Право власності на прибудований балкон: чи є необхідність в отриманні правовстановлюючих документів? (ВС/КЦС у справі № 466/990/17 від 28.04.2021)

Фабула судового акту: Звертаєте увагу на оголошення?

Я - дуже рідко. Але серед тих, які я все ж таки прочитала була значна кількість із пропонуванням послуги «узаконення прибудови, балконів». Ніколи не займалась таким на практиці, однак ознайомившись із даним судовим рішення у мене з’явилось стійке переконання, що побутове розуміння пересічного громадянина у необхідності «узаконення» будь-яких прибудов, зовсім немає правового підґрунтя.

До суду завернувся власник квартири, який облаштував консольний балкон. Перед тим, як здійснювати такі дії, чоловік узгодив проект із райадміністрацією. Однак, коли справа дійшла до оформлення права власності, відповідач-райадміністрація відмовила у видачі висновку з підстав відхилення від узгодженого проекту. Позивач звернувся із декларацією до ДАБК, проте контролюючий орган повернув її, через недоліки.

З огляду на зазначене, позивач просив визнати за ним право власності в судовому порядку.

Суди перших двох інстанцій відмовили у задоволенні позову з тих мотивів, що балкон є складовою частиною квартири, а тому правових підстав для визнання права власності на балкон, як на окремий об`єкт, немає. Крім того, встановили факт відхилення від проекту та підтвердили правомірність відмови відповідача.

Не погодившись із рішеннями, позивач подав касаційну скаргу. В обґрунтування зазначав, що ним фактично здійснено перепланування, балкон відповідає всім вимогам законодавства і при цьому не розміщується на земельній ділянці, через особливості конструкції.

ВС проаналізував загальні положення набуття права власності на прибудову, визначені ст. 316, ч.4 ст. 357 ЦК України та зазначив, що у разі, коли прибудова не заважає іншим співвласникам, остання є власністю особи, яка вчиняла прибудову.

Так само, у ст. 383 ЦК України, передбачено правомочність власника здійснювати ремонт, перепланування власної квартири, якщо це не порушує прав інших співвласників.

ВС також наголосив, що Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків (постанова КМУ № 45) передбачено, що власник приміщень житлових будинків має право на: переобладнання та перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

Таким чином, ВС підтвердив правильність позиції судів попередніх інстанцій: балкон є складовою частиною квартири, тобто не є самостійним об`єктом нерухомого майна, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання права власності на спірний балкон як на окремий об`єкт права власності.

Аналізуйте судовий акт: Самобуд не підлягає виділу чи поділу на підставі ст. ст. 364, 367 ЦК України бо НЕ є нерухомим майном (ВС/КЦС у справі № 750/4445/17 від 04 квітня 2019 р.)

Чи можна визнати право власності на квартиру в гуртожитку за набувальною давністю? (ВС/КЦС у справі №607/21758/19 від 22.02.2021 р.

Чи можна змінити режим особистої власності подружжя на спільну сумісну власність, якщо вартість майна істотно збільшилась під час шлюбу? (ВС/КЦС по справі №214/6174/15-ц від 22.09.2020)

Факт здійснення державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на об’єкт нерухомого майна (КГС/ВС у справі № 914/2070/19 від 16.02.2021)

Постанова
Іменем України
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 466/990/17
провадження № 61-21054св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, Львівська міська рада,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 07 грудня 2017 року в складі судді Невойта П. С. та постанову Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради та з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати за ним право власності на облаштований балкон консольного типу площею 1, 6 кв.м для квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 22, 5 кв.м, житловою 11, 6 кв.м.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 21 травня 2009 року він є власником квартири АДРЕСА_1 . З метою покращення житлових умов ним було замовлено проект облаштування балкону консольного типу в зазначеній квартирі. Розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 05 червня 2012 року № 380 йому дозволено влаштувати консольний балкон розмірами 5, 0 х 1, 2 м для квартири без засклення згідно з поданим проектом.
На підставі вказаних документів ним було влаштовано консольний балкон. Для оформлення права власності на цей балкон, він звернувся до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, однак йому було відмовлено у вчиненні цих дій, у зв`язку з тим, що облаштований ним балкон не відповідає погодженому проекту.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 07 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року, в задоволення позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що балкон є складовою частиною квартири, а тому правових підстав для визнання права власності на балкон, як на окремий об`єкт, немає.
Окрім цього, апеляційний суд зазначив, що будівництво спірного балкону проведено позивачем з відхиленням від проектної документації, що стало підставою для відмови Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради у затвердженні висновку про відповідність влаштованого балкону проектній документації та в подальшому повернення Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю міста Львова на доопрацювання поданої ним декларації про готовність до експлуатації об`єкта. Вважаючи такі дії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю міста Львова незаконними, позивач їх у встановленому законом порядку не оскаржував.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 07 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року й ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи містяться технічні висновки про відповідність збудованого ним балкону всім існуючим нормам та вимогам закону, а також акт і довідка ЛКП «Рясне 402» про те, що ніхто із мешканців будинку не має претензій до його балкону, балкон має гарний зовнішній вигляд та є невеликих розмірів.
Зазначає, що облаштування балкону не пов`язане з використанням земельної ділянки, підпадає під ознаки перепланування, тому при вирішенні таких спорів слід керуватися нормами статті 383 ЦК України.
Проте, суди попередніх інстанцій на наведене уваги не звернули, не надали належної оцінки доказам у справі, внаслідок чого безпідставно відмовили в задоволенні позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
11 грудня 2019 року справа № 466/990/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Установлено, щопозивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 20, 9 кв.м, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 21 травня 2009 року.
На підставі заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на влаштування балкону, 19 червня 2012 року Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради видано розпорядження про надання дозволу на влаштування консольного балкону в квартирі АДРЕСА_1 .
Листом Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 12 жовтня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні висновку про відповідність влаштованого балкону затвердженій проектній документації, у зв`язку із необхідністю привести балкон у відповідність до погодженого проекту.
Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові листом від 07 грудня 2016 року повернуто ОСОБА_1 на доопрацювання декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, та вказано про виявлені недоліки. Окрім того, позивача додатково поінформовано про те, що розпорядження органу місцевого самоврядування про надання дозволу на влаштування консольного балкону не є дозвільним документом, який дає право на початок виконання будівельних робіт. Також ОСОБА_1 роз`яснено, що після усунення недоліків, які стали підставою для повернення декларації, він може повторно звернутись до Інспекції для реєстрації декларації.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.
Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив.
Частиною другою статті 383 ЦК України передбачено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Згідно зі статтею 179 ЖК Української РСР користування будинками державного й громадського житлового фонду, а також приватного житлового фонду та утримання їх здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями.
У пункті 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, передбачено, що власник наймач (орендар) приміщень житлових будинків має право на: переобладнання та перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.
До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що балкон є складовою частиною квартири, тобто не є самостійним об`єктом нерухомого майна, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання права власності на спірний балкон як на окремий об`єкт права власності.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, фактично зводяться до неправильного тлумачення заявником норм матеріального права та стосуються переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 07 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 07 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков