Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

15 січня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Дербенцевої Т.П.,

Колодійчука В.М., Умнової О.В.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства «Дніпроводоканал» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою комунального підприємства «Дніпроводоканал» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2002 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона є власницею будинку АДРЕСА_1 поряд із яким проходить водопровідна магістраль, що належить комунальному підприємству «Дніпроводоканал» (далі − КП «Дніпроводоканал»). 12 лютого 1999 року на зазначеній магістралі сталася аварія, яка спричинила вилив значної кількості води та, як наслідок, просідання фундаменту і кута її будинку та появу численних тріщин у стінах, про що 19 лютого 1999 року було складено відповідний акт. Посилаючись на те, що причиною аварії на водопровідній магістралі стала вина відповідача у несвоєчасній заміні проржавілих труб, а шкоду їй завдано його зволіканням в усуненні наслідків аварії, позивачка, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила стягнути з КП «Дніпроводоканал» матеріальну шкоду у розмірі 101 068 грн. та моральну шкоду у розмірі 1 млн. грн., а також зобов'язати відповідача прокласти водопровідну магістраль по пров. Біологічному у м. Дніпропетровську в прохідних тунелях відповідно до Державних будівельних норм.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2013 року, стягнуто з КП «Дніпроводоканал» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 101 068 грн., понесені витрати у розмірі 6 346 грн. 14 коп. та моральну шкоду у розмірі 20 тис. грн. В іншій частині позову відмовлено. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі КП «Дніпроводоканал» просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що аварією на водопровідній магістралі та невчасне її усунення з вини відповідача ОСОБА_3 було завдано матеріальну та моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню; розмір шкоди доведений.

Апеляційний суд погодився із мотивами та висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що позивачка не пропустила строку позовної давності, оскільки звернулася до суду із позовом у січні 2002 року.

Такі висновки судів є правильними, відповідають фактичним обставинам справи, які судами вірно встановлено, а доказам дана належна правова оцінка (ст. 212 ЦПК України).

Судами встановлено, що ОСОБА_3 є власницею житлового будинку АДРЕСА_1 поряд із яким проходить водопровідна магістраль, що належить КП «Дніпроводоканал». 12 лютого 1999 року на зазначеній магістралі сталася аварія, яка спричинила вилив великої кількості води у грунт та, як наслідок, просідання фундаменту і кута її будинку та появу численних тріщин у стінах, про що 19 лютого 1999 року складено відповідний акт.

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилалась на те, що причиною аварії на водопровідній магістралі стала вина відповідача у несвоєчасній заміні проржавілих труб, а шкоду їй завдано його зволіканням в усуненні наслідків аварії.

Суди належним чином встановили наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та матеріальною і моральною шкодою, завданою позивачці, а також правильно визначили розмір цієї шкоди.

Твердження касаційної скарги про пропуск ОСОБА_3 строку позовної давності не знайшли свого підтвердження, оскільки аварія на водопровідній магістралі, яка завдала ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди, сталася 12 лютого 1999 року, отже, із цього моменту у позивачки виникло право на звернення до суду за захистом порушеного права та із цього моменту почався відлік строку позовної давності, який закінчився у лютому 2002 року.

При цьому позивачка звернулася до суду у січні 2002 року, тобто у межах строку позовної давності, що підтверджується відповідними ухвалами Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (т. 1 а.с. 2, 69).

Разом із тим, суди помилково виходили із того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК України, зокрема ст. ст. 1166-1167, проте така думка судів на правильність їх висновків про завдання відповідачем матеріальної шкоди позивачці та часткове задоволення її позову не вплинула.

Враховуючи, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено помилки в застосуванні норм матеріального права, відповідно до ст. 341 ЦПК України рішення районного суду та ухвала апеляційного суду в частині застосування норм ЦК України підлягають зміні, а вимоги ОСОБА_3 - частковому задоволенню у відповідності до ст. ст. 440-440№ ЦК УРСР (1963 року).

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу комунального підприємства «Дніпроводоканал» задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2013 року змінити.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково. Стягнути з комунального підприємства «Дніпроводоканал» на користь ОСОБА_3 101 068 грн. матеріальної шкоди, 6 346 грн. 14 коп. понесених витрати, 20 тис. грн. моральної шкоди, 1 082 грн. 64 коп. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий О.С. Ткачук

Судді: В.С. Висоцька

Т.П. Дербенцева

В.М. Колодійчук

О.В. Умнова