При придбанні квартири вперше 1 % до пенсійного фонду не сплачується, а де-факто сплачені кошти стягуються з органу пенсійного фонду (КАС/ВС від 28.11. 2018 р. у справі №813/1126/17)

Фабула судового акту: В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначала, що вона не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розумінні п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР(далі - Закон № 400/97-ВР), оскільки придбавала житло вперше, а тому сплачений нею збір підлягає поверненню.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 10 грудня 2015 року між ОСОБА_2 та Дочірнім підприємством «Інтеграл Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтеграл» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - Договір), а саме купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 загальною площею 70,4 кв. м. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Павлишин О.В.

При нотаріальному посвідченні Договору позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 % вартості нерухомого майна, що становить 9119,45 грн. Вказане підтверджується копією квитанції від 08 грудня 2015 року № 14.

01 березня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова із заявою щодо повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 9119,45 грн., що становить 1% збору з операцій купівлі продажу нерухомого майна. Заява мотивована тим, що зазначена квартира є першим нерухомим майном, придбаним позивачем.

Листом Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова від 01 березня 2017 року № 3567/05-14 позивачеві повідомлено про відсутність підстав для повернення вказаного збору. Зазначено, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо громадян, які купують житло вперше. Також роз'яснено, що підставою для звільнення від сплати збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна осіб, які купують житло і перебувають у черзі на одержання житла, є документ, виданий органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Оскільки позивачем не було подано документ, який би підтверджував факт придбання нею нерухомого майна вперше, тому підстав для повернення сплаченого збору немає.

Правова позиція Верховного Суду.

Згідно з п. 9 ст. 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є, для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом № 400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок).

Згідно з абзацом першим п. 15-1 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до п. 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Аналогічні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 р. (справа № 819/1498/17), від 31.01.2018 р. (справа №819/1667/17), від 28.11. 2018 р. (справа №813/1126/17), від 01.11.2018 р. (справа №819/1353/17), від 31.10. 2018 р. (справа №819/595/17),

Водночас, у постанові від 03 липня 2018 року (справа № 819/33/17) Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Крім того, необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

При цьому, слід враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року (справа № 819/1249/17), від 19 червня 2018 року (справа № 819/1554/16).

У свою чергу, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок № 787).

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 813/1126/17

провадження № К/9901/34538/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 813/1126/17

за позовом ОСОБА_2 до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова, третя особа - Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова про повернення безпідставно сплачених коштів;

за касаційною скаргою Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду (суддя Гулкевич І. З.) від 07 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Качмара В. Я., Гінди О. М., Ніколіна В. В.) від 29 серпня 2017 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова (правонаступник Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова), третя особа - Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова, в якому просила: зобов'язати відповідача повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 9119,45 грн.; стягнути з відповідача судовий збір сплачений при поданні позову.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначала, що вона не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розумінні п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР(далі - Закон № 400/97-ВР), оскільки придбавала житло вперше, а тому сплачений нею збір підлягає поверненню.

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, позовні вимоги задоволено.

Зобов'язано Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова подання про повернення ОСОБА_2 суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9119,45 грн., сплаченого згідно квитанції від 08 грудня 2015 року № 14.

Присуджено на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 650,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 15 вересня 2017 року Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства Українивводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

8. 06 березня 2018 року касаційну скаргу Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

9. Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

10. Станом на 28 листопада 2018 року заперечення або відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій установлено, що 10 грудня 2015 року між ОСОБА_2 та Дочірнім підприємством «Інтеграл Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтеграл» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - Договір), а саме купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 загальною площею 70,4 кв. м. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Павлишин О.В.

12. При нотаріальному посвідченні Договору позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 % вартості нерухомого майна, що становить 9119,45 грн. Вказане підтверджується копією квитанції від 08 грудня 2015 року № 14.

13. 01 березня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова із заявою щодо повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 9119,45 грн., що становить 1% збору з операцій купівлі продажу нерухомого майна. Заява мотивована тим, що зазначена квартира є першим нерухомим майном, придбаним позивачем.

14. Листом Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова від 01 березня 2017 року № 3567/05-14 позивачеві повідомлено про відсутність підстав для повернення вказаного збору. Зазначено, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо громадян, які купують житло вперше. Також роз'яснено, що підставою для звільнення від сплати збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна осіб, які купують житло і перебувають у черзі на одержання житла, є документ, виданий органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Оскільки позивачем не було подано документ, який би підтверджував факт придбання нею нерухомого майна вперше, тому підстав для повернення сплаченого збору немає.

15. Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що відсутність механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала житло, не може бути підставою для відмови у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки порушує право позивача на придбання житла вперше без сплати відповідних страхових внесків до Пенсійного фонду України.

17. Водночас, в ході розгляду справи, судом першої інстанції встановлено, що позивач звільнена від сплати пенсійного збору, як така, що придбаває житло вперше, а тому помилково сплачений нею пенсійний збір, під час укладання договору купівлі-продажу квартири, підлягає поверненню.

18. У зв'язку з наведеним, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова подання про повернення Галицьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Львова збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9119,45 грн., сплаченого згідно квитанції від 08 грудня 2015 року № 14.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. У касаційній скарзі скаржник вказує, що до компетенції органів Пенсійного фонду України не належить вирішення питання щодо підтвердження факту придбання особою житла вперше.

20. Скаржник вказує, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією стосовно прав власності громадян на нерухоме майно, позбавлений можливості встановити придбавання житла конкретною особою вперше. У своїй касаційній скарзі скаржник наголошує, що надані позивачем суду документи не підтверджують факт придбання позивачем житла саме вперше, що є єдиною умовою для звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

21. Також скаржник вказує, що позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом із пропуском строку звернення до суду, та такий строк судом першої інстанції був безпідставно поновлений.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

23. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Згідно з п. 9 ст. 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

25. Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є, для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

26. Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом № 400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок).

27. Згідно з абзацом першим п. 15-1 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

28. Відповідно до п. 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

29. Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

30. Аналогічні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року (справа № 819/1498/17) та 31 січня 2018 року (справа №819/1667/17).

31. Водночас, у постанові від 03 липня 2018 року (справа № 819/33/17) Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

32. Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

33. Як свідчать матеріали справи, у цій справі будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, а судами не встановлено.

34. У свою чергу, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок № 787).

35. Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

36. Відповідно до пп. 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

37. Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

38. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача звернутися з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України щодо повернення помилково сплаченого позивачем пенсійного збору в розмірі 9119,45 грн.

39. Доводи касаційної скарги про пропуск позивачем шестимісячного строку, передбаченого ст. 99 КАС України, звернення до суду, який, як вважає скаржник, повинен обраховуватись з моменту сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а не з моменту отримання відповіді від управління Пенсійного фонду у листі від 01 березня 2017 року про відмову у поверненні сплачених коштів, є безпідставними. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перебіг строку звернення до суду у вказаних правовідносинах розпочався після отримання позивачем відмови у поверненні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, а не з моменту його сплати, а тому, звернувшись до суду 22 березня 2017 року, позивачем дотримано встановлений законом шестимісячний строк, у зв'язку з чим клопотання представника відповідача обґрунтовано залишено без задоволення.

40. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про задоволення позовних вимог.

41. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

42. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

43. З огляду на наведене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

44. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139 242 341 345 350 355 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі № 813/1126/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб