П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Самсіна І.Л., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства (далі - ПП) «Два «Я»-Універсал» до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області (далі - управління ДВС, ДВС відповідно), треті особи: Рівненська філія державного підприємства «Інформаційний центр Міністерства юстиції України», заступник начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС Черпак М.Л., про визнання протиправними дій, рішень та бездіяльності, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ПП «Два «Я»-Універсал» звернулося до суду із зазначеним позовом до управління ДВС про визнання протиправними дій, рішень та бездіяльності, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 11 квітня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Компанія «Лізинговий дім» (лізингодавець) і ТОВ «Укрдрук» (лізингоодержувач) уклали договір фінансового лізингу № 11/0412, відповідно до пункту 1.1 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу машину. Машина є власністю лізингодавця та була в користуванні (пункт 1.2 договору). Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 30 травня 2015 року (підпункти 3.1, 3.2 договору). У пункті 5.3 договору передбачено, що лізингодавець гарантує, що майно до укладення нього договору нікому не відчужене, в спорі та в податковій заставі не перебуває, не внесене до статутного капіталу господарських товариств. За твердженням лізингодавця, будь-які підстави, що створювали б загрозу належному виконанню цього договору (наявність судового спору щодо предмета договору тощо), відсутні. 1 жовтня 2012 сторони договору підписали акт приймання-передачі у фінансовий лізинг машини.

10 жовтня 2012 року між ПП «Два «Я»-Універсал» (новий лізингодавець), ТОВ «Компанія «Лізинговий дім» (первісний лізингодавець) та ТОВ «Укрдрук» (лізингоодержувач) укладено договір про заміну сторони шляхом відступлення права вимоги № ЗС-11/0412. Предметом цього договору є перехід права власності на машину, яка є об'єктом лізингу за договором фінансового лізингу від 11 квітня 2012 року № 11/0412, а також заміна сторони за договором фінансового лізингу від 11 квітня 2012 року № 11/0412 (через відступлення права вимоги). Первісний лізингодавець передає право власності на машину новому лізингодавцю за плату, а новий лізингодавець зобов'язується оплатити ціну машини. Новий лізингодавець зобов'язується провести оплату ціни машини у розмірі 100 % протягом 60 банківських днів з моменту підписання цього договору шляхом сплати грошей на поточний рахунок первісного лізингодавця. Право власності на машину переходить до нового лізингодавця з моменту підписання цього договору (підпункт 1-5 договору).

ПП «Два «Я»-Універсал» (лізингодавець) і ТОВ «Укрдрук» (лізингоодержувач) 11 березня 2013 року уклали додаткову угоду до договору фінансового лізингу № 11/0412, відповідно до умов якої за домовленістю сторін з 11 березня 2013 року договір фінансового лізингу від 11 квітня 2012 року № 11/0412 припиняє свою дію. Цього ж дня сторони підписали відповідний акт приймання-передачі.

Суди також встановили, що заступник начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС Черпак М.Л. 13 лютого 2013 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 36517238 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 16 січня 2013 року № 30/26-16/456 про поворот виконання рішення господарського суду міста Києва від 8 лютого 2011 року у справі № 30/26-16/456 про повернення у власність підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва» п'ятифарбову аркушеву офсетну машину Shinohara 75 V H Pil з опційним оснащенням, заводський № 100720431, 2007 року випуску, вилучену у зазначеного підприємства рішенням господарського суду міста Києва від 8 лютого 2011 року. Стягувачем у цьому виконавчому провадженні зазначено підприємство «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва», а боржником - ТОВ «Компанія «Лізинговий дім».

Пунктом 4 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 36517238 було накладено арешт на вказану вище машину.

У ході проведення виконавчих дій відповідно до статті 57 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 606-XIV) 18 березня 2013 року державний виконавець описав та арештував майно - п'ятифарбову аркушеву офсетну машину Shinohara 75 V H Pil та передав її на зберігання представнику стягувача - Походзяєву С.О.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 22 жовтня 2014 року позовні вимоги ПП «Два «Я»-Універсал» задовольнив частково: визнав протиправною та скасував у частині накладення арешту постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС Черпака М.Л. про відкриття виконавчого провадження ВП № 36517238 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 16 січня 2013 у справі № 30/26-16/456, за яким боржником є ТОВ «Компанія «Лізинговий дім»; визнав протиправними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС Черпака М.Л. у виконавчому провадженні ВП № 36517238 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 16 січня 2013 року у справі № 30/26-16/456, де боржником є ТОВ «Компанія «Лізинговий дім», які полягають у вчиненні виконавчих дій щодо п'ятифарбової аркушевої офсетної машини Shinohara 75V H Pil з офіційним оснащенням, заводський номер 100720431, 2007 року випуску, що належить ПП «Два «Я»-Універсал» та яке не є боржником за цим виконавчим документом; визнав протиправними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС Черпака М.Л. у скеруванні Рівненській філії державного підприємства «Інформаційний центр Міністерства юстиції України» заяви про реєстрацію обтяження рухомого майна на підставі постанови від 19 лютого 2013 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 36517238 для внесення в Державний реєстр обтяжень рухомого майна щодо ПП «Два «Я»-Універсал» запису про арешт п'ятифарбової аркушевої офсетної машини Shinohara 75V H Pil з офіційним оснащенням, заводський № 100720431, 2007 року випуску. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 лютого 2015 року скасував постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року та прийняв нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 липня 2015 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року скасував, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року залишив у силі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що управління ДВС, здійснюючи заходи, необхідні для виконання рішення суду, діяло обґрунтовано та відповідно до чинного законодавства.

Вищий адміністративний суд України погодився з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, оскільки дії управління ДВС у виконавчому провадженні ВП № 36517238 були здійснені відносно ПП «Два «Я»-Універсал», тоді як боржником у виконавчому провадженні є ТОВ «Компанія «Лізинговий дім».

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, управління ДВС звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2015 року у цій справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2014 року, 4 лютого, 16 квітня 2015 року (справи №№ К/800/60931/13, К/800/41355/14, К/800/10199/13 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

З наданих на порівняння рішень убачається, що Вищий адміністративний суд України, задовольняючи касаційні скарги органів ДВС у подібних правовідносинах, вказував на те, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту в порядку, встановленому Законом № 606-XIV та Цивільно-процесуальним кодексом України.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно з частиною першою статті 122 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ГК) якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.

Відповідно до частини першої статті 116 ГК виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 57 Закону № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно зі статтею 60 Закону № 606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені сторонами в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Провівши системний аналіз зазначених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що стаття 60 Закону № 606-XIV є спеціальною нормою, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно особи. У разі виникнення зазначеної спірної ситуації належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту.

Суд касаційної інстанції належним чином не врахував положення статті 60 Закону № 606-XIV, а тому дійшов помилкового висновку про необхідність задоволення касаційної скарги ПП «Два «Я»-Універсал» та скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 243 КАС у разі неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, Верховний Суду України має право скасувати судове рішення та залишити в силі судове рішення, що було помилково скасовано судом касаційної інстанції.

Ураховуючи наведене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2015 року скасувати.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року про відмову у задоволенні позову залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. СамсінСудді:О.Ф. ВолковМ.І. Гриців О.В. КривендаО.Б. Прокопенко