Презумпція вручення адресату листа з суду добросовісним працівником поштового зв’язку може бути підставлена під сумнів та спростована доказами, які доводять неможливість такого вручення (ВС/КАС, справа №222/1402/16-а від 20 березня 2019р.)

Фабула судового акту: Справа начебто проста, класичне поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, але містить багато цікавих висновків із термінами із призабутої теорії, таких як «правова презумція» та принцип правової визначеності.

Прокурор подав до суду позов проти органу місцевого самоврядування, яким просив скасувати розпорядчі рішення цього органу, які стосувалися надання дозволів із земельних питань третій особі. Суд першої інстанції задовольнив такий позов, суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін.

І хоча третя особа і була включена до суб’єктного складу учасників справи, саме провадження якось відбувалося без її участі. Насамперед, постанова суду першої інстанції не була отримана третьою особою поштою, і, таким чином, третя особа пропустила строк на апеляційне оскарження. У клопотанні третьої особи про поновлення строку на апеляційне оскарження було відмовлено, оскільки матеріали справи начебто містили документи від відділення поштового зв’язку, які підтверджували, що третя особа отримувала лист від суду із постановою суду першої інстанції. На думку суду апеляційної інстанції третя особа також повинна була письмово звернутися до відділення поштового зв’язку, щоб з’ясувати яким чином це поштове відправлення було «вручено йому».

Надалі третя особа звернулася до суду касаційної інстанції із скаргою, в якій наполягала на порушенні її права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. ВС скасував рішення суду апеляційної інстанції і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для розгляду скарги третьої особи на рішення суду першої інстанції по суті.

А тепер цікаве. «Все претензии к почте!» - такий зухвалий вислів ми частенько чуємо від працівників канцелярії суду, які брешуть, що направляли нам листами певні документи, а насправді цього не вчиняли або робили неправильно.

Іншими словами діє презумпція добросовісності виконання працівником поштового відділення своїх обов’язків. І така презумпція дійсно має надзвичайно важливе значення, адже поштове відділення в принципі незалежний посередник між судом і учасниками справи. При цьому напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв'язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом.

Проте, третьою особою були надані документи , які підтверджують неможливість отримання ним поштового відправлення від суду, оскільки в той час третя особа фізично знаходилася за кордоном.

Слід також додати, що повідомлення про вручення постанови суду першої інстанції, на відміну, наприклад, від повідомлення про вручення судової повістки, не потребує особистого підпису та зазначення прізвища адресатом на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення. Тобто, до суду повертається повідомлення про вручення тільки із написом про вручення відповідального працівника пошти.

За таких обставин ВС у цій справі і приходить до висновку, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення – листа, в якому начебто була постанова суду першої інстанції, не може бути достовірним доказом отримання третьою особою рішення суду першої інстанції.

Тобто, за наявності доказів правова презумція добросовісності виконання поштовим працівником своїх обов’язків щодо вручення рекомендованих поштових відправлень адресату може бути спростована.

Водночас ВС підкреслює, що процесуальний строк оскарження покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку. Такі причини повинні бути обґрунтованими та мати суттєве значення. Зокрема, відповідно до ст. 11 КАС України особа має право знати про судове рішення у справі, якщо вона є стороною або третьою особою у справі. Оскільки третя особа не знала про рішення суду першої інстанції у справі, принцип правової визначеності однозначно порушений.

Аналізуйте судовий акт: Строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) оскаржуваного нормативно-правового акту (ВС/КАС, справа №712/8985/17, від 13.03.19 р.)

Особа, яка подає апеляційну скаргу, має право подати її як безпосередньо до апеляційного суду, так і через місцевий суд, який прийняв рішення (ВС/КАС від 19.07.2018 у справі №640/20036/17)

Відсутність коштів для сплати судового збору не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження (ВС/КАС № 804/958/17 від 13.11.2018)

Необгрунтована відмова у відкритті касаційного провадження є відмовою заявнику у доступі до правосуддя та підставою для ВСП для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (ВСУ від 29.03.2017р., № 800/527/16)

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа №222/1402/16-а

адміністративне провадження №К/9901/3223/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 (колегія суддів: Сіваченко І.В., Блохін А.А., Казначеєв Е.Г.)

у справі № 222/1402/16-а

за позовом Заступника керівника Волноваської місцевої прокуратури

до Зеленоярської сільської ради Нікольського району Донецької області

третя особа: ОСОБА_1

про скасування рішень сільської ради

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

1. 29.09.2016 позивач звернувся до Володарського районного суду Донецької області з позовом, в якому просить скасувати рішення Зеленоярської сільської ради:

- від 10.03.2016 №7/6-51 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1»;

- від 10.03.2016 №7/6-52 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства

гр.ОСОБА_1»;

- від 09.06.2016 №7/9-76 «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1»;

- від 09.06.2016 №7/9-75 «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1».

2. Ухвалою Володарського районного суду в Донецькій області від 30.09.2016 було відкрито провадження у справі.

3. Відповідно до ухвали Володарського районного суду в Донецькій області від 31.05.2017 справу було передано за предметною підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду.

4. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.10.2017 адміністративний позов було задоволено повністю. У справі є докази, що скаржник, який у справі є третьою особою, участі в судових засіданнях не брав, судове рішення оголошувалося за його відсутності. Копію постанови направлено на адресу третьої особи. У повідомленні про вручення рекомендованого відправлення зазначено, що її вручено 02.11.2017 ОСОБА_1, хоча він сам це заперечує.

5. Відповідач подав апеляційну скаргу, яка надійшла до Донецького апеляційного адміністративного суду 16.11.2017.

6. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 апеляційну скаргу було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

7. Третя особа ОСОБА_1 звертався з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного адміністративного суду на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.10.2017. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 22.05.2018 апеляційну скаргу повернуто заявнику у зв'язку із порушенням порядку подання - скаргу було подано безпосередньо до апеляційного суду, а не через суд першої інстанції.

8. 20.06.2018 ОСОБА_1 продав апеляційну скаргу повторно. Разом з апеляційною скаргою було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

9. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 було причини пропуску строку апеляційного оскарження визнано неповажними і відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

10. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018.

11. Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2018 касаційну скаргу третьої особи було задоволено частково, ухвалу суду апеляційної інстанції від 05.07.2018 скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

12. 16.11.2018 ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду було відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про поновлення строку на апеляційне оскарження, а апеляційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

13. Судом апеляційної інстанції було встановлено, що апеляційна скарга не відповідала вимогам ст.296 КАС України.

14. Суд зазначив, що апеляційну скаргу на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.10.2017 подано до відділення поштового зв'язку для відправлення 20.06.2018.

15. До апеляційної скарги було додано клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що в період начебто вручення рішення суду він не знаходився на території України, а тому не міг отримувати його особисто.

16. В клопотанні третя особа заявляла, що не проживає за місцем реєстрації, а за місцем фактичного проживання ніяких листів не отримувала. Оскаржуване рішення отримане третьою особою 17.04.2018, тому перебіг строків повинен розпочинатися з цього моменту.

17. Проте, судом зроблено висновок, що відповідачу було відомо про винесення рішення, адже під час розгляду справи третя особа неодноразово отримувала особисто поштові повідомлення.

18. Крім того, судом було зроблено висновок, що відповідач в якості доказу підтвердження відсутності його за межами території України подав не завірену належним чином копію ухвали слідчого судді Володарського районного суду Донецької області від 13.02.2018. Наявні в матеріалах справи копії пасажирських митних декларацій, на думку суду, підтверджували ввезення-вивезення об'єкту декларування, а не в'їзд-виїзд декларанта.

19. З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції було зроблено висновок, що ОСОБА_1 не наведено поважних причин, які завадили йому звернутися з апеляційною скаргою на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.10.2017 у встановлені процесуальним законодавством строки.

20. На підставі зазначених висновків, апеляційну скаргу було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з посиланням на поважні підстави та відповідні докази.

21. На виконання ухвали суду третьою особою було 04.12.2018 було подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

22. В цій заяві третьою особою зазначалось, що тривала відсутність на території України підтверджується ухвалою слідчого судді Володарського районного суду Донецької області від 13.02.2018, а також відповіддю Державної прикордонної служби України від 03.08.2018 вих.№184/Ю-10466.

23. Відповідно до цих доказів ОСОБА_1 був відсутній на території України в періоди з 20.12.2016 по 15.06.2017, з 22.06.2017 по 28.08.2017, з 16.09.2017 по 13.12.2017 та з 20.12.2017 по 04.02.2018, що унеможливило особисте отримання ним повідомлень від суду першої інстанції стосовно дати, часу та місця розгляду судової справи, в якій він є третьою особою.

24. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 було відмовлено в задоволенні клопотання третьої особи щодо поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

25. За результатами розгляду клопотання Суд дійшов висновку, що апелянт не надав пояснень, чому на повідомленнях про вручення поштових відправлень 29.10.2016, 25.01.2017, 11.02.2017, 22.03.2017, 22.04.2017, 17.05.2017, 12.07.2017, 18.09.2017, 12.10.2017 та 02.11.2017 вказано його прізвище в контексті Правил надання послуг поштового зв'язку затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270. Були також відсутні докази звернення до установи поштового зв'язку із запитом, яким чином ці відправлення були вручені.

ОСОБА_1 не надав пояснень, за яких обставин його прізвище зазначено на повідомленнях про вручення поштового відправлення, зокрема на повідомленні про вручення постанови Донецького окружного адміністративного суду 02.11.2017, а звертаючись із клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи та одержання копії судового рішення, сплатив судовий збір за видачу копії постанови суду першої інстанції, хоча відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» останній підлягає сплаті за повторну видачу копії судового рішення.

26. З огляду на ці обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що копія оскаржуваної постанови була вручена тертій особі відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку.

27. Окрім того, скаржник не надав пояснень стосовно того, які обставини завадили йому ознайомитися із текстом судового рішення в період перебування на території України з 13.12.2017 по 20.12.2017.

28. У наданих до суду клопотанні та заяві про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції не зазначено, коли ОСОБА_1 дізнався, що він є третьою особою в справі № 222/1402/16-а, хоча, звертаючись із клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи та одержання копії судового рішення, яке скерував до суду засобами поштового зв'язку, вказав номер справи, позивача, відповідача та предмет спору.

29. Отже, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 не надав пояснень стосовно того, коли він дізнався про існування судової справи, в якій він є третьою особою, чи відомо йому, ким отримано копію постанови суду першої інстанції 02.11.2017, чи мав він змогу ознайомитися із цим рішенням в період з 13.12.2017 по 20.12.2017, чому після повернення на територію України 04.02.2018 він звернувся із клопотанням про отримання копії судового рішення 03.03.2018.

30. З урахуванням зазначених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2018 в повному обсязі не виконані, тому відсутні підстави для визнання причин пропуску строку на апеляційне оскарження поважними.

31. 25.01.2019 третьою особою було подано касаційну скаргу, яка надійшла до Суду 28.01.2019. У скарзі ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду та поновити строк на апеляційне оскарження.

32. Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2019 було відкрито касаційне провадження та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

ІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

33. Третя особа ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 та поновити строк на апеляційне оскарження.

34. Вважає, що подаючи клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження та додаючи додаткові докази, підтвердив факт відсутності на території України в календарну дату зазначену в поштовому повідомленні про вручення рішення суду.

35. Крім того, зазначає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції була прийнята з інших підстав, ніж було зазначено в ухвалі про залишення без руху.

36. Про існування рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.10.2017 дізнався у березні 2018 при отриманні відомостей для оплати орендної плати за користування земельними ділянками. Після чого письмово звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з приводу отримання повного тексту судового рішення.

37. У зв'язку з неотриманням рішення у встановлений строк поштою, особисто поїхав до суду та отримав 17.04.2018 зазначене рішення в Донецькому окружному адміністративному суді.

38. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 вважає, що строк на апеляційне оскарження було пропущено з поважних причин.

39. Зазначає також, що постанова Донецького окружного адміністративного суду, яку він намагається оскаржити, прийнята з порушенням норм матеріального права, що виправдовує необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження.

40. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого заперечує проти задоволення касаційної скарги третьої особи. Вважає, що третій особі було відомо про розгляд справи, були наявні можливості ознайомитись з матеріалами справи та дізнатися про результат судового розгляду.

ІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

41. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшов таких висновків.

42. Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційне оскарження суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку. Такі причини повинні бути обґрунтованими та мати суттєве значення.

43. Право особи знати про судове рішення у справі, в якій вона є стороною або третьою особою, гарантується ст.11 КАС України.

44. Судом апеляційної інстанції було встановлено, що отримання третьою особою рішення суду першої інстанції підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 особисто.

45. На противагу цим висновкам ОСОБА_1 надав докази його відсутності за місцем реєстрації, і як наслідок, неможливості отримання особисто копії рішення суду першої інстанції.

46. З огляду на суперечність між доказами, суд повинен був мотивувати чому приймає до уваги одні, а інші - відхиляє.

47. Ключовим правовим питанням у справі є доведення факту отримання копії постанови від 18.10.2017, яку ОСОБА_1 намагається оскаржити.

48. Правила надання послуг поштового зв'язку (далі - Правила), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень.

49. У пункті 99 Правил зазначено:

рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, … які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

50. Оформлення цих поштових операцій визначено у пункті 105 Правил:

Для одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за поштовим переказом одержувач повинен заповнити бланк повідомлення із зазначенням даних пред'явленого документа, що посвідчує особу (назва, серія, номер, дата видачі, найменування органу, який видав), дати одержання поштового відправлення, поштового переказу та розписатись. У разі одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, адресованих до запитання, на абонементну скриньку або за місцем роботи, а також коли адреса, зазначена на поштовому відправленні, поштовому переказі, не відповідає адресі місця реєстрації одержувача, крім даних про документ, що посвідчує особу, зазначається також адреса, за якою фактично проживає одержувач.

51. У пункті 106 Правил передбачено:

Під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.

На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" одержувач розписується та зазначає прізвище.

Відповідні дані на бланку повідомлення про вручення також зазначаються про особу, уповноважену на одержання внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", адресованого юридичній особі або фізичній особі за місцем роботи.

Бланк повідомлення про вручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" повертається за зворотною адресою у першочерговому порядку.

52. З наведених норм можна дійти висновку, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвище. Цей запис вносить працівник поштового зв'язку.

Натомість для вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто" або "Судова повістка" на бланку повідомлення розписується та зазначає прізвище одержувач (а не працівник поштового зв'язку).

53. У справі є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2, а.с. 12), на якому стоїть дата вручення - 02.11.2017 і написане прізвище «Юзвінкевичу» у графі отримувач.

54. Суд відзначає, що повідомлення про вручення постанови від 18.10.2017 не містить позначки «Судова повістка» або «вручити особисто» (є лише позначка «постанова»), а тому особистого підпису та прізвища одержувача на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення не вимагало.

55. Напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв'язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання грунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов'язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано.

56. Третя особа ОСОБА_1 пояснив, що не міг отримувати зазначену кореспонденцію фізично, оскільки не перебував на території України. На доведення цих тверджень він надав докази: пасажирські митні декларації, що підтверджують в'їзд-виїзд з території України та лист Державної прикордонної служби від 03.08.2018. З цих доказів, зокрема, слідує, що ОСОБА_1, був відсутній в Україні у період з 16.09.2017 по 13.12.2017.

57. За таких обставин рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 02.11.2017 не може бути достовірним доказом отримання ОСОБА_1 постанови від 18.10.2017.

58. Згодом, 01.03.2018 він звертався письмово до Донецького окружного адміністративного суду з клопотанням про видачу йому копії постанови. Відповіді не отримав. 17.04.2018 особисто з'явився до суду, де й отримав копію постанови. Ці пояснення узгоджуються з письмовими доказами, які є у справі: листом від 01.03.2018, розпискою про отримання від 17.04.2018. З огляду на це, Суд вважає, що саме цього дня ОСОБА_1 ознайомився з текстом постанови.

59. З апеляційною скаргою він вперше звернувся у травні 2018 року. Проте, ухвалою від 22.05.2018 апеляційну скаргу було повернуто.

60. В оскаржуваній ухвалі апеляційний суд звернув увагу, що повернення апеляційної скарги через порушення вимог закону щодо порядку подання цієї скарги не є поважною причиною пропуску строку.

61. З цього приводу Суд звертає увагу, що повернення скарги за ухвалою від 22.05.2018 відбулося у зв'язку із порушенням п.п. 15.5 п. 1 "Перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційний суд вважав, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційної система не функціонує, тому відповідно до вищезазначених норм, апеляційна скарга подається за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (до 15 грудня 2017 року), тобто, через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявником апеляційної скарги порушено порядок подачі апеляційної скарги, відтак, вона є такою, що підлягає поверненню без розгляду.

62. Суд звертає увагу, що зазначена процесуальна помилка не є такою, що унеможливлює повторне звернення до суду. Щодо поважності цієї обставини, як причини пропуску строку, то випадки подання апеляційних скарг безпосередньо до суду апеляційної інстанції замість суду першої інстанції були непоодинокими. Такі справи розглядалися і Верховним Судом.

63. Зокрема, у Постанові Верховного Суду від 19.07.2018 у справі № 640/20036/17 сформульовано такий правовий висновок:

«… особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 297 КАС України, підпункту 15.5 пункту 15 розділу Розділу VII "Перехідні положення" КАС України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 15 розділу Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду відповідно до статті 297 КАС України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без мети захисту певного суспільного інтересу.

Натомість, при поверненні апеляційної скарги без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист».

64. Зазначена правова позиція застосовувалася і в інших справах. Отже, судова практика пішла по шляху визнання повернення скарг з цих підстав надмірним формалізмом і на теперішній час є усталеною.

65. Суд звертає також увагу, що обставини, зазначені в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 16.11.2018, були усунуті скаржником - він надав належним чином засвідчену копію ухвали Володарського районного суду від 13.02.2018 та лист Державної прикордонної служби від 03.08.2018.

66. В ухвалі про відмову у відкритті апеляційного провадження суд звертав увагу на відсутність пояснень третьої особи щодо відправлення та вручення йому поштової кореспонденції від суду першої інстанції. Між тим, пояснення щодо цих обставин не вимагалися від скаржника раніше, зокрема ухвалою про залишення апеляційної скарги без розгляду. Відтак, скаржник був позбавлений можливості надати свої міркування щодо цих питань суду апеляційної інстанції.

67. Що стосується постанов Верховного Суду, на які посилається апеляційний суд в обґрунтування своїх висновків, то вони стосуються інших правовідносин.

68. Покликання на постанову від 18.10.2018 у справі № 774/61/18 Суд відхиляє, оскільки права позиція у цій справі стосувалася спору щодо скасування рішення третейського суду. У цих правовідносинах строки оскарження врегульовані спеціальними нормами. Відповідно, висновки суду щодо їх застосування не можуть мати загальний характер.

69. Постанова Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 826/364/15 стосується можливості обчислення строку на апеляційне оскарження від дати штемпеля реєстрації вхідної кореспонденції у прокуратурі.

70. У постанові від 16.03.2018 у справі №808/418/17 Верховний Суд розглядав питання про поважність причини пропуску строку у разі перебування директора товариства у відпустці. Суд дійшов висновку, що труднощі в організації своєчасного виконання обов'язків товариством не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку касаційного оскарження.

71. В цих постановах не розглядалися питання щодо поважності причини пропуску строку у разі фактичного неодержання постанови суду з підстав, не залежних від учасника справи.

72. Суд вважає, що правовідносини у цих справах і у справі, що розглядається, не є релевантними, а тому відсутні умови для застосування правових висновків Верховного Суду у зазначених вище справах.

73. Вище наведене в сукупності дає підстави для висновку, що судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права в частині визнання причин пропуску строку поважними, що призвело до позбавлення третьої особи права на апеляційне оскарження рішення, яке безпосередньо стосується її прав.

74. Суд враховує також, що обставини, на які скаржник покликається в апеляційній скарзі, є суттєвими. Він не мав можливості висловити свою думку по суті позову в суді першої інстанції, і у разі позбавлення його такого права в суді апеляційної інстанції принцип змагальності може бути істотно порушено. Те, що позивачем у справі є прокурор, лише збільшує цей ризик.

75. Відповідно до ч.1 ст.353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

76. Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права при ухваленні судового рішення, які призвели до постановлення незаконної постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає доступу до суду, Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. 343 349 351 355 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 у справі №222/1402/16-а скасувати.

Справу №222/1402/16-а направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб