П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 року м. КиївСудова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого суддів: Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 5 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а :

11 листопада 2014 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 19 грудня 2006 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 17 тис. 445 доларів США зі сплатою 12,5 % річних на строк до 16 грудня 2011 року.

Посилаючись на те, що позичальник неналежно виконував зобов'язання за кредитним договором, унаслідок чого станом на 4 листопада 2014 року виникла заборгованість у розмірі 21 тис. 246 доларів США 29 центів, з яких: 6 тис. 863 долари США заборгованості за кредитом; 4 тис. 383 долари США 29 центів заборгованості зі слати процентів; 3 млн 234 тис. 173 грн 97 коп пені; 53 тис. 135 грн 35 коп. - 3 % річних, позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість.

Селидівський міський суд Донецької області рішенням від 8 квітня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» задовольнив частково: стягнув з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Родовід Банк» 276 доларів США заборгованості за кредитним договором від 19 грудня 2006 року; 308 грн 95 коп. - три проценти річних від суми простроченої кредитної заборгованості; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Апеляційний суд Запорізької області рішенням від 5 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2016 року, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Родовід Банк» 276 доларів США заборгованості за кредитним договором від 19 грудня 2006 року, 308 грн 95 коп. - три проценти річних від суми простроченої кредитної заборгованості скасував та ухвалив у цій частині стягнути з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Родовід Банк» 576 доларів США заборгованості за кредитним договором від 19 грудня 2006 року, 805 грн 48 коп. - три проценти річних від суми простроченої заборгованості; у решті рішення суду залишив без змін.

У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 5 листопада 2015 року ОСОБА_6 просить скасувати зазначені судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави невідповідності зазначеної вище ухвали суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2014 року висновку щодо застосування у подібних правовідносинах статей 254, 260 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На обґрунтування заяви ОСОБА_6 надав копію постанови Верховного Суду України від 16 квітня 2014 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_6 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 19 грудня 2006 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 17 тис. 445 доларів США зі сплатою 12,5 % річних на строк до 16 грудня 2011 року.

Згідно з пунктами 3.1, 3.3 цього договору позичальник зобов'язався: починаючи з наступного місяця від укладення цього договору, щомісяця до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця частково погашати заборгованість за кредитом згідно з додатком 1 до цього договору; повернути одержаний кредит не пізніше 16 грудня 2011 року; сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитом щомісяця до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 16 грудня 2011 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом.

За порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів позичальник зобов'язався сплачувати банку пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки (пункт 3.9 кредитного договору).

За пунктами 4.2, 4.4 кредитного договору проценти за користування кредитом банк нараховує щомісяця в останній робочий день місяця та в день повного погашення кредиту позичальником за цим договором, але не пізніше терміну, вказаного у пункті 1.1 цього договору (16 грудня 2011 року). У разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом у строк, встановлений у пунктах 1.1, 3.2 цього договору (тобто 16 грудня 2011 року), останнє нарахування процентів за користування кредитом здійснюється наступного робочого дня за датою, вказаною у пункті 1.1 цього договору; у подальшому проценти за користування кредитом не нараховуються.

Боржник зобов'язань за кредитним договором не виконував, унаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 21 тис. 246 доларів США 29 центів та 3 млн 287 тис. 309 грн 32 коп.

У судовому засіданні відповідач заявив про застосування позовної давності.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Родовід Банк», суд першої інстанції виходив з того, що умовами кредитного договору передбачено сплату заборгованості за кредитом та нарахованих процентів щомісяця до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця, тому перебіг позовної давності починається з наступного дня після цієї дати (11 листопада 2011 року) й закінчується у відповідне число останнього місяця строку (10 листопада 2014 року). З огляду на те, що з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом та про дострокове повернення кредиту банк звернувся до суду 11 листопада 2014 року, суд дійшов висновку, що з урахуванням позовної давності з відповідача підлягає стягненню сума щомісячного простроченого платежу зі строком виконання згідно з графіком погашення заборгованості у розмірі 276 доларів США та 3 % річних у розмірі 308 грн 95 коп.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором і 3% річних та ухвалюючи в цій частині нове рішення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в частині пропуску трирічної позовної давності до вимог щодо стягнення нарахованих до 30 вересня 2009 року процентів, оскільки після цієї дати нарахування процентів за користування кредитом не здійснювалось, а також у частині відсутності підстав для стягнення пені з урахуванням пропуску річної позовної давності.

Разом з тим апеляційний суд, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, вважав, що за умовами кредитного договору сторони встановили як строк дії договору, так і строк виконання зобов'язань з щомісячним погашенням платежів, останній з яких у сумі 276 доларів США підлягав сплаті у строк до 16 грудня 2011 року - установлений сторонами строк дії договору. З огляду на те, що позивач звернувся до суду 11 листопада 2014 року, немає підстав вважати пропущеною трирічну позовну давність до вимог про стягнення платежу в розмірі 291 долар США, строк внесення якого закінчувався 10 листопада 2011 року, тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення лише останнього платежу в розмірі 276 доларів США підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про стягнення з відповідача суми в розмірі 567 доларів США, що складається з щомісячних платежів, строк внесення яких був визначений 10 листопада 2011 року та 16 грудня 2011 року.

Разом з тим у постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2014 року року, наданій заявником для порівняння, міститься висновок, що з урахуванням вимог статті 253, частини першої статті 254 ЦК України перебіг трирічної позовної давності у спорі, що виник між сторонами (про стягнення заборгованості за кредитним договором з кінцевим строком повернення кредиту - 3 липня 2009 року), починається 4 липня 2009 року і закінчується 3 липня 2012 року.

Отже, існує невідповідність ухвали суду касаційної інстанції, що переглядається, викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах статей 254, 260 ЦК України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, певний період часу, початок якого визначений календарною датою або подією, починається з наступного дня після вказаної дати або дня настання події, які у свою чергу до цього строку не включаються.

Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом.

За змістом частин першої, третьої статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку, а коли він визначений місяцями, то у відповідне число останнього місяця строку.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції установив, що за кредитним договором позичальник зобов'язався щомісяця до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця погашати заборгованість за кредитом та нараховані проценти за користування кредитом, та дійшов висновку, що перебіг трирічної позовної давності починається з наступного дня після дня внесення щомісячного платежу, передбаченого кредитним договором, тобто з 11 листопада 2011 року й закінчується 10 листопада 2014 року.

Такі ж по суті висновки містяться й у наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2014 року.

З огляду на зазначене, суди апеляційної та касаційної інстанцій у справі, яка переглядається Верховним Судом України, дійшли помилкового висновку про сплив позовної давності 11 листопада 2014 року, неправильно застосувавши норми статей 254, 260 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 3604 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень зазначених судів у цій справі та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 3603 , частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 3604 ЦПК України, Cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 5 листопада 2015 року скасувати, залишити в силі рішення Селидівського міського суду Донецької області від 8 квітня 2015 року.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої

статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Л.І. Охрімчук

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Я.М. Романюк

В.М. Сімоненко