П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Самсіна І.Л., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Державної фінансової інспекції у Львівській області в особі Червоноградської об'єднаної державної фінансової інспекції (далі - Держфінінспекція) до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Гефест-Львів» про стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року Держфінінспекція звернулася до суду з позовом до ТОВ «Гефест-Львів» про стягнення 230 386 грн 75 коп. недоотриманих бюджетом від продажу товариству земельної ділянки несільськогосподарського призначення.

На обґрунтування позовних вимог Держфінінспекція зазначила, що сектор інспектування у Радехівському районі Червоноградської об'єднаної державної фінансової інспекції провів планову ревізію виконання бюджету м. Радехів та фінансово-господарської діяльності Радехівської міської ради Львівської області (далі - Міськрада) за період з 1 лютого 2011 року по 1 лютого 2013 року. В ході ревізії встановлено недоотримання доходів в бюджет м. Радехів та державний бюджет на загальну суму 280 386 грн 75 коп. від продажу ТОВ «Гефест-Львів» земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,6990 га.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 27 березня 2012 року за результатами аукціону між Міськрадою і ТОВ «Гефест-Львів» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки вартістю 640 884 грн.

За результатами ревізії Міськради, проведеної Держфінспекцією, встановлено, що відповідач не у повному обсязі виконав вимоги договору щодо оплати вартості земельної ділянки.

Станом на момент звернення до суду з цим позовом несплаченими залишилося 230 386 грн 75 коп.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 2 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 лютого 2016 року рішення судів попередніх інстанцій скасував, провадження у справі закрив.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та закриваючи провадження у справі, дійшов висновку про те, що позов про стягнення коштів за договором купівлі-продажу не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У цій справі Держфінінспекція позов заявила не до підконтрольної установи, а до юридичної особи, з якою Міськрада уклала цивільно-правову угоду щодо купівлі-продажу земельної ділянки.

При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що Міськрада, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою відповідно до статті 5 Земельного кодексу України, мала рівні права з юридичною особою, з якою вона вступила у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто була рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, Держфінінспекція звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2016 року скасувати, а справу передати на розгляд до суду касаційної інстанції.

На обґрунтування заяви Держфінінспекція додала копії рішень Вищого адміністративного суду України від 16 квітня, 16 вересня 2015 року та 19 квітня 2016 року (№№ К/800/65566/14, К/800/43251/14 та К/800/32651/15 відповідно), які, на її думку, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права при оскарженні судового рішення, яке прийнято з порушенням правил встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволенні заяви необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Спір у справі, що розглядається, стосується стягнення коштів за договором купівлі-продажу земельної ділянки, зокрема відповідач не в повному обсязі виконав вимоги договору щодо оплати вартості земельної ділянки, тобто цивільного права, а отже, суд касаційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що позов про стягнення коштів за договором купівлі-продажу має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виник спір про цивільне право.

Отже, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм поцесуального права до встановлених у справі обставин.

Ураховуючи наведене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Державної фінансової інспекції у Львівській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.В. Кривенда І.Л. Самсін