- Епізоди злочинної діяльності окремо не кваліфікуються, навіть якщо один вчинений до постановлення попереднього вироку, а інші після (-вирок суду І інстанції; - вирок апеляційного суду; - постанова касаційного суду);

- Застосування амністії;

- Визначення судимості;

- При викладенні фабули обвинувачення, не зазначено жодних даних про судимість обвинуваченого за попереднім вироком за вчинення умисного вбивства, отже фабула обвинувачення не містить ознаки об'єктивної сторони злочину, котра давала б суду першої інстанції підстави кваліфікувати дії особи як умисне вбивство, скоєне особою, котра вчинила умисне вбивство (п. 13 ч. 2 ст. 115 КК);

- Примусові заходи виховного характеру можуть бути застосовані виключно до неповнолітнього . Вони застосовуються , не лише за умови вчинення особою, яка після досягнення 11-річного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, а і якщо під час постановлення ухвали про застосування таких заходів, особа перебувала у неповнолітньому віці;

- Погроза вбивством;

- За ч. 2 ст. 121 КК України смерть повинна знаходитися у причинному зв"язку із заподіяними тілесними ушкодженнями;

- Розмежування складів злочинів, передбачених ст. 122 і ст. 128 КК України;

- Ст. 149 КК України;

- Суд першої інстанції помилково кваліфікував діяння ОСОБА_2 як замах на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в інше сховище. Зокрема, у постановленому вироку суд установив, що злочин було вчинено шляхом вільного доступу на територію подвір'я. За наведених обставин цю територію, навіть якщо вона мала огорожу, не можна вважати сховищем, адже у конкретному випадку її наявність суд фактично визначив як таку, що встановлює лише видимі межі території, а не як сховище;

- Тамбур квартир відноситься до "інше приміщення" згідно диспозиції ст. 185 КК України;

- Підтвердження позиції ВСУ, що була висловлена щодо викрадення майна, що тимчасово вибуло з володіння власника;

- Кваліфікація грабежу;

- Розбій (-вирок суду І інстанції; - ухвала апеляційного суду; - постанова касаційного суду);

- Конструктивні ознаки складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК;

- Оцінка небезпечності насильства при розбої, яке виявляється у погрозі, повинна проводитися не стільки на суб'єктивному сприйнятті небезпечності потерпілим, скільки на об'єктивних критеріях і з урахуванням дійсності, реальності й характеру можливого насильства, коли така погроза не викликає сумніву щодо небезпечності дій винної особи;

- Насильство при розбої;

- Висновок Великої палати ВС щодо застосування норми права (кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище» в складі кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 187 КК України);

- Ч. 4 ст. 187 і ч. 2 ст. 121 КК України;

- Способи вчинення шахрайства;

- Момент закінчення шахрайства;

- Розмежування шахрайства і грабежу;

- Конструктивні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 212 КК України;

- Пістолет «ПМР» за своїми конструктивними властивостями хоча і відноситься до гладкоствольної вогнепальної зброї, проте, є пристроєм вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями снарядами несмертельної дії, а тому не є предметом злочину, передбаченого ст. 263 КК;

- У випадку ДТП за участю декількох водіїв, необхідно встановити причинний зв'язок між діяннями (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з'ясувати ступінь участі кожного у спричиненні злочинного наслідку. При цьому виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом;

- Керування транспортним засобом у стані сп'яніння належить до характеристики стану свідомості та волі суб'єкта злочину, тобто до внутрішніх характеристик складу злочину, а тому вважати її ознакою об'єктивної сторони складу злочину є недопустимим;

- Призначення додаткового покарання за ст. 286 КК України;

-Кваліфікація дій за ст. 289 КК України;

- Відмежування хуліганства від суміжних злочинів;

- Наявність за ч. 4 ст. 296 КК України кваліфікуючої ознаки – вчинення дій із застосуванням спеціально пристосованого та заздалегідь заготовленого предмету для нанесення тілесних ушкоджень;

- Критерії визначення офіційного документа; критерії визначення офіційного документу;

- Доведення умисної форми вини у випадку службового підроблення є обов"язковим;

- Дія закону в часі за ч. 2 ст. 367 КК України;

-Ст. 368 КК України; ч. 3 ст. 368 КК України;

- Провокація злочину (-вирок суду І інстанції; - ухвала апеляційного суду; - постанова касаційного суду);

- Відкриття матеріалів стороною обвинувачення по НСРД; принцип змагальності; вихід за межі пред"явленого обвинувачення право, а не обов"язок суду (-ухвала апеляційного суду; - постанова касаційного суду);

-Прокурор повинен забезпечити явку свідків;

- Підтвердження повноважень захисника;

- За відсутності підтвердження експертним шляхом нездатності особи повною мірою реалізувати свої права внаслідок психічних чи фізичних вад, що є результатом вживання опіоїдів, твердження про необхідність обов'язкової участі захисника на підставі п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК є передчасними;

- Давати пояснення є правом потерпілої особи;

- Обвинувачений, небажаючи скористатися послугами захисника, міг розумно передбачити наслідки своїх дій;

- Орган влади повинен замінити адвоката або примусити його виконувати свої обов"язки;

- Зважаючи на те, що на час виконання ст. 290 КПК України, постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні не містили підпису заступника прокурора Деснянського району м. Києва, у зв'язку з чим, прокурори не мали повноважень прокурора у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, передбачених ст. 36 КПК України;

- Заміна прокурора у провадженні;

- Оскільки судом ухвалено вирок, а канабіс є наркотичним засобом, обіг якого заборонено, тому суд у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 КПК прийняв обґрунтоване рішення про знищення вказаного речового доказу, а не конфіскацію згідно ст. 96-1 КК;

- Показання з чужих слів у випадку смерті потерпілого;

- Протокол слідчої дії містить такі подробиці закупки, яких не містить сам відеозапис, у поєднанні з відсутністю основного свідка сторони обвинувачення - закупника, свідчать про наявність розумних сумнівів у достовірності такого доказу, як протокол про результати контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки. А оскільки на відезаписі відсутня така процесуальна дія, як належне фіксування шприца виданого закупнику, то цей доказ неможливо перевірити за результатами вказаної процесуальної дії. Посилання прокурора на належність висновку експерта повною мірою не підтверджують того, що на експертизу потрапив саме той шприц, який був здобутий в ході проведення оперативної закупки;

- Висновок щодо результатів медичного огляду на стан сп"яніння; складання протоколу огляду місця ДТП;

- За загальним правилом, встановленим ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Проте, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки у зв'язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела. Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися;

- Сума відшкодування витрат на поховання в межах цивільного позову по ст. 286 КК України;

- По 100 тис. відшкодування моральної шкоди кожному із потерпілих за загибель батька внаслідок порушення ПДР відповідає принципу розумності, виваженості та справедливості;

- Точний час вчинення злочину не обов"язково зазначати; вартість викраденого встановлено зі слів потерпілого (-вирок суду І інстанції; - ухвала апеляційного суду; - постанова касаційного суду).

- Стягнення судового збору за цивільним позовом із обвинуваченого;

- Витребування слідчим доказів без отримання тимчасового доступу до документів; експерт може звернутися до лікаря за консультаційним висновком згідно Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров"я України №6 від 17.01.1995р. (- вирок суду І інстанції; - ухвала апеляційного суду; - постанова касаційного суду);

- Прокурором не наведено, чому за даних обставин проведення огляду закритого ізольованого приміщення є невідкладним випадком, а відповідно підставою для проведення огляду до внесення відомостей до ЄРДР. Судом обґрунтовано зазначено, що походження вказаного лазерного компакт-диску, невідоме, в матеріалах кримінального провадження відсутня інформація про його отримання (вилучення) органами досудового розслідування в установленому КПК порядку. Цей диск був наданий потерпілою 08.05.2015 року, тобто був отриманий органом досудового розслідування без ухвали слідчого судді та без дотримання вимог ч. 1 ст. 100 КПК України. В порушення вимог ст. 290 КПК України, у матеріалах кримінального провадження відсутні протоколи про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, виправданому, не зазначено найменування наданих для доступу матеріалів, а тому надані стороною обвинувачення докази являються недопустимими;

-Невідкладність огляду місця події; відсутність необхідності тимчасового доступу до документів у випадку їх добровільної видачі ( -ухвала апеляційного суду; -постанова касаційного суду);

- Для огляду місця події ухвала слідчого судді не потрібна;

- Протокол огляду автомобіля був отриманий правоохоронними органами з істотним порушенням кримінального процесуального закону, оскільки проведений до внесення відомостей до ЄРДР. Крім того, до прибуття слідчого автомобіль вже оглянули працівники Служби безпеки України. Водночас, огляд автомобіля мав би розпочатись після отримання добровільної згоди на огляд власника, а не навпаки;

- Поверхневий огляд особи; затримання особи;

- Питання про звернення застави в дохід держави вирішується судом в судовому засіданні за участю заставодавця;

- Необхідність проведення ефективного офіційного розслідування скарг особи про те, що вона була піддана поганому поводженню зі сторони суб'єктів владних повноважень (справи «Вергельський проти України» та «Яременко проти України»). Однак місцевий суд, не отримавши результати відповідної перевірки, постановив обвинувальний вирок і лише після вказаного до цього суду надійшов лист-відповідь прокуратури про відсутність підстав для проведення такої перевірки;

- Докази у результаті проведення НСРД є недопустимими, якщо вони отримані у іншому кримінальному провадженні, а в матеріалах даного відсутня ухвала слідчого судді про використання відповідних доказів у даному провадженні згідно ст. 257 КПК;

- Усупереч наведеним вимогам закону, апеляційний суд послався на те, що постанови прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій мали гриф обмеження і не могли бути долучені до матеріалів провадження. Крім того, суд зазначив, що вказані постанови не є доказом у розумінні ст. 84 КПК України. Проте, апеляційний суд не взяв до уваги, що постанови прокурора та ухвали слідчого судді про проведення негласних слідчих (розшукових) дій є правовою підставою для проведення таких дій, у них зазначається уся наявна інформація, одержана в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів. Тобто, саме з цих процесуальних документів суд може дійти висновку, чи були у органу досудового розслідування наявні законні підстави для проведення оперативно-розшукових заходів, результати яких виступають доказами у кримінальному провадженні. Так само не звернув уваги апеляційний суд і на ту обставину, що стосовно особи, яка брала участь у проведенні оперативних закупок у ОСОБА_2, здійснювалося досудове розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, що може свідчити про певну залежність зазначеної особи від правоохоронних органів. А також ця особа була безпосередньо знайома з ОСОБА_2, а отже застосування заходів безпеки відносно неї є безпідставним, а наданий з цього приводу доказ (повідомлення про застосування заходів безпеки) є недопустимим, оскільки не передбачений кримінальним процесуальним законом та не містить підстав для прийняття такого рішення;

- Апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про проведення позапланової документальної перевірки;

- Адвокат власника майна має право на оскарження ухвали про арешт;

- Відкриття матеріалів стороні захисту;

- Обов"язкове інформування обвинуваченого про можливість розгляду кримінального провадження щодо нього судом присяжних ще до початку судового розгляду;

- Згідно КПК України не існує процесуальної дії - пред"явлення обвинувачення; суд може не оглядати речові докази;

- Повідомлення потерпілого про судове засідання;

- Правові наслідки не видалення свідків із зали судового засідання;

- Ч.3 ст. 349 КПК України;

- Норми КПК не містять обмежень щодо оскарження в апеляційному порядку кримінально-правової кваліфікації дій, зокрема й у тих кримінальних провадженнях, у яких під час судового розгляду суд першої інстанції застосував ч. 3 ст. 349 КПК і визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися;

- Судовий розгляд за ч. 3 ст. 349 КПК України після зміни обвинувачення;

- Не допустиме посилання у вироку на особу, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження;

- Зазначення судом у обвинувальному вироку іншої дати вчинення злочину, ніж визначено у обвинувальному акті, є виходом за межі обвинувачення;

- У мотивувальній частині вироку повинні бути зазначені формулювання обвинувачення, зокрема, місце вчинення, спосіб, перелік викраденого майна;

- Викладене у вироку формулювання обвинувачення без зазначення мотиву, мети злочину, конкретного місця вчинення, яке повинно включати повну адресу із зазначенням населеного пункту, є неконкретним, що порушує право засудженого на захист;

- Доказ визнано недопустимим, оскільки слідча дія за участі неповнолітнього підозрюваного проведена у відсутність законного представника і захисника;

- Ч. 2 ст. 416 КПК України;

- Перекваліфікувавши діяння на злочин, за яким кримінальне провадження здійснюється у формі приватного обвинувачення, суд повинен з"ясувати з цього приводу думку потерпілого.

Джерело: Судова влада України

28
10193

Переглядів
0

Коментарі

Переглядів

Коментарі

Підписатися на автора Відключити рекламу

КОРИСТУЙТЕСЯ НАШИМИ СЕРВІСАМИ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ЮРИДИЧНИХ ПОСЛУГ та КОНСУЛЬТАЦІЙ

Безкоштовна консультація
Отримайте швидку відповідь на юридичне питання у нашому месенджері, яка допоможе Вам зорієнтуватися у подальших діях
ВІДЕОДЗВІНОК ЮРИСТУ
Ви бачите свого юриста та консультуєтесь з ним через екран , щоб отримати послугу Вам не потрібно йти до юриста в офіс
ОГОЛОСІТЬ ВЛАСНИЙ ТЕНДЕР
Про надання юридичної послуги та отримайте найвигіднішу пропозицію
КАТАЛОГ ЮРИСТІВ
Пошук виконавця для вирішення Вашої проблеми за фильтрами, показниками та рейтингом