Позбавлення батьківських прав – крайня міра (ВС/КЦС по справі №753/2025/19 від 06.05.2020 р.).

Фабула судового акту: Батько і мати мають міцний зв'язок із своєю дитиною.

На законодавчому рівні врегульовано правовий зв'язок, що передбачає наявність взаємних прав та обов’язків між батьками і дитиною. Розірвати його можливо лише в судовому порядку.

Але існує ще й духовний зв'язок. Для дитини, до певного віку, батьки складають весь її світ. Це дві найважливіші фігури, які маленька людина любить без будь-яких умов, всім серцем. Зазвичай і батьки люблять свою дитину до нестями.

Однак, всі розуміють, що так буває далеко не завжди, інколи батьки самостійно відмовляються від спілкування з дитиною і зв'язок у всіх проявах переривається.

До суду звернулась мати дитини із позовом до її батька про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що відповідач свої батьківські обов`язки не виконує, про стан здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток своєї доньки не піклується, участі у її вихованні та утриманні не приймає.

Орган опіки та піклування надав свій висновок про доцільність позбавлення батьківських прав.

Суд першої інстанції виніс заочне рішення, яким задовольнив вимоги. Однак, батько оскаржив рішення суду першої інстанції і в апеляційній інстанції, виходячи із змісту постанови, була запекла боротьба.

Скаржник обґрунтовував незаконність рішення суду з огляду на те, що любить свою доньку, бажає приймати участь у її житті, розвитку та утриманні, однак, останнім часом мав певні обставини, через які не міг бачитись з дочкою, оскільки стосовно нього розглядається кримінальна справа, обирався запобіжний захід - домашній арешт, тримання під вартою.

Мати дитини на противагу зазначала, що твердження скаржника неправдиві та мають на меті лише «виправдати» його байдуже ставлення до власної дитини, про яку він «згадав» лише після позбавлення його батьківських прав та, як наслідок, втрату в зв`язку з цим обставини, яка могла бути використана ним як пом`якшуюча обставина в кримінальній справі, в якій він є підсудним, про що визнав і сам скаржник. Додатково позивачка вказувала на негативну характеристику відповідача, оскільки останній неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Крім того, відповідач не сплачує аліменти і має значну заборгованість перед своєю дитиною.

Зважаючи на такі обставини, суд апеляційної інстанції залишив оскаржуване рішення без змін.

Проте, у ВС з приводу спору була зовсім інша думка.

Як зазначив суд касаційної інстанції, тлумачення п. 2 ч.1 ст.164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Разом з тим, ВС наголосив на тому, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав, подання апеляційної скарги свідчить про інтерес батька до дитини.

З урахуванням зазначеного, ВС дійшов до висновку, що позбавляти батьківських прав відповідача підстав немає.

Незважаючи на те, що ВС у тлумаченні норм права та правозастосуванні займає досить високе положення, на мою суб’єктивну думку, висновки суду не відповідають нормам і принципам СК України.

Подання апеляційної скарги є процесуальною дією і мотиви її подачі можуть бути абсолютно різними. Натомість, конкретні дії (або бездіяльність) батька, протягом значного періоду часу є значно красномовнішим критерієм при прийнятті рішення про позбавлення батьківських прав. Матеріали справи містили достатньо доказів того, що відповідач свідомо не виконує свою функцію батька, однак, виходить, що всі ці докази переважив сам факт подачі скарги? А де ж докази того, що батько бажає змініти своє ставлення та поведінку по відношенню до дитини?

Якщо батько все життя доньки нехтує її існуванням, чи може він по праву називати себе «батьком»..?

Аналізуйте судове рішення: Батько має право на участь у вихованні малолітнього сина, побачення з дитиною без присутністі матері чи інших осіб (ВС/КЦС у справі №619/3051/17 від 28.01.2019 р.)

У разі ухилення від призначеного судом тесту ДНК, суд може визнати батьківство на підставі будь-які належно зібраних доказів (ВС/КЦС, справа № 382/2559/15-ц, 23.10.19)

Обрання запобіжного заходу об’єктивно перешкоджає здійсненню своїх батьківських обов’язків (ВС/КЦС № 404/6391/16-ц від 26.12.2018)

У разі відсутності психологічного зв’язку між дитиною та батьком зустрічі потрібно проводити у присутності матері (ВС/КЦС у справі № 754/9026/16-ц від 23.06.2020)

Постанова

Іменем України

06 травня 2020 року

м. Київ

справа № 753/2025/19

провадження № 61-1344св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Орган опіки та піклування Броварської міської ради Київської області,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2019 року у складі головуючого судді Лужецької О. Р. та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа - Органі опіки та піклування Броварської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вони з відповідачем ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Певний час вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, однак після народження дитини відповідач залишив сім`ю. На час звернення

з цим позовом малолітня донька проживає разом з нею та перебуває на повному її утриманні. Відповідач свої батьківські обов`язки не виконує, про стан здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток своєї доньки не піклується, участі

у її вихованні та утриманні не приймає.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2019 року позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач протягом тривалого часу не приділяє належної уваги розвитку своєї доньки та свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків, пов`язаних із вихованням доньки,

не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку

до самостійного життя, не спілкується з донькою в обсязі, необхідному

для її нормального самоусвідомлення, та не створює умов для отримання належної освіти, матеріально не забезпечує, натомість матір`ю дитини створено усі необхідні умови для розвитку та виховання доньки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У січні 2010 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2019 року й постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Касаційна скарга мотивована тим, що поза увагою суду першої та апеляційної інстанцій залишилося те, що відповідач останнім часом був позбавлений можливості часто бачитися з донькою, проте він любить її та бажає приймати активну участь у її житті, розвитку та утриманні. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а суди, не з`ясувавши належним чином ставлення батька до дитини, не розглянувши можливості застосування попередження про зміну ставлення його до виховання доньки та покладення на орган опіки та піклування контролю за виконанням ним батьківських обов`язків, застосували саме такий крайній захід.

Крім того, саме позивач створила конфлікту ситуацію та перешкоджає батьку, діду та бабі бачитися з дитиною, що також свідчить про те, що відповідач не втрачав інтерес до доньки.

Короткий зміст відзиву (заперечень) на касаційну скаргу

У поданому 07 лютого 2020 року відзиві ОСОБА_1 просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, зводяться до переліку тих же обставин, якими обґрунтовувалася апеляційна скарга, та до переоцінки доказів на стадії касаційного розгляду скарги.

В обґрунтування своєї позиції також зазначає, що суди попередніх інстанцій правильно встановили, що відповідач не піклується ні про здоров`я дитини,

ні про її фізичний, духовний, моральний розвиток, її навчання; не приймає жодної участі у створенні для дитини належних умов для розвитку її природних здібностей; не проявляє щодо неї турботи; не цікавиться нею; не приймає жодної участі у її житті. Такого ставлення до доньки відповідач не змінив за час розгляду цієї справи. Є безпідставним твердження відповідача про те,

що складні життєві обставини перешкоджали йому бачитися з дитиною, оскільки період його переховування, розшуку та застосування до нього запобіжних

заходів у кримінальній справі свідчать про протиправність поведінки останнього, та не можуть бути поважними причинами, які виправдовують його нехтування дитиною.

Орган опіки та піклування Броварської міської ради Київської області у поданому 13 лютого 2020 року відзиві просить касаційну скаргу залишити

без задоволення, а заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва

від 11 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій не було порушено норм процесуального права

та правильно застосовано норми матеріального права, які відповідають саме предмету спору, а відповідачем не надано жодного належного доказу

на підтвердження його участі у вихованні доньки.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано

її матеріали із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки і піклування Броварської міської ради, про позбавлення батьківських прав призначено

до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 29 липня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , батьком якої є відповідач ОСОБА_2 , матір`ю - позивач ОСОБА_1

Малолітня ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю у квартирі

АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 11 грудня 2018 року № 1-18/1215 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що у 2010 році ОСОБА_2 залишив сім`ю, жодного разу школу не відвідував,

на батьківських зборах присутній не був, не приймає участі у вихованні доньки. Під час співбесіди з малолітньою, остання розповіла, що проживає разом

з мамою та старшим братом, батька давно не бачила, в гості до неї він

не приходить, не телефонує, останній раз бачила батька протягом 10 хвили, коли вони з мамою випадково його зустріли у м. Києві, він пообіцяв приїхати в гості, але так і не приїхав.

Відповідно до довідки Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва від 06 вересня 2019 року № 40431023, на примусовому виконання у відділі перебуває виконавчий лист № 361/593/19, виданий

07 березня 2019 року Броварським міськрайонним судом Київської області

про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів

на утримання доньки. Борг станом на 01 вересня 2019 року складає

20 060,97 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2019 року та постанову

Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК Українивизначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність

того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги

ОСОБА_2 , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони

не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування,

медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається

з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли

це суперечить найкращим інтересам дитини.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків

або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

Ухвалюючи рішення про позбавлення відповідача батьківських прав, суди попередніх інстанцій не врахували, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено; належних та допустимих доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, які б могли бути законною підставою для позбавлення його батьківських прав відносно доньки, позивачем не надано.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також враховуючи те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав.

Висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 11 грудня 2018 року № 1-18/1215 не є обов`язковим для суду (частини п`ять, шість статті 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

З урахуванням наведеного, висновки судів попередніх інстанцій про те,

що зазначені позивачем обставини свідчать про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та є підставою для позбавлення його батьківських обов`язків відносно дочки є помилковими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині

або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права

або порушення норм процесуального права.

Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права і ухвалення нового судового рішення не потребує встановлення фактичних обставин справи, ухвалені судові рішення судів попередніх інстанцій про позбавлення відповідача батьківських прав підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови

про відмову в позові.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції

та апеляційної інстанції,- у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; а також вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки за результатами розгляду касаційної інстанції ОСОБА_2 скасовано ухвалені у справі судові рішення судів попередніх інстанцій та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову, то понесені відповідачем судові витрати у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій покладаються на позивача, отже з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, в розмірі 1 152 грн 40 коп. та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги, в розмірі 1 536 грн 80 коп.

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Броварської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 152 грн 40 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 1 536 грн 80 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун