Рішення Конституційного Суду України про трудові спори: як це впливає на працівників та роботодавців? (№10-р(ІІ)/2024)

13 листопада 2024 року – день, який, на перший погляд, може здатися звичайним. Але саме в цей день Другий сенат Конституційного Суду України ухвалив Рішення №10-р(ІІ)/2024, яке відкриває нові горизонти для розуміння прав та обов’язків у трудових відносинах. У центрі уваги опинилася стаття 7 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" та її відповідність Конституції України.

Якщо вам здається, що це лише формальність, то помиляєтеся. Рішення КСУ зачіпає глибинні основи нашого трудового законодавства, зокрема межу між обов’язковим досудовим врегулюванням спорів і правом на судовий захист. І цей текст – спроба пояснити, чому це важливо.

Примирення чи правосуддя: дилема, яка триває десятиліттями

Колективний трудовий спір – явище, що часто супроводжує складні економічні трансформації. Коли мова йде про укладення чи зміну колективних договорів, законодавство передбачає використання примирних процедур: комісії, арбітражі. Це виглядає як конструктивний спосіб уникнути судової тяганини. Але чи завжди це працює?

Практика свідчить, що примирні комісії не завжди є ефективним інструментом. Складнощі виникають через затягування процедур, неоднозначність рішень чи навіть відсутність реального впливу арбітражів на сторони конфлікту. У такій ситуації профспілки часто опиняються в юридичній пастці: формально їм пропонують примирення, але фактично їх обмежують у праві звернутися до суду.

Саме це стало аргументом Первинної профспілкової організації "АрселорМіттал Кривий Ріг". Вони звернулися до Конституційного Суду, наполягаючи на тому, що стаття 7 Закону порушує їхнє право на судовий захист, гарантоване статтею 124 Конституції України.

Аргументи Конституційного Суду: баланс між правом і процедурою

Рішення Суду стало однією з ключових подій у сучасній правовій практиці. КСУ підтвердив, що стаття 7 Закону відповідає Конституції України. Однак Суд також акцентував, що обов’язковий досудовий порядок вирішення спору не має позбавляти сторони права звернутися до суду. Це важливий нюанс, який гарантує баланс між швидкістю врегулювання конфліктів і правом кожного громадянина на справедливий судовий розгляд.

Досвід інших країн: що можемо запозичити?

Світова практика доводить, що ефективність досудових процедур залежить від кількох ключових факторів:

1. Японія: Тут примирення та медіація є обов’язковими етапами до подання позову до суду. Але держава забезпечує високу кваліфікацію посередників, і їхні рішення часто стають підґрунтям для судових рішень.

2. Німеччина: У системі трудового права важливу роль відіграють трудові арбітражі. Вони працюють швидко, і роботодавці часто віддають перевагу саме їм через можливість уникнути тривалих судових розглядів.

3. США: Медіація широко використовується для вирішення трудових спорів. Уряд активно підтримує цей механізм, пропонуючи безкоштовні послуги медіаторів. Однак сторони завжди мають право звернутися до суду, якщо медіація не дала результату.

Україні варто врахувати цей досвід, адже в умовах трансформації економіки роль трудових спорів лише зростає.

Практичні наслідки для роботодавців і працівників

Це рішення має кілька ключових наслідків:

• Для працівників: Ви маєте право вимагати примирення, але якщо воно неефективне, дорога до суду для вас завжди відкрита. Це важливий сигнал для профспілок, які часто стикаються з маніпуляціями з боку роботодавців.

• Для роботодавців: Не варто розглядати примирну комісію як спосіб уникнути відповідальності. Судовий контроль залишається невід’ємною частиною системи трудового права.

Що далі?

Рішення Конституційного Суду – це лише крок до більш справедливого врегулювання трудових спорів. Наступний етап – внесення змін до законодавства, які врахують висновки Суду. Можливо, це шанс створити більш ефективну систему примирення та арбітражу, яка буде вигідною як для працівників, так і для роботодавців.

Трудове право – це завжди про баланс. І, як адвокат із багаторічним досвідом, я бачу, що ми лише на початку шляху до створення системи, яка буде відповідати сучасним викликам. Але цей шлях вартий зусиль, адже йдеться про захист головного – людської гідності в роботі.

Автор статті: Зенкін Дмитро Олександрович

КСУ