому, усі протоколи про адміністративне правопорушення складено на підставі рапортів працівників ДАІ і не в час та за місцем вчинення адміністративного правопорушення, а в кабінеті працівника ДАІ після спливу близько 10 днів з моменту вчинення правопорушення.

54. Рішення ВРЮ також мотивовано тим, що розглядаючи матеріали відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , суддею ОСОБА_1 не було достовірно встановлено, що за кермом автомобілів, які не зупинились на вимогу працівників ДАІ, знаходились саме ці особи. Крім того, розгляд справ проведено за відсутності цих осіб і доказів належного повідомлення їх про час та місце розгляду справ, чим позбавлено права ОСОБА_5 та ОСОБА_7 права на судовий захист.

55. ВРЮ у рішенні від 26 листопада 2015 року №899/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 з посади за порушення присяги», законність якого перевірив суд, залишивши чинним, дійшла висновків про те, що характер дій судді ОСОБА_1 під час розгляду справ стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 свідчить про його упередженість і відсутність об`єктивності. Дії судді ОСОБА_1 кваліфіковано ВРЮ як такі, що порочать звання судді, що призвели до настання негативних наслідків, які знайшли свій вираз у зниженні авторитету правосуддя у суспільстві. Встановлені факти, за висновками ВРЮ, свідчать про порушення ОСОБА_1 присяги судді, у зв`язку із чим він підлягає звільненню з посади.

56. За правилами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

57. Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

58. Отже, у силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України факт порушення ОСОБА_1 присяги судді та правомірність рішення ВРЮ від 26 листопада 2015 року №899/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 з посади за порушення присяги», не потребують доказування.

59. На обґрунтування рішення від 01 грудня 2020 року №3322/0/15-20 ВРП зазначила про те, що рішення ВРЮ від 26 листопада 2015 року №899/0/15-15, у якому розглянуті та вирішені питання правомірності, обґрунтованості та наявності підстав для внесення ВРЮ подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, є чинним; його законність перевірив суд і встановив, що ВРЮ, приймаючи це рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням принципу пропорційності в застосуванні дисциплінарного стягнення, вказане рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких ВРЮ дійшла правильного висновку про необхідність застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення його з посади. У зв`язку з чим ВРП дійшла висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

60. Із прийняттям Законів №1401-VIII та №1402-VIII відповідальність за дії, з якими ВРЮ пов`язувала внесення подання про звільнення позивача, скасована не була і наслідки таких дій у вигляді звільнення з посади судді не змінились, оскільки не було пом`якшено або скасовано відповідальність за вчинені суддею ОСОБА_1 порушення.

61. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону №1402-VIII підставою для звільнення судді з посади є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

62. За приписами пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону №1402-VIII у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, застосовується дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

63. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що при ухваленні рішення від 01 грудня 2020 року №3322/0/15-20 ВРП діяла на підставі та в межах визначених Конституцією і законами України повноважень. Оскаржуване рішення містить посилання на визначені законом підстави звільнення ОСОБА_1 з посади судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

64. Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 30 Закону №1798-VIII особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом. Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлено на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному веб-сайті ВРП.

65. З наявних у матеріалах справи документів убачається, що 19 листопада 2020 року ОСОБА_1 на адресу його місця проживання ( АДРЕСА_1 ) та на адресу Києво-Святошинського районного суду Київської області (вул. Мельниченка, 1, м. Київ, 03170), який згодом повідомив про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату цього суду, надіслано повідомлення (вих. №41470/0/9-20, №41469/0/9-20) про засідання 01 грудня 2020 року о 10:00 годині ВРП, до порядку денного якого включено питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

66. Окрім того, таке повідомлення 19 листопада 2020 року розміщене на офіційному веб-сайті ВРП.

67. Таким чином, про засідання ВРП, яке відбулося 01 грудня 2020 року, позивач був повідомлений належним чином та у передбаченому законодавством порядку.

68. За приписами абзацу другого частини третьої статті 56 Закону №1798-VIII суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

69. Водночас Суд уважає помилковими твердження позивача про порушення ВРП строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з таких міркувань.

70. На час вчинення суддею ОСОБА_1 дій, які ВРЮ у своєму рішенні від 26 листопада 2015 року №899/0/15-15 кваліфікувала як порушення суддею присяги, норми Законів №2453-VI та №22/98-ВР не передбачали жодних обмежувальних строків притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.

71. Законом №192-VIII було внесено зміни до Закону №22/98-ВР, які набрали чинності з 27 лютого 2015 року, та викладено Закон №2453-VI у новій редакції, що набрала чинності з 28 березня 2015 року.

72. Відповідно до частини другої статті 32 Закону №22/98-ВР (у редакції Закону №192-VIII) провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

73. Згідно із частиною четвертою статті 96 Закону №2453-VI (у редакції Закону №192-VIII) дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

74. Отже, після набрання чинності Законом №2453-VI у редакції Закону №192-VIII уповноважений орган має право вирішувати питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в тому числі вчинені до набрання цим Законом чинності, протягом строку, встановленого частиною четвертою статті 96 зазначеного Закону, тобто не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

75. Водночас запровадження строку давності притягнення судді до відповідальності за дії, що підпадають під порушення присяги, є заходом, який покращує становище судді порівняно із ситуацією, коли такий строк законодавством визначений не був, а тому застосування трирічного строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не суперечить положенням статті 58 Конституції України.

76. Відповідні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №П/800/310/17, від 05 квітня 2018 року в справі №800/523/17, від 07 червня 2018 року в справі №11-272сап18, від 21 червня 2018 року в справі №11-78сап18, від 01 листопада 2018 року в справі №800/493/15, від 13 лютого 2020 року в справі №9901/58/19, від 12 березня 2020 року в справі №9901/777/18, від 14 травня 2020 року в справі №9901/187/19, від 25 червня 2020 року в справі №9901/103/19, від 02 липня 2020 року в справі №9901/386/19 та від 10 вересня 2020 року в справі №9901/130/19.

77. Під час розгляду цієї справи встановлено, що дії, з якими ВРП пов`язувала підстави звільнення ОСОБА_1 з посади судді, були вчинені ним у січні 2014 року.

78. 26 листопада 2015 року, тобто в межах визначеного законом строку, ВРЮ розглянула дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_1 і ухвалила рішення №899/0/15-15 про внесення до ВРУ подання про звільнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді, законність якого підтверджена судовим рішенням у справі №800/493/15 (П/9901/311/18), яке набрало законної сили.

79. Таким чином, саме з ухваленням рішення від 26 листопада 2015 року №899/0/15-15 ВРЮ встановила факти, які свідчать про порушення суддею ОСОБА_1 присяги, та притягнула суддю до відповідальності, вирішивши звернутися до уповноваженого органу з поданням про звільнення судді з посади, відтак строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не може застосовуватися при подальшій реалізації вказаного рішення ВРЮ.

80. Оскаржуваним у цій справі рішенням ВРП реалізувала накладене на суддю ОСОБА_1 рішенням ВРЮ від 26 листопада 2015 року №899/0/15-15 стягнення, а тому рішення відповідача від 01 грудня 2020 року №3322/0/15-20 не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, оскільки за своєю суттю таке рішення є кадровим.

81. Водночас відповідно до частини першої статті 56 Закону №1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП і цією статтею не встановлено строків для ухвалення рішення ВРП та не передбачено застосування строків при розгляді подання відповідного органу про звільнення судді з посади.

82. За таких обставин, помилковим є посилання позивача на те, що дисциплінарне стягнення до нього застосоване після спливу передбаченого законом строку.

83. Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 14 травня 2020 року в справі №9901/187/19, від 25 червня 2020 року в справі №9901/103/19, від 02 липня 2020 року в справі №9901/386/19 та від 10 вересня 2020 року в справі №9901/130/19.

84. За змістом пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) органи державної влади не можуть втручатись у здійснення права на доступ до професії як складову права на повагу до приватного життя, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

85. Вислів «згідно із законом» у пункті 2 статті 8 Конвенції вимагає, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципу верховенства права.

86. Суд зауважує, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та його подальше звільнення з посади судді мало підґрунтя у національному законодавстві та у послідовній судовій практиці. Більше того, це законодавство та практика характеризувалися юридичною визначеністю і були доступними для позивача, який мав можливість передбачити наслідки застосування відповідних приписів щодо нього.

87. Застосування до позивача дисциплінарної відповідальності у передбаченому законодавством порядку та уповноваженим на це органом у зв`язку з порушенням присяги судді узгоджується із визначеною у пункті 2 статті 8 Конвенції легітимною метою втручання у право на повагу до приватного життя такого судді, зокрема захистом прав і свобод інших осіб, інших членів суддівського корпусу та судів загалом, довіру до яких і репутацію яких підривають дії судді, що викликає сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності судових органів загалом.

88. Вирішуючи, чи було втручання «необхідним», Суд уважає, що ВРП, яка виконує спрямоване на реалізацію судовою владою функцій із захисту прав і свобод завдання з формування високопрофесійного та доброчесного корпусу суддів, діяла згідно із законом і, маючи обґрунтоване та підтверджене рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 травня 2018 року в справі №800/493/15 (П/9901/311/18), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 листопада 2018 року, рішення ВРЮ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді внесення подання про звільнення з посади судді) у зв`язку з порушенням присяги судді, що включає встановлення вини як елемента складу проступку, прийняла пропорційне вчиненому правопорушенню оскаржуване рішення.

89. Ураховуючи наведене в сукупності, Суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення від 01 грудня 2020 року №3322/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» ухвалене ВРП на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстав для скасування цього рішення відповідно до частини другої статті 57 Закону №1798-VIII немає.

90. Той факт, що станом на 01 грудня 2020 року ОСОБА_1 не був зарахований до штату Києво-Святошинського районного суду Київської області, оскільки наказом голови цього суду від 06 лютого 2017 року №1-К його 06 лютого 2017 року звільнено з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області у зв`язку з порушенням присяги судді відповідно до Постанови ВРУ від 29 вересня 2016 року №1611-VIII, яка у подальшому скасована в судовому порядку, не впливає на визначену законом процедуру звільнення судді з посади, яку ВРП було дотримано.

91. Отже, Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення ВРП та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

VІ. Судові витрати

92. За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді сплати судового збору за подання цього позову відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 139 241-246 255 262 266 295 КАС України, Суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення відмовити.

2. Судові витрати не розподіляються.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

4. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 березня 2021 року.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: Н. А. Данилевич

А. В. Жук

В. Е. Мацедонська

С. А. Уханенко