Позовна давність за вимогою сторони правочину про застосування наслідків нікчемного правочину обчислюється з моменту виконання такого правочину, а не з моменту прийняття спадщини – ОП КЦС ВС

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, забезпечуючи єдність судової практики.

У справі, що переглядалася, позивачі, які є спадкоємцями боржника, звернулися до суду з позовом до банку про повернення безпідставно набутих коштів, сплачених спадкодавцем на виконання нікчемного пункту кредитного договору. Під час розгляду справи в суді першої інстанції кредитор (відповідач) заявив про сплив позовної давності.

Суди позов задовольнили, дійшовши висновку про його обґрунтованість. Стосовно заяви представника відповідача про застосування позовної давності суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зазначив, що ця заява не підлягає задоволенню, оскільки в позивачів виникли права на грошові кошти, сплачені спадкодавцем як винагорода за надання фінансового інструменту на виконання пункту кредитного договору, з часу відкриття спадщини. На думку судів, положення ч. 3 ст. 261 ЦК України, згідно з якими перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання, стосуються тільки виконавців нікчемного правочину і не стосуються позивачів, оскільки на час виконання спірного пункту кредитного договору в них не було жодних прав за цим договором.

Вирішуючи питання щодо обчислення позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину, а саме повернення сплачених на його виконання коштів, ОП КЦС ВС, відступивши від висновків в інших судових рішеннях, зробила такі висновки.

Законодавець у ч. 3 ст. 261 ЦК України передбачив особливості початку перебігу позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину.

Закріплення особливого початку перебігу з початком виконання нікчемного правочину поширюється на сторони (їхніх правонаступників) нікчемного правочину. Сторони нікчемного правочину обізнані про початок його виконання.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Отже, за загальним правилом початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Проте ч. 1 ст. 261 ЦК України належить застосовувати для визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про застосування наслідків нікчемного правочину, яка пред’явлена заінтересованою особою (не стороною нікчемного правочину).

Отже, для визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, яка пред’явлена стороною (її правонаступниками), належить застосовувати ч. 3 ст. 261 ЦК України. Перебіг позовної давності за вимогою про застосування наслідків нікчемного правочину, яка пред’явлена стороною (її правонаступниками) такого правочину, пов’язується саме з початком виконання нікчемного правочину (першої дії), незалежно від того, чи було такий нікчемний правочин виконано повністю і яка зі сторін здійснила виконання. Початок перебігу позовної давності стосується будь-яких наслідків нікчемного правочину.

Посилаючись на наведене, ОП КЦС ВС виснувала про наявність підстав для скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні вимог позивачів про застосування наслідків нікчемного правочину у зв’язку з пропуском позовної давності на звернення до суду.

Постанова ОП КЦС від 2 червня 2025 року у справі № 201/2056/22 (провадження № 61-17372сво24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/128386896.