ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року м. КиївСудова палата у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,суддів:Гуменюка В.І.,Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» до ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Меджик Лайн» про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Меджик Лайн», поданою ліквідатором Тарасенком Т.П., про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк» (далі - ПАТ КБ «Правекс-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 та товариства з обмеженою відповідальністю «Меджик Лайн» (далі - ТОВ «Меджик Лайн») про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідачі умов кредитного договору та договору поруки належним чином не виконували, унаслідок чого станом на 10 квітня 2012 року утворилась заборгованість, яка за умовами договорів підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2013 року позов ПАТ КБ «Правекс-Банк» про дострокове стягнення заборгованості за кредитом задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ТОВ «Меджик Лайн» заборгованість за кредитним договором в розмірі 1310732,98 грн., з яких: 895046,95 грн. - заборгованість за кредитом, 290569,24 грн. - проценти за користування кредитом, 81337,03 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту та 43779,76 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів по кредиту. Вирішено питання про оплату судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 4 березня 2015 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2013 року змінено в частині розміру пені та стягнуто солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором 1191208,52 грн. У решті заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 червня 2015 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Меджик Лайн» та ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_5, відхилено, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2013 року в незміненій частині та рішення Апеляційного суду м. Києва від 4 березня 2015 року залишені без змін.

У травні 2016 року до Верховного Суду України надійшла заява ТОВ «Меджик Лайн», подана ліквідатором Тарасенком Т.П., про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 червня 2015 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення в частині задоволених позовних вимог до ТОВ «Меджик Лайн» та закрити провадження у справі в цій частині з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3339/ed_2016_02_21/pravo1/T041618.html?pravo=1>) підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, а саме пунктів 1, 3 частини першої статті 15 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1772/ed_2016_02_21/pravo1/T041618.html?pravo=1>, статті 16 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1773/ed_2016_02_21/pravo1/T041618.html?pravo=1>, пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1979/ed_2016_02_21/pravo1/T041618.html?pravo=1>.

На підтвердження зазначеної підстави заявником надано ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 та 30 березня 2016 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «Меджик Лайн» ОСОБА_8, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями пункту 2 частини 1 статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Суди встановили, що 14 травня 2008 між банком та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 909000,00 грн. для споживчих цілей строком до 14 травня 2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 22 травня 2008 між банком та ТОВ «Меджик Лайн» були укладені договір іпотеки та договір поруки, згідно з яким поручитель взяв на себе зобов'язання нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов'язань боржника.

Ухвалюючи заочне рішення про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Правекс-Банк» та стягуючи солідарно з відповідачів на користь позивача достроково утворену заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до закону та умов договору поруки ТОВ «Меджик Лайн» зобов'язалось нести солідарну відповідальність за невиконання ОСОБА_5 кредитних зобов'язань.

Змінюючи заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2013 року в частині розміру заборгованості з пені, Апеляційний суд м. Києва, керувався тим, що банк пропустив строк позовної давності щодо звернення з вимогами про стягнення пені.

З таким висновком апеляційного суду погодився і суд касаційної інстанції.

Проте у наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 та 30 березня 2016 року суд касаційної інстанції зважив на вимоги статті 16 ЦПК України, згідно з якими не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства та закрив провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Отже, наявне неоднакове застосування пунктів 1, 3 частини першої статті 15 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1772/ed_2016_02_21/pravo1/T041618.html?pravo=1>, статті 16 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1773/ed_2016_02_21/pravo1/T041618.html?pravo=1>, пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1979/ed_2016_02_21/pravo1/T041618.html?pravo=1>.

Усуваючи розбіжності в застосуванні судами вказаних норм процесуального права Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Згідно із частинами першою, другою статті 15 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1772/ed_2016_02_21/pravo1/T041618.html?pravo=1> у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_02_04/pravo1/T052747.html?pravo=1> (далі - КАС України) або Господарським процесуальним кодексом України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_02_19/pravo1/T179800.html?pravo=1> (далі - ГПК України) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Разом з тим справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав підвідомчі господарським судам відповідно до статті 12 ГПК України.

За положеннями статті 16 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1773/ed_2016_02_21/pravo1/T041618.html?pravo=1> не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною 2 статті 118 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2684/ed_2016_02_21/pravo1/T041618.html?pravo=1> позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом третім пункту 15 цієї постанови роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Після відкриття провадження у справі суд своєю ухвалою закриває провадження, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 205 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1979/ed_2016_02_21/pravo1/T041618.html?pravo=1>).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 1 липня 2015 року у справі № 6-745цс15 та від 2 березня 2016 року у справах № 6-2307цс15 та №6-224цс16.

Отже, у справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій помилково прийняли до розгляду позовні вимоги ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ТОВ «Меджик Лайн».

Ураховуючи вищевикладене, судові рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ «Правекс Банк» до ТОВ «Меджик Лайн» необхідно скасувати, а провадження у справі в

цій частині закрити. Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 206 ЦПК України необхідно повідомити ПАТ КБ «Правекс-Банк», що розгляд його позовних вимог до ТОВ «Меджик Лайн» про стягнення заборгованості за договором поруки віднесено до юрисдикції господарських судів.

За таких обставин відповідно до статті 3604 ЦПК України рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у частині вирішення позовних вимог до ТОВ «Меджик Лайн» слід скасувати, провадження у справі в цій частині закрити, а в іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись пунктом 2 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603 , частиною другою статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Меджик Лайн» задовольнити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2013 року в незміненій частині, рішення Апеляційного суду м. Києва від 4 березня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 червня 2015 року скасувати в частині вирішення позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «Меджик Лайн».

Провадження у справі в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Меджик Лайн» про стягнення заборгованості за договором кредиту закрити.

В частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_5 заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2013 року в незміненій частині, рішення Апеляційного суду м. Києва від 4 березня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 червня 2015 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий В.М. Сімоненко

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук