рішення

іменем україни

14 грудня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів: Гримич М.К., Кафідової О.В.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Взуття» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна, скасування державної реєстрації права власності, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 15 серпня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Взуття» (далі - ТОВ «Магазин «Взуття») звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свою вимоги тим, що йому на праві власності належало нерухоме майно - вбудовані приміщення, площею 269 кв. м, по АДРЕСА_1. Відповідно до договору-купівлі продажу від 07 липня 2011 року ТОВ «Магазин «Взуття» відчужило ОСОБА_8 магазин, загальною площею 134,8 кв. м, по АДРЕСА_1. В подальшому власниками спірного майна стали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Рішенням суду визнано недійсним договір купівлі-продажу від 07 липня 2011 року, укладений між ТОВ «Магазин «Взуття» та ОСОБА_3, витребувано спірне майно на користь товариства.

Враховуючи викладене, ТОВ «Магазин «Взуття», просило: визнати недійсним з моменту укладення вказаний вище договір-купівлі продажу від 07 липня 2011 року; витребувати на користь товариства спірне майно; скасувати державну реєстрацію спірного майна за відповідачами.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 15 серпня 2016 року, позов задоволено частково. Скасовано державну реєстрацію права власності: ОСОБА_4 в цілому на нерухоме майно - вбудовані приміщення літ. «А» 1-го поверху (позиція 1, 2) площею 67,4 кв. м, яке знаходиться по АДРЕСА_1; ОСОБА_6 на Ѕ частину спільної часткової власності на нерухоме майно - вбудовані приміщення, літ. «А» 1-поверху (позиція «1», «2», 3, 4, 5, 6, 7) загальною площею 67,4 кв. м, яке знаходиться по АДРЕСА_1; ОСОБА_5 на Ѕ частину спільної часткової власності на нерухоме майно - вбудовані приміщення, літ. «А» 1-поверху (позиція «1», «2», 3, 4, 5, 6, 7) загальною площею 67,4 кв. м, яке знаходиться по АДРЕСА_1. Провадження в частині вимог про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «Магазин Взуття» та ОСОБА_9, від 07 липня 2011 року закрито. Провадження в частині вимог про витребування на користь ТОВ «Магазин Взуття» з володіння ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вбудованих приміщень, які знаходяться по АДРЕСА_1, закрито.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та закрити провадження у справі.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Закриваючи провадження в частині вимог про визнання недійсним договору-купівлі продажу від 07 липня 2011 року та витребування на користь товариства спірного майна, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позовні вимоги у вказаній частині були предметом розгляду і набрало законної сили рішення суду, ухвалене у справі № 308/12227/13-ц з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Задовольняючи позов в частині скасування державної реєстрації спірного майна за відповідачами, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що заявлена позивачем вимога про скасування державної реєстрації права власності на спірне майно є похідною від визнання договору купівлі-продажу майна від 07 липня 2011 року недійсним та витребування такого майна з чужого незаконного володіння та є відновленням порушеного права власності позивача.

Проте з такими висновками повністю погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судові рішення повністю не відповідають.

Судами встановлено, що позивач на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради від 15 жовтня 2003 року є власником нерухомого майна, загальною площею 269,3 кв. м, по АДРЕСА_1. Право власності ТОВ «Магазин «Взуття» на приміщення даного магазину було зареєстроване у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Судом також встановлено, що 07 липня 2011 року ОСОБА_8, яка діяла від імені ТОВ «Магазин «Взуття», та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого товариство продало, а ОСОБА_3 купив за 142 000 грн. нерухоме майно - вбудовані приміщення, площею 134,8 кв. м, по АДРЕСА_1. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І. та зареєстровано в реєстрі.

В подальшому відбулося відчуження спірного майна, власниками якого стали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках, по Ѕ частині кожен.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2014 року визнано недійсним договір купівлі-продажу від 07 липня 2011 року, укладений між ТОВ «Магазин «Взуття» та ОСОБА_3, витребувано спірне майно на користь товариства.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 06 березня 2015 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2014 року змінено в частині правового обґрунтування, у решті - залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 20 травня 2015 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2014 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 06 березня 2015 року залишено без змін.

Враховуючи вищенаведене та вимоги ч. 1 ст. 205 ЦПК України, місцевий суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вірно закрив провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу продажу від 07 липня 2011 року та витребування на користь товариства спірного майна, а тому відсутні підстав для скасування судових рішень у вказаній частині.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, не можна погодися з рішенням судів про задоволення позову в частині вимог позивача до відповідачів про скасування державної реєстрації спірного майна з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тому вказані позовні вимоги, якщо вони заявлені у позові щодо нерухомого майна і не стосуються дотримання державним реєстратором процедури здійснення державної реєстрації, належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Згідно з підпунктом 10 п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтями 11, 33, 36, 119 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В справах за позовами про скасування державної реєстрації відповідачем повинен бути орган, який на підставі вимог закону вносить запис про скасування державної реєстрації прав.

Вказана вимога про скасування державної реєстрації не може бути заявлена до відповідачів у даній справі (фізичних осіб), оскільки вони не є повноважними особами щодо вчинення відповідних дій.

Отже, позивач помилився щодо обов'язку відповідачів поновити його порушене право шляхом скасування державної реєстрації.

Оскільки до участі у справі належного відповідача - реєстраційну службу - не залучено, тому вимога про скасування державної реєстрації до відповідачів (фізичних осіб) суперечить нормам закону, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно та правильно, але допущено помилку у застосуванні норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про скасування державної реєстрації спірного майна за відповідачами підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні вказаних вимог.

Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції, має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 336, 337, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 15 серпня 2016 року в частині вирішення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Взуття» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про скасування державної реєстрації права власності скасувати.

У задоволенні позову в частині вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Взуття» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про скасування державної реєстрації права власності відмовити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 15 серпня 2016 року в частині закриття провадження щодо вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Взуття» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий В.С. Висоцька

Судді: М.К. Гримич

О.В.Кафідова

О.В.Умнова

І.М. Фаловська