ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Прокопенка О.Б.,

Самсіна І.Л., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області (далі - управління ПФУ) про зобов'язання перевести на інший вид пенсії,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов'язати управління ПФУ перевести її з 15 грудня 2014 року з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

На обґрунтування позову зазначила, що вона перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII). Її чоловік ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, отримував пенсію по інвалідності як ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, і на час його смерті позивачка перебувала на його утриманні, а відтак вона має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Суди встановили, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримує пенсію за віком, призначену їй зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб, виданим Біленською сільською радою Володимирецького району Рівненської області, ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Згідно з довідкою ЖЕД-4 від 11 грудня 2014 року № 668 ОСОБА_3 на момент смерті був зареєстрований та проживав разом із ОСОБА_2

Як убачається з довідки управління ПФУ від 16 лютого 2015 року № 290, ОСОБА_3 перебував на обліку в управлінні ПФУ і отримував пенсію: за віком - з 14 жовтня 2003 по 16 жовтня 2007 року; по інвалідності - з 17 жовтня по 26 листопада 2007 року, по інвалідності І групи ЧАЕС - з 26 листопада 2007 року і по день смерті.

ОСОБА_2 15 грудня 2014 року звернулася до управління ПФУ із заявою, у якій просила перевести її з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. До заяви додала документи на підтвердження перебування на утриманні чоловіка та інші документи, необхідні для переходу на цей вид пенсії.

Управління ПФУ листом від 18 грудня 2014 року № 2951/М-50 відмовило ОСОБА_2 у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з посиланням на те, що у розумінні 'статті 36 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1535/ed_2016_02_18/pravo1/T031058.html?pravo=1> (далі - Закон № 1058-IV) вона на час звернення не є непрацездатним членом сім'ї померлого чоловіка, оскільки не досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1523/ed_2016_02_18/pravo1/T031058.html?pravo=1>.

Кузнецовський міський суд Рівненської області постановою від 4 березня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 24 березня 2016 року ці судові рішення скасував, у позові відмовив.

У заяві про перегляд цього судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ОСОБА_2 зазначає, що в доданих до заяви ухвалах Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2013 року та 25 серпня 2015 року по-іншому, ніж в оскаржуваній постанові, застосовано положення статті 36 Закону № 1058-IV. Просить скасувати постанову суду касаційної інстанцій і залишити в силі ухвалу суду апеляційної інстанції.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.

У наданій для порівняння ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25 серпня 2015 року (№ К/800/38233/15) зазначено, що оскільки державою гарантовано право особи на отримання пенсії за віком на пільгових умовах (у тому числі зі зниженням пенсійного віку) і така пенсія призначена та отримується, то наступна відмова пенсійного органу у переведенні з одного виду пенсії на інший із посиланням на недосягнення особою загального пенсійного віку, що встановлений законодавством, є необґрунтованою.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції визнав, що за змістом статті 36 Закону № 1058-IV <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1535/ed_2016_02_18/pravo1/T031058.html?pravo=1>умовою призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника є саме досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а не призначення пенсії за віком на пільгових умовах <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1523/ed_2016_02_18/pravo1/T031058.html?pravo=1>відповідно до Закону № 796-XII.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що цей суд неоднаково застосував положення статті 36 Закону № 1058-IV.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених норм права, колегія суддів виходить із такого.

Статтею 5 Закону № 1058-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема: коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV види пенсійного забезпечення, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

У частині першій статті 9 Закону № 1058-IV наведено види пенсійних виплат: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону № 1058-IV передбачено право вибору пенсійних виплат - особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 36 цього Закону встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Згідно з частиною другою вказаної норми непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (частина третя статті 36 Закону № 1058-IV).

Статтею 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком і встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Згідно з преамбулою Закону № 796-XII він визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 55 Закону № 796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, і передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, та вказано кількість років, на які зменьшується вік виходу на пенсію відповідним категоріям осіб.

Згідно з частиною третьою статті 55 Закону № 796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону № 1058-IV і цього Закону.

Аналіз наведених норм законодавства в контексті зазначених обставин справи дає підстави дійти такого правового висновку.

Законодавством про пенсійне забезпечення визначено, що непрацездатними членами сім'ї, які мають право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, вважаються, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Отже, необхідною умовою для призначення зазначеним особам пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого зазначеною статтею.

Отримання цими особами пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до законодавства, яке регулює призначення такої пенсії на пільгових умовах, не дає підстав для призначення їм до досягнення передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV віку пенсії у зв'язку з втратою годувальника чи переведення на цей вид пенсії.

За таких обставин висновки Вищого адміністративного суду України про те, що на час звернення ОСОБА_2 до управління ПФУ із заявою про переведення її з пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію у зв'язку з втратою годувальника вона не досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1523/ed_2016_02_18/pravo1/T031058.html?pravo=1> № 1058-IV, а відтак не може вважатися непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника, є правильними.

Оскільки суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права, у задоволенні заяви ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Кривенда

Судді:О.Ф. Волков М.І. Гриців О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін