Реалізація обвинуваченим права на розгляд кримінального провадження судом присяжних при здійсненні спеціального судового провадження

Однією з новел вітчизняного кримінального процесуального законодавства є застосування інституту суду присяжних. В ч. 3 ст. 31 КПК України визначено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, за клопотанням обвинуваченого, здійснюється судом присяжних. Відповідно до ч. 2 ст. 384 КПК України обвинувачений у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, під час підготовчого судового засідання має право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.

Аналіз законодавства України свідчить, що право клопотати про розгляд кримінального провадження судом присяжних належить тільки обвинуваченому. Так в п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03 жовтня 2012 року № 223-1430/0/4-12 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» вказано, що неприбуття для участі у підготовчому судовому засіданні учасників судового провадження, які належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення такого засідання, не перешкоджає його проведенню, крім випадків, визначених законом. Зокрема, у разі відсутності обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, для можливості реалізації останнім права, передбаченого ст. 384 КПК України, щодо розгляду кримінального провадження судом присяжних, суд зобов’язаний відкласти судове засідання.

Згадайте новину: Присяжные заседатели это анохронизм или в Украине не хватает присяжных

В Методичних рекомендаціях з питань участі прокурора в суді присяжних, які схвалено науково-методичною радою при Генеральній Прокуратурі України 22 листопада 2013 року протоколом №8, вказано, що інформування підозрюваного про можливість розгляду кримінального провадження щодо нього судом присяжних ще до початку судового провадження дозволить йому підготуватися до реалізації такого права і його рішення буде обдуманим та обґрунтованим. Лише в такому разі засади кримінального провадження будуть дотримані, а судовий розгляд буде справедливим.

В доктрині кримінального процесу також наголошується на тому, що виключно обвинуваченому надано право клопотати про розгляд кримінального провадження судом присяжних. Роз’яснення відповідного права, яке здійснюється прокурором та судом під час підготовчого судового засідання і фіксування такого роз’яснення створює необхідні умови для реалізації обвинуваченим наданого йому права; дотримання вимог закону щодо обов’язкового роз’яснення права на суд присяжних є гарантією забезпечення фундаментального права на справедливий суд; вибір однієї з форм судового розгляду кримінального провадження залежить від волевиявлення обвинуваченого. Суд зобов’язаний роз’яснити обвинуваченому право на розгляд кримінального провадження щодо нього судом присяжних. Якщо обвинувачений не може визначитися з реалізацією такого права, то суд може оголосити перерву для прийняття ним остаточного рішення.

Відповідно до ст. 52 КПК України участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного. Крім того, обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження, − з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.

Чинний КПК України наділяє захисника процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику. Така позиція законодавця до врегулювання процесуального статусу відповідного учасника кримінального провадження є досить суперечливою та може призвести до складнощів при здійсненні захисту. Таким чином, КПК України не наділяє захисника у спеціальному судовому провадженні додатковими правами, а тому і клопотати про розгляд справи судом присяжних під час підготовчого судового засідання він не може.

З аналізу ч. 2 ст. 297-1 КПК України вбачається, що з 15 складів злочинів, за які може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, щодо 12 з них може бути застосовано заочну форму кримінального провадження. В ч. 2 ст. 7 КПК України визначено, що зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов’язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого. Отже, надзвичайно актуальним та важливим питанням є можливість забезпечення обвинуваченому реалізації його процесуального права на здійснення судового розгляду судом присяжних в разі застосування інституту спеціального судового провадження.

Беручи до уваги те, що спеціальне судове провадження може бути застосовано, в переважній більшості випадків, за вчинення злочинів, за які передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, а також враховуючи необхідність встановлення додаткових процесуальних гарантій дотримання прав обвинуваченого, який безпосередньо не бере участі у здійсненні кримінального правосуддя, на наше переконання, доцільно закріпити обов’язковість здійснення судового розгляду відповідної категорії кримінальних проваджень (за які передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі) судом присяжних при спеціальному судовому провадженні.

Автор статті: Олександр Маленко

старший юрист ТОВ "ЮрСервіс"