П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року м. Київ

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є., суддів:Берднік І.С., Ємця А.А., за участю представників:

Генеральної прокуратури України - Рудак О.В.,

департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Жука А.М.,

виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Глущенка Д.В.,

товариства з обмеженою відповідальністю «Гуель Парк» - Марчук О.О., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 910/8955/15 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - КМР) до департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації; далі - КМДА) (далі - ДЕІ КМДА), комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (далі - КП «Київтранспарксервіс»), товариства з обмеженою відповідальністю «Гуель Парк» (далі - ТОВ «Гуель Парк»), КМДА про визнання недійсними розпорядження та договору,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року заступник прокурора міста Києва звернувся до суду із зазначеним позовом в інтересах держави в особі КМР, посилаючись на те, що розпорядженням КМДА від 23 червня 2014 року № 777 (далі - Розпорядження № 777) ТОВ «Гуель Парк» затверджено переможцем конкурсу із залучення інвестора до влаштування та експлуатації відкритої автостоянки з об'єктами транспортної інфраструктури/дорожнього сервісу на перетині вул. Ревуцького та вул. Анни Ахматової у Дарницькому районі м. Києва, доручено ДЕІ КМДА укласти договір із переможцем конкурсу та замовником - КП «Київтранспарксервіс». На підставі цього розпорядження між ДЕІ КМДА, КП «Київтранспарксервіс» і ТОВ «Гуель Парк» 6 червня 2014 року укладено інвестиційний договір № 050-13/і/137 (далі - Інвестиційний договір або Договір). В обґрунтування позову заступник прокурора міста Києва послався на те, що ТОВ «Гуель Парк» відповідно до умов конкурсу та Інвестиційного договору здійснює користування земельною ділянкою, хоча статусу землекористувача у встановленому чинним законодавством порядку не отримало; ТОВ «Гуель Парк» як фактичний користувач земельної ділянки не сплачує жодних коштів за користування нею; умови конкурсу та спірного договору надають інвестору безперешкодну можливість набути право користування земельною ділянкою не на конкурентних засадах, що суперечить вимогам Земельного кодексу України (далі - ЗК), Цивільного кодексу України (далі - ЦК), Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Зазначеними розпорядженням та Інвестиційним договором порушено право територіальної громади м. Києва на землю. Просив визнати незаконним і скасувати Розпорядження № 777, а також визнати недійсним Інвестиційний договір.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 8 червня 2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16 лютого 2016 року судові рішення попередніх інстанцій залишено без змін.

У заяві про перегляд з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), заступник Генерального прокурора України просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 3-553гс15.

В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 21 жовтня 2010 року у справі № 31/329-36/23, від 25 січня 2011 року у справі № 33/443-45/82, від 30 березня 2016 року у справі № 921/293/15-г/6, від 18 травня 2016 року у справі № 910/24846/14, від 3 грудня 2009 року у справі № 47/28, від 5 жовтня 2010 року у справі № 17/17, правовідносини в яких, на думку заявника, подібні до правовідносин у справі, яка розглядається.

26 вересня 2016 року на виконання розпорядження керівника апарату Верховного Суду України від 23 вересня 2016 року № 127/0/19-16 та відповідно до п. 2.3.47 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, автоматизованою системою здійснено заміну судді-доповідача ОСОБА_9, якого звільнено Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII, на суддю-доповідача Жайворонок Т.Є. для розгляду заяви у справі № 910/8955/15.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява заступника Генерального прокурора України не підлягає задоволенню.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що рішенням КМР від 24 травня 2007 року № 528/1189 затверджено Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції тощо, об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно транспортної інфраструктури міста Києва (далі - Положення № 528/1189).

Згідно з п. 1.2 Положення № 528/1189 інвестиційний конкурс проводиться з метою створення сприятливих умов для провадження інвестиційної діяльності та забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку міста Києва та поповнення бюджету міста Києва.

Відповідно до п. 1.4 Положення № 528/1189 замовником підготовчих робіт є комунальне підприємство «Київське інвестиційне агентство», яке виконує комплекс підготовчих робіт, необхідних для прийняття рішення КМР щодо відведення земельних ділянок для реалізації інвестиційного проекту, підготовки проекту договору оренди земельної ділянки між КМР і переможцем конкурсу, а організатором інвестиційних конкурсів встановлено Головне управління економіки та інвестицій КМДА.

За змістом п. 1.5 цього Положення рішення про проведення конкурсу та про затвердження переможця конкурсу приймає КМДА за поданням організатора конкурсу шляхом видання відповідного розпорядження.

Відповідно до п. 1.6 Положення № 528/1189 об'єктом інвестиційного конкурсу можуть бути, зокрема, інші інвестиційно привабливі об'єкти, у тому числі земельні ділянки, об'єкти архітектурної та містобудівної діяльності, з подальшим вирішенням майново-правових питань і передачею новостворених об'єктів у власність відповідно до умов конкурсу.

Згідно з п. 2.1 рішення КМР від 15 березня 2012 року № 198/7535 «Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» Головне управління економіки та інвестицій КМДА перейменовано у ДЕІ КМДА.

За змістом п. 2.1.1 Положення № 528/1189 пропозиції до переліку об'єктів, які потребують залучення інвестицій, надаються щомісячно організатору конкурсу структурними підрозділами КМДА, головними управліннями, управліннями, балансоутримувачами зазначених об'єктів.

Пунктом 3.1 Положення № 528/1189 передбачено, що з метою залучення інвестицій до економіки міста набуття права на землю може вирішуватися одним із таких способів: шляхом надання інвестиційно привабливої земельної ділянки у власність або в оренду переможцеві інвестиційного конкурсу відповідно до цього Положення (надання земельної ділянки за результатами інвестиційного конкурсу) та шляхом викупу земельної ділянки на загальних підставах (шляхом проведення аукціонів) у порядку, встановленому рішенням КМР від 19 липня 2005 року № 810/3385 «Про затвердження Тимчасового порядку набуття права на землю на конкурентних засадах в місті Києві», за умови, що комісія прийняла рішення про недоцільність проведення інвестиційного конкурсу на такій земельній ділянці (надання земельної ділянки на загальних підставах).

Пунктом 6.2 зазначеного Положення визначено порядок проведення конкурсу, відповідно до пп. 6.2.53 якого після виходу розпорядження про затвердження результатів конкурсу та підписання інвестиційної угоди переможець конкурсу вирішує у встановленому порядку питання користування земельною ділянкою.

Рішенням КМР від 26 червня 2007 року № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві» КП «Київтранспарксервіс» було визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів у м. Києві.

Розпорядженням КМДА від 22 жовтня 2007 року № 1403 затверджено склад постійно діючої конкурсної комісії по залученню інвесторів до фінансування будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та створено робочу групу для виконання робіт і надання послуг, пов'язаних з організацією та проведенням конкурсів, та затверджено її склад. До складу цієї комісії входять і депутати КМР.

Відповідно до рішення КМР від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 «Про Правила благоустрою м. Києва» експлуатація паркувальних майданчиків здійснюється лише оператором або контрагентами, які уклали з оператором відповідні договори.

17 січня 2012 року КМДА прийнято розпорядження № 63 «Про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвестора до реалізації проектів будівництва та експлуатації багаторівневих паркінгів з об'єктами транспортної інфраструктури та обслуговування населення у м. Києві» (далі - Розпорядження № 63), яким затверджено перелік об'єктів (у т.ч. об'єкт на перетині вул. Ревуцького та вул. Анни Ахматової у Дарницькому районі м. Києва), які потребують залучення інвестицій. Замовником виконання підготовчих робіт і будівництва інвестиційних об'єктів визначено КП «Київтранспарксервіс», якому доручено вирішити в установленому порядку майново-правові питання та питання, пов'язані з користуванням земельними ділянками і об'єктами комунальної власності, необхідними для реалізації інвестиційних проектів.

Постійно діючій конкурсній комісії по залученню інвесторів до фінансування будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у встановленому порядку доручено провести відповідні інвестиційні конкурси із залучення інвесторів (п. 7 Розпорядження № 63).

Рішенням КМР від 13 листопада 2013 року № 620/10108 КП «Київтранспарксервіс» надано із земель комунальної власності територіальної громади м. Києва у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 0,5506 га (кадастровий номер 8000000000:63:243:0202) для влаштування та експлуатації відкритої автостоянки з об'єктами транспортної інфраструктури на перетині вул. Ревуцького та вул. Анни Ахматової у Дарницькому районі м. Києва. Пунктом 3.1 цього рішення зобов'язано КП «Київтранспарксервіс» виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 ЗК.

На засіданні постійно діючої конкурсної комісії по залученню інвесторів 26 грудня 2013 року затверджено умови конкурсу по залученню інвестора для влаштування та експлуатації відкритої автостоянки з об'єктами транспортної інфраструктури на зазначеній земельній ділянці та 16 січня 2014 року на офіційному інтернет-порталі КМДА та в газеті «Хрещатик» розміщено оголошення про проведення інвестиційного конкурсу.

Розпорядженням № 777 затверджено переможця конкурсу - ТОВ «Гуель Парк» і доручено ДЕІ КМДА укласти із замовником будівництва та переможцем конкурсу відповідний інвестиційний договір.

16 липня 2014 року між ДЕІ КМДА (організатор конкурсу), КП «Київтранспарксервіс» (замовник) і ТОВ «Гуель Парк» (інвестор) укладено Інвестиційний договір про реалізацію інвестиційного проекту.

Зазначеним договором узгоджено умови реалізації інвестиційного конкурсу, а також основні права та обов'язки сторін.

Пунктом 1.1.2 Інвестиційного договору встановлено, що об'єктом інвестування є здійснення заходів із влаштування та експлуатації відкритої автостоянки з об'єктами транспортної інфраструктури/дорожнього сервісу на перетині вул. Ревуцького та вул. Анни Ахматової у Дарницькому районі м. Києва.

Відповідно до пункту 1.1.4 Договору інвестиційний проект - це сукупність дій сторін, спрямованих на влаштування об'єкта інвестування, оформлення прав на майно та земельну ділянку, відповідно до чинного законодавства України та умов цього договору.

Земельна ділянка - земельна ділянка загальною площею 0,5506 га (кадастровий номер 8000000000:63:243:0202), в межах якої буде здійснено влаштування об'єкта інвестування, надано КП «Киівтранспарксервіс» у короткострокову оренду на 5 років рішенням КМР від 13 листопада 2013 року № 620/10108.

Відповідно до пункту 1.1.8 Інвестиційного договору утриманням земельної ділянки є сукупність дій з боку замовника, спрямованих на забезпечення інвестора земельною ділянкою для влаштування об'єкта інвестування та його експлуатації, які включають в себе орендну плату та інші витрати замовника за таку земельну ділянку.

Після виконання інвестором всіх своїх зобов'язань за цим договором, завершення влаштування об'єкта інвестування та введення його в експлуатацію або окремих його складових частин інвестор у встановленому чинним законодавством України порядку оформлює право власності на об'єкт інвестування або на окремі його складові частини, крім новостворених інженерних мереж, які після закінчення будівельних робіт безоплатно передаються та зараховуються до комунальної власності територіальної громади м. Києва (п.п. 1.6, 4.2.10 Договору).

Земельні та майново-правові питання вирішуються замовником та інвестором у встановленому чинним законодавством України порядку (п. 1.7 Інвестиційного договору).

За змістом п. 1.10 Договору сторони погодили, що після належного виконання інвестором всіх умов договору та введення об'єкта інвестування в експлуатацію інвестор у встановленому порядку оформлює право власності або користування на земельну ділянку, на якій реалізовано проект влаштування об'єкта інвестування.

Водночас згідно з п.п. 2.4, 4.2.8 Інвестиційного договору інвестор компенсує замовнику додаткові витрати на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, необхідну для реалізації інвестиційного проекту, та її утримання.

Орієнтовна вартість будівельно-монтажних робіт за об'єктом інвестування становить 1 200 000,00 грн без ПДВ і підлягає уточненню після розробки проектної документації на будівництво об'єкта інвестування (п. 2.1 Договору).

Згідно з п.п. 2.2, 4.2.3 Договору інвестор сплачує організатору конкурсу кошти на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у розмірі 10 % від орієнтованої вартості будівельно-монтажних робіт за об'єктом інвестування без ПДВ, що становить 120 000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що прокурором і позивачем не доведено невідповідності оскаржуваного Розпорядження № 777 вимогам чинного законодавства та наявності підстав для визнання його незаконним і скасування, оскільки це розпорядження прийнято КМДА на підставі та відповідно до Положення № 528/1189, затвердженого рішенням КМР, та згідно з процедурою, визначеною Розпорядженням № 63. Земельна ділянка, зазначена в Інвестиційному договорі, не може бути передана у користування або власність інвестора - ТОВ «Гуель Парк» до моменту завершення реалізації цього Договору; із положень оспорюваного Договору не вбачається, що він є правовстановлюючим документом на зазначену земельну ділянку, отже, отримання її у користування відбуватиметься після завершення будівництва на підставі діючого законодавства України. Положення Інвестиційного договору не є підставою для автоматичного, тобто поза передбаченою законодавством процедурою, набуття інвестором права власності на земельну ділянку.

У наданій для порівняння копії постанови у справі № 47/28 за позовом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі - МНС) до Головного управління МНС України (далі - ГУ МНС) в Івано-Франківській області, державного підприємства «Управління капітального будівництва» (далі - ДП «УКБ»), товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськукрбудсервіс» про визнання недійсним інвестиційного договору, укладеного між відповідачами, суд касаційної інстанції погодився із висновками апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову. Обґрунтовуючи рішення, суд виходив із того, що ГУ МНС не мало права розпоряджатися майном - земельною ділянкою, без погодження з МНС, шляхом внесення права користування нею як інвестиції для будівництва багатоквартирного житлового будинку, відтак спірний договір суперечить положенням Закону України «Про інвестиційну діяльність». Спірна земельна ділянка є державною власністю, закріплена за ГУ МНС на праві оперативного управління і надана для здійснення некомерційної господарської діяльності, а саме - для будівництва та обслуговування пожежного депо, тому ця земельна ділянка використовувалася не за цільовим призначенням - для комерційних цілей. Крім того, суд, посилаючись на положення ст. 203 ЦК, зазначив, що у спірному договорі не визначено склад і зміст проектно-кошторисної документації, ціни та строків виконання договору, що є підставами для визнання такого договору недійсним.

У справі № 17/17 за позовом МНС до ДП «УКБ», Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту МНС (далі - Інститут), товариства з обмеженою відповідальністю «БМУ-2007» за участю прокуратури м. Києва про визнання недійсним інвестиційного договору про будівництво житлових будинків, укладеного між відповідачами, суд касаційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Обґрунтовуючи рішення, суд виходив із того, що внеском Інституту за оспорюваним договором є належним чином оформлене право на забудову та право користування земельною ділянкою, яка закріплена за ним на праві оперативного управління з відповідним призначенням (виділена для капітального будівництва геофізичної обсерваторії, тобто для некомерційних цілей). Інвестиційним договором на Інститут покладено обов'язок здійснити заходи для зміни цільового призначення земельної ділянки, проте чинним законодавством не передбачено право користувача передавати земельну ділянку під забудову без попередньої зміни її цільового призначення; Інститут не мав прав ані на розпорядження, ані на забудову щодо спірної земельної ділянки, яка є державною власністю.

Аналогічних висновків дійшов суд касаційної інстанції, залишаючи без змін постанову апеляційного суду у справі № 33/443-45/82 за позовом МНС України до ГУ МНС в Автономній Республіці Крим, ДП «УКБ», товариства з обмеженою відповідальністю «Кримцентробуд» про визнання недійсним інвестиційного договору на будівництво житлового будинку, укладеного між відповідачами.

У справі № 31/329-36/23 за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі КМР до Київського національного університету технологій та дизайну, приватного акціонерного товариства «Мідорі» про визнання недійсними інвестиційного договору та додатків до нього (на будівництво житлового комплексу, реконструкцію стадіону та матеріально-технічної бази університету), договору про заміну інвестора суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову. В обґрунтування рішення покладено висновок про те, що міською радою не приймалося рішення про передачу інвестору у користування земельної ділянки для забудови, а замовник не мав права її відчужувати, оскільки ця земельна ділянка є державною власністю, перебуває в його тимчасовому користуванні з правом оперативного управління. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що спірну земельну ділянку надано замовнику для здійснення некомерційної діяльності, а будівництво на ній житлового будинку є використанням цієї земельної ділянки не за цільовим призначенням.

У справі № 910/24846/14 суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та приймаючи рішення про визнання недійсними розпорядження КМДА та інвестиційного договору, зазначив, що оскільки на підставі спірних розпорядження і договору інвестору передано у тимчасове користування майно комунальної власності (пішохідні підземні переходи для облаштування та здійснення підприємницької діяльності) без дотримання встановленої законом процедури, тому спірні акти суперечать приписам ст.ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 319 ЦК і ст. 19 Конституції України і є недійсними.

У справі № 921/293/15-г/6 суд касаційної інстанції погодився із висновками апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову про визнання недійсним інвестиційного договору щодо будівництва торгового комплексу на земельній ділянці, яка перебуває в комунальній власності та знаходиться у постійному користуванні комунального підприємства. Обґрунтовуючи рішення, суд виходив із помилковості доводів прокурора про те, що спірний договір є прихованою угодою оренди земельної ділянки. Разом із тим за умовами оспорюваного інвестиційного договору правомочності замовника будівництва торгового комплексу, яким є комунальне підприємство, фактично передано приватному підприємству, відтак не землекористувач, а приватне підприємство після завершення будівництва отримає у власність торговий комплекс, збудований на земельній ділянці, яка є власністю територіальної громади міста; рішення стосовно земельної ділянки для будівництва торгового комплексу згідно з положенням про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста, яким урегульовано вирішення питань щодо землекористування, не приймалося; інших результатів інвестиційної діяльності для інших сторін договору - виконавчого комітету міської ради та комунального підприємства міської ради договір не передбачає, відтак оспорюваний договір не відповідає вимогам законодавства.

Таким чином, у справах, копії постанов у яких надано для порівняння, та у справі, що розглядається, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального і процесуального права, не можна визнати подібними. У зазначених справах різними є як суб'єктний склад сторін, так і підстави позову й фактичні обставини справи, що не свідчить про неоднакове застосування норм матеріального права, яке є підставою для перегляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11116 ГПК.

За усталеною судовою практикою Верховного Суду України щодо застосування положень ст. ст. 11114 -11126 ГПК заява про перегляд судового рішення з підстав, встановлених п. 1 ч. 1 ст. 11116 ГПК, може бути подана за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права; ухвалення різних за змістом судових рішень; спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Аналіз висновків, зроблених судом касаційної інстанції у справі, що розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 3-553гс15 за позовом про визнання незаконними та скасування рішень про передачу у приватну власність земельних ділянок, акта на право приватної власності на земельну ділянку, її витребування на користь територіальної громади та визнання права власності територіальної громади на цю земельну ділянку, щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. У зазначеній постанові Верховним Судом України викладено правову позицію про те, що виключно до компетенції органів місцевого самоврядування належить розпорядження землями територіальних громад і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб; можливості делегування таких повноважень від органів місцевого самоврядування до їх виконавчих органів законом не передбачено. Тобто встановлені у справах фактичні обставини та матеріально-правове регулювання відповідних їм правовідносин не є подібними.

Ураховуючи викладене, обставини, на які посилається заявник в обґрунтування заяви про перегляд з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 11116 ГПК, для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 16 лютого 2016 року, не знайшли свого підтвердження.

Згідно з ч. 1 ст. 11126 ГПК Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

З огляду на викладене заява заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 лютого 2016 року задоволенню не підлягає.

Керуючись п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, ст.ст. 11123 , 11124 , 11126 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Відмовити у задоволенні заяви заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 910/8955/15.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 11116 ГПК.

Головуючий Т.Є. Жайворонок Судді:І.С. Берднік А.А. Ємець