Припинення права власності на частку у майні можливе лише за умови дотриманя інтересів іншого співласника (ВССУ у справі № 308/2858/15-ц від 05.10.2017)

Фабула судового акту: Норми, які містяться у статті 365 Цивільного кодексу України містять перелік підстав за якими право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду, а саме: якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Отже із вказаної норми вбачається, що для правильного вирішення спору суди мають досліджувати наявність саме незавдання шкоди інтересам співласника, який втрачає свою частку.

В даній справі позивач звернувся до суду із позовом про припинення права власності іншого співласника на частку у спільній сумісній власності (житлового будинку) мотивуючи це тим, що йому належить 2/3 вказаного будинку, на відміну від відповідача, що має одну його третину, між співласниками виникають непорозуміння при користування спільним майном, а також те, що ним на депозитний рахунок суду внесено грошову компенсація відповідачу за втрату ним частки у спільній сумісній власності.

Судом першої інстанції вказаний позов задоволено.

Натомість, судом апеляційної інстанції з яким погодився і ВССУ вказане рішення скасовано та у позові відмовлено.

Мотивуючи своє рішення суди апеляційної та касаційної інстанцій вказали, що що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Проте, суд першої інстанції не врахував відсутність у відповідача іншого житла, а отже не взяв до уваги те, що припинення права власності на частку майна завдасть суттєвої шкоди інтересам співвласника, що потягло за собою винесення незаконного рішення.

Аналізуйте судовий акт: Визначальним для поділу будинку в натурі, що перебуває у спільній частковій власності є не порядок користування ним, а розмір часток та технічна можливість такого поділу відповідно до часток співвласників (ВССУ, справа № 664/859/15-ц, 06.06.16)

Визначальною обставиною при припиненні права власності співвласника на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника є відсутність істотної шкоди для нього та членів його сім'’ї (ВСУ від 23 листопада 2016р. у справі № 6-1943цс16)

Що саме зобов’язані встановити суди у випадку рішення про присудження співвласнику грошової компенсації за частку і спільному майні ( ВСУ у справі № 6 – 2925 цс 15 від 13 січня 2016р.)

У х в а л а

іменем україни

05 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Висоцької В.С., Ткачука О.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 29 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що він є власником 2/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 а відповідачу належить 1/3 частини зазначеного будинку.

Зазначав, що між ним та ОСОБА_5 виникають непорозуміння та суперечки щодо користування та утримання спільного майна, його збереження. При цьому, мирним шляхом врегулювати спір не вдається.

Посилаючись на наведене просив: припинити право спільної власності ОСОБА_5 на 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1стягнути на користь ОСОБА_5 з депозитного рахунку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, на який ним було внесено суму коштів, що становить ринкову вартість частки відповідача, грошову компенсацію за 1/3 частку зазначеного житлового будинку у розмірі 74 135 грн; визнати за ним право власності на 1/3 чатини житлового будинку АДРЕСА_1

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 07 листопада 2016 року позов задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_5 на 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1

Присуджено ОСОБА_5, сплачену ОСОБА_4 на депозитний рахунок суду компенсацію вартості 1/3 частки

ОСОБА_5 у житловому будинку АДРЕСА_1 в розмірі 74 135 грн.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на належну

ОСОБА_5 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 29 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 просить скасуватиоскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз положень ст. 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову,апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що у відповідача немає іншого житлового приміщення у власності, відтак підстави вважати, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї відсутні.

Крім того, апеляційним судом правильно зазначено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 липня 2016 року задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування будинком та вказаним рішення встановлено, що саме ОСОБА_4 чинить перешкоди у користуванні спірним будинком.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 29 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді