П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року м. Київ

Судові палати у цивільних, адміністративних

та господарських справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П., суддів:Берднік І.С., Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Гуменюка В.І.,Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Кривенди О.В., Охрімчук Л.І.,Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ», відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, на постанову головного державного виконавця від 6 вересня 2013 року про закінчення виконавчого провадження за заявою публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л и:

У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову про закінчення виконавчого провадження від 6 вересня 2013 року № 21349872, прийняту головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві) Крайчинським С.С.

ОСОБА_1 зазначав, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 3 червня 2010 року його позов до публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» (далі - ПАТ «Піреус Банк МКБ») задоволено та стягнуто на його користь 7 733 998 грн 50 коп., рішення набрало законної сили.

На підставі виконавчого листа № 2-4928/2010, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 8 вересня 2010 року, ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві 15 вересня 2010 року відкрив виконавче провадження № 21349872. Проте постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві від 21 січня 2011 року зазначене виконавче провадження про стягнення коштів з ПАТ «Піреус Банк МКБ» закінчено. Підставою для закінчення виконавчого провадження став меморіальний ордер боржника від 22 грудня 2010 року про перерахування суми на поточний рахунок ОСОБА_1 у ПАТ «Піреус Банк МКБ». Постанова про закінчення виконавчого провадження від 21 січня 2011 року була оскаржена до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, який ухвалою від 27 квітня 2011 року № 4с19/11 її скасував.

Однак 6 вересня 2013 року державний виконавець знову прийняв постанову про закриття виконавчого провадження, підставою для ухвалення якої слугував той же меморіальний ордер, що й у постанові про закриття виконавчого провадження від 21 січня 2011 року. Кошти в сумі 7 733 998 грн 50 коп., що належить стягнути з ПАТ «Піреус Банк МКБ» на користь ОСОБА_1, останній не отримав, отже, підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження відсутні, тому ОСОБА_1 просив скасувати оскаржувану постанову головного державного виконавця від 6 вересня 2013 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2015 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено: скасовано постанову головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві Крайчинського С.С. від 6 вересня 2013 року про закінчення виконавчого провадження № ВП № 21349872.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року касаційну скаргу ПАТ «Піреус Банк МКБ» відхилено, вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ПАТ «Піреус Банк МКБ» просить скасувати ухвалені у справі рішення судів та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні скарги з передбачених пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ПАТ «Піреус Банк МКБ» посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2014 року, постанови Вищого господарського суду України від 4 листопада 2013 року та 14 травня 2014 року та постанову Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників ПАТ «Піреус Банк МКБ» Дюжева І.О., Голанової Д.В., перевіривши наведені в заяві доводи, судові палати у цивільних, господарських та адміністративних справах Верховного Суду України вважають, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пунктів 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві 15 вересня 2010 року відкрив виконавче провадження № 21349872 на підставі виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 8 вересня 2010 року у справі № 2-4928/2010.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 3 червня 2010 року, яке набрало законної сили, було задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто із ПАТ «Піреус Банк МКБ» на користь позивача депозитний вклад у сумі 7 733 998 грн 50 коп.

Боржнику запропоновано добровільно до 21 вересня 2010 року виконати рішення суду, перерахувавши кошти на зазначений рахунок Головного управління юстиції у м. Києві (т. 2, а. с. 4-5).

Виконавче провадження № 21349872 щодо стягнення з боржника на користь ОСОБА_1 7 733 998 грн 50 коп. було закінчено постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві від 21 січня 2011 року у зв'язку з перерахуванням ПАТ «Піреус Банк МКБ» коштів на поточний рахунок ОСОБА_1, відкритий у цьому ж банку, на підставі меморіального ордеру від 22 грудня 2010 року.

Постанова про закінчення виконавчого провадження від 21 січня 2011 року була оскаржена ОСОБА_1. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська; ухвалою цього суду від 27 квітня 2011 року, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, постанова була скасована.

Як на підставу закриття виконавчого провадження у постанові від 6 вересня 2013 року державний виконавець посилається на ті ж самі обставини.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що державний виконавець не вжив передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішення суду, боржник не викона <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_05_14/pravo1/T990606.html?pravo=1>в рішення суду у встановлений для добровільного виконання строк, присуджені ОСОБА_1. кошти не були вилучені у ПАТ «Піреус Банк МКБ» і ОСОБА_1 їх не отримав, вони залишились у володінні ПАТ «Піреус Банк МКБ», перерахування їх за меморіальним ордером не є належним доказом набуття ОСОБА_1. цих коштів у власність. Зазначена операція відбулась не з волі ОСОБА_1 як власника рахунку НОМЕР_1 у ПАТ «Піреус Банк МКБ», що суперечить рішенню Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 3 червня 2010 року.

Разом з тим, у справах, судові рішення в яких надані заявником на підтвердження неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема постанова Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2014 року, розглянуто спір про скасування податкових повідомлень-рішень, постанова Вищого господарського суду України від 14 травня 2014 року прийнята у справі за позовом Управління Пенсійного фонду про стягнення надлишково перерахованої соціальної допомоги, постанова Вищого господарського суду України від 4 листопада 2013 року - про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню. При цьому суд касаційної інстанції погодився з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову банку в позові у зв'язку з відсутністю доказів добровільного виконання ним судового рішення.

Отже, у справі, про перегляд якої подано заяву, та у справах, судові рішення в яких надано заявником для порівняння, наявні різні підстави та предмети позовів, встановлені різні фактичні обставини, що не свідчить про неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

У постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2015 року зроблено висновок про те, що у випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника у цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів, зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосовувати відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України.

За таких обставин, надані заявником судові рішення, на які він посилається, обґрунтовуючи підстави подання заяви, їх порівняння із судовим рішенням, яке переглядається, не дають підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстави позову, змісту позовних вимог та встановлених фактичних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних відносин ухвалив різні за змістом судові рішення, або що його висновки не відповідають висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України, вважати заяву обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись пунктами 1, 4 частини першої статті 355, частиною першою статті 3602, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною першою статті 3605 ЦПК України, судові палати у цивільних, адміністративних та господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и :

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Лященко Судді: І.С. Берднік О.В. КривендаО.Ф. Волков Л.І. ОхрімчукМ.І. Гриців О.Б. ПрокопенкоВ.І. Гуменюк Я.М. РоманюкА.А. Ємець В.М. СімоненкоТ.Є. Жайворонок