ПРИПИНЕННЯ ІПОТЕКИ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ Відмова чи ухиляння банку від повідомлення про припинення іпотеки після повного погашення основного зобов’язання є протиправною і такою, що порушує права іпотекодавця (Справа № 343/2269/19)

Фабула судового акту: Основне зобов`язання за кредитним договором було виконано у зв`язку з повним виконанням судового рішення про дострокове стягнення з боржників всієї суми заборгованості за цим договором, отже, таке зобов`язання припинилось на підставі ст. 559 ЦК України, внаслідок чого припинилось право застави (іпотеки).

Пред`явивши позов про стягнення заборгованості, банк змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому нарахування процентів та неустойки після пред`явлення такого позову не відповідає вимогам закону.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, і не надає права на нарахування, і отримання відсотків за кредитним договором.

Таким чином, ігноруючи вимогу іпотекодавця про надання довідки про повне виконання основного зобов’язання за кредитним договором та припинення у зв'язку із цим іпотеки – є протиправним і таким, що порушує права власника предмету іпотеки

Аналізуйте судовий акт: Іпотечне майно, яким забезпечено споживчий кредит, до ліквідаційної маси ФОП не входить (ВС/КГС № 922/4404/15 від 04.06.2019)

Договори щодо відчуження майна спрямовані уникнення звернення стягнення на майно є фіктивними (ВП/ВС № 369/11268/16-ц від 03.07.2019)

Розстрочення або відстрочення виконання рішення суду не звільняє боржника від сплати інфляційних втрат та пені за прострочення виконання зобов’язання (ВС/ВП № 916/190/18 від 04.06.2019)

Згода органу опіки на продаж житла у якому зареєстрована дитина, але яке не належить її батькам, НЕ ПОТРІБНА (ВС/КЦС № 1612/2343/12 від 20.03.2019)

Договор дарения спорного имущества, заключенный во время судебного рассмотрения, — недействительный ( ВС/КЦС: у справі № 646/3972/16-ц від 28 лютого 2019р.)

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення виконання судового рішення про стягнення боргу (ВС/КЦС № 317/3272/16-ц від 06.03.2019)

Справа № 343/2269/19

Провадження № 22-ц/4808/738/20

Головуючий у 1 інстанції Монташевич С. М.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

Головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Горейко М.Д., Матківського Р.Й.,

секретаря Маслей А.М.,

з участю представника позивача адвоката Ватутіна І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію приватного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Долинського міського нотаріального округу Ананевич (Іваночко) Оксана Михайлівна, про визнання іпотеки такою, що припинена, за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Монташевич С.М. 08 квітня 2020 року у м. Долина Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Долинського міського нотаріального округу Іваночко О.М., про визнання іпотечного договору припиненим.

В обґрунтування вимог зазначає, що 15.07.2008 року між ВАТ «Сведбанк» (право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами якого передано ПАТ «Дельта Банк») та ним укладено кредитний договір № 0807/0708/55-008, відповідно до умов якого банк надав кредитні кошти у розмірі 17000,00 доларів США з розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення до 15.07.2018 року. В порядку забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором між ним та ВАТ «Сведбанк», 15.07.2008 року укладено іпотечний договір № 0807/0708/55-008-Z-1, відповідно до якого було передано в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Іпотечний договір посвідчено приватним нотаріусом Долинського міського нотаріального округу Іваночко О.М. і зареєстровано в реєстрі за № 4255. 15.07.2008 року приватним нотаріусом накладено заборону на відчуження вказаної квартири, що зареєстрована в реєстрі за № 4256.

У зв`язку із простроченням виконання зобов`язань за кредитним договором, ПАТ «Дельта Банк» у 2014 році подано позов про дострокове і повне повернення кредитних коштів за основним зобов`язанням, за результатами розгляду якого Долинським районним судом 16.05.2014 року ухвалено заочне рішення по справі № 343/676/14-ц про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором на загальну суму 86261,10 грн, з яких: тіло кредиту - 81349,88 грн, заборгованість за відсотками - 4911,22 грн та судові витрати - 862,61 гривень. На підставі зазначеного судового рішення 24.07.2014 року видано виконавчий лист № 343/676/14-ц, який ПАТ «Дельта Банк» пред`явив до примусового виконання у Долинський районний відділ державної виконавчої служби, у зв`язку із чим було відкрито виконавче провадження ВП № 53460943.

15 червня 2017 року державний виконавець вказаного відділу ДВС у зв`язку з фактичним і повним виконанням ним рішення Долинського районного суду від 16.05.2014 року за вказаним виконавчим листом виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, якою також припинено чинність арешту майна боржника, зокрема, звільнено з-під арешту квартиру. Таким чином, зобов`язання за кредитним договором № 0807/0708/55-008 від 15.07.2008 року виконані ним у повному обсязі і з дня винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ПАТ «Дельта Банк» не висував йому претензій чи вимог щодо виконання зобов`язань за кредитним договором.

Він звертався до відповідача з проханням надати підтвердження фактичного і повного виконання ним основного зобов`язання за кредитним договором для припинення іпотеки і зняття обтяження з квартири, однак його звернення відповідач ігнорує, і на сьогодні належна йому квартира продовжує перебувати в іпотеці та знаходитись під забороною, незважаючи на фактичне виконання ним основного зобов`язання у повному обсязі.

За таких обставин просив визнати такою, що припинена іпотеку за іпотечним договором № 0807/0708/55-008-Z-1 від 15.07.2008 року, що був укладений між ним та ВАТ «Сведбанк», право іпотекодержателя за яким перейшло до ПАТ «Дельта Банк», який був посвідчений приватним нотаріусом Долинського міського нотаріального округу Іваночко О.М. і зареєстрований в реєстрі за № 4255, та зняти заборону відчуження нерухомого майна (двокімнатна квартира АДРЕСА_2 ), виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек запис про обтяження нерухомого майна, зареєстрований в реєстрі за №4256, судові витрати покласти на відповідача (а.с.2-4).

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2020 року позов задоволено. Визнано такою, що припинена іпотеку за іпотечним договором № 0807/0708/55-008-Z-1 від 15 липня 2008 року, що був укладений між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», право іпотекодержателя за яким перейшло до приватного акціонерного товариства «Дельта Банк», який був посвідчений приватним нотаріусом Долинського міського нотаріального округу Іваночко О.М. і зареєстрований в реєстрі за № 4255. Знято заборону відчуження нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 та виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек запис про обтяження нерухомого майна, зареєстрований в реєстрі за №4256. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Дельта банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію приватного акціонерного товариства "Дельта банк" на користь ОСОБА_1 768 гривень 40 копійок судового збору (а.с.130-136).

Не погодившись з рішенням суду представник публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність та необґрунтованість, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що 25 травня 2012 року між ВАТ «Седбанк» та АТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами, відповідно до якого ВАТ «Сведбанк» продав (відступив), а АТ «Дельта Банк» придбав права вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорами. Таким чином, первісний кредитор - ВАТ «Сведбанк», відступивши свої права за договорами, в тому числі, і забезпечувальними, вибув із зобов`язання по відношенню до боржників, поручителів, іпотекодавців, зокрема і за кредитним договором № 0807/0708/55-008 від 15 липня 2008 року, укладеним з позивачем. Відповідно, тільки з 25 травня 2012 року АТ «Дельта Банк» прийняло на баланс і почало обслуговувати заборгованість за вказаним договором, яка на момент розгляду справи становить за тілом кредиту: 5141,53 доларів США.

Таким чином, основне зобов`язання позичальника по поверненню кредитних коштів має виконуватися належним чином перед новим кредитором у відповідності до умов укладеного кредитного договору. Але позичальник не в повному обсязі виконав зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість за штрафними санкціями. Отже, заборгованість позичальника за кредитним договором 0807/0708/55-008 від 15 липня 2008 року становить: за тілом кредиту 5141,53 доларів США; за штрафними санкціями 631773,09 грн.

Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 не надано ні первинних документів, які б свідчили про відсутність заборгованості за кредитним договором № 0807/0708/55-008 від 15 липня 2008 року, а ні довідки з АТ «Дельта Банк» про відсутність заборгованості. Позивачем не надано доказів звернення із відповідною заявою до органів державної реєстрації прав щодо припинення іпотеки та зняття заборони, як і не надано відомостей про відмову в задоволенні такої заяви, тому відсутні підстави вважати його право порушеним.

На думку апелянта у зв`язку із наявною на день розгляду справи заборгованістю за кредитним договором, позичальник не повністю виконав зобов`язання перед кредитором. Як наслідок, відсутні правові підстави для припинення договору іпотеки та зняття обтяжень, так як іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

З вказаних підстав просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі (а.с.141-147).

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що з доводами апеляційної скарги, які мотивовані прийняттям рішення судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, не погоджується, оскільки факт повного виконання основного грошового зобов`язання за кредитним договором підтверджено належними і допустимими доказами: платіжними документами про сплату заборгованості, постановою державного виконавця від 15.06.2017 року про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з фактичним і повним виконанням судового рішення, копії яких перебувають у матеріалах справи. Цей факт було також належно досліджено у цивільній справі № 343/170/19, під час розгляду якої судом встановлено, що позивачем ( ОСОБА_1 ) надані належні і допустимі докази, які свідчать про повне повернення заборгованості за основним зобов`язанням по кредитному договору перед ПАТ «Дельта Банк». Тобто обставини, котрі свідчать про повне повернення ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 0807/0708/55-008 від 15.07.2008 року є преюдиційними обставинами, які не потребують доказування, оскільки встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили. Погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з припиненням кредитного договору має бути припинена й іпотека за іпотечним договором № 0807/0708/55-008-Z-1 від 15.07.2008 року, а також проведені відповідні реєстраційні дії щодо припинення іпотеки і заборони на відчуження двокімнатної квартири АДРЕСА_3 . Крім того, згідно з положеннями Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року (зі змінами), підставою для вчинення нотаріальної дії щодо зняття заборони відчуження нерухомого майна є також судові рішення. Просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення (а.с.161-167).

Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку

У судове засідання не з`явилися представник Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію приватного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Долинського міського нотаріального округу Ананевич (Іваночко) Оксана Михайлівна, про день місце та час розгляду справи повідомлені належним чином. Судом виконаний обов`язок щодо їх повідомлення про день, місце та час розгляду справи у спосіб направлення рекомендованої поштової кореспонденції за їх місцезнаходженням.

Від третьої особи приватного нотаріуса Долинського МНО Ананевич (Іваночко) О.М. надійшла заява про розгляд справи без її участі. Апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача та третьої особи.

Вислухавши пояснення представника позивача адвоката Ватутіна І.П., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що15 липня 2008 року між ВАТ «Светбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0807/0708/55-008, за умовами якого банком надано позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 17 000 доларів, на строк до 15 липня 2018 року включно. Визначена процентна ставка за користування кредитом на рівні 11,90 % річних за весь строк фактичного користування кредитом, проте за взаємною згодою сторін договору встановлено, що розмір процентної ставки може змінюватись без укладання додаткового правочину. Однією з умов, за якою кредит надається позичальнику, є укладення іпотечного договору об`єкта нерухомості, а саме: квартири АДРЕСА_1 ), загальною площею 45,7 кв.м (а.с.5-9, 48-52).

Згідно п.2.1. кредитного договору забезпеченням виконання зобов`язань позичальника по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, оплаті комісій, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв`язку з порушенням умов Договору та інших витрат банку, пов`язаних з одержанням виконання виступає іпотека об`єкта нерухомості.

Відповідно до п.11.6 кредитного договору, цей договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і скріплення печаткою банку і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором.

15 липня 2008 року між ВАТ «Светбанк» (іпотекодержателем) та ОСОБА_1 (іпотекодавцем) укладено іпотечний договір № 0807/0708/55-008-Z-1, предметом якого є передача іпотекодавцем в іпотеку належного йому на праві власності нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_3 ). Договір посвідчено приватним нотаріусом Долинського міського нотаріального округу Іваночко О.М., зареєстровано в реєстрі за № 4255. У зв`язку з посвідченням цього договору 15 липня 2008 року, приватним нотаріусом Долинського міського нотаріального округу Іваночко О.М., на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат», накладено заборону на відчуження квартири, яка зареєстрована в реєстрі за № 4256 (а.с.10-12,53-55).

Пунктом 1 цього договору передбачено, що цим договором забезпечується належне виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору №0807/0708/55-008 від 15.07.2008 року, укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а також всіх додаткових угод, що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, у тому числі щодо: повернення іпотекодавцем іпотекодержателю кредиту у сумі 17 000 доларів США в строк до 15 липня 2018 року; сплати іпотекодавцем процентів за користування кредитом у порядку та строки, визначені кредитним договором; виконання іпотекодавцем інших зобов`язань, передбачених кредитним договором в повному обсязі, на умовах і в строки визначені в кредитному договорі; а також іпотекою забезпечується відшкодування іпотекодавцем будь-яких витрат та збитків іпотекодержателя, пов`язаних з неналежним виконанням іпотекодавцем умов кредитного договору та/або цього договору ( у тому числі сплати пені, штрафів, відшкодування збитків), а також витрат іпотекодержателя, пов`язаних зі зверненням стягнення на предмет іпотеки за цим договором, у тому числі витрат на утримання і збереження такого предмета іпотеки.

Відповідно до п.16 цього договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Одночасно з нотаріальним посвідченням даного договору накладається заборона відчуження предмета іпотеки. Договір діє до виконання іпотекодавцем основного зобов`язання чи настання одного з випадків, передбачених ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

25 травня 2012 року між ВАТ «Сведбанк» та АТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами, відповідно до якого ВАТ «Сведбанк» продав (відступив), а АТ «Дельта Банк» придбав права вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі і право вимоги по кредитному договору № 0807/0708/55-008 від 15.07.2008 року, укладеному з ОСОБА_1 , що не оспорюється сторонами у судовому засіданні.

Відомості про державну реєстрацію іпотеки нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження - 7569126; зареєстровано - 25.12.2012 року, приватним нотаріусом Кондратюком В.С.; підстава обтяження - Договір купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», р. № 1306, посвідчений 25.05.2012 року ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу; розмір основного зобов`язання - 17 000,00 доларів США; строк виконання - 15.07.2018 р. (а.с.19-20).

Заочним рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2014 року в справі № 343/676/14-ц стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованість по кредитному договору № 0807/0708/55-008 від 15.07.2008 року в сумі 86261,10 грн, яка складається з: суми заборгованості за кредитом - 81 349,88 грн та суми заборгованості за відсотками - 4 911,22 грн, а також 862,61 грн сплаченого судового збору (а.с.13,56).

На підставі вказаного судового рішення 24 липня 2014 року Долинським районним судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист № 1 по справі № 343/676/14-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, рішення набрало законної сили 04.06.2014 року; строк пред`явлення виконавчого листа до виконання - 05.06.2015 року (а.с.14,57).

В матеріалах справи наявна квитанція від 20 квітня 2017 року про сплату ОСОБА_1 на рахунок Долинського РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області коштів у сумі 86 261,00 грн в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 0807/0708/55-008 від 15.07.2008р. (а.с.17,60).

15 червня 2017 року старшим державним виконавцем Долинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області Кузівим Р.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 343/676/14-ц, виданим 24 липня 2014 року Долинським районним судом Івано-Франківської області у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення. Постановою виконавче провадження закінчено; припинена чинність: арешту майна боржника, накладеного постановою про арешт майна боржника № 53460943 від 13.03.2017 року; звільнено з-під арешту майно: квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с.15-16).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, номер витягу 90017701, 20.06.2017 року до реєстру внесено відомості про припинення обтяження щодо квартири АДРЕСА_5 на підставі постанови старшого державного виконавця Долинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області Кузіва Р.О. про закінчення виконавчого провадження №53460943 від 15.06.2017 року (а.с.24-25).

Представником АТ «Дельта Банк» долучено розрахунок заборгованості за договором кредиту № 0807/0708/55-008 від 15.07.2008р. ОСОБА_1 , з якого встановлено, що загальна заборгованість станом на 07.03.2019 року становить 246 411,74 грн, з яких: тіло кредиту - 5141,53 доларів США (що еквівалентно 136 153,59 грн); за відсотками - 2283,11 доларів США (що еквівалентно 60 459,36 грн); пеня - 49 798,79 грн (а.с.95-98).

Зустрічний позов про стягнення заборгованості банком до позивача не заявлявся.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з положень Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 317 319 321 391 526 598 599 629 1054 ЦК України, встановивши, що заочним рішенням суду від 16.05.2014 року відповідач стягнув всю заборгованість за кредитним договором, виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором підтверджено постановою про закінчення виконавчого провадження, що є чинною та не оскаржена сторонами виконавчого провадження, дійшов висновку про припинення права у відповідача нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором, що зумовлює припинення іпотеки з огляду на її похідний характер, та зняти заборону відчуження нерухомого майна.

З таким висновком погоджується апеляційний суд з огляду на таке.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту ст.ст. 526 599 ЦК України, зобов`язання вважається виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За приписами статей 3, 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм права іпотека припиняється, зокрема, в разі припинення основного зобов`язання у зв`язку з його повним виконанням. При цьому, законодавець не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконання основного зобов`язання.

За положеннями ч. 1 ст. 593 ЦК України, припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов`язання презюмується.

Встановлення факту припинення основного зобов`язання належним його виконанням, є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки.

Відповідно до ч.3 ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно з п. 5 гл. 15 р. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 6.1 глави 15 розділу II Порядку передбачено, що про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.

Отже, законодавством передбачено підстави та порядок зняття заборони відчуження нерухомого майна.

Враховуючи необхідність документального закріплення підстав зняття нотаріусом заборони відчуження нерухомого майна (нотаріус не може зняти заборону без офіційного звернення), у разі особистого звернення до нотаріуса осіб, які є ініціаторами зняття заборони, та мають на це необхідні права та повноваження, нотаріусу слід відбирати від таких осіб відповідну заяву, в якій міститиметься прохання про зняття заборони відчуження нерухомого майна та до якої додаються необхідні підтверджуючі документи.

При одержанні заяви та підтверджуючих документів, на виконання п. 6.1. гл. 15 р. II вказаного Порядку, нотаріус реєструє таку заяву в журналі реєстрації вхідних документів та робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.

Після зняття заборони відчуження нерухомого майна нотаріус, який зняв заборону, може провести державну реєстрацію припинення обтяження (заборони), а також припинення іншого речового права (іпотеки) - у разі, коли знімається заборона з предмета іпотеки, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тобто, у процедурі зняття заборони первинними є дії щодо завершення початої нотаріальної дії з накладення заборони (з проставленням відміток у відповідному реєстрі та алфавітній книзі та проставлення відмітки на правочині) та лише після цього можливе внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо припинення заборони та іпотеки.

З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплений принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 та ст. 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена лише у випадку і порядку, встановлених законом. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Як визначено ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив визнати іпотеку такою, що припинена з огляду на належне виконання ним умов кредитного договору.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ПАТ "Дельта Банк" використано право на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором у повному обсязі, розрахованої у національній валюті, яка складалася з усього тіла кредиту, що залишилось, та суми процентів, визначених станом на 22.01.2014 року.

Доказів, які б спростовували ці обставини, апелянтом не представлено.

Позивачем заборгованість, визначена у рішенні суду сплачена, тобто рішення виконано у повному обсязі, що свідчить про виконання основного зобов`язання позивачем.

Представником відповідача у підготовчому засіданні наданий розрахунок боргу, згідно з яким банк, незважаючи на рішення суду та сплату заборгованості за договором, зазначену у вказаному рішенні, продовжує нараховувати боржнику проценти на рівні ставки, визначеної у кредитному договорі 11,9 % річних.

У постанові від 17.10.2019 по справі №343/170/19, по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Долинського міського нотаріального округу Іваночко Оксана Михайлівна про визнання іпотечного договору припиненим та виключення записів про іпотечне майно з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, в якій предметом дослідження був той же кредитний договір, Івано-Франківським апеляційним судом встановлено, що під час розгляду справи позивачем надані належні і допустимі докази, які свідчать про повне повернення заборгованості за основним зобов`язанням по кредитному договору перед ПАТ «Дельта Банк». Цим судовим рішенням відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку із неправильно обраним способом захисту порушеного права (пред`являвся позов про зобов`язання іпотекодержателя та нотаріуса вчинити дії з метою зняття заборони з нерухомого майна замість визнання іпотеки такою, що припинена).

Даючи оцінку наданому відповідачем розрахунку заборгованості, суд дійшов обґрунтованого висновку, що він не може слугувати доказом наявності заборгованості позивача за основним зобов`язанням, оскільки на його обґрунтування не долучено жодного первинного банківського документа. Крім того, з нього неможливо встановити факт зарахування 86261,00 грн, сплачених ОСОБА_1 єдиним платежем на виконання рішення суду, що також свідчить про його неповноту.

Належне виконання зобов`язання ОСОБА_1 на користь кредитора підтверджено платіжними документами про сплату заборгованості, постановою державного виконавця від 15.06.2017 року про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним і повним виконанням судового рішення, яким суд надав відповідну правову оцінку.

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 15.06.2017, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №343/676/14, виданого 24.07.2014 року закінчено в зв`язку з фактичним повним виконанням рішення суду.

З часу, коли основний (кредитний) договір припинив свою дію, іпотека згідно іпотечного договору могла зберігатись виключно щодо невиконаного позичальником основного зобов`язання, а тому твердження банку про наявність боргу у вигляді нарахованих тіла кредиту, відсотків, пені тощо є необґрунтованими, оскільки дія кредитного договору припинилась, а банк міг лише використати своє право, передбачене положеннями ч. 2 ст. 625 ЦПК України.

Так, у абзацу 2 та 3 пункту 17 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, і не надає права на нарахування, і отримання відсотків за кредитним договором.

Як вбачається зі змісту Постанови Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 500/4127/16-ц (провадження №61-22142св18), правильним є висновок про те, що основне зобов`язання за кредитним договором виконано у зв`язку з повним виконанням судового рішення про дострокове стягнення з боржників всієї суми заборгованості за цим договором, отже, таке зобов`язання припинилось на підставі ст. 559 ЦК України, внаслідок чого припинилось право застави (іпотеки).

Пред`явивши позов про стягнення заборгованості, банк змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому нарахування процентів та неустойки після пред`явлення такого позову не відповідає вимогам закону.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції мав підстави для визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором, оскільки наданими позивачем доказами підтверджено виконання ним зобов`язань за кредитним договором, а відповідач не спростував у спосіб подання відповідних доказів доводи позивача та не підтвердив наявність невиконаних зобов`язань за кредитним договором.

У пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року зроблено висновок, що за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц).

За таких обставин, у силу частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» у зв`язку з припиненням основного зобов`язання є вірним висновок суду про визнання іпотеки припиненою.

Доводи апеляційної скарги про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, є необґрунтованими, оскільки ці обставини мають значення якщо рішення є невиконаним. Позивач же рішення суду виконав у повному обсязі, у зв`язку з чим завершено виконавче провадження.

Посилання банку на наявність у нього права на стягнення з позивача сум, передбачених статтею 625 ЦК України, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки таке право банк не реалізував, відповідних вимог не заявляв, а компенсація за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, не є складовою основного зобов`язання.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання за договором таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом його визнання на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

З огляду на зазначене, право відповідача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після пред`явлення до позичальника вимог щодо стягнення в судовому порядку заборгованості та ухвалення рішення з даного приводу, тому припинилося і кредитне зобов`язання, що зумовлює припинення іпотеки з огляду на її похідний характер, а відповідач залишив за собою лише право пред`явити вимогу до позивача з метою захисту прав та інтересів згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, що не обтяжено іпотекою.

Отже, внаслідок повного виконання основного зобов`язання припиняється забезпечення його іпотекою, а також припиняється обтяження зазначеної іпотечної квартири забороною її відчуження.

Таким чином, зобов`язання позивача за іпотечним договором, які є похідними від основного зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором, є припиненими, а наявна заборона відчуження належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 та відомості, внесені до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна щодо цієї квартири, обмежують право власності позивача, а тому суд першої інстанції вірно визначив, що порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Оскільки запис про заборону на відчуження об`єктів нерухомого майна, що є власністю ОСОБА_1 , у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та запис у Державному реєстрі іпотек, порушує право позивача на розпорядження своїм майном, а на даний час у зв`язку з повним виконанням грошового зобов`язання перестали існувати підстави заборони обтяження зазначеного нерухомого майна існування договору іпотеки та запису про заборону на відчуження об`єктів нерухомого майна, що є власністю позивача, тому порушує його право як власника.

Таким чином, розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374 375 381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2020 року залишити - без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: І.О. Максюта

М.Д. Горейко

Р.Й. Матківський

Повний текст постанови складено 28 липня 2020 року.