Протокол засідання комісії з демонтажу самовільно розміщених МАФів не є актом індивідуальної дії, а тому не підлягає оскарженню (ВС/КАС у справі № 755/12736/17 від 05 жовтня 2020 р.)

Фабула судового акту: Правильно обраний спосіб судового захисту – необхідна умова успіху.

ВС зробив пояснив особливості оскарження актів суб’єктів владних повноважень.

У даній справі позивачу на праві приватної власності належало нежитлове приміщення у м. Києві, яке за приписом третьої особи – КП «Київблагоустрій», запропоновано знести шляхом демонтажу, оскільки було встановлено порушення позивачем Правил благоустрою міста Києва.

Так, у разі виявлення тимчасової споруди (малої архітектурної форми), встановлений (або невстановлений) власник (користувач) якої створив причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов`язана скласти та видати офіційний документ - припис з дотриманням вимог Положення про порядок розміщення тимчасових споруд у м. Києві.

Водночас, позивач звернувся до адміністративного суду, де оскаржив протокол засідання комісії з демонтажу самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, в якому, зокрема, відображено розгляд питання, порушеного у згаданому приписі.

Позиція ВС:

ВС зазначив, що оскаржуваний позивачем протокол комісії не є рішенням суб’єкта владних повноважень, він не приймався з метою реалізації положень нормативного акта, не містить обов’язкових правил поведінки та безпосередньо не породжує правових наслідків для позивача, не обов’язковий для виконання без прийняття відповідного рішення (доручення) Департаменту благоустрою КМДА, що спростовує доводи скаржника про те, що протокол є індивідуальним актом суб’єкта владних повноважень.

Колегія суддів погодилася з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачем невірно обраний спосіб судового захисту порушених, на його думку, прав та інтересів, оскільки визнання протиправним та скасування протоколу засідання комісії щодо розгляду питань демонтажу самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд, який за своєю суттю не є рішенням суб`єкта владних повноважень про демонтаж в розумінні статті 4 КАС України та пунктів 13.3.2, 13.3.3 Правил благоустрою міста Києва, не призведе до нечинності рішення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про демонтаж об`єкта, належного позивачу.

Належним способом захисту у даній справі є оскарження рішення (доручення) Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), видане КП «Київблагоустрій», що стосується вжиття заходів шляхом демонтажу; визнання протиправними та скасування припису КП «Київблагоустрій».

Аналізуйте судовий акт: Знесення об’єкта самовільного будівництва можливо лише у разі порушення прав інших осіб (ВС/КЦС № 458/1173/14-ц від 16.01.2019)

МАФ є спорудою, на яку не може бути зареєстроване право власності, і яка може бути демонтована, як така, що перешкоджає власнику користуватися своєю власністю за його позовом (ВС/КЦС, № 203/4180/15-ц, від 18 грудня 2019р.)

Міська влада вправі демонтувати малу архітектурну форму чи тимчасову споруду виключно у тому випадку, якщо це самостійно не здійснив її власник в строки, зазначені приписі (ВС/КАС,№ 826/14017/17,27.02.20)

Розміщення тимчасової споруди за відсутності документів, які підтверджують право користування землею, є незаконним, навіть, при наявності паспорту прив'язки тимчасової споруди для підприємницької діяльності (ВС/КГС, № 918/633/16, 16.05.18)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року

м. Київ

справа №755/12736/17

адміністративне провадження №К/9901/25548/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ВІ-САН і Ко» до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Комунальне підприємство «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправним і скасування рішення від 20 липня 2017 року № 82, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою приватного підприємства «ВІ-САН і Ко» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ганечко О.М., Сорочка Є.О., Федотова І.В. від 7 серпня 2019 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року приватне підприємство «ВІ-САН і Ко» (далі - ПП«ВІ-САН і Ко», позивач) звернулось до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент благоустрою КМДА, відповідач), за участю третьої особи - Комунального підприємства «Київблагоустрій» (далі - КП «Київблагоустрій»), в якому простило визнати протиправним та скасувати рішення у формі протоколу (акта індивідуальної дії) засідання комісії щодо розгляду питань демонтажу самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єктів сезонної дрібно роздрібної торговельної мережі та елементів благоустрою на території міста Києва від 20 липня 2017 року № 82 Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища, в частині, що стосується об`єкта нерухомого майна загальною площею 118,2 кв. м, що розташований за адресою: вул. Сосюри, 3-Б, м. Київ , та належить приватному підприємству «ВІ-САН і Ко» на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності № 45688650 від 15 жовтня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем прийнято протиправне рішення щодо демонтажу об`єкта нерухомого майна, який належить позивачу на праві приватної власності, при цьому, як зазначає позивач, відповідачем та третьою особою неправомірно кваліфіковано вказаний об`єкт як тимчасову споруду, що, на думку позивача, не відповідає дійсним обставинам справи.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що здійснювати демонтаж споруди можливо виключно щодо об`єктів, які належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою, а у даному випадку, підставою для прийняття спірного рішення є припис, складений інспектором КП «Благоустрій» від 24 січня 2017 року, відповідно до якого спірний об`єкт кваліфіковано як самовільна розміщена тимчасова споруда, проте позивачем подано до КП «Благоустрій» проектно-дозвільну документацію на належний йому об`єкт нерухомого майна, з огляду на що, у відповідача були відсутні підстави для здійснення Департаментом благоустрою КМДА заходів щодо проведення демонтажу належного позивачу об`єкта нерухомості; об`єкт, на якому провідним інспектором КП «Благоустрій» проводилась перевірка, в результаті якої складено припис, що став підставою для прийняття оскаржуваного рішення, не є тимчасовою спорудою.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року апеляційні скарги КП «Київблагоустрій» та Департаменту благоустрою КМДА задоволено, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Задовольняючи апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог через невірно обраний позивачем спосіб судового захисту порушених, на його думку, прав та інтересів, оскільки визнання протиправним та скасування протоколу засідання комісії щодо розгляду питань демонтажу самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд, який за своєю суттю не є рішенням суб`єкта владних повноважень про демонтаж у розумінні пунктів 13.3.2, 13.3.3 Правил благоустрою міста Києва, не призведе до нечинності рішення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про демонтаж споруди № 379/07-17 від 21 липня 2017 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ПП «ВІ-САН і Ко» звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2019 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано до суду 5 вересня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2019 року відкрито касаційні провадження у справі № 755/12736/17, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ПП «ВІ-САН і Ко».

ПП «ВІ-САН і Ко» подано клопотання про участь у судовому засіданні під час касаційного розгляду справи, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі ПП «ВІ-САН і Ко» зазначає, що суд апеляційної інстанції надав неправильну правову оцінку оскаржуваному протоколу засідання комісії Департаменту благоустрою КМДА, оскільки наслідком його прийняття може бути демонтаж об`єкта нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності. Тому вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що оскаржуваний протокол не є рішення суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 4 КАС України.

Також скаржник звертає увагу, що ніяких інших рішень відповідачем не приймалося, а припис третьої особи, на думку скаржника, є носієм інформації, а не рішенням органу владних повноважень, тому, вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно встановив правову природу оскаржуваного протоколу та дійшов до необґрунтованих висновків про обрання неналежного способу захисту порушеного права.

Від Департаменту благоустрою КМДА та КП «Київблагоустрій» надійшли відзиви на касаційну скаргу ПП «ВІ-САН і Ко», в яких зазначається, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі є законною та обґрунтованою, просять залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. У відзиві Департаменту благоустрою КМДА також міститься посилання на правову позицію Верховного Суду стосовно визначення правової природи протоколу, яка міститься, зокрема, у постанові від 12 листопада 2018 року у справі № 814/789/17.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ПП «ВІ-САН і Ко» на праві приватної власності належить нежитлове приміщення в літері «А» (група приміщень № 1) загальною площею 118,2 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Сосюри, 3Б, приміщення 1.

24 січня 2017 року КП «Київблагоустрій» винесено припис № 1703666, відповідно до якого встановлено порушення пункту 20.1.1 Правил благоустрою міста Києва та запропоновано усунути порушення шляхом демонтажу самовільно розміщеної тимчасової споруди протягом третьої робочих днів власними силами.

Протоколом засідання комісії щодо розгляду питань демонтажу самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єктів сезонної дрібно роздрібної торговельної мережі та елементів благоустрою на території міста Києва від 20 липня 2017 року № 82 Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища запропоновано надати доручення Комунальному підприємству «Київблагоустрій» здійснити демонтаж об`єктів, зазначених в додатках № 1 до протоколу, зокрема, об`єкту, що розташований за адресою: вул. Сосюри, 3-Б, м. Київ.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Департаменту благоустрою КМДА та КП «Київблагоустрій» у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України «Про благоустрій населених пунктів».

Статтею 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі по тексту - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 затверджено Правила благоустрою міста Києва (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Правила № 1051/1051).

Згідно розділу 1 Правил № 1051/1051 тимчасова споруда - це споруда функціонального (в тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, в тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.

Підпунктом 13.2.3 Правил № 1051/1051 визначено, що самовільно встановлені (розміщені) малі архітектурні форми та тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, підлягають демонтажу власником об`єкта (особою, яка здійснила встановлення (розміщення) об`єкта) за власні кошти у строки, визначені в приписі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). У разі якщо власник малої архітектурної форми або тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (особа, яка здійснила встановлення (розміщення) об`єкта) не провів демонтажу відповідно до абзацу першого цього пункту, демонтаж об`єкта здійснюється в порядку, встановленому пунктом 13.3 цих Правил.

Відповідно до підпункту 20.2.11 Правил № 1051/1051 у разі виявлення уповноваженими особами Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, КП «Київблагоустрій» самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи), елементів об`єктів благоустрою, їх власникам (користувачам або особам, які здійснили розміщення (встановлення)), вноситься припис з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, елементу об`єкта благоустрою, із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до підпункту 13.3.1 пункту 13.3 розділу XIII цих Правил благоустрою міста Києва.

Пунктом 13.3 Правил № 1051/1051 визначено порядок демонтажу малих архітектурних форм, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до підпункту 13.3.1 пункту 13.3 Правил № 1051/1051 у разі виявлення самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (автомагазини, автокафе, автокав`ярні, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки) тощо) (далі - засоби пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі), об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи) уповноважені особи Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київблагоустрій» вносять припис його власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення)) з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до абзаців другого і третього цього підпункту.

Малі архітектурні форми, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності мають бути демонтовані протягом трьох днів з моменту отримання припису, крім тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, відсутніх в матеріалах єдиної цифрової топографічної основи території міста Києва, демонтаж яких має бути здійснений протягом одного дня з моменту отримання припису.

Протягом зазначеного у приписі строку власник (користувач або особа, яка здійснила розміщення (встановлення)) зобов`язаний за власний рахунок здійснити демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, демонтаж (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та провести відновлення порушеного благоустрою на місці їх розміщення (встановлення).

У разі невиконання припису уповноважена особа, яка внесла припис, у триденний строк складає протокол про адміністративне правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Згідно з підпунктом 20.2.1 Правил № 1051/1051 якщо під час перевірки виявлені причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов`язана скласти та видати офіційний документ - припис, який є обов`язковим для виконання в термін до трьох діб особами, які є відповідальними за утримання об`єктів благоустрою.

У разі виявлення тимчасової споруди (малої архітектурної форми), встановлений (або невстановлений) власник (користувач) якої створив причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов`язана скласти та видати офіційний документ - припис з дотриманням вимог Положення про порядок розміщення тимчасових споруд у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради «Про запровадження принципу організаційної єдності з видачі дозволів на розміщення тимчасових споруд у м. Києві» від 21 травня 2009 року № 462/1518.

У такому випадку одна копія припису наклеюється на тимчасову споруду (малу архітектурну форму) поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності) або на фронтальній частині такої тимчасової споруди (малої архітектурної форми), а ще одна копія вручається особисто присутньому власнику (користувачу), надсилається власникові тимчасової споруди (малої архітектурної форми) поштою (цінним листом з описом вкладення) за адресою, зазначеною в Ордері на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності). Посадова особа, яка винесла припис, здійснює фотофіксацію наклеєного припису поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (малої архітектурної форми) у випадку його наявності або на фронтальній частині тимчасової споруди (малої архітектурної форми). При цьому щонайменше на одній з фотографій має бути чітко та розбірливо видно інформацію про номер та дату складення припису.

Матеріали фотофіксації долучаються до припису, про що в приписі робиться відповідний запис, а власник (користувач) тимчасової споруди (малої архітектурної форми) вважається повідомленим про винесення припису належним чином.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що винесення припису є результатом проведеної перевірки, в якому власнику пропонується надати в певний строк проектно-дозвільну документацію на розміщення тимчасової споруди або усунути порушення шляхом демонтажу тимчасової споруди власними силами, в разі відсутності відповідних дозвільних документів. При цьому, підставами для винесення припису про здійснення демонтажу МАФ є його самовільне розміщення, тобто розміщення за відсутності проектно-дозвільної документації, а саме: його відсутності, анулювання дії або закінчення строку дії паспорту прив`язки. Відповідний припис має бути вручений власнику МАФ у встановленому порядку.

Аналогійний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі № 826/9030/17, від 10 липня 2019 року у справі № 826/6063/18, від 26 травня 2020 року у справі № 826/13792/16.

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що посадовою особою КП «Київблагоустрій» КМДА складено припис від 24 січня 2017 року № 1703666, якими встановлено порушення позивачем підпункту 20.1.1 Правил благоустрою міста Києва та запропоновано усунути порушення шляхом демонтажу самовільно розміщеної тимчасової споруди протягом третьої робочих днів власними силами.

З огляду на наведене, колегія суддів робить висновок про те, що суд апеляційної інстанції правильно встановив правовий характер припису як індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, який може бути оскаржено у судовому порядку, оскільки припис породжує для позивача відповідні правові наслідки, зокрема, у виді порушення перед Департаментом благоустрою питання про примусовий демонтаж об`єкта, що належить позивачу.

Вказаний припис не є предметом оскарження. Водночас, оскаржено протокол засідання комісії щодо розгляду питань демонтажу самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єктів сезонної дрібно роздрібної торговельної мережі та елементів благоустрою на території міста Києва від 20 липня 2017 року № 82, в якому, зокрема, відображено розгляд питання, порушеного у приписі від 24 січня 2017 року № 1703666, після чого запропоновано надати доручення КП «Київблагоустрій» здійснити демонтаж об`єкта, належного позивачу.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи апеляційні скарги відповідача та третьої особи та приймаючи постанову про відмову у задоволенні позову, дійшов до висновку, що протокол засідання комісії не підлягає оскарженню, оскільки він не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 4 КАС України, безпосередньо не створює ніяких правових наслідків, а тому відсутні підстави вважати, що прийняття оскаржуваного протоколу порушує права чи інтереси позивача. Колегія суддів погоджується з такими висновками, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 13.3.3 Правил благоустрою міста Києва рішення про демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районними в місті Києві державними адміністраціями, Департаментом промисловості та розвитку підприємництва (щодо об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі).

Згідно з положеннями пункту 10 Положення про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 27 січня 2011 року N 94 (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), у Департаменті для оперативного вирішення питань, які належать до його компетенції, може бути утворена колегія для погодженого вирішення питань (комісія) у складі директора Департаменту, першого заступника директора Департаменту та інших відповідальних працівників Департаменту.

До складу колегії (комісій) можуть входити депутати Київської міської ради (за згодою), представники структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (за погодженням з їх керівниками), інших установ та громадських організацій.

Склад колегії затверджується розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за поданням директора Департаменту.

Рішення колегії вводяться в дію наказами директора Департаменту.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що створена комісія щодо розгляду питань демонтажу самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єктів сезонної дрібно роздрібної торговельної мережі та елементів благоустрою на території міста Києва за своїми функціями та завданнями є дорадчим органом Департаменту та не наділена владними управлінськими функціями, а рішення, які приймаються комісією затверджуються наказом директора Департаменту.

На підставі аналізу змісту протоколу засідання комісії від 20 лютого 2017 року № 82 судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що в ньому зафіксовано хід ведення засідання комісії, результати голосування членів комісії; протокол підписаний усіма присутніми під час засідання членами комісії.

За змістом частини першої статті 4 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень є нормативно-правовим або індивідуальним актом.

Нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскаржуваний протокол комісії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, він не приймався з метою реалізації положень нормативного акта, не містить обов`язкових правил поведінки та безпосередньо не породжує правових наслідків для позивача, не обов`язковий для виконання без прийняття відповідного рішення (доручення) Департаменту благоустрою КМДА, що спростовує доводи скаржника про те, що протокол є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 826/9566/16.

Стосовно доводів про порушення права позивача на належний судовий захист, колегія суддів зазначає наступне.

Право на судовий захист гарантоване статті 55 Конституції України. Відповідно до статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

З огляду на вищезазначене, колегія судді погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачем невірно обраний спосіб судового захисту порушених, на його думку, прав та інтересів, оскільки визнання протиправним та скасування протоколу засідання комісії щодо розгляду питань демонтажу самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд, який за своєю суттю не є рішенням суб`єкта владних повноважень про демонтаж в розумінні статті 4 КАС України та пунктів 13.3.2, 13.3.3 Правил благоустрою міста Києва, не призведе до нечинності рішення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про демонтаж об`єкта, належного позивачу.

При цьому належним способом захисту у даній справі є оскарження рішення (доручення) Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), видане КП «Київблагоустрій», що стосується вжиття заходів шляхом демонтажу; визнання протиправними та скасування припису КП «Київблагоустрій». Колегія суддів також враховує, що позивач не був позбавлений можливості змінити позовні вимоги протягом судового розгляду справи в суді першої інстанції.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом апеляційної інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення відповідного аргументу.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки при ухваленні рішень судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального або порушень норм процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 80 рішення у справі «Перес проти Франції» («Perez v. France», заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі «Артіко проти Італії» (Artico v. Italy), заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі «Ван де Хурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. Netherlands), заява № 16034/90, пункт 59).

Також у пункті 71 рішення у справі «Пелекі проти Греції» (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341 343 345 349 350 355 356 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства «ВІ-САН і Ко» залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко