Постраждалі, житло яких стало непридатним внаслідок надзвичайної ситуації - отримують нове, у розмірі не меншому за їх попереднє, однак мінімальна норма площі тут не діє (ВС КЦС справа №761/34390/19 від 26.05.2021 року)

Рішення ВС КЦС, яке висвітлює як наша держава «піклується» про громадян. На жаль, сім‘я, що позбавилась житла внаслідок вибуху - не змогла довести своє право на отримання більшого житла на рівні зафіксованих в Житловому кодексі України прав на благоустроєне житло у межах 13,65 житлової площі на одну особу. КМДА вирішила, що сім‘ї достатньо житлової площі у розмірі 23,0 м.кв., бо до вибуху вони проживали кімнаті в 15,4 кв.м.

Фабула судового акту:

08 липня 2017 року в Голосіївської районі, у житловому будинку стався вибух - внаслідок якого ряд осіб, в тому числі позивачі були позбавлені житла. Раніше вони вселились у це житло (кімнату 15,4 кв.м) на підставі ордерів, та до вибуху приватизувати цю кімнатку не встигли. До моменту трагедії всі четверо із позивачів (колишнє подружжя та їх діти) були зареєстровані у цій кімнаті та відповідно - проживали там.

Через декілька місяців - виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) винесено розпорядження яким виділено кошти на забезпечення постраждалих внаслідок вибуху мешканців новим житлом. У додатку до розпорядження, у списку осіб (до якого вони були внесені), було встановлено їхнє право на отримання від органів місцевого самоврядування приміщень житловою площею 23,0 кв. м. (на чотирьох позивачів).

Не погоджуючись з розпорядженням - в частині належних розмірів житлової площі квартири, яку планувалося придбавати, оскільки запропонована відповідачем площа не відповідала мінімально допустимому рівню забезпечення громадян житлом, встановленому у місті Києві - позивачі подали позов.

У позові просили визнати право (батька) наймача та членів родини, на отримання у постійне володіння та користування квартири із житловими приміщеннями у межах площі від 36,0 кв. м по 54,6 кв. м, яка складається з не менш ніж двох жилих кімнат у межах міста Києва. Зобов'язати виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) придбати та передати у постійне володіння та користування позивачам таку квартиру.

Судом першої інстанції позов було задоволено, проте апеляційна інстанція скасувала це рішення.

ВС КЦС розглядаючи цю справу погодився із судом апеляційної інстанції, касаційну скаргу позивачів не задовольнив. У своїх доводах ВС КЦС висловив наступне:

Якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом, громадянам, виселюваним з цього будинку (жилого приміщення), інше благоустроєне жиле приміщення залежно від належності будинку надається виконавчим комітетом місцевої ради чи державною, кооперативною або іншою громадською організацією, а в разі неможливості надання жилого приміщення цією організацією - виконавчим комітетом місцевої ради (стаття 112 ЖК Української РСР).

Частинами першою-другою статті 50 ЖК Української РСР передбачено, що жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам. При наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев'ять років, крім подружжя.

Слід зазначити, що положеннями ЖК Української РСР врегульовано визначення розміру жилих приміщень при наданні громадянам іншого жилого приміщення, у разі виселення з жилих будинків, які підлягають знесенню чи з будинку, який загрожує обвалом, або підлягає переобладнанню у нежитловий.

Втім соціальних захист постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій осіб, забезпечення житлом постраждалих, квартири яких стали непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації, здійснюється у порядку, передбаченому Кодексом цивільного захисту населення України

Будівництво або закупівля житлових будинків чи квартир для постраждалих, які проживали в будинках державного або комунального житлового фонду, здійснюється за рахунок державних коштів, виділених на зазначені цілі, з урахуванням площі жилих (нежилих) приміщень та кількості кімнат, якими володів постраждалий.

Отже у цій справі: ВС КЦС визнав, що виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) діяв в межах своїх повноважень при проведенні процедури закупівлі квартир для мешканців будинку, які постраждали внаслідок надзвичайної ситуації, із урахуванням положень частини другої статті 86 Кодексу цивільного захисту населення України, якою визначено, що закупівля житлових будинків чи квартир для постраждалих, які проживали в будинках державного або комунального житлового фонду, здійснюється за рахунок державних коштів, виділених на зазначені цілі, з урахуванням площі жилих (нежилих) приміщень та кількості кімнат, якими володів постраждалий.

Оскільки позивачі до вибуху мали у користуванні житлову кімнату, площа якої була 15.4 кв.м. - тобто меншою за розмір квартири, яка їм була запропонована (23,0 кв.м), права останніх на забезпечення житлом у зв`язку із настанням надзвичайної ситуації із урахуванням положень частини другої статті 86 Кодексу цивільного захисту населення України порушено не було.

Аналізуйте акт: Продаж житла батьками малолітньої дитини навіть якщо дитина НЕ зареєстрована у вказаному житлі потребує згоди органу опіки (ВС/КЦС у справі № 202/3914/17 від 29.07.2020);

Аварійний стан будинку встановлюється відповідним органом влади, а не мешканцями такого будинку (ВС/КЦС у справі № 438/887/16-ц від 05.08.2020);

Заміна поверху проживання особи з інвалідністю, яка пересувається на інвалідному візку, є обов’язком, а не правом органів державної влади чи місцевого самоврядування (ВС/КЦС, справа № 638/968/18, 24.04.19);

Житлові умови громадян, що проживають у гуртожитку, не підлягають поліпшенню за рахунок жилої площі, що звільнилась в цьому гуртожитку (ВС/КЦС, справа № 752/12434/19,14.02.20).

Постанова

Іменем України

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 761/34390/19

провадження № 61-5060св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., від 10 лютого 2021 року.

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права на отримання житлових приміщень у відповідному розмірі та поновлення права позивачів шляхом зобов`язання вчинити дії.

Свої вимоги позивачі мотивували тим, що у 1989 році на підставі ордеру № 51645 серії Б, ОСОБА_1 та члени його сім`ї, а саме дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_2 , вселилися у жиле приміщення площею 15, 4 кв. м, яке складалося з однієї кімнати у комунальній квартирі АДРЕСА_1 . З 07 квітня 1994 року за вказаною вище адресою також було зареєстровано нового члена родини: сина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . Позивачі вказували, що зазначене приміщення ними приватизовано не було.

08 липня 2017 року житловий будинок в частині, де розташовувалося жиле приміщення, в якому вони мешкали, внаслідок вибуху було зруйновано, у зв`язку з чим їх було визнано постраждалими від надзвичайної ситуації.

01 січня 2017 року виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) винесено розпорядження № 1072 «Про деякі питання щодо вирішення ситуації, яка склалася навколо будинку АДРЕСА_1 », пунктом 1.4 якого Голосіївській районній в м. Києві державній адміністрації спільно з Департаментом будівництва та житлового забезпечення було доручено провести розрахунки необхідної житлової площі та надати пропозиції щодо забезпечення в установленому порядку житлом мешканців житлового будинку АДРЕСА_1 .

25 жовтня 2017 року виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) винесено розпорядження № 1329 «Про виділення коштів з резервного фонду бюджету міста Києва для фінансування заходів, пов`язаних з ліквідацією наслідків надзвичайної ситуації, що виникла у житловому будинку АДРЕСА_1 та забезпечення житлом мешканців цього будинку».

Позивачі зазначали, що у додатку до розпорядження № 1329 «Список осіб, постраждалих внаслідок руйнування будинку, по АДРЕСА_1 » встановлено їхнє право на отримання від органів місцевого самоврядування приміщень житловою площею 23, 0 кв. м. Проте, вони не погодились з відповідачем щодо розмірів житлової площі квартири, яку планувалося придбавати, оскільки запропонована відповідачем площа не відповідала мінімально допустимому рівню забезпечення громадян житлом, встановленому у місті Києві.

Позивачі стверджують, що виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не визнається їхнє право на отримання в користування жилих приміщень в розмірі більшому, ніж встановлено відповідачем, що суперечить конституційним принципам, визначеним статтями 47 48 Конституції України, а також статтям 84 86 Кодексу цивільного захисту України, статями 47 48 50 110 113 Житлового кодексу Української РСР, а вони мають право на отримання в користування квартири з мінімально допустимим рівнем комфорту проживання, який встановлено у більшому обсязі, ніж визначено відповідачем для них, у зв`язку із чим змушені звернутись до суду за захистом своїх прав.

Із урахуванням зазначеного, позивачі просили позов задовольнити, визнати право ОСОБА_1 , членів його родини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та особи, яка має права наймача та члена родини, ОСОБА_2 на отримання у постійне володіння та користування квартири із житловими приміщеннями у межах площі від 36,0 кв. м по 54,6 кв. м, яка складається з не менш ніж двох жилих кімнат у межах міста Києва. Зобов`язати виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) придбати та передати у постійне володіння та користування позивачам квартиру, із житловими приміщеннями у межах площі від 36,0 кв. м по 54,6 кв. м, яка складається з не менш ніж з двох жилих кімнат у межах міста Києва.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва, у складі судді Хоменко В. С., від 02 червня 2020 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено.

Визнано право ОСОБА_1 , членів його родини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та особи, яка має права наймача та члена родини, ОСОБА_2 на отримання у постійне володіння та користування квартири із житловими приміщеннями, у межах площі від 36,0 кв. м по 54,6 кв. м, яка складається з не менш ніж двох жилих кімнат, у межах міста Києва.

Зобов`язано виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) придбати та передати у постійне володіння та користування ОСОБА_1 , членам його родини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та особі, яка має права наймача та члена родини, ОСОБА_2 квартиру із житловими приміщеннями у межах площі від 36,0 кв. м по 54,6 кв. м, яка складається з не менш ніж двох жилих кімнат, у межах міста Києва.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щодії відповідача призвели до порушень конституційних прав позивачів на житло, останніх позбавлено права на отримання у володіння та користування квартири, житлові приміщення якої досягали б мінімального рівня, встановленого відповідними нормами, а тому порушені права підлягають захисту та поновленню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року апеляційну скаргу виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що родині ОСОБА_1 було запропоновано однокімнатну квартиру в межах граничної площі (23,0 кв. м), однак згоду на її отримання позивачами надано не було.Позивачі мешкали у житловому приміщені площею 15,4 кв. м, на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, не перебували. Враховуючи те, що позивачі не мали кожен в користуванні окремого жилого приміщення та користувалися спільно лише однією кімнатою, площею 15,4 кв. м, на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов не перебували, Київська міська державна адміністрація діяла в межах своїх повноважень при визначенні порядку проведення процедури закупівлі квартир мешканцям будинку АДРЕСА_1 , які постраждали внаслідок надзвичайної ситуації. Підстави для забезпечення позивачів жилим приміщенням у більшому розмірі, ніж те, яким останні володіли до виникнення надзвичайної ситуації, відсутні, а тому позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

28 березня 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали касаційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого

2021 року і залишити в силі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 червня 2020 року.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявники зазначають відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах - забезпечення житлом у випадку його втрати внаслідок надзвичайної ситуації (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України)

та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права,

що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявники стверджують, що за весь період після вибуху відповідачем було запропоновано лише одну квартиру, яка розташовувалася у недобудованому будинку, площею 23, 0 кв. м. Від запропонованої пропозиції довелося відмовитися, оскільки площа квартири не відповідає площі житлового приміщення, право на забезпечення яким позивачі мають право, окрім того її стан був незадовільний. Заявники вважають, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, застосувавши при цьому до спірних правовідносин положення статей 84 86 Кодексу цивільного захисту України, не застосувавши положення спеціальних норм, що визначають норми забезпечення житлом, а саме: положення статей 47, 48, 50, 64, частини першої статті 110, статті 113 ЖК Української РСР.

Позивачі наголошують на тому, що вони мешкали у житловому приміщенні площею 15, 4 кв. м, із розрахунку по 3, 85 кв. м на кожного. Згідно із нормами, встановленими статтями 47 48 ЖК Української РСР, жиле приміщення надається громадянам у межах 13, 65 кв. м житлової площі на одну особу. Позивачі вказують, що перебували на квартирному обліку, про що ними зазначалося під час вирішення спору судами попередніх інстанцій. Вказану обставину відповідач не заперечував та не спростував належними доказами.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права на отримання житлових приміщень у відповідному розмірі та поновлення права позивачів шляхом зобов`язання вчинити дії призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що апеляційним судом з урахуванням правовідносин, які склалися між сторонами спору, правильно застосовано положення статей 84 86 Кодексу цивільного захисту України та на підставі належним чином оцінених доказів відмовлено у задоволенні позовних вимог. Із житловим будинком, в якому проживали позивачі, сталася надзвичайна ситуація, внаслідок чого він став не придатним до використання, та саме з цих підстав позивачі потребують нового житла, яке їм було запропоновано. Звертає увагу, що ЖК Української РСР не містить норм права, що визначають поняття «надзвичайна ситуація» та повноваження органів місцевого самоврядування стосовно надання невідкладної допомоги постраждалим громадянам.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі рішення виконкому Московської районної ради народних депутатів № 53 від 23 січня 1989 року ОСОБА_1 та членам його сім`ї, а саме: дружині - ОСОБА_2 , сину - ОСОБА_2 , було видано ордер від 01 лютого 1989 року № 51645 серії Б, на підставі якого останні вселилися у жиле приміщення площею 15,4 кв. м, яке складалося з однієї кімнати у комунальній квартирі в будинку, розташованому за адресою: квартира АДРЕСА_1 .

З 13 березня 1989 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 , а з 07 квітня 1994 року за вказаною вище адресою також було зареєстровано нового члена родини, другого сина ОСОБА_1 - ОСОБА_3

25 травня 2004 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Судами також встановлено та не заперечувалося сторонами, що 08 липня 2017 року у будинку АДРЕСА_1 сталася надзвичайна подія, житловий будинок в частині, де розташовувалося жиле приміщення, в якому мешкали позивачі, внаслідок вибуху було зруйновано, у зв`язку з чим кожного з позивачів було визнано постраждалим від надзвичайної ситуації.

Після руйнації частини будівлі, постраждалих мешканців, у тому числі позивачів, було виселено з будинку та надано тимчасове помешкання у гуртожитку.

01 вересня 2017 року виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) винесено розпорядження № 1072 «Про деякі питання щодо вирішення ситуації, яка склалася навколо будинку АДРЕСА_1 », пунктом 1.4 якого Голосіївській районній в м. Києві державній адміністрації спільно з Департаментом будівництва та житлового забезпечення було доручено провести розрахунки необхідної житлової площі та надати пропозиції щодо забезпечення в установленому порядку житлом мешканців житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до поданих районною радою та департаментом пропозицій, 25 жовтня 2017 року виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) винесено розпорядження № 1329 «Про виділення коштів з резервного фонду бюджету міста Києва для фінансування заходів, пов`язаних з ліквідацією наслідків надзвичайної ситуації, що виникла у житловому будинку АДРЕСА_1 , та забезпечення житлом мешканців цього будинку». Пунктом 2 розпорядження № 1329 передбачено виділення департаментом будівництва та житлового забезпечення коштів у розмірі 25 015,1 тисяч грн для закупівлі квартир мешканцям житлового будинку, постраждалих внаслідок надзвичайної ситуації та зазначених у додатку до цього розпорядження.

Вказаним розпорядженням передбачено, що закупівля квартир здійснюється відповідно до статті 86 Кодексу цивільного захисту Українив межах міста Києва за умови добровільної передачі постраждалими зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації житла.

У переліку осіб, визначених у додатку до розпорядження № 1329 «Список осіб, постраждалих внаслідок руйнування будинку, на АДРЕСА_1 , в якій мешкали позивачі до надзвичайної події, передбачено, що виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) закуповується приміщення у граничній кількості квадратних метрів житлової площі, придбання якої забезпечується за рахунок бюджетних коштів, у розмірі 23, 0 кв. м, тобто відповідачем було встановлено право позивачів на отримання від органів місцевого самоврядування приміщень житловою площею 23,0 кв. м.

Листом від 09 листопада 2018 року за № 004-550 відповідач повідомив, що родині ОСОБА_1 згідно з додатком до розпорядження № 1329 передбачено придбання квартири в межах займаної загальної площі, що складає 23,0 кв. м, а також зазначив про те, що родині ОСОБА_1 департамент пропонував однокімнатну квартиру в межах граничної площі (23,0 кв. м), але згоду на її отримання позивачами надано не було.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пункту 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 21 Конституції України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтею 47 Конституції України гарантовано, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Звертаючись до суду із цим позовом позивачі посилалися на те, що житловий будинок в частині, де розташовувалося займане ними жиле приміщення, внаслідок вибуху було зруйновано, їх було визнано постраждалими від надзвичайної ситуації.

Відповідно до частини першої статті 110 Житлового кодексу Української РСР громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо: будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню; будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом; будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий.

Якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом, громадянам, виселюваним з цього будинку (жилого приміщення), інше благоустроєне жиле приміщення залежно від належності будинку надається виконавчим комітетом місцевої ради чи державною, кооперативною або іншою громадською організацією, а в разі неможливості надання жилого приміщення цією організацією - виконавчим комітетом місцевої ради (стаття 112 ЖК Української РСР).

Статтею 113 ЖК Української РСР визначено, що надаване громадянам у зв`язку з виселенням інше благоустроєне жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати вимогам статті 50цього Кодексу. Громадянам, які займали окрему квартиру, повинно бути надано окрему квартиру. Якщо наймач займав більш як одну кімнату, йому надається жиле приміщення, що складається з того ж числа кімнат. За розміром жиле приміщення має бути не меншим за те, яке займав наймач, однак у межах норми жилої площі. Якщо наймач або член сім`ї, що проживає разом з ним, має право на додаткову жилу площу і фактично користується нею, жиле приміщення надається з урахуванням норми додаткової жилої площі. У разі виселення з жилого приміщення, меншого за розміром, ніж це передбачено для надання жилого приміщення в даному населеному пункті, виселюваному надається жиле приміщення відповідно до встановленого розміру.

Частинами першою-другою статті 50 ЖК Української РСР передбачено, що жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам. При наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев`ять років, крім подружжя.

Слід зазначити, що положеннями ЖК Української РСР врегульовано визначення розміру жилих приміщень при наданні громадянам іншого жилого приміщення, у разі виселення з жилих будинків, які підлягають знесенню чи з будинку, який загрожує обвалом, або підлягає переобладнанню у нежитловий.

Надзвичайною ситуацією - є обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту врегульовані Кодексом цивільного захисту України.

Відповідно до частини першої статті 84 Кодексу цивільного захисту населення України постраждалий внаслідок надзвичайної ситуації - це особа, якій заподіяно моральну, фізичну або матеріальну шкоду внаслідок надзвичайної ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків.

Пунктом 2 частини другої статті 84 Кодексу цивільного захисту населення Українивизначено, що заходи соціального захисту та відшкодування матеріальних збитків постраждалим внаслідок надзвичайної ситуації включають забезпечення житлом.

Заходи соціального захисту та відшкодування матеріальних збитків постраждалим здійснюються за рахунок: 1) коштів державного та місцевих бюджетів; 2) коштів суб`єктів господарювання або фізичних осіб, винних у виникненні надзвичайних ситуацій; 3) коштів за договорами добровільного страхування, укладеними відповідно до законодавства про страхування; 4) добровільних пожертвувань фізичних та юридичних осіб, благодійних організацій та об`єднань громадян; 5) інших не заборонених законодавством джерел (частина третя статті 84 Кодексу цивільного захисту населення України).

Частинами першою, другою статті 86 Кодексу цивільного захисту населення України встановлено, що забезпечення житлом постраждалих, житло яких стало непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації, здійснюється місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання шляхом: 1) надання житлових приміщень з фонду житла для тимчасового проживання; 2) позачергового надання житла, збудованого за замовленням місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання; 3) будівництва житлових будинків для постраждалих; 4) закупівлі квартир або житлових будинків.

Будівництво або закупівля житлових будинків чи квартир для постраждалих, які проживали в будинках державного або комунального житлового фонду, здійснюється за рахунок державних коштів, виділених на зазначені цілі, з урахуванням площі жилих (нежилих) приміщень та кількості кімнат, якими володів постраждалий.

Якщо будівництво або закупівля квартири (житлового будинку) для постраждалих здійснюється місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання, грошова компенсація за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) не виплачується. Постраждалі, яким виплачено грошову компенсацію за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок), житлом за рахунок держави не забезпечуються (частини сьома-восьма статті 86 Кодексу цивільного захистунаселення України).

З урахуванням наведеного, слід дійти висновку, що соціальних захист постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій осіб, забезпечення житлом постраждалих, квартири яких стали непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації, здійснюється у порядку, передбаченому Кодексом цивільного захисту населення України

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, заявлені позивачами позовні вимоги, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов загалом обґрунтованого висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) діяв в межах своїх повноважень при проведенні процедури закупівлі квартир для мешканців будинку АДРЕСА_1 , які постраждали внаслідок надзвичайної ситуації, із урахуванням положень частини другої статті 86 Кодексу цивільного захисту населення України,якою визначено, що закупівля житлових будинків чи квартир для постраждалих, які проживали в будинках державного або комунального житлового фонду, здійснюється за рахунок державних коштів, виділених на зазначені цілі, з урахуванням площі жилих (нежилих) приміщень та кількості кімнат, якими володів постраждалий.

Судами встановлено, що позивачі проживали у житловому приміщені площею 15,4 кв. м. виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) родині ОСОБА_1 було запропоновано однокімнатну квартиру у м. Києві в межах граничної жилої площі 23, 0 кв. м, однак згоду на її отримання позивачами надано не було.

Враховуючи те, що позивачі мали у користуванні житлову кімнату, площа якої є меншою за розмір квартири, яка їм була запропонована виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією), права останніх на забезпечення житлом у зв`язку із настанням надзвичайної ситуації із урахуванням положень частини другої статті 86 Кодексу цивільного захисту населення України виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) порушено не було, а тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачами не було доведено протиправності дій відповідача при застосуванні заходів соціального захисту постраждалих внаслідок надзвичайної ситуації осіб, забезпеченні їх житловою площею у зв`язку із непридатністю кімнати для проживання внаслідок надзвичайної ситуації.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційний суд за встановлених у цій справі обставин дійшов загалом обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті.

За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович