Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання такими, що припинилися зобов'язання за кредитним договором та визнання поруки припиненою за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 7 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 18 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 16 березня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (далі - АППБ «Аваль»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 17 тис. доларів США зі сплатою 15 % річних з кінцевим строком повернення до 15 березня 2013 року. З метою забезпечення зобов'язань за цим договором 16 березня 2006 року між банком та нею було укладено договір поруки. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, а правонаступництво її боргів, утому числі за вказаним кредитним договором, не відбулося, оскільки спадщина після її смерті не відкривалась, у зв'язку з чим, на її думку, зобов'язання ОСОБА_5 за кредитним договором є припиненими після закінчення визначеного законом шестимісячного строку для прийняття спадщини. Оскільки вона поручалася перед банком за виконання кредитних зобов'язань саме ОСОБА_5, переведення боргу на третю особу не відбулося, позивачка просила визнати припиненими зобов'язання за кредитним договором та договором поруки.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 4 листопада 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано такими, що припинилися зобов'язання ОСОБА_5 за кредитним договором від 16 березня 2006 року, який укладено між АППБ «Аваль» та ОСОБА_5 Визнано такими, що припинилися зобов'язання ОСОБА_3 за договором поруки від 16 березня 2006 року, який укладено між АППБ «Аваль» та ОСОБА_3 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 18 лютого 2016 року рішення міськрайонного суду в частині визнання такими, що припинилися зобов'язання ОСОБА_3 за договором поруки змінено та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано припиненою поруку за договором поруки від 16 березня 2006 року, який укладено між АППБ «Аваль» та ОСОБА_3 В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення в частині визнання такими, що припинилися зобов'язання ОСОБА_5 за кредитним договором від 16 березня 2006 року, який укладено між АППБ «Аваль» та ОСОБА_5,та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Отже, судові рішення в іншій частині не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (ч.2 ст. 335 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов в частині визнання такими, що припинилися, зобов'язання ОСОБА_5 за кредитним договором, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що після смерті боржника відсутні спадкоємці, які прийняли спадщину, та до яких би, разом з правами померлої особи, перейшли і її обов'язки, зокрема, щодо виконання кредитних зобов'язань.

З таким висновком судів не можна погодитись.

Судами попередніх інстанції установлено, що 16 березня 2006 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 17 тис. доларів США зі сплатою 15 % річних з кінцевим строком повернення до 15 березня 2013 року.

З метою забезпечення зобов'язань за цим договором 16 березня 2006 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

Відповідно до повідомлень Тернопільської районної державної нотаріальної контори від 13 червня 2014 року після смерті ОСОБА_5 була заведена спадкова справа за претензією кредитора публічного акціонерного товариства «Індекс-банк». 14 березня 2011 року подана заява про відмову від прийняття спадщини від дочки померлої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 Інші спадкоємці до нотаріальної контори не звертались. Згідно витягу зі спадкового реєстру від 29 вересня 2010 року відомості про заповіти відсутні. Свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Відповідно до повідомлень Першої Тернопільської державної нотаріальної контори від 13 червня 2014 року спадкова справа щодо майна після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у Першій Тернопільській державній нотаріальній конторі не заводилась.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У ч. 1 ст. 608 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Тобто, у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржником за зобов'язанням.

Згідно з ч. 3 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

У ст. 598 ЦК України зазначено, що припинення зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Тобто, зобов'язання може припинятися на вимогу однієї із його сторін, але виключно у випадках, встановлених договором або законом.

ОСОБА_3, як поручитель, скористалась таким правом, звернувшись з позовними вимогами про визнання поруки припиненою.

Суди вірно вважали, що сторонами по кредитному договору виступали ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5, після смерті якої осіб, які б прийняли спадщину, та відповідно прийняли б на себе виконання зобов'язання після її смерті, не виявлено.

Проте, визнаючи припиненими зобов'язань за кредитним договором, суди не врахували, що ОСОБА_3 не була стороною цього договору та спадщину після смерті ОСОБА_5, до якої входили усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, не приймала. Отже, вимога ОСОБА_3 про визнання такими, що припинилися, зобов'язання ОСОБА_5 за кредитним договором від 16 березня 2016 року є безпідставною.

Оскільки обставини справи судами встановлені повно і правильно, не потребують додаткового дослідження доказів, однак судові рішення в частині визнання такими, що припинилися, зобов'язань за кредитним договором ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 341 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог з вищенаведених підстав.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 341 ЦПК України, колегія суддів колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 7 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 18 лютого 2016 року в частині визнання такими, що припинилися, зобов'язань за кредитним договором, скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

У задоволенні вимог ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання такими, що припинилися, зобов'язань за кредитним договором відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: В.І. Журавель

О.В. Закропивний

С.Ф. Хопта

С.П. Штелик