РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В.,

суддів: Леванчука А.О., Парінової І.К.,

Маляренка А.В., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Львівської обласної філії акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Тишківської Роксолани Іванівни, третя особа - ОСОБА_10, про визнання недійсним договору іпотеки, за касаційними скаргами ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до суду із вищезазначеним позовом, в якому просили визнати недійсним іпотечний договір, укладений 07 квітня 2006 року між ОСОБА_8 та Львівською обласною філією акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», як такий, що було вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, посилаючись на те, що ОСОБА_8 під час укладення договору іпотеки не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати, оскільки перебував у неадекватному стані внаслідок тимчасового психічного розладу через перенесену свого часу травму головного мозку, яка сталась із ним 03 березня 1956 року. Крім того, у будинку по АДРЕСА_1, який ОСОБА_8 передав в іпотеку згідно з оспорюваним правочином, проживали та проживають решта позивачів у справі. ОСОБА_8 перед укладенням іпотечного договору не узгоджував свої дії зі всіма членами його родини, як і не повідомляв їх про те, що має наміри укласти такий договір. Вчинення правочину за наведених вище умов порушує права позивачів та їх малолітніх дітей, передбачені ст. ст. 30, 47 Конституції України та ст. ст. 9, 155 ЖК України щодо державних гарантій права на житло, його недоторканості, а також позбавлення житла або обмеження його користування інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 09 червня 2011 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задоволено частково.

Визнано недійсним іпотечний договір від 07 квітня 2006 року, укладений між ОСОБА_8 та Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тишківською Р.І. 07 квітня 2006 року, як такий, що укладений фізичною особою, яка в момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

У решті позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25 грудня 2015 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 червня 2011 року залишено без змін.

Клопотання Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про накладення арешту на заставне майно задоволено.

Накладено арешт на майно, що було предметом застави - чотирикімнатний будинок АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду в частині накладення арешту на іпотечне майно, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, в решті ухвалу апеляційного суду залишити без змін.

У касаційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга ПАТ «Укрсоцбанк» - відхиленнюз таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (ч. 1 ст. 225 ЦК України ).

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Установлено, що 07 квітня 2006 року між акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_10 укладено кредитний договір № 600/07/48, відповідно до умов якого ОСОБА_10 отримав у кредит 50 тис. доларів США під 12,5 % річних за користування кредитними коштами зі строком повернення - 07 квітня 2016 року.

На забезпечення виконання умов укладеного кредитного договору між банком та ОСОБА_8 07 квітня 2006 року було укладено іпотечний договір, згідно з умовами якого останній передав банку в іпотеку будинок АДРЕСА_1.

На виконання ухвали суду про призначення судово-психіатричної експертизи у справі Комунальним закладом «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» у складі судово-психіатричної експертної комісії з трьох лікарів-психіатрів у період з 06 листопада 2009 року до 15 лютого 2010 року включно комісія провела дослідження підекспертного ОСОБА_8, лікарсько-трудової експертної справи, медичної карти амбулаторного хворого з ОКПНД м. Львова та медичної карти стаціонарного хворого № 6589/09 з КЗ ЛОКПЛ на підставі матеріалів цивільної справи № 2-2271/09. 3a наслідками проведеного дослідження було складено акт № 128 амбулаторної судово-психіатричної експертизи.

Згідно з актом експертного дослідження ОСОБА_8 під час роботи в шахті у 1954 році переніс отруєння газами та черепно-мозкову травму (забій головного мозку) внаслідок падіння з висоти. З цього приводу лікувався у лікарні та був визнаний інвалідом ІІ групи, а в подальшому інвалідом І групи. Через отриману травму у нього появились розлади психічної діяльності у зв'язку із чим був взятий на облік у психоневрологічному диспансері.

Відповідно до резолютивної частини вказаного акта судово-психіатрична експертна комісія прийшла до висновку про те, що ОСОБА_8 страждає стійким хронічним хворобливим розладом психічної діяльності - посттравматичною деменцією - і за своїм психічним станом не може усвідомлювати своїх дій та керувати ними. Під час укладення іпотечного договору 07 квітня 2006 року він також страждав посттравматичною деменцією та не міг усвідомлювати своїх дій та керувати ними.

Крім цього, ухвалами апеляційного суду Львівської області від 14 червня 2012 року та від 19 вересня 2014 року було задоволено клопотання банку про призначення у справі додаткової та повторної судово-психіатричної експертизи, проведення яких було доручено (за клопотанням представника банку) експертам Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркоманії МОЗ України у м. Києві. Однак зазначені експертизи не було проведено через різні причини: неодноразово справа поверталася до суду у зв'язку з неоплатою банком вартості експертизи; необхідністю зібрання додаткових матеріалів для проведення експертизи (за клопотаннями банку), неможливістю амбулаторного огляду ОСОБА_11 за місцем знаходження експертної установи у зв'язку з віддаленістю експертної установи від місця проживання останнього, похилим віком (1928 року народження) та лежачим станом під експертного та у зв'язку з чим неможливістю транспортування такого до м. Києва, реальними можливостями експертної установи провести експертизу у запропонований експертами термін та смертю ОСОБА_3

Згідно з актовим записом про смерть від 17 лютого 2015 року № 157, проведеним Залізничним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 86 років. Спадщину після його смерті за законом прийняли ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які ухвалою апеляційного суду Львівської області від 05 листопада 2015 року залучені до участі у справі як правонаступники позивача ОСОБА_8

Отже, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що оскільки під час укладання договору іпотеки ОСОБА_8 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними в силу психічного стану, то такий договір підлягає визнанню недійсним.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Обставини справи досліджено повно, зібраним доказам надана оцінка.

Доводи касаційної скарги банку не спростовують наведеного та встановлених судами на підставі поданих сторонами доказів, яким дана належна оцінка, обставин і зроблених в ухвалених ними рішеннях висновків, у зв'язку з чим підстави для її задоволення відсутні.

Однак не можна погодитися з ухвалою суду апеляційної інстанції в частині задоволення клопотання ПАТ «Укрсоцбанк» про накладання арешту на майно, що було предметом застави, а саме вказаний вище будинок.

Частиною 5 ст. 1057-1 ЦК України визначено, що визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті.

При цьому вказані положення цивільного законодавства стосуються забезпечення виконання зобов'язання позичальником за кредитним договором, однак ОСОБА_8, у власності якого до смерті перебувало спірне нерухоме майно, не укладав кредитного договору з відповідачем.

Задовольняючи клопотання банку, апеляційний суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_8 грошових коштів від ПАТ «Укрсоцбанк» якпозичальник не отримував, тобто правочини, що не виконані між сторонами, не вчинялися, ОСОБА_8, а тепер його спадкоємці: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, із ПАТ «Укрсоцбанк» у жодних правовідносинах не перебувають, отже, визнання в даному випадку договору іпотеки недійсним не може створювати жодних юридичних наслідків для позивачів, у тому числі й таких, як накладення арешту на належне їм майно до виконання зобов'язань ОСОБА_10 за кредитним договором, який є особою, яка отримувала кошти від відповідача і з майна якого повинно забезпечуватися виконання цього договору в разі порушення його умов.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 грудня 2015 року в частині вирішення клопотання Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про накладання арешту на майно, що було предметом застави, скасувати.

Відмовити в задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про накладання арешту на майно, що було предметом застави.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 грудня 2015 року в частині залишення без змін рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 червня 2011 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий М.В. Дем'яносов

Судді: А.О. Леванчук

А.В.Маляренко

І.К.Парінова

О.В.Ступак