Практика ЄСПЛ:Усиновлення не припиняє автоматично зв'язки дитини з рідними дідом і бабою

Попри те, що під час процесу усиновлення дід не виявляв намірів підтримувати контакти з рідною онукою, коли виник спір щодо цього питання, суд мав розглянути право діда на підтримку контакту, але не зробив цього.

На це звернув увагу Європейський суд з прав людини у справі «Богоносови проти Росії» (заява № 38201/16), передає інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.

Віра та Георгій Богоносови, які розлучилися, але продовжували жити разом, мешкали разом із своєю дочкою та онукою. Після смерті дочки онука проживала з бабою та дідом, але інша подружня пара допомагала заявникам доглядати за дитиною і, в кінцевому підсумку, пройшовши усі необхідні процедурні формальності, їм дозволили усиновити дівчинку.

Користуйтеся консультацією: Позбавлення батьківських прав: mission possible or impossible?

Коли в діда виникли проблеми зі спілкуванням з онукою, він оскаржив рішення про усиновлення, але безуспішно. Суд виходив з того, що закон не вимагав аби такі родичі як бабусі й дідусі були повідомлені або залучені в процес усиновлення. З іншого боку, відповідно до Сімейного кодексу РФ вони мали право підтримувати контакти з дитиною і могли клопотати про ухвалення постанови суду, якщо усиновителі перешкоджали такому контакту. Але коли Г.Богоносов подав відповідну, суд припинив провадження. Він постановив, що в початковому процесі усиновлення не було вказано, що він має продовжувати мати сімейні зв’язки з дитиною і тому він не мав права вимагати від прийомних батьків дозволяти контакт.

Посилаючись на статтю 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Віра та Георгій Богоносови поскражилися до ЄСПЛ на порушення їхнього права підтримувати контакти зі своєю онукою після її усиновлення. Вони також скаржилися відповідно до статті 13 (право на ефективний засіб судового захисту) на відсутність засобу судового захисту щодо цього порушення.

Невдовзі Віра померла, то ж суд у Страсбурзі вирішив розглядати лише заяву її колишнього чоловіка. ЄСПЛ встановив, що останній мав сімейні зв’язки зі своєю онукою в значенні статті 8 і припускаючи, що національне законодавство про збереження або розрив зв’язків між прийомною дитиною і його або її справжньою сім’єю було досить чітким, суд повинен був розглянути право Г.Богоносова на підтримку контакту під час розгляду його апеляції на усиновлення, але він не зробив цього.

Коли ж провадження щодо усиновлення було відновлене, суд тлумачив та застосував закон у такий спосіб, який викликав повне виключення заявника з життя його онуки після її усиновлення навіть незважаючи на те, що перед судом постало питання про контакт після усиновлення. Таким чином, нездатність суду розглянути питання про зв’язки Г.Богоносова зі своєю окукою спричинила порушення права на повагу до сімейного життя.

З огляду на висновки щодо статті 8, у ЄСПЛ не стали розглядати скаргу відповідно до статті 13 та призначили справедливу сатисфакцію у розмірі 5 тис. євро.

Автор новини: адвокат Дроздов Олександр Михайлович

Користуйтеся консультацією: Лишение родительских прав. Пошаговая инструкция. Образец искового заявления

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 081 (2019)
05.03.2019

Нездатність судів розглянути справу діда, який бажав підтримувати контакт з внучкою після її усиновлення викликала порушення Конвенції

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі Bogonosovy проти Росії (заява №. 38201/16) Європейський суд з прав людини одноголосно постановив, що мало місце: порушення статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Європейської конвенції з прав людини.

Справа стосувалася діда, який бажав підтримувати зв’язки зі своєю внучкою після її усиновлення іншою сім’єю.

Суд постановив, що національні суди повинні були оцінити його запит про підтримку стосунків з його внучкою після усиновлення, але замість цього тлумачили і застосовували закон у такий спосіб, який відмовляв йому в такому розгляді. Таким чином, він був повністю і автоматично виключений з життя його внучки і його права були порушені.

Основні факти

Заява була подана пані Vera Vladimirovna Bogonosova та паном Georgiy Ivanovich Bogonosov, громадянами Росії, які народилися в 1955 і 1948 роках. Пані Bogonosova померла в серпні 2018 року. Пан Bogonosov мешкає в м. Санкт-Петербург. Вони розлучилися в 1998 році, але продовжували разом мешкати в квартирі.

Внучка заявників, М., народилася в 2006 році. Її мати, дочка заявників, померла в 2011 році, і М. продовжувала мешкати зі своїми дідусем та бабусею. Родичі заявників, пані та пані Z., допомагали заявникам доглядати за М. і в кінцевому підсумку їм дозволили усиновити її у 2013 році.

Після виникнення проблем підтримки контакту з його внучкою після усиновлення пану Bogonosov у 2015 році вдалося відновити встановлений законом крайній строк і подати апеляцію на рішення про усиновлення.

Міський суд м. Санкт-Петербург підтримав рішення у травні 2015 року зазначивши, що закон не вимагав щоб родичі, такі як бабусі й дідусі, були повідомлені або були залучені в процес усиновлення. З іншого боку, відповідно до статті 67 Сімейного кодексу вони мали право підтримувати контакти з дитиною і могли вимагати постанову суду, якщо усиновителі перешкоджали такому контакту.

Проте, коли пан Bogonosov подав таку заяву, окружний суд припинив провадження. Він постановив, що в початковому процесі усиновлення не було вказано, що він повинен продовжувати мати сімейні зв’язки з дитиною і тому він не мав права вимагати наказу прийомним батькам дозволити контакт. У справі пані Bogonosovа суд першої інстанції видав наказ про надання дозволу на контакти, але він був скасований по апеляції сім’ї Z. Апеляційний суд зазначив, що ні цивільне, ні сімейне право не надавало пані Bogonosovа право вимагати наказу про контакт після усиновлення.

Скарги, процедура та склад Суду

Посилаючись на статтю 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) заявники скаржилися на порушення їх права підтримувати контакти зі своєю внучкою після її усиновлення. Вони також скаржилися відповідно до статті 13 (право на ефективний засіб судового захисту) на відсутність засобу судового захисту щодо цього порушення.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 21 червня 2016 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Vincent A. De Gaetano (Maльта), Голова

Helen Keller (Швейцарія),

Dmitry Dedov (Росія),

Alena Poláčková (Словаччина)

Georgios A. Serghides (Кіпр),

Jolien Schukking (Нідерланди),

María Elósegui (Іспанія),

а також Stephen Phillips, Секретар Секції.

Рішення Суду

Суд вирішив, що він не продовжуватиме заяву пані Bogonosova, оскільки жоден спадкоємець або близький родич не бажав продовжувати її після її смерті.

Він встановив, що пан Bogonosov мав сімейні зв’язки зі своєю внучкою в значенні статті 8, зокрема, він доглядав за нею з травня 2008 року до липня 2013 року, коли вона переїхала до сім’ї Z. Він зазначив, що міський суд м. Санкт-Петербург, підтвердивши усиновлення, навів його на думку, що він міг подати заяву на контакт зі своєю внучкою після усиновлення згідно зі статтею 67 Сімейного кодексу і вимагати судового наказу проти прийомних батьків, якщо вони перешкоджали контакту. Насправді, таке право існувало лише тоді, коли в початковому рішенні про усиновлення була зазначена необхідність підтримки зв’язку з дідусем і бабусею, чого не було в цій справі.

Суд поставив питання стосовно того, чи національне законодавство про збереження або розрив зв’язків між прийомною дитиною і його або її справжньою сім’єю було досить чітким. Припускаючи, що воно було таким, Суд постановив, що міський суд м. Санкт-Петербург повинен був розглянути право пана Bogonosov на підтримку контакту під час розгляду його апеляції на усиновлення, але він не зробив цього.

Натомість в відновленому провадженні щодо усиновлення в 2015 році міський суд тлумачив та застосував закон у такий спосіб, який викликав повне його виключення з життя його внучки після її усиновлення навіть незважаючи на те, що перед судом постало питання про контакт після усиновлення. Таким чином, нездатність суду розглянути питання про зв’язки пана Bogonosov зі своєю внучкою викликала порушення його права на повагу до сімейного життя.

З огляду на висновки щодо статті 8 Суд не вважав необхідним розглядати скаргу відповідно до статті 13.

Справедлива сатисфакція (стаття 41)

Суд постановив, що Росія повинна виплатити заявникові 5000 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди і відхилив його вимогу відшкодування видатків і витрат.