Позов про визнання недійсним договору іпотеки, зняття заборони відчуження та припинення обтяження є негаторним, а відтак, на позовні вимоги у такій справі позовна давність не поширюється (ВС ОП КГС справа №  910/20607/17 від 06.08.2021 р.)

Фабула судового акту: ОП ВС КГС у цьому рішенні, проаналізувавши предмет позову - встановила, що такі вимоги є негаторними, таким чином, застосувала правило за яким позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення - і власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав.

Між ТОВ “П” і Банком було укладено іпотечний договір (ще в 2014 році), відповідно до якого були передані майнові права на ряд квартир. До договору неодноразово вносилися зміни - в тому числі в додаток №1 до іпотечного договору. Згодом, власником квартир, майнові права на які передані в іпотеку стала Компанія з управління активами “Б” (далі - КУА). За нею було визнано право власності на підставі рішення суду. У зв'язку із тим, що ТОВ “П” не мало право передавати майнові права в іпотеку, щодо квартир право власності на які має КУА, то КУА (далі також - Позивач) - подала позов до ТОВ “П” і Банку. У позові КУА просила визнати недійсним спірний додаток №1 до іпотечного договору (згідно з яким предметом іпотеки є майнові права на спірні квартири) та зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Г.І.І., а у разі її відсутності будь-якого іншого нотаріуса того ж округу, зняти заборону відчуження та виключити з Державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою вказаних квартир.

Суд першої інстанції відмовив в позові у зв`язку із спливом позовної давності, зазначивши при цьому, що позовна вимога про визнання недійсним договору не є негаторним позовом, оскільки стосується встановлення недоліків договору, як юридичного факту, від яких залежить його чинність (ст. 203 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції, проте - позов задовольнив. Із застосуванням строку позовної давності не погодився та вказав, що станом на день звернення КУА з позовом у даній справі позовна давність не спливла, оскільки позовна давність у спірних правовідносинах переривалась пред'явленням КУА позову у іншій справі спрямованій на відновлення порушеного права власності на квартири. Банк подав касаційну скаргу.

ВС КГС, передаючи справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - ОП КГС) визнав необхідність відступити від попереднього висновку, викладеного у постанові ВС КГС від 02.12.2020 у справі № 911/1659/19 про те, що спір про визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішень про державну реєстрацію є негаторним, що зумовлює застосування до спірних правовідносин ст. 391 ЦК України. ОП КГС залишаючи постанову апеляційного суду без змін, виклала наступні висновки щодо позовної давності:

ОП КГС визнала, що обтяження спірних квартир (майнових прав) іпотекою порушує право власника - КУА на мирне володіння своїм майном і саме з метою відновлення цього порушеного права КУА пред`явило позов у цій справі.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Зважаючи на це - позов КУА є негаторним, оскільки такий спрямований на усунення перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Разом з цим, у ст. 268 ЦК України наведено перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. Такий перелік не є вичерпним. В деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі. Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення - і власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав.

Отже у цій справі, викладено висновок:

Позов про визнання недійсним договору іпотеки, зняття заборони відчуження та припинення обтяження є негаторним, що зумовлює застосування до спірних правовідносин ст. 391 ЦК України, а відтак, на позовні вимоги у цій справі позовна давність не поширюється.

Таким чином, правильним є рішення апеляційного суду про визнання частково недійсним додатку до іпотечного договору та про зняття заборони відчуження та припинення обтяження іпотекою спірних квартир.

Аналізуйте судовий акт: Зобов`язання щодо сплати ФОПом боргу за договором оренди, нарахованого до його смерті, не є нерозривно пов`язаним зобов’язанням і допускає процесуальне правонаступництво (ВС КГС справа № 910/8055/20 від 15.09.2021 р.);

ВП ВС: Залишення позову без розгляду не перериває перебігу позовної давності. Водночас сам по собі факт порушення провадження у суді може бути визнаний поважною причиною пропуску строку звернення до суду (ВП ВС справа № 904/3405/19 від 29.06.2021 р.);

Кредит та іпотека: переривання строку перебігу позовної давності за основним зобов’язанням не впливає на перебіг строку за іншими обов’язками (ВП/КЦС у справі №201/15310/16 від 18.08.2021);

ВС роз’яснив, як правильно розраховувати строки позовної давності за вимогами про витребування майна (ВС/КЦС по справі №186/599/17 від 27.01.2021)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/20607/17

Верховний Суд у складі суддівоб`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г.- головуючого, Селіваненка В.П., Львова Б.Ю., Васьковського О.В., Кібенко О.Р., Уркевича В.Ю.

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

за участю представників: ТОВ "Компанія з управління активами "Будівельні проекти" - адвоката Семенця І.І., АТ "Державний ощадний банк України" - адвоката Кур`яти В.В., адвоката Аргат Т.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуАкціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

на постановуПівнічного апеляційного господарського суду від 13.10.2020

у справі № 910/20607/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будівельні проекти"

до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Гунько Ірини Іванівни

про визнання частково недійсним договору іпотеки від 31.01.2014 та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ТОВ "Компанія з управління активами "Будівельні проекти" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Державний ощадний банк України", ТОВ "ПГ Інвест" та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гунько І.І. про визнання недійсним додатку №1 до іпотечного договору від 31.01.2014, укладеного між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "ПГ Інвест", зареєстрованого за № 190 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І.І., згідно з яким предметом іпотеки є майнові права на квартири, які розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, село Чайки, вул. Коцюбинського, будинок 9 (будівельний №36), а саме, на квартири: № № 19, 43, 102, 118, 123, 134, 141, 142, 161, 162, 167, 201, 206, 209, 218, 222, 227, 231, 237, 311, 317, 330, 339, 378, 383, 396, 401 та зобов`язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гунько І.І., а у разі її відсутності будь-якого іншого нотаріуса Київського міського нотаріального округу, зняти заборону відчуження та виключити з Державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою вказаних квартир (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду міста Києва 23.07.2020 у справі № 910/20607/17 (суддя Ковтун С.А.) відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Компанія з управління активами "Будівельні проекти".

Місцевий господарський суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про визнання частково недійсним додатку № 1 в редакції додаткового договору про внесення змін № 12 від 08.02.2017 до іпотечного договору, згідно з яким предметом іпотеки є майнові права на відповідні квартири, оскільки ТОВ "ПГ Інвест", надаючи за іпотечним договором ПАТ "Державний ощадний банк України" майнові права на квартири №№ 19, 43, 102, 118, 123, 134, 141, 142, 161, 162, 167, 201, 206, 209, 218, 222, 227, 231, 237, 311, 317, 330, 339, 378, 383, 396, 401 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Коцюбинського, 9 (будівельний № 36), порушило права ТОВ "Компанія з управління активами "Будівельні проекти" як власника цього майна, а тому іпотечний договір у цій частині суперечить вимогам закону, які передбачають можливість набуття статусу іпотекодавця лише власником майна.

Водночас суд першої інстанції відмовив в позові у зв`язку із спливом позовної давності, зазначивши при цьому, що позовна вимога про визнання недійсним договору не є негаторним позовом, оскільки стосується встановлення недоліків договору, як юридичного факту, від яких залежить його чинність (ст. 203 ЦК України).

Крім того, суд першої інстанції залишив без задоволення і позовні вимоги про зобов`язання приватного нотаріуса Гунько І.І., а у її відсутності будь-якого іншого нотаріуса Київського міського нотаріального округу зняти заборону відчуження та виключити з Державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою вказаних квартир, виходячи з того, що сформована позивачем вимога не узгоджується з процесуальним законодавством, яке передбачає, що висновок суду про задоволення чи про відмову в позові не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення); крім того, позовна вимога про скасування запису, що обмежує юридично закріплену можливість панувати над річчю, спрямована на захист речового права на майно, за якою нотаріус не є належним відповідачем.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі № 910/20607/17 (Демидова А.М. - головуючий, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 скасовано. Ухвалено у справі № 910/20607/17 нове рішення. Позов ТОВ "Компанія з управління активами "Будівельні проекти" задоволено повністю. Визнано частково недійсним додаток №1 в редакції додаткового договору про внесення змін № 12 від 08.02.2017 до іпотечного договору від 31.01.2014, укладений між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "ПГ Інвест", зареєстрований за №190 приватним нотаріусом Гунько І.І. Київського міського нотаріального округу. Знято заборону відчуження та припинено обтяження іпотекою квартир згідно з переліком.

Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про визнання частково недійсним додатку № 1 в редакції додаткового договору про внесення змін № 12 від 08.02.2017 до Іпотечного договору, та, задовольняючи зазначену позовну вимогу, виходив з того, що станом на день звернення ТОВ "КУА "Будівельні проекти" з позовом у даній справі № 910/20607/17 (20.11.2017) позовна давність не спливла, оскільки позовна давність у спірних правовідносинах переривалась пред`явленням 21.11.2014 ТОВ "КУА "Будівельні проекти" позову у справі № 911/5039/14, спрямованим, як і в справі, що розглядається, на відновлення порушеного права власності на спірні квартири, і, в силу приписів ч. 3 ст. 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної заяви розпочався заново.

Крім того, суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 3 ст. 26, ч. 4 ст. 31-2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"та врахувавши правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, встановив наявність правових підстав для задоволення іншої позовної вимоги шляхом зняття заборони відчуження та припинення обтяження іпотекою квартир згідно з переліком.

Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі № 910/20607/17, АТ "Державний ощадний банк України" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у справі № 910/20607/17.

Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник визначив пункт 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування ч. 2 ст. 264 ЦК України.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, АТ "Державний ощадний банк України" зазначає про помилковість та невідповідність нормам матеріального права висновку апеляційного господарського суду про те, що пред`явлення ТОВ "КУА "Будівельні проекти" у листопаді 2014 року позову у справі № 911/5039/14 про визнання права власності перервало позовну давность для звернення до суду із позовом про визнання недійсним договору іпотеки.

Посилаючись на те, що відповідно до ч.2 ст. 264 ЦК Українипозовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, заявник касаційної скарги наголошує, що позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Обов`язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред`явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 523/10225/15-ц та від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17).

Водночас, на думку скаржника, суд першої інстанції, оцінивши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що позивач з 04.09.2014 був обізнаний про факт існування договору іпотеки, за яким передано в іпотеку належні йому майнові права, і саме з цієї дати розпочинається перебіг позовної давності за вимогами щодо визнання його недійсним. А враховуючи, що позовна заява подана 21.11.2017, тобто після спливу позовної давності, про застосування якої було заявлено AT "Ощадбанк", місцевий господарський суд правильно відмовив ТОВ "КУА "Будівельні проекти" у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про внесення змін № 12 до договору іпотеки.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 910/20607/17 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Державний ощадний банк України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі № 910/20607/17 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Від ТОВ "Компанія з управління активами "Будівельні проекти" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просив касаційну скаргу АТ "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі № 910/20607/17 - без змін, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.03.2021 та від 25.03.2021 у розгляді справи № 910/20607/17 за касаційною скаргою АТ "Державний ощадний банк України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі №910/20607/17 оголошувались перерви.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2021 (колегія суддів: Студенець В.І. - головуючий, судді: Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.) справу № 910/20607/17 разом з касаційною скаргою АТ "Державний ощадний банк України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі ч. 2 ст.302 ГПК України.

Підставою для передачі справи № 910/20607/17 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду колегією суддів зазначено необхідність відступити від висновку, викладеного у постанові від 02.12.2020 у справі № 911/1659/19, яка розглядалася колегією суддів Касаційного господарського суду, що входить до складу іншої палати (судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності), про те, що спір про визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішень про державну реєстрацію є негаторним, що зумовлює застосування до спірних правовідносин ст. 391 ЦК України

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.04.2021 у справі № 910/20607/17 прийнято касаційну скаргу АТ "Державний ощадний банк України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі № 910/20607/17 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду; призначено розгляд справи № 910/20607/17 за касаційною скаргою АТ "Державний ощадний банк України" у відкритому судовому у засіданні на 18.06.2021 об 11 год 00 хв.

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 910/20607/17 за касаційною скаргою АТ "Державний ощадний банк України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 до 06.08.2021 об 11 год. 00 хв.

Склад об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначався відповідно до витягів з протоколів автоматизованого та повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.04.2021, 05.08.2021, які знаходяться в матеріалах справи.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, доводи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 31.01.2014 між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "ПГ Інвест" укладено Іпотечний договір, який зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І.І., за номером 190 (далі - Іпотечний договір).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ТОВ "ПГ Інвест" передано в іпотеку ПАТ "Державний ощадний банк України" майнові права на квартири за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Коцюбинського, 9, а саме, права на квартири №№ 19,43,102,118,123, 134, 141, 142, 161, 162, 167, 201, 206, 209, 218, 222, 227, 231, 237, 311, 317, 330, 339, 378, 383, 396, 401.

У подальшому сторони неодноразово вносили зміни до Іпотечного договору, укладаючи відповідні додаткові договори, якими змінювали в тому числі редакцію додатку № 1 до Іпотечного договору. Водночас, жодним із додаткових договорів не змінювався правовий стан майнових прав на квартири №№ 19,43,102,118,123,134, 141, 142, 161, 162, 167, 201, 206, 209, 218, 222, 227, 231, 237, 311, 317, 330, 339, 378, 383, 396, 401 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Коцюбинського, 9, як майна, що знаходиться в іпотеці.

Предметом спору в цій справі є вимога ТОВ "КУА "Будівельні проекти" до ПАТ "Державний ощадний банк України", ТОВ "ПГ Інвест" та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гунько І.І. про визнання частково недійсним додатку № 1 в редакції додаткового договору про внесення змін № 12 від 08.02.2017 до іпотечного договору від 31.01.2014; зняття заборони відчуження та виключення з Державного реєстру іпотек відповідних записів про обтяження іпотекою квартир згідно з переліком.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Компанія з управління активами "Будівельні проекти" є власником зазначених квартир і ТОВ "ПГ Інвест" не мало права передавати їх у іпотеку ПАТ "Державний ощадний банк України".

У процесі розгляду справи позивач уточнював свої позовні вимоги.

Так, за останнім уточненням, позивач просив суд: визнати частково недійсним додаток № 1 в редакції додаткового договору про внесення змін № 12 від 08.02.2017 до іпотечного договору від 31.01.2014, укладеного між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "ПГ Інвест", зареєстрованого приватним нотаріусом Гунько І.І. за номером 190, що предметом іпотеки є майнові права на квартири №№ 19, 43, 102, 118, 123, 134, 141, 142, 161, 162, 167, 201, 206, 209, 218, 222, 227, 231, 237, 311, 317, 330, 339, 378, 383, 396, 401, які розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Коцюбинського, будинок 9 (будівельний № 36); зобов`язати приватного нотаріуса Гунько І.І., а у разі відсутності іншого нотаріуса Київського міського нотаріального округу, зняти заборону відчуження та виключити з Державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою квартир: №№ 19, 43, 102, 118, 123, 134, 141, 142, 161, 162, 167, 201, 206, 209, 218, 222, 227, 231, 237, 311, 317, 330, 339, 378, 383, 396, 401 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Коцюбинського, будинок 9 (будівельний № 36).

Досліджуючи аргументи позивача та докази, що їх підтверджують, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ "КУА "Будівельні проекти" (покупець/інвестор), Українським консорціумом "Екосорб" (далі - УК "Екосорб") (емітент/первісний замовник будівництва), Пайовим венчурним інвестиційним фондом "Альфа-К" недиверсифікованого виду закритого типу ТОВ "Компанія з управління активами "Екосорб Інвест" (продавець) та ТОВ "Українська мандатна компанія" (повірений) були укладені 27 договорів купівлі-продажу цінних паперів, за умовами яких продавець зобов`язався передати, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити облігації на умовах цих договорів.

Пунктами 1.2, 1.3, 3.1, 3.4 та 4.3 договорів купівлі-продажу цінних паперів визначено характеристики відповідних пакетів облігацій, емітентом яких є УК "Екосорб".

Умови випуску та розміщення облігацій боржника, а також його права та обов`язки викладені в проспекті емісії іменних цільових облігацій УК "Екосорб", опублікованому в офіційному виданні ДКЦПФР "Вісник. Цінні папери" № 57-58 (1871) від 16.03.2007 (далі - Проспект).

Придбані кредитором облігації, згідно з пунктом 11.4 Проспекту, були випущені боржником з метою залучення коштів від юридичних та фізичних осіб для фінансування будівництва за будівельною адресою: вулиця Коцюбинського, будинок 9 (будівельний № 36), село Чайки Києво-Святошинського району Київської області.

При погашенні одна облігація серії "G", згідно з пунктом 11.7 Проспекту, надає право її власнику отримати у власність 1 (один) квадратний метр загальної площі квартири у житловому будинку.

Відповідно до пункту 12.6 Проспекту конкретне приміщення, що буде передано власнику облігацій при погашенні, визначається в договорі бронювання, що укладається між власником облігацій та емітентом.

Також ТОВ "КУА "Будівельні проекти" уклало з УК "Екосорб" відповідні договори про бронювання квартир в житловому будинку за будівельною адресою: вул. Коцюбинського, № 9 (будівельний № 36), с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області.

За умовами договорів про бронювання квартир УК "Екосорб" зобов`язався закріпити за ТОВ "КУА "Будівельні проекти" об`єкти інвестування - квартири у зв`язку з придбанням позивачем облігацій за договорами купівлі-продажу цінних паперів.

Між ТОВ "ПГ Інвест" та УК "Екосорб" 23.08.2013 був укладений договір про заміну замовника будівництва (далі - договір про заміну).

Згідно з пунктом 3 договору про заміну УК "Екосорб" є власником об`єкта містобудування, що знаходиться за адресою: вул. Коцюбинського, 9 (будівельний № 36), с. Чайки, Києво-Святошинський район, Київська область.

У розділі 3 договору про заміну визначено, що предметом цього договору є передання всіх прав УК "Екосорб", які належать йому як замовнику будівництва об`єкта містобудування, ТОВ "ПГ Інвест".

Таким чином, після передачі УК "Екосорб" належних йому прав замовника - забудовника житлового будинку, відбулась заміна боржника в зобов`язанні, які виникли між ТОВ "КУА "Будівельні проекти" та УК "Екосорб", у зв`язку з придбанням ТОВ "КУА "Будівельні проекти" облігацій.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі № 911/5039/14, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 26.06.2018, визнано за ТОВ "КУА "Будівельні проекти" право власності на квартири №№ 19,43,102,118, 123, 134, 141, 142, 161, 162, 167, 201, 206, 209, 218, 222, 227, 231, 237, 311, 317, 330, 339, 378, 383, 396, 401, які розташовані у житловому будинку по вул. Коцюбинського, 9 (будівельний № 36), с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області.

Судами у справі № 911/5039/14 було встановлено, що ТОВ "КУА "Будівельні проекти" виконало свої грошові зобов`язання за договорами купівлі-продажу облігацій, повністю сплативши вартість об`єктів будівництва (квартир).

Враховуючи наведене, у справі, яка переглядається, надавши належну оцінку наявним доказам та доводам сторін, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визнав обґрунтованими позовні вимоги про визнання частково недійсним додатку № 1 в редакції додаткового договору про внесення змін № 12 від 08.02.2017 до Іпотечного договору, згідно з яким предметом іпотеки є майнові права на відповідні квартири, оскільки ТОВ "ПГ Інвест", надаючи за іпотечним договором ПАТ "Державний ощадний банк України" майнові права на спірні квартири, порушило права ТОВ "КУА "Будівельні проекти" як власника цього майна, а тому Іпотечний договір у цій частині суперечить вимогам закону, які передбачають можливість набуття статусу іпотекодавця лише власником майна.

Крім того суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 3 ст. 26, ч. 4 ст. 31-2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", встановив наявність правових підстав для задоволення іншої позовної вимоги ТОВ "КУА "Будівельні проекти" шляхом зняття заборони відчуження та припинення обтяження іпотекою квартир згідно з переліком.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що обтяження спірних квартир (майнових прав) іпотекою порушує право ТОВ "КУА "Будівельні проекти" на мирне володіння своїм майном і саме з метою відновлення цього порушеного права ТОВ "КУА "Будівельні проекти" було пред`явлено позов у цій справі, задоволення якого сприяє остаточному вирішенню питання щодо відновлення порушених прав позивача на спірні квартири.

При цьому, Суд враховує, що відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2); обтяження - це заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину (п. 5 ч. 1 ст. 2); речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації (ч. 2 ст. 3).

Із аналізу наведених положень випливає, що обтяження нерухомого майна іпотекою передбачає заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном та виникає з моменту внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту такого обтяження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги та було зазначено вище, підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції АТ "Державний ощадний банк України" визначив п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування ч. 2 ст. 264 ЦК України.

Враховуючи предмет заявлених вимог, зміст правовідносин, що склались між сторонами спору та доводи касаційної скарги, спірним є питання застосування позовної давності, про що було заявлено АТ "Державний ощадний банк України", до вимог ТОВ "КУА "Будівельні проекти" у цій справі.

Надаючи оцінку доводам скаржника, правовідносинам, що склались між сторонами спору, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 316 ЦК Українивизначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК Українивласникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння.

Власник має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 911/1659/19.

З огляду на викладене, оскільки наявність обтяження спірних квартир іпотекою передбачає заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського судувважає, що позов ТОВ "КУА "Будівельні проекти" про визнання недійсним договору іпотеки та зняття заборони відчуження з виключенням відповідних записів з Державного реєстру іпотек є негаторним, оскільки спрямований на усунення перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

При цьому, об`єднана палата Касаційного господарського суду зазначає, що суд першої інстанції, дійшовши висновку , що позовна вимога про визнання недійсним договору не є негаторним позовом, не врахував, що метою заявлення такого позову є саме усунення перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Крім того, поєднання вимог позивача про визнання недійсним правочину з одночасним зняттям заборони відчуження та виключенням з Державного реєстру іпотек відповідних записів про обтяження іпотекою спірних квартир узгоджується з вимогами чинного законодавства, на що правильно звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Дійшовши висновку, що позов у даній справі про визнання недійсним договору іпотеки, зняття заборони відчуження та припинення обтяження є негаторним, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від аналогічного висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 02.12.2020 у справі № 911/1659/19.

Згідно зі ст. 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 1 ст. 261 цього ж Кодексупередбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК Українипозовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Згідно з ч. 3 ст. 264 ЦК Українипісля переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Разом з цим, у ст. 268 ЦК Українинаведено перелік вимог, на які позовна давність не поширюється.

Проте, за змістом зазначеної норми, такий перелік не є вичерпним.

Так, ч. 2 ст. 268 ЦК Українипередбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред`явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав.

З огляду на викладене, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського судудійшов висновку, що позов про визнання недійсним договору іпотеки, зняття заборони відчуження та припинення обтяження є негаторним, що зумовлює застосування до спірних правовідносин ст. 391 ЦК України, а відтак, на позовні вимоги у цій справі позовна давність не поширюється.

З огляду на наведені вище висновки та враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, правильним є рішення апеляційного суду про визнання частково недійсним додатку №1 в редакції додаткового договору про внесення змін № 12 від 08.02.2017 до іпотечного договору від 31.01.2014, та про зняття заборони відчуження та припинення обтяження іпотекою спірних квартир.

Водночас, оскільки, як було зазначено вище, позов у даній справі є негаторним і позовна давність до позовних вимог ТОВ "КУА "Будівельні проекти" не застосовується, Верховний Суд вважає помилковим застосування апеляційним господарським судом до спірних правовідносин положень ст. 264 ЦК України щодо переривання позовної давності, однак, це не призвело до прийняття неправильного по суті судового рішення про наявність підстав для задоволення позову у даній справі.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), яку згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відтак, наведені АТ "Державний ощадний банк України" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не доводять порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень, допущених судом апеляційної інстанції при розгляді спору у даній справі.

Поряд з цим, аргументи заявника касаційної скарги про законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про внесення змін № 12 до Договору іпотеки з підстав спливу позовної давності не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи та спростовуються висновками, викладеними Верховним Судом у цій постанові.

Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі № 910/20607/17 прийнята у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального права і процесуального права, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

При цьому, суд касаційної інстанції згідно ч. 3 ст. 332 ГПК Українипоновлює дію постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі № 910/20607/17, зупинену ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2021.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК Українипокладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 314, 315, 317 ГПК України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі № 910/20607/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя- Ткаченко Н.Г.

Судді- Селіваненко В.П.

Львов Б.Ю.

Васьковський О.В.

Кібенко О.Р.

Уркевич В.Ю.