Протокольні ухвали, тобто ті що не оформлені окремим документом, також оскаржуються в апеляційному порядку, якщо входять до переліку передбаченому ст. 353 ЦПК України ( ВС/КЦС у справі справа № 756/12128/15-ц від 23 вересня 2020 р.)

Фабула судового акту: На превеликий жаль в нас досі не карають дисциплінарно за дурні порушення процесу особливо при розгляді суддями суду апеляційної інстанції скарг на ухвали суду першої інстанції. Хоча їх там у колегії відразу три, проте усі разом вони перебуваючи на посадах не можуть уважно почитати ЦПК України. Щоб ткнути пикою таких суддів в ЦПК необхідний суд касаційної інстанції і півтора роки в даному випадку затримки розгляду справи.

Так суд першої інстанції виніс ухвалу про залучення до участі у справі правонаступника без виходу до нарадчої кімнати та заніс це рішення до протоколу судового засідання. Відповідач оскаржив цю ухвалу, проте суд апеляційної інстанції повернув йому скаргу, як таку що подана на ухвалу, що не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення (пункт 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України).

Далі суд касаційної інстанції за скаргою відповідача скасував ухвалу суду апеляційної інстанції (про повернення) і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ВС підкреслив, що протокольне винесення ухвали судом першої інстанції без виходу до нарадчої кімнати не змінює вимоги частини першої ст. 353 ЦПК України. Головне щоб такий процесуальний документ був занесений до протоколу судового засідання та за своїм змістом відповідав переліку передбаченому цією статтею. ( в даному випадку про залучення до участі у справі правонаступника).

Аналізуйте судовий акт: Випадок, коли суд поновлює строк на апеляційне оскарження і після спливу одного року з дня складання повного тексту рішення, керуючись ч. 2, ст. 358 ЦПК України (ВС/КЦС у справі № 333/1020/16-ц від 23 вересня 2020р.)

Немотивована ухвала про забезпечення позову має наслідок дисциплінарну відповідальність судді, який виніс таку ухвалу (ВП/ВС у справі № 9901/241/19 від 6 лютого 2020р.)

Відсутність на цей час ЄСІТС не створює перешкоди в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів (ВП ВС, № 145/1330/17,15.01.20)

Клопотання про поновлення процесуального строку можна заявляти і усно. Письмова форма НЕ ОБОВ’ЯЗКОВА (ВС/КГС № 910/6915/19 від 02.12.2019)

Приніс правильну довідку з органу фіскальної служби про відсутність доходу і суд звільняє від сплати судового збору (ВС/КЦС у справі № 761/12145/17 від 02 серпня 2019р.)

Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 756/12128/15-ц

провадження № 61-4486св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

позивач - публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду у складі судді Саліхова В. В. від 07 лютого 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» (далі - ПАТ «Брокбізнесбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 125 639,48 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва у складі судді Луценка О. М. від 18 жовтня 2018 року, занесену до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» -

Городиченко Т. Ю. про залучення до участі у справі правонаступника

ПАТ «Брокбізнесбанк» - ТОВ «ФК «Сіті Фінанс».

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції від 18 жовтня 2018 року повернуто заявнику.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції не відноситься до переліку ухвал, визначеного частиною першою статті 353 ЦПК України, які підлягають оскарженню окремо від рішення суду, а тому апеляційну скаргу слід повернути на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про повернення його апеляційної скарги, оскільки пунктом 28 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено оскарження окремо від рішення суду ухвали щодо, зокрема, заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво).

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 15 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судом

18 жовтня 2018 року Оболонським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання представника ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» - Городиченко Т. Ю. про залучення до участі у справі правонаступника ПАТ «Брокбізнесбанк» -

ТОВ «ФК «Сіті Фінанс».

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

07 лютого 2019 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 як такої, що подана на ухвалу, що не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення (пункт 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України).

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини

(далі - ЄСПЛ) у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»

(«Dombo Beheer B. V. v. The Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява

№ 14448/88, § 33).

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції виходив із того, що вона подана на ухвалу суду першої інстанції, яка не входить до переліку ухвал, передбаченого статтею 353 ЦПК України, що підлягають оскарженню окремо від рішення суду.

Однак суд належним чином не перевірив зміст положення статті 353 ЦПК України, пунктом 28 частини першої якої передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема, заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво).

Ухвала суду першої інстанції була постановлена щодо заміни позивача

ПАТ «Брокбізнесбанк» його правонаступником ТОВ «ФК «Сіті Фінанс», отже підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду на підставі пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України.

Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо повернення апеляційної скарги заявнику на підставі

пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, чим не дотримався вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, яка гарантує право, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Крім того, повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції послався на те, що оскаржена ОСОБА_2 ухвала про залучення до участі у справі правонаступника позивача не є окремим письмовим документом та занесена до протоколу судового засідання від 18 жовтня 2018 року.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є, серед іншого, ухвали.

Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина друга статті 258 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої та восьмої статті 259 ЦПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.

Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах.

Постановлення судом першої інстанції ухвали про заміну сторони правонаступником не виходячи до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання не змінює вимоги пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України про те, що такий вид ухвал підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду та не може бути перешкодою у реалізації однієї з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Помилковим є висновок суду апеляційної інстанції щодо допустимості оскарження в апеляційному порядку лише судових рішень, оформлених окремим документом, тоді як ухвала від 18 жовтня 2018 про задоволення клопотання ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» про заміну сторони у справі є протокольною, оскільки положення частин четвертої, п`ятої статті 259 та частини першої статті 353 ЦПК України не ставлять можливість реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження певного кола ухвал місцевого суду в залежності від їх поділу на протокольні та такі, що оформлені окремим документом, як і не містять заборони оскарження в апеляційному порядку протокольних ухвал.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 903/381/18.

Таким чином, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до обмеження права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, висновок про те, що ухвала не підлягає апеляційному оскарженню є неправильним, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвали суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі, справа передається на розгляд суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 416 України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року скасувати,

а справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович