П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В.,суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом військового прокурора Західного регіону України (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до Пустомитівської районної державної адміністрації (далі - РДА), треті особи: приватне підприємство «Паритет КС» (далі - Підприємство), військовий радгосп «Львівський», про визнання недійсним розпорядження,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2006 року Прокурор звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним розпорядження РДА від 9 вересня 2005 року № 626 «Про передачу земельної ділянки в оренду приватному підприємству «Паритет КС» для ведення підсобного сільського господарства на території Скнилівської сільської ради за межами населеного пункту» (далі - Розпорядження).

На обґрунтування позову зазначив, що Розпорядження прийняте на порушення вимог статей 142, 153, 154 Земельного кодексу України та статті 4 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі», оскільки на момент його прийняття спірна земельна ділянка була закріплена за Львівським вищим військово-політичним училищем (правонаступником якого є військовий інститут Національного університету «Львівська політехніка», а на сьогодні - Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного; далі - Училище) в безтермінове і безоплатне користування.

Суди встановили, що згідно з виданим у 1989 році виконавчим комітетом Пустомитівської районної ради народних депутатів державним актом № 040210 на право користування землею земельна ділянка площею 9,5 га, яка знаходиться в с. Скнилів по вул. Чорновола, 2, була закріплена за Училищем в безтермінове і безоплатне користування.

Скнилівська сільська рада рішенням від 26 липня 2005 року № 124 розглянула звернення Підприємства і передала останньому в оренду земельну ділянку площею 10,2 га терміном на 15 років за адресою: м. Скнилів,

вул. Чорновола, 2.

Голова РДА Розпорядженням постановив передати Підприємству в довгострокову оренду терміном на 15 років земельну ділянку площею

10,1771 га для ведення підсобного господарства на території Скнилівської сільської ради за межами населеного пункту.

Не погоджуючись із Розпорядженням, Прокурор звернувся до суду із цим позовом.

Господарський суд Львівської області постановою від 21 лютого 2007 року позов задовольнив. Львівський апеляційний господарський суд ухвалою від

3 жовтня 2007 року постанову суду першої інстанції скасував, провадження у справі закрив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 квітня 2010 року ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2007 року скасував та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 1 лютого

2012 року постанову господарського суду Львівської області від 21 лютого

2007 року залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України, розглянувши справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» (далі - Товариство), яке посилалось на те, що є власником та користувачем спірної земельної ділянки, ухвалою від 29 жовтня 2015 року рішення нижчестоящих судів залишив без змін.

Не погоджуючись з цією ухвалою, Товариство звернулося із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм процесуального права у подібних правовідносинах щодо визначення встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, надавши на підтвердження копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 21, 27 та 28 січня 2016 року, та невідповідності оскаржуваного судового рішення викладеному у постановах Верховного Суду України від 26 січня та 1 березня 2016 року висновку.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява Товариства підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Водночас, спір у справі, що розглядається, стосується суб'єктивного цивільного права щодо володіння і користування земельною ділянкою, яка відповідно до встановлених судами обставин, належить до земель оборони, закріплена за Училищем та передана в довгострокову оренду.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність або оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року (справа № 21-5421а16).

З урахуванням того, що суди помилково розглянули справу в порядку адміністративного судочинства, відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини другої статті 243 КАС всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» задовольнити.

Постанову господарського суду Львівської області від 21 лютого

2007 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від

1 лютого 2012 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від

29 жовтня 2015 року скасувати, провадження у справі закрити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. КривендаСудді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.Б. Прокопенко