ВИПРАВДУВАЛЬНИЙ ВИРОК: Проведення оперативно-розшукових заходів на підставі п. 9 ч. 1 ст. 8 ЗУ "Про оперативно-розшукову діяльність" можливо ТІЛЬКИ згідно із ст. 260, 263-265 КПК України ПІСЛЯ внесення відомостей до ЄРДР (№ 635/4568/15-к, 27.11.17р.)

Фабула судового акту: Судом було визнано особу невинуватою у предявленому обвинуваченні за ч.2 ст.15 -ч.3 ст.27-ч.2ст. 194 КК України та виправдано за цією статтею, у зв’язку з недоведеністю обвинувачення.

В наведеній справі суд визнав недопустимими доказами дані протоколів за результатами проведення оперативно-розшукових заходів із застосуванням технічних засобів, який тимчасово обмежує права та свободи людини від 17.02.2015 року за результатами проведених заходів 11.02.2015 року та 14.02.2015 року, як такі, що отримані з суттєвими порушеннями порядку, встановленого КПК України.

Так, судом було встановлено, що із зазначених протоколів вбачається, що вказані заходи проводилися за ухвалою слідчого судді Апеляційного суду від 05 лютого 2015 року № 1428 стосовно громадянина України на підставі пункту «9 частини 1 статі 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Пункт 9 частини 1 статі 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» надає право оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності «здійснювати аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж згідно з положеннями статей 260, 263-265 Кримінального процесуального кодексу України», якими врегульовано порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які проводяться в ході досудового розслідування, а здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення відповідно до ч. 3 ст. 214 КПК України не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Тобто, проведення заходів на підставі пункту 9 частини 1 статі 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність можливо тільки згідно з положеннями статей 260, 263-265 КПК України після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань виключно в рамках кримінального провадження.

Вказані протоколи за результатами проведення оперативно-розшукового заходу від 17 лютого 2015 року були долучені до даного кримінального провадження на підставі супровідного листа Начальника УБОЗ ГУМВС України в Харківської області від 20.02.2015 року і суду не надано доказів, що мало місце клопотання прокурора про використання інформації, отриманої внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дії в іншому кримінальному провадженні, в якому прокурор відповідно до ч. 1 ст. 257 КПК України повинен довести законність отримання інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення та що за результатами розгляду такого клопотання ухвалено відповідне рішення слідчого судді.

Частиною 1, 2 ст. 257 КПК України встановлено, що якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка ухвалюється за клопотанням прокурора.

Судом було встановлено, що речові докази стороною обвинувачення стороні захисту в порушення положень ст. 290 КПК України не відкривались, що визнав в судовому засіданні прокурор.

Суд прийшов до висновку про недоведеність вини обвинуваченого у предявленому обвинуваченні у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України та, що на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України обвинувачений підлягає виправданню за цією статтею.

03 липня 2018 року рішення суду першої інстанції після перегляду в апеляційному порядку набрало законної сили, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо визнання особи невинуватим у предявленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України та виправдання, за ст. 290 КК України апеляційним судом було визнано особу невинуватим та закрито кримінальне провадження.

Аналізуйте судовий акт: Постанови про проведення НСРД із грифом обмеження мають бути відкриті захисту та долучені до матеріалів справи, інакше отримані на їх підставі докази - є недопустимими (ВС/ККС у справі № 748/3070/15-к, від 12 квітня 2018 р.)

Якщо в результаті негласної слідчої дії виявлено ознаки злочину, який не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана тільки на підставі ухвали слідчого судді (ВС/ККС, № 751/7177/14,21.03.18)

Виправдувальний вирок: ВС роз’яснив, що таке необхідна оборона та відмовився засудити обвинуваченого за частиною 1, ст. 121 КК України (ВС/ККС від 19 квітня 2018р. у справі № 722/1981/16--к)

Вирок: Всі докази отримані за допомогою провокації повинні бути виключені з доказової бази (Бахмацький районний суд Чернігівської області № 728/1357/17 від 22.02.2018)

Блестящая работа адвоката Несинова: незаконно осуждённый на 8 лет с конфискацией по ст. ст. 307, 309 КК освобождён после двух лет пребывания под стражей в зале суда, приговор отменён, производство закрыто (Ухвала від 23 лютого 2017р.)

Суд визнав недопустимим доказом протокол огляду місця події та виправдав підсудного на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України (ВССУ, справа № 5-1944км15)

Справа № 635/4568/15-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючий суддя О.М. Пілюгіна

за участі секретаря Зуєнко В.В.

сторона обвинувачення прокурор Омаров А.А. огли, Сапсай А.В., Зеленьков О.В., Твердохліб В.М., Гудзь В.В., Мишков Д.Є.,Іванов І.С., Прудніков В.Г.

потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2

представник потерпілих ОСОБА_3

сторона захисту обвинувачений ОСОБА_4

захисники адвокати Панасенко П.П., ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який має вищу освіту, інвалід ІІ групи, неодружений, має двох дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не засудженого, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125; ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 194; ст. 290 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Суд, вважає доведеним, що 30 січня 2015 року приблизно о 17.00 ОСОБА_4, перебуваючи біля станції технічного обслуговування автотранспортних засобів за адресою: Харківська область Дергачівський район, смт. Солоницівка вулиця Свердлова, 41, в ході сварки, що виникла з раніше знайомою йому ОСОБА_1 на ґрунті раніше сформованих особистих неприязнених відносин, маючи намір на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1, став наносити останній удари руками і ногами по різним частинам тіла і таким чином наніс останній близько двох ударів руками по різним частинам тіла та близько двох ударів ногами по лівій нозі, тим самим спричинивши ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді крововиливів на лівій нозі, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Також, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4, як особа, що керує за довіреністю від 17 листопада 2010 року автомобілем «RANGE ROVER», чорного кольору, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова SALLMAM248А289695, зареєстрований на імя ОСОБА_9, встановив на зазначений автомобіль державний номерний знак іі8888іі. 23 лютого 2015 року у звязку з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, біля кафе «У Вахіда», за адресою: Харківська область Харківський район, смт. Високе, вулиця Ощепкова, 40, на автомобілі «RANGE ROVER», чорного кольору, 2008 року випуску, номер кузова SALLMAM248А289695, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на якому пересувався підозрюваний ОСОБА_4 при проведені огляду був встановлений державний реєстраційний номер іі8888іі, який зареєстрований за автомобілем «Mersedes - benz E 200», 1998 (1999) року випуску, чорного кольору, власник ОСОБА_10 (м. Київ). Таким чином, ОСОБА_4 умисно замінив ідентифікаційний номер вищевказаного транспортного засобу без дозволу відповідного державного органу, з яким пересувався на вищевказаному транспортному засобі на території Харківської області.

Крім того, органом досудового розслідування, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що на початку лютого 2015 року на ґрунті раніше сформованих особистих неприязних відносин з раніше знайомим йому ОСОБА_2, виник злочинний умисел на знищення, шляхом підпалу, автомобіля «Мерседес бенц МЛ - 350», 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить останньому. З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_4 організував скоєння даного кримінального правопорушення, для чого підшукав в якості виконавців ОСОБА_11 і ОСОБА_12, яким в разі надання ними згоди на вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення та після його здійснення, пообіцяв передати в якості винагороди грошові кошти в сумі 1000 доларів США. Отримавши від ОСОБА_11 та ОСОБА_12 добровільну згоду на вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_4 заздалегідь повідомив останньому адресу місця проживання ОСОБА_2 а також марку та держаний реєстраційний номер автомобіля останнього, який їм необхідно було знищити шляхом підпалу. В якості задатку за скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_4 передав ОСОБА_11 та ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 10000 гривень. Після цього, ОСОБА_11 і ОСОБА_12, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 згідно заздалегідь розробленого плану, виконуючи відведені їм ролі, стали слідкувати за ОСОБА_2 з метою знищення в подальшому належного останньому транспортного засобу вартістю 1684169,94 гривень, що являється особливо великим розміром. Таким чином ОСОБА_4 виконав всі необхідні дії для вчинення вказаного кримінального правопорушення, однак воно не було доведено до кінця по незалежним від його волі причинам, оскільки ОСОБА_11 і ОСОБА_12 добровільно відмовились від вчинення кримінального правопорушення, а про злочинні діяння ОСОБА_4 повідомили правоохоронним органам. Крім того, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 повідомили ОСОБА_4 про нібито виконане ними замовлення, а саме знищення транспортного засобу шляхом підпалу, який належить ОСОБА_2, на що ОСОБА_4 запропонував їм зустрітися для передачі другої частини обіцяної винагороди. 23 лютого 2015 року о 15.25 біля приміщення кафе «У Вахіда», розташованого за адресою: Харківська область Харківський район, смт. Високе, вулиця Ощепкова, 40, ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та при передачі останнім другої частини винагороди в сумі 500 доларів США за вчинення організованого ним кримінального правопорушення був затриманий співробітниками правоохоронних органів. Вказані дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194 КК України, як організація закінченого замаху на умисне знищення чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 15- ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 194, ст. 290 КК України повністю заперечував, вказав, що не вчиняв інкримінованих йому злочинів і зазначив, що доказів на підтвердження його провини не надано, при цьому пояснив, що із ОСОБА_1 до 2014 року проживали однією сімєю і мають спільного сина ОСОБА_13. Коли обвинувачений дізнався що ОСОБА_1 зустрічається і ОСОБА_2, то він мав з ним бесіду і пропонував ОСОБА_2 не втручатись в сімю. ОСОБА_1 не припинила цих стосунків і обвинувачений позбавив її деяких жіночих речей, а вона в помсту, спільно з ОСОБА_2 його обмовила. Також вказав, що з особою яка допитувалась в судовому засіданні під прізвищем ОСОБА_14 та особою на прізвище ОСОБА_11 він ніколи не зустрічався, грошових коштів їм не передавав, і дій направлених на організацію підпалу належного ОСОБА_2 автомобіля не вчиняв. Обвинувачений не заперечував, подію його зустрічі із ОСОБА_1, 30 січня 2015 року приблизно о 17.00 біля станції технічного обслуговування автотранспортних засобів за адресою: Харківська область Дергачівський район, смт. Солоницівка вулиця Свердлова, 41, але тілесних ушкоджень він потерпілій не наносив. Вказав, що у той день сама ОСОБА_1 була ініціатором конфлікту і саме вона нанесла обвинуваченому тілесні ушкодження. Досудове розслідування в кримінальному провадженні за даним фактом в теперішній час проводиться Дергачівським відділом поліції. Крім того, пояснив, що йому невідомо звідки взялись номерні знаки іі8888іі, оскільки в день його затримання 23 лютого 2015 року він перебував в приміщенні кафе «У Вахіда», розташованого за адресою: Харківська область Харківський район, смт. Високе, вулиця Ощепкова, 40, разом із свідком ОСОБА_15, а коли він вийшов на вулицю, співробітники міліції скрутили йому руки і затримали. До кафе приїхав на автомобілі НОМЕР_1, який не є його власністю.

Незважаючи на заперечення, провина ОСОБА_4 у спричиненні тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 та умисній заміні без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що з листопада 2009 року мала стосунки із обвинуваченим ОСОБА_4 і вони мають спільного сина. Обвинувачений приїздив декілька разів на місяць - привозив продукти, вони їхали до готелю, після чого він обдаровував потерпілу і знову зникав. Спільного У вересні 2014 року вони припинили стосунки, але на початку листопада намагались стосунки поновити. Примирення між ними не відбулось і після цього 03 грудня 2014 року ОСОБА_4 на вулиці забрав у неї шубу, а потім приїхав до неї додому і забрав шуби, сумки, взуття. З цього часу обвинувачений переслідував потерпілу. 30 січня 2015 року приблизно о 17.00 на станції технічного обслуговування автотранспортних засобів розташованої за адресою: Харківська область Дергачівський район, смт. Солоницівка вулиця Свердлова, 41, обвинувачений своїм автомобілем заблокував виїзд належного їй автомобіля і на прохання звільнити проїзд, ОСОБА_4 вийшов з автомобіля наніс їй удар кулаком в голову, потім ногою наніс удари в ногу і живіт. Оскільки обвинувачений не звільнив проїзд, вона сіла в автомобіль на якому її привіз ОСОБА_16 і вони поїхали з СТО.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що знайомий із матірю потерпілої та потерпілою ОСОБА_1 і за дружніх стосунків надавав послуги як водій автомобіля. 30 січня 2015 року надвечір він привіз ОСОБА_1 до станції технічного обслуговування автотранспортних засобів за адресою: Харківська область Дергачівський район, смт. Солоницівка вулиця Свердлова, 41, але вона не змогла забрати належний їй автомобіль, оскільки ОСОБА_4 своїм автомобілем «RANGE ROVER», закрив виїзд. Свідок сидів за кермом свого автомобіля і бачив, як ОСОБА_1 про щось розмовляла із ОСОБА_4, потім останній наніс їй декілька ударів по голові та декілька ударів в область живота. Свідок вийшов із машини та намагався припинити дії обвинуваченого, потім сварка скінчилась і вони із ОСОБА_1 поїхали з СТО. Зазначив, що вказана подія записана на відео-реєстратор, який знаходився в його автомобілі.

02 лютого 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено повідомлення ОСОБА_1 про спричинення їй 30 січня 2015 року приблизно о 17.00 біля майстерні шиномонтажу за адресою: Харківська область Дергачівський район, смт. Солоницівка вулиця Свердлова, 41, тілесних ушкоджень.

За висновком судової медичної експертизи № 343-ая/15 від 03 лютого 2015 року, у ОСОБА_17 мають місце крововиливи на лівій нозі, що утворились від дії тупих твердих предметів і могли утворитись у строк 30 січня 2015 року, за ступенем тяжкості це легкі тілесні ушкодження.

В судовому засіданні досліджено запис на оптичному ДВД диску, який наданий ОСОБА_1, де зафіксовані події 30 січня 2015 року, що відбулись між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 біля станції технічного обслуговування автотранспортних засобів розташованої за адресою: Харківська область Дергачівський район, смт. Солоницівка вулиця Свердлова, 41, який постановою від 03 лютого 2015 року визнаний доказом.

Також суд враховує, що обвинувачений у судовому засіданні визнав, що дійсно, 30 січня 2015 року приблизно о 17.00 біля станції технічного обслуговування автотранспортних засобів розташованої за адресою: Харківська область Дергачівський район, смт. Солоницівка вулиця Свердлова, 41, у нього із ОСОБА_1 був конфлікт, що закінчився бійкою, що узгоджується з доказами, що досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до витягу 09 червня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень внесено повідомлення про те, що 23 лютого 2015 року біля приміщення кафе «У Вахіда», розташованого за адресою: Харківська область Харківський район, смт. Високе, вулиця Ощепкова, 40, при проведенні огляду, на автомобілі «RANGE ROVER», чорного кольору 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, на якому пересувався ОСОБА_4 встановлений номерний знак іі8888іі, що зареєстрований за автомобілем «Mersedes - benz E 200», 1998 (1999) року випуску, чорного кольору, власник ОСОБА_10 (м. Київ).

Відповідно до протоколу огляду місця події 23 лютого 2015 року проведено огляд автомобіля «RANGE ROVER» 3,6, чорного кольору, державний номер іі8888іі, в передній та задній частинах автомобіля, під якими мається державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під лобовим склом № SALLMAM248А289695.

08 червня 2015 року в ході проведення огляду предметів, оглянутий державний номерний знак іі8888іі, в кількості 2 одиниці та постановою від 08 червня 2015 року визнаний доказом державний номерний знак іі8888іі, в кількості 2 одиниці, який оглянутий 08.06.2015 року, що зберігається в матеріалах справи - визнаний доказом.

За висновками судової трасологічної експертизи № 2552 від 24.04.2015 року, номерні знаки АН3009ЕК та ІІ 8888 ІІ, виготовлені заводським способом та відповідають державним стандартам.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила, що наприкінці лютого 2015 року вони із ОСОБА_4 обідали в кафе зі східною назвою, що розташоване за містом на Мерефянській трасі. Обвинувачений приїхав до кафе на автомобілі «RANGE ROVER» чорного кольору. Під час обіду, у обвинуваченого задзвонив телефон і він повідомив, що йому необхідно вийти. ОСОБА_4 залишив два своїх телефони і пішов. Зачекавши обвинуваченого деякий час, вона вийшла із кафе, але його на подвірї не було. Оскільки ОСОБА_4 залишив телефони і не повернувся, вона зателефонувала за останнім набраним номером і слухавку взяла жінка, якій свідок потім віддала телефони. Через деякий час свідку стало відомо, що в день їх зустрічі обвинуваченого було заарештовано.

Також суд враховує, що обвинувачений не заперечував, що 23 лютого 2015 року обідав із знайомою ОСОБА_15 в кафе «У Вахіда», за адресою: Харківська область Харківський район, смт. Високе, вулиця Ощепкова, 40. Також не заперечував, що 23 лютого 2015 року він користувався автомобілем «RANGE ROVER», державний номер НОМЕР_1, і в цей день біля кафе «У Вахіда», був затриманий співробітниками міліції і доказів, що вказаний автомобіль вибув з його володіння суду не надано.

Суд, виключає з обвинувачення посилання на те, що ОСОБА_4, в кінці 2014 року, точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, знаходячись на території «Кінного ринку», що розташований на площі Повстання в місті Харкові, у невстановленої особи придбав державний номерний знак іі8888іі, оскільки жодного доказу на підтвердження вказаної обставини суду не надано.

Оцінивши досліджені в ході судового розгляду докази, дії ОСОБА_4, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України, як спричинення умисного легкого тілесного ушкодження та за ст. 290 КК України як заміна без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу.

При призначені обвинуваченому покарання, необхідного й достатнього для його виправлення та попередження нових злочинів, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України помякшують покарання та обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання суд не вбачає.

Суд, також враховує особу обвинуваченого, який на психоневрологічному та наркологічному обліку не перебуває, інвалід ІІ групи, пенсіонер, неодружений, має двох дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_4 та малолітнього сина ОСОБА_8, раніше не засуджений в силу ст. 89 КК України, має постійне місце зареєстроване місце проживання, за яким характеризується добре, вчинив злочини, які відповідно до статті 12 КК України класифікуються як невеликої тяжкості, провину не визнав, тому обвинуваченому необхідно призначити покарання у межах санкції статті закону, яка передбачає відповідальність за кожний із злочинів.

За ч. 1 ст. 125 КК України призначити покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень 00 коп. та на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити від відбування покарання у звязку із закінченням строків давності, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, і до набрання вироком законної сили минуло два роки, а з дня вчинення ОСОБА_4 злочину 30 січня 2015 року до дня ухвалення вироку 22 листопада 2017 року минуло більше двох років, при цьому відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України, на підставах передбачених ст. 49 КК України, особа може бути звільнена від покарання також за вироком суду.

За ст. 290 КК України суд призначає покарання у виді штрафу у максимальному розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 4250 гривень 00 коп., оскільки інші види покарань (виправні роботи та обмеження волі) до обвинуваченого, як інваліда ІІ групи не застосовуються.

Стосовно вимог потерпілої ОСОБА_1 за цивільним позовом про відшкодування моральної шкоди у розмірі 986580, 00 гривень, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження предявити цивільний позов до обвинуваченого, при цьому цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, а якщо процесуальні відносини, що виникли у звязку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 10; ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Оскільки судом встановлено, що в результаті злочинних дій обвинуваченого потерпілій ОСОБА_1 були спричинені легкі тілесні ушкодження, що свого часу спричинило потерпілій певний фізичний біль та незручності, і як наслідок спричинило деякі моральні страждання, тому суд вважає що потерпіла має право на відшкодування моральної шкоди, яка з урахуванням усіх вищевказаних обставин у їх сукупності на засадах розумності, виваженості та справедливості, складає сім тисяч гривень і позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Стосовно обвинувачення ОСОБА_4, в організації закінченого замаху на умисне знищення чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, суд приходить до наступного.

На підтвердження вказаного обвинувачення суду надані наступні докази:

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до якого 17 лютого 2015 року за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень внесено повідомлення, що на початку лютого 2016 року ОСОБА_4 організував вчинення знищення належного ОСОБА_2 автомобіля «Мерседес бенц МЛ - 350», 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2;

заява ОСОБА_11 від 18 лютого 2015 року на імя слідчого Цапа М.Ю. про добровільну видачу двох дисків із записами його розмов із ОСОБА_2 (замовником);

заява ОСОБА_11 від 18 лютого 2015 року на імя слідчого Цапа М.Ю. про добровільну видачу грошей у сумі 10000 гривень (20 купюр по 500 гривень) які йому передав ОСОБА_2 за вчинення раніше замовленого ним злочину;

протокол огляду предметів та документів від 18 лютого 2015 року в ході проведення якого оглянуті грошові кошти у сумі 10000 гривень (купюри по 500 грн. в кількості 20 штук) з доданою таблицею копій купюр номіналом 500 гривень;

постанова від 18 лютого 2015 року, якою грошові кошти у сумі 10000 гривень (купюри по 500 гривень в кількості 20 шт.), які передані на зберігання в УФЗБО ГУМВС України в Харківській області визнані доказами;

протокол огляду місця події 23 лютого 2015 року проведено огляд автомобіля «RANGE ROVER» 3,6, чорного кольору, державний номер іі8888іі, в передній та задній частинах автомобіля, під якими мається державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під лобовим склом № SALLMAM248А289695, при проведенні якого вилучено: спецзасіб для відстрілу патронів, блокнот синього кольору, посвідчення № 1676 на імя ОСОБА_4, розкладний ніж, відеокасети формату міні, сувенір у виді банкнотів номіналом 100 доларів США в кількості 41 од., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «RANGE ROVER» АН3009ЕК, № SALLMAM248А289695 на імя ОСОБА_9, дозвіл на право зберігання та носіння зброї, мобільний телефон «Apple», аркуш паперу формату А-4 з роздруківкою МОЗУ ХГКБСМП від 20.02.2015 року про пацієнта ОСОБА_2; блокнот з чорновими записами, дві одниниці оптичного носія інформації; ключ від автомобіля «КІА», кобур для носіння зброї, ключ від автомобіля «RANGE ROVER», брелок від сигналізації, брелок від сигналізації з ключами; паперовий згорток з сім карткою Лайф, паперовий згорток із сім карткою Київстар, автомобіль «RANGE ROVER» д.р.н. АН3009ЕК, № SALLMAM248А289695, аркуші паперу різного формату в кількості 39 арк., акт виконаних робіт, заява від ОСОБА_4 від 26.01.2015 року; талон про проходження державного технічного огляду автомобіля «RANGE ROVER» д.р.н. АН3009ЕК, безконтактний ключ, автомобільний НОМЕР_3, автомобільний номер іі8888іі, талон про проходження технічного огляду на автомобіль Лексус; грошові кошти в розмірі 5017 грн. 25 коп., грошові кошти у розмірі 4900 доларів США, звязка ключів, таблетки, барсетка коричневого кольору, набір, сумка, блокнот чорного кольору, шість папок з різними документами, вісім файлів з документами, дозвіл на зброю № 719203, кредитка картка Ощадбанку, пенсійне посвідчення, посвідчення № 46 Харківської обласного громадського контролю, посвідчення водія, на імя ОСОБА_4;

заява ОСОБА_11 від 24 лютого 2015 року про добровільну видачу та долучення до кримінальної справи 500 доларів США та державний номер НОМЕР_4, що передав йому ОСОБА_4;

протокол огляду предметів та документів від 24 лютого 2015 року в ході проведення якого оглянуті грошові кошти у сумі 500 дол. США (купюри по 100 доларів США в кількості 5 шт.: КК25266674А КК25266675А КК25266676А КК 25266677А, БВ 26530549В) з таблицею копій купюр;

постанова від 24 лютого 2015 року, якою грошові кошти у сумі 500 доларів США (купюри по 100 доларів США в кількості 5 шт.), які передані на зберігання в УФЗБО ГУМВС України в Харківській області визнані доказами;

протокол огляду предметів від 25 лютого 2015 року в ході проведення якого оглянуті мобільний телефон марки «iPhone -6» корпус сірого кольору та автомобільний НОМЕР_5 в кількості 1 одиниця;

постанова від 25 лютого 2015 року, якою мобільний телефон марки «iPhone -6» корпус сірого кольору та автомобільний НОМЕР_5 в кількості 1 одиниця визнані доказами та передані на зберігання ОСОБА_2;

протокол огляду місця події від 04 березня 2015 року в ході проведення якого біля будівлі УБОЗу за адресою: м. Харків, вулиця Весніна, 14, оглянутий автомобіль «Мерседес бенц МЛ - 350», 2013 року випуску, дизель, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, з фото таблицями;

протокол огляду предметів від 24 лютого 2015 року в ході проведення якого оглянуті мобільні телефони марки «Hokia 6303» «Hokia С2-01», які при включенні не включаються;

постанова від 24 лютого 2015 року, якою речовими доказами визнані: мобільні телефони марки «Hokia 6303» «Hokia С2-01», які при включенні не включаються;

протокол від 28 лютого 2015 року, відповідно до якого оглянуті предмети: автомобіль «RANGE ROVER» 3,6, чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, № SALLMAM248А289695; блокнот; аркуш паперу формату А-4 з роздруківкою МОЗУ ХГКБСМП від 20.02.2015 року про пацієнта ОСОБА_2; паперовий згорток з карткою мобільного оператора Лайф; паперовий згорток з карткою мобільного оператора Київстар; аркуші паперу різного формату у кількості 39 одиниць з чорновими записами; акт виконаних робіт; державний номерний знак НОМЕР_1 у кількості дві одиниці;

постанова від 28 лютого 2015 року, якою речовими доказами визнані: автомобіль «RANGE ROVER» 3,6, чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, № SALLMAM248А289695; блокнот; аркуш паперу формату А-4 з роздруківкою МОЗУ ХГКБСМП від 20.02.2015 року про пацієнта ОСОБА_2; паперовий згорток з карткою мобільного оператора Лайф; паперовий згорток з карткою мобільного оператора Київстар; аркуші паперу різного формату у кількості 39 одиниць з чорновими записами; акт виконаних робіт; державний номерний знак НОМЕР_1 у кількості дві одиниці;

аркуш паперу формату А-4 з роздруківкою МОЗУ ХГКБСМП від 20.02.2015 року про пацієнта ОСОБА_2;

заява від імені ОСОБА_1 про добровільну видачу належного їй телефону «iPhone -6» на який ОСОБА_4 надсилав їй смс повідомлення;

протокол огляду предметів від 06 березня 2015 року в ході проведення якого оглянутий мобільний телефон марки «iPhone -6» в папці повідомлень якого містяться повідомлення від особи записаної як «Гапон» зміст яких додається до протоколу;

постанова від 06 березня 2015 року, якою мобільний телефон «iPhone -6» корпус золотого кольору, який оглянутий 06.03.2015 року, що переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 визнаний доказом;

судова трасологічна експертиза № 2567 від 18.03.2015 року за висновками якого первісний ідентифікаційний номер кузова автомобіля «RANGE ROVER», піддавався зміні шляхом перебиття кустарним способом знаків «7828» на «9695» і первісним є ідентифікаційний номер SALLMAM248А287828;

судова технічна експертиза документів № 2573 від 08 червня 2015 року за висновками якої бланк посвідчення водія на імя ОСОБА_4, виготовлений поліграфічним способом, відтиски круглих печаток та штампів нанесені кліше, що виготовлені з дотриманням технологій виробництва кліше, які застосовуються на спеціальних підприємства, що їх виготовляють;

судова технічна експертиза документів № 2571 від 05 червня 2015 року за висновками якої бланк дозволу на право зберігання зброї на імя ОСОБА_4, виготовлений поліграфічним способом, відтиски з використанням технологій друкарського процесу, які застосовуються на поліграфічних підприємства, що їх виготовляють;

судова технічна експертиза документів № 2572 від 04 червня 2015 року за висновками якої бланк дозволу на право зберігання та носіння зброї № 719203 на імя ОСОБА_4, виготовлений поліграфічним способом, відтиски з використанням технологій друкарського процесу, які застосовуються на поліграфічних підприємства, що їх виготовляють, відтиски круглих печаток та штампів нанесені кліше, що виготовлені з дотриманням технологій виробництва кліше, які застосовуються на спеціальних підприємства, що їх виготовляють;

судова технічна експертиза документів № 2571 від 05 червня 2015 року за висновками якої бланк талону до посвідченні водія на імя ОСОБА_4, виготовлений поліграфічним способом, відтиски з використанням технологій друкарського процесу, які застосовуються на поліграфічних підприємства, що їх виготовляють;

судова технічна експертиза документів № 2574 від 05 червня 2015 року за висновками якої бланк дозволу на право зберігання зброї на імя ОСОБА_4, виготовлений поліграфічним способом, відтиски з використанням технологій друкарського процесу, які застосовуються на поліграфічних підприємства, що їх виготовляють;

судова технічна експертиза документів № 2570 від 04 червня 2015 року за висновками якої бланк дозволу на право зберігання зброї на імя ОСОБА_18 виготовлений поліграфічним способом, відтиски з використанням технологій друкарського процесу, які застосовуються на поліграфічних підприємства, що їх виготовляють;

судова трасологічна експертиза № 2553 від 19.03.2015 року за висновками якої туристичний ніж виробництва Китаю має господарсько-побутове призначення та до категорії холодної зброї не відноситься;

судова автотехнічна експертиза № 2543 від 13 травня 2015 року, за висновками якої вартість автомобіля «Мерседес бенц МЛ - 350», 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, станом на 23 лютого 2015 року складає 1684169, 94 грн.

судова авто технічна експертиза № 2544 від 13 травня 2015 року, за висновками якої вартість автомобіля «RANGE ROVER» 3,6, чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на 23 лютого 2015 року складає 1219913, 62 грн.

висновок судово-балістичної експертизи № 178 від 04.05.2015 року, за висновками якої наданий на дослідження пістолет не відповідає вимогам до бойової, спортивної та мисливської зброї;

судова медична експертиза № 1220-02/15 від 09-16 квітня 2015 року за висновками якої у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень не виявлено;

за висновком № 4215/4826 від 12.06.2015 року комплексної судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису, на наданих на дослідження відеофонограмах на носіях інформації ( флеш, карта Інв. №126; флеш, карта Інв. №139; флеш, карта Інв. №158; карта памяті «Apaser» №E408G1442;, карта памяті «Transcend» №В729487594; компакт - диск DVD R №L23C0325604:26; компакт - диск DVD R №L23C0125604:26; компакт - диск «VS» mini DVD R №MAD6A9RA17164862D6), встановити чи брав участь ОСОБА_4 у розмовах не представилось можливим через непридатність його зразків усного мовлення за якісними та кількісними показниками, відповісти на питання чи є представлені фонограми оригіналом чи копією, не представилось можливим оскільки експерту не наданий звукозаписуючий пристрій для запису фонограм розмов, зафіксованих за результатами проведення оперативно-розшукового заходу, який є спеціальним технічним засобом, до якого у експертів не має спеціального доступу;

протокол обшуку від 11 березня 2015 року в ході проведення якого за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Тимченки, вулиця Миру, 34, вилучені картонні коробки від мобільного телефону «Hokia 515», «GT-E1200Е», диктофон «OLYMPUS»;

протокол огляду предметів від 12 березня 2015 року в ході проведення якого оглянуті картонні коробки від мобільного телефону «Hokia 515», «GT-E1200Е», диктофон «OLYMPUS»;

постанова від 12 березня 2015 року, якою картонні коробки від мобільного телефону «Hokia 515», «GT-E1200Е», диктофон «OLYMPUS», які оглянуті 12.03.2015 року, що зберігаються в матеріалах кримінального провадження, визнані доказами;

протокол обшуку від 11 березня 2015 року в ході проведення якого за адресою: АДРЕСА_1, нічого не вилучено;

протоколи від 17 лютого 2015 року за результатами проведення оперативно-розшукового заходу із застосуванням технічних засобів, який тимчасово обмежує права та свободи людини, складені оперуповноваженим ОВС УБОЗ ГУМВС України в Харківській області підполковником міліції ОСОБА_19, що проводились на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду від 05.02.2015 року № 1428, у відношенні ОСОБА_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5;

протокол від 24 лютого 2015 року про хід і результати негласних слідчих (розшукових) дій із застосуванням технічних засобів, який тимчасово обмежує права та свободи людини, складені оперуповноваженим ОВС УБОЗ ГУМВС України в Харківській області підполковником міліції ОСОБА_19, що проводились на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду від 19.02.2015 року № 2353, у відношенні ОСОБА_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5;

протокол огляду ОСОБА_14 від 23 лютого 2015 року в ході проведення якого йому вручено мобільний телефон сірого кольору «iPhone -6» який належить ОСОБА_2, державний номерний знак НОМЕР_6 з автомобіля «Мерседес бенц МЛ - 350», 2013 року випуску, довідку з лікарні МОЗУ ХГКБСМП від 20.02.2015 року про пацієнта ОСОБА_2 для передачі ОСОБА_4.

В судовому засіданні допитаний потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що у листопаді 2014 року познайомився із ОСОБА_1 і вони обмінялись телефонними номерами. На початку грудня 2014 року потерпіла зателефонувала йому і просила відвести грошові кошти на шиномонтаж. Пізніше вони почали зустрічатись. В цей період потерпілий мав бесіду з обвинуваченим щодо припинення стосунків із ОСОБА_1 16 лютого 2015 року потерпілому зателефонували з УБОЗу та просили приїхати до управління, де співробітники повідомили, що ОСОБА_4 замовив знищення шляхом підпалу його автомобіля та спричинення йому тілесних ушкоджень. Його було госпіталізовано. Після затримання обвинуваченого 23 лютого 2015 року потерпілий вийшов з лікарні і з цього дня вони із ОСОБА_1 стали спільно проживати.

Крім того, в судовому засіданні як свідок допитана особа чоловічої статі, який назвався ОСОБА_14 і пояснив, що знає обвинуваченого як особу на імя ОСОБА_4. Їх познайомив ОСОБА_11, який повідомив що ОСОБА_4 йому замовив за грошову винагороду побиття приятеля його дружини та замовив знищення належного цьому приятелю автомобіля шляхом підпалу. ОСОБА_11 також вказав, що про замовлення він повідомив правоохоронні органи і запропонував ОСОБА_14 бути присутнім при інсценуванні виконання замовлення. Погодившись на цю пропозицію вони з ОСОБА_11 тричі зустрічались з ОСОБА_4. Перший раз зустрілись біля супермаркету Епіцентр в районі аеропорту в місті Харкові. Другий раз біля піцерії на проспекті Леніна в місті Харкові. Обидва рази мова йшла про спричинення тілесних ушкоджень і пошкодження автомобілі, і обговорювались деталі. Перемовини з ОСОБА_4 вів тільки ОСОБА_11, в тому числі щодо оплати послуги, свідок сидів на задньому сидінні і не дуже прислуховувався до їх розмов, тим більше, що ОСОБА_4 включав музику і було погано чути. Володимир приїздив на автомобілі «RANGE ROVER», із київськими номерами. Третій раз вони зустрілись біля кафе із кавказькою назвою неподалік від автомобільної заправки «Самольот» і ОСОБА_4 відраховував ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 500 доларів США за начебто вчинений злочин нанесення тілесних ушкоджень і пошкодження автомобіля. ОСОБА_11 на підтвердження виконання замовлення передав ОСОБА_4 належний потерпілому телефон, що був загорнутий в довідку про тілесні ушкодження потерпілому і складений навпіл реєстраційний номер автомобіля потерпілого. В цей момент відкрились двері і усі були затримані співробітниками УБОЗу. Свідку не відомо чи передав ОСОБА_4 ОСОБА_11К грошові кошти. Особисто з ОСОБА_4 телефоном свідок не спілкувався, раніше при ньому грошові кошти вони від ОСОБА_4 не отримували і розрахунок відбувся тільки остаточний біля кафе близько заправки «Самольот». Вказав, що він після бесіди із ОСОБА_11 також звернувся до правоохоронних органів щодо пропозиції ОСОБА_11 прийняти участь в інсценуванні злочину;

свідок ОСОБА_20 пояснила, що з ОСОБА_4 з 1997 року перебувала в цивільному шлюбі і вони мають спільного сина. Свідку відомо про стосунки обвинуваченого із ОСОБА_1 23 лютого 2015 року їй зателефонував їх спільний із обвинуваченим син і повідомив, що батька заарештовано. Також, їй відомо, що в цей день ОСОБА_4 зустрічався із новою знайомою на імя ОСОБА_15.

Аналізуючи докази надані на підтвердження вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 злочину передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведена провина обвинуваченого виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд, вважає недопустимими доказами дані протоколу від 17 лютого 2015 року за результатами проведення оперативно-розшукового заходу із застосуванням технічних засобів, який тимчасово обмежує права та свободи людини від 17.02.2015 року, що складені оперуповноваженим ОВС УБОЗ ГУМВС України в Харківській області підполковником міліції ОСОБА_19 за результатами проведених заходів 11.02.2015 року та 14.02.2015 року, як такі, що отримані з суттєвими порушеннями порядку, встановленого КПК України.

Так, із зазначених протоколів вбачається, що вказані заходи проводилися за ухвалою слідчого судді Апеляційного суду від 05 лютого 2015 року № 1428 стосовно громадянина України ОСОБА_4 на підставі пункту «9 частини 1 статі 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Пункт 9 частини 1 статі 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» надає право оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно- розшукової діяльності «здійснювати аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж згідно з положеннями статей 260 263-265 Кримінального процесуального кодексу України», якими врегульовано порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які проводяться в ході досудового розслідування, а здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення відповідно до ч. З ст. 214 КПК України не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Тобто, проведення заходів на підставі пункту 9 частини 1 статі 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність можливо тільки згідно з положеннями статей 260 263-265 КПК України після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань виключно в рамках кримінального провадження.

Кримінальне провадження № 12015220000000111 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.02.2015 року, а отже оскільки зазначені в протоколах заходи проводяться виключно в рамках кримінального провадження, то значить, що стосовно ОСОБА_4 станом на 05.02.2015 року мало місце інше кримінальне провадження, матеріали якого використовуються як докази в цьому кримінальному провадженні.

Вказані протоколи за результатами проведення оперативно-розшукового заходу від 17 лютого 2015 року були долучені до даного кримінального провадження на підставі супровідного листа Начальника УБОЗ ГУМВС України в Харківської області № 111/6- 1378 від 20.02.2015 року і суду не надано доказів, що мало місце клопотання прокурора про використання інформації, отриманої внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дії в іншому кримінальному провадженні, в якому прокурор відповідно до ч. 1 ст. 257 КПК України повинен довести законність отримання інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення та що за результатами розгляду такого клопотання ухвалено відповідне рішення слідчого судді.

Частиною 1, 2 ст. 257 КПК України встановлено, що якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка ухвалюється за клопотанням прокурора.

Згідно з п. 4.3.1 Інструкції «Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні», затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України № 114/1042/516/1199/936/1687/5 від 16.11.2012 року, якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується в даному кримінальному провадженні, слідчим або уповноваженим оперативним підрозділом невідкладно складається протокол, що не пізніше 24 годин з моменту виявлення ознак зазначеного кримінального правопорушення надається прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва.

У відповідності з п. 4.3.2 Інструкції прокурор досліджує отриману інформацію, визначену в п. 4.3.1 і в разі підтвердження даних про виявлення ознак кримінального правопорушення, яке не розслідується в даному кримінальному провадженні, узгодивши це питання з керівником прокуратури, складає відповідне клопотання і вносить його на розгляд слідчому судді.

Таким чином, проведення оперативно розшукових заходів у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 проводились ще до початку досудового розслідування по кримінальному провадженню, оскільки відомості про кримінальне правопорушення були внесеними до ЄРДР 17 лютого 2015 року і досудове розслідування було розпочато тільки 17 лютого 2015 року, при цьому суду не надано доказів, що обвинувачений ОСОБА_8 повідомлений про проведення щодо нього вказаних вище негласних слідчих (розшукових) дій, що є порушенням норм ч. 1, ч. 2 ст. 253 КПК України особи, нормами якої передбачено, що особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження і відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинне бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою ним в постанові від 16 березня 2017 року по справі № 5-364кс16 «Інформація про те, що особа вчиняє або вже вчинила злочин, може бути перевірена лише шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій після внесення відомостей до ЄРДР, тобто в межах кримінального провадження».

За викладених обставин суд не приймає як доказ аркуш паперу з роздруківкою МОЗУ ХГКБСМП від 20.02.2015 року щодо пацієнта ОСОБА_2, як такий, що здобутий завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, до того суду не надано відомостей про особливості вказаного документу, за якими сторона обвинувачення вважає його таким, що видавався для вручення обвинуваченому при проведенні негласних оперативно розшукових дій.

Суд також не приймає як доказ, показання свідка ОСОБА_14, і оцінює їх критично, оскільки свідок в судовому засіданні допитувався під прізвищем ОСОБА_14, як особа, яка в кримінальному провадженні залучалась до участі у негласних слідчих-розшукових діях при проведенні контролю за вчиненням злочину під прізвищем ОСОБА_14, але стороною обвинувачення суду не надано доказів на підтвердження того, що до вказаної особи застосовані заходи безпеки, що його анкетні дані змінені, тому сумніви щодо достовірності таких показань свідка, тлумачаться на користь обвинуваченого, тим більше, що свідок в своїх показаннях вказав, що особисто він замовлення на вчинення злочину від ОСОБА_4 не отримував, що грошові кошти він особисто також не отримував, а в своїх показаннях посилався на особу на прізвище ОСОБА_11, від допиту якого прокурор в судовому засіданні - відмовився.

Враховуючи що прокурор від допиту свідка ОСОБА_11 відмовився, суд вважає недоведеним, що замовлення на знищення належного потерпілому майна і грошові кошти за виконання такого замовлення ОСОБА_11 отримав саме від обвинуваченого.

Суд враховує, що за висновком № 4215/4826 від 12.06.2015 року комплексної судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису, на наданих на дослідження відеофонограмах на носіях інформації не встановлено, що на цих записах міститься голос обвинуваченого, тому відсутні підстави вважати, що особа яка замовила вчинення злочину є саме обвинувачений.

Інші докази, що стороною обвинувачення надані суду: висновок судової трасологічної експертизи автомобіля «RANGE ROVER», висновок судової технічної експертизи документів (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, бланку пенсійного посвідчення, бланків дозволу на право зберігання та носіння зброї, бланку посвідчення водія, бланку дозволу на право зберігання зброї, бланку талона до посвідчення водія, ), висновок судово-балістичної експертизи спецзасобу для відстрілу патронів, судово трасологічна експертиза туристичного ножа, дані протоколів обшуку за адресою: АДРЕСА_1, та за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Тимченки, вулиця Миру, 34, суд до уваги не приймає вважає їх неналежними оскільки стороною обвинувачення не доведено, що вони містять інформацію про обставини які мають значення для кримінального провадження.

Речові докази стороною обвинувачення стороні захисту в порушення положень ст. 290 КПК України не відкривались, що визнав в судовому засіданні прокурор.

Відповідно до ч. З ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

В Рішенні Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року в справі №1- 31/2011 про офіційне тлумачення ч. З ст. 62 Конституції України, зазначено, що визнаватися та використовуватися як докази в кримінальній справі можуть лише фактичні дані, отримані у відповідності з вимогами кримінально-процесуального законодавства, а обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

Таким чином, сукупність вищевказаних обставин, що встановлені під час судового розгляду свідчать про недоведеність вини ОСОБА_4 у предявленому обвинуваченні у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України, тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України обвинувачений підлягає виправданню за цією статтею.

Оскільки ОСОБА_4 виправданий за ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з обвинуваченого суми моральної шкоди у розмірі 657720,00 гривень задоволенню не підлягає.

Процесуальні витрати суд відносить за рахунок держави.

Питання, щодо речових доказів вирішити відповідно до норм ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368 370 373-376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 50 (пятдесят) неоподатковуваних доходів громадян, що складає 850 (вісімсот пятдесят) гривень 00 коп.

На підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у звязку із закінченням строків давності,

ОСОБА_4 визнати невинуватим у предявленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України та виправдати.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 7 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_2 повністю відмовити.

Процесуальні витрати віднести за рахунок держави.

Скасувати арешт накладений на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 23 лютого 2015 року на належне ОСОБА_4 майно: спецзасіб для відстрілу патронів гумовими кулями марки «ФОРТ-12Р» № ВІ017138 в магазині якого знаходяться 11 патронів та 1 патрон у стволі пістолету (патрони калібру 9 мм з маркуванням «сова п 9 мм»; додатковий магазин до спецзасобу для відстрілу патронів гумовими кулями марки «ФОРТ-12Р» в якому ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 125, ст. 290 КК України та призначити покарання:

за ст. 290 КК України у виді штрафу у розмірі 250 (двісті пятдесят) неоподатковуваних доходів громадян, що складає 4250 (чотири тисячі двісті пятдесят) гривень 00 коп.,

знаходяться 13 патронів калібру 9 мм з маркуванням «сова п 9 мм»; блокнот в обкладинці синього кольору з чорновими записами; складний ніж; касета формату «miniDV» у кількості 5 шт.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки серія АНС №309872 на автомобіль RANGE ROVER 3.6., 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, власник ОСОБА_9, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6; мобільний телефон торгівельної марки «Apple» у корпусі чорного кольору; аркуш паперу формату А-4 на якому мається роздруківка з МОЗУ ХГКБСНМП від 20.02.2015 про пацієнта - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7; блокнот з емблемою «Наша Україна» з чорновими записами;оптичні носії інформації «DVD-R» диски у кількості 5 шт.; оптичний носій інформації «CD-R» диск у кількості 1 шт.; ключ від автомобіля з маркуванням RANGE ROVER; брелок від сигналізації; брелок від сигналізації з двома ключами та мякою іграшкою у кількості 2 шт.; кредитна картка «ПриватБанк» на ОСОБА_4 №092 900 00 02; кредитна картка «Ощадбанк» на ОСОБА_4 № 5167 4900 1163 1190; паперовий згорток з написом «Лайф», в якому знаходиться сім-картка «Лайф» №2300012082540; паперовий згорток з написом «НОМЕР_7» в якому знаходиться сім-картка «Київстар» 3800399203567261 SF;аркуші паперу різного формату на яких мається чорнові записи у кількості 39 шт.; акт виконаних робіт від 16.01.2015 на автомобіль НОМЕР_8; заява від ОСОБА_4 від 26.01.2015 на начальника МВС України в Харківській області; талон про проходження державного технічного огляду на автомобіль НОМЕР_8; контактний ключ на автомобіль; автомобільні державні номерні знаки АН3009ЕК у кількості 2 шт.; автомобільні державні номерні знаки ІІ8888ІІ; автомобіль «RANGE ROVE», чорного кольору, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_9, та повернути власнику.

Речові докази:

грошові кошти у сумі 10000 гривень (купюри по 500 гривень в кількості 20 шт.), грошові кошти у сумі 500 доларів США (купюри по 100 доларів США в кількості 5 шт.), які передані на зберігання в УФЗБО ГУМВС України звернути в дохід держави;

мобільний телефон марки «iPhone -6» корпус сірого кольору та автомобільний НОМЕР_5 в кількості 1 одиниця передані на зберігання ОСОБА_2 залишити ОСОБА_2;

мобільний телефон «iPhone -6» корпус золотого кольору, що переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 залишити ОСОБА_1

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Апеляційну скаргу на вирок можуть подати: обвинувачений, його захисник в частині, що стосується інтересів обвинуваченого, прокурор, потерпілий, його представник у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя О.М. Пілюгіна