П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П., суддів:Гуменюка В.І.,Сімоненко В.М., Охрімчук Л.І., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Баштанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Баштанської районної державної адміністрації, ОСОБА_5 про скасування розпорядження, визнання недійсним договору надання водного об'єкта загальнодержавного значення в тимчасове користування, повернення водного об'єкта та земельних ділянок і дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки за заявою ОСОБА_5 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року прокурор Баштанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Миколаївська ОДА) звернувся до суду з позовом до Баштанської районної державної адміністрації (далі - Баштанська РДА), ОСОБА_5 про скасування розпорядження, визнання недійсним договору надання водного об'єкта загальнодержавного значення у тимчасове користування, повернення водного об'єкта та земельних ділянок і дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки.

Прокурор зазначав, що під час розпорядження водним об'єктом загальнодержавного значення Баштанською РДА було перевищено свої повноваження, оскільки відповідно до статті 11 Закону України «Про аквакультуру» та частини п'ятої статті 122 Земельного кодексу України (зі змінами від 26 лютого 2013 року) право на розпорядження землями водного фонду загальнодержавної власності мають обласні державні адміністрації, а тому згідно зі статтями 388, 1212 Цивільного кодексу України спірна земельна ділянка має бути повернута у власність держави в особі Миколаївської ОДА. Крім того, прокурор зазначав, що спірний водний об'єкт нерозривно пов'язаний із земельними ділянками, які знаходяться під водою, а також з тими, що призначені для обслуговування водного об'єкта, у зв'язку із чим договір оренди від 10 лютого 2010 року підлягає достроковому розірванню.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської обласної від 30 червня 2015 року в задоволенні позову прокурора відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 10 вересня 2015 року рішення Баштанського районного суду Миколаївської обласної від 30 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову: визнано незаконним та скасовано розпорядження Баштанської РДА від 21 липня 2010 року № 320-р «Про передачу в оренду водного об'єкта (ставка) ОСОБА_5.»; визнано недійсним договір надання водного об'єкта загальнодержавного значення у тимчасове користування на умовах оренди, укладений 1 липня 2010 року між Баштанською РДА та ОСОБА_5; зобов'язано ОСОБА_5 повернути водний об'єкт загальнодержавного значення - ставок НОМЕР_1 з площею водного дзеркала 55,06 га, який розташований на території Новоолександрівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, у розпорядження держави в особі Миколаївської ОДА, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 грудня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені у справі рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій і залишити в силі рішення суду першої інстанції з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 51 Водного кодексу України (далі - ВК України).

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_5 посилається на постанову Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положенням пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Згідно зі статтею 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень та скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 4 статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що розпорядженням Баштанської РДА від 28 вересня 2009 року № 560-р ОСОБА_5 передано в оренду земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення) загальною площею 71,93 га, із яких: 16,56 га - під пасовище, 0,31 га - під гідротехнічні споруди, 55,06 га - під ставок, які знаходяться за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

На виконання вказаного розпорядження 10 лютого 2010 року між Баштансьою РДА та ОСОБА_5 було укладено договір оренди згаданої земельної ділянки на 10 років.

1 липня 2010 року між Баштанською РДА та ОСОБА_5 було укладено договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення - ставка НОМЕР_1, що знаходиться за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області та складається із земельної ділянки площею 71,93 га, у тому числі площа водного дзеркала - 55,06 га. 27 липня 2010 року головою Баштансьої РДА видано розпорядження 320-р про передачу відповідачу в оренду вказаного об'єкта загальнодержавного значення - ставка НОМЕР_1.

Спірний водний об'єкт, який знаходиться за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, є ізольованим, розташований на балці Іванівська, що впадає в р. Дніпро, відноситься до басейну цієї річки. Згідно з розподілом за категоріями водних ресурсів зазначений водний об'єкт є об'єктом загальнодержавного значення (а.с. 47).

До земель водного фонду за договорами, укладеними з ОСОБА_5, відносяться як безпосередньо ставок, так і землі, зайняті пасовищами й гідроспорудами.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором було пропущено трирічний строк позовної давності звернення до суду, а ОСОБА_5 було заявлено про застосування наслідків пропущення позивачем строку позовної давності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки Миколаївська ОДА дізналася про оскаржувані розпорядження та спірні договори лише у 2015 році. Крім того, Баштанська РДА, приймаючи розпорядження про передачу в оренду ОСОБА_5 водного об'єкта загальнодержавного значення - ставка НОМЕР_1, діяла поза межами своїх повноважень, тому відповідно до приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України укладений договір оренди вказаного водного об'єкта є недійсним, а сам водний об'єкт підлягає поверненню державі в особі Миколаївської ОДА.

Разом з тим у постанові Верховного Суду України, яку надано заявником на підтвердження невідповідності рішення суду касаційної інстанції викладеному у цій постанові висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, суд, на відміну від справи, яка переглядається, дійшов висновку про те, що змістом частин п'ятої та шостої статті 51 ВК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_825392/ed_2014_12_28/pravo1/Z950213.html?pravo=1> місцеві державні адміністрації безпосередньо визначені орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення. Оскільки Кабінет Міністрів України не визначив розподілу повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення, місцева державна адміністрація діяла в межах своїх повноважень.

Наведене свідчить про те, що існує невідповідність рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 ВК України поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків належать до водних об'єктів загальнодержавного значення.

Згідно із частинами п'ятою, шостою статті 51 ВК України (тут і далі - у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Отже, за змістом частини п'ятої статті 51 ВК України місцеві державні адміністрації безпосередньо визначені орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що Кабінет Міністрів України не визначив розподілу повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення, що передбачено частиною шостою статті 51 ВК України. Отже, Кабінет Міністрів України не встановив обмежень для місцевої державної адміністрації щодо передачі в оренду водних об'єктів на території Новоолександрівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області для риборозведення, виробництва сільськогосподарської та промислової продукції, а також лікувальних і оздоровчих цілей.

Таким чином, місцева державна адміністрація була наділена повноваженнями щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення, оскільки вони не виключені з її компетенції.

Тому не можна погодитися з висновками судів апеляційної та касаційної інстанцій про те, що Баштанська РДА прийняла оспорюване розпорядження з перевищенням повноважень, оскільки місцеві державні адміністрації набувають статусу орендодавців водних об'єктів загальнодержавного значення лише за умови розподілу таких повноважень Кабінетом Міністрів України.

Отже, у справі, яка переглядається Верховним Судом України, суди апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували вищенаведені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, а це відповідно до статті 3604 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій, ухвалених у цій справі.

Рішення в частині вимог про розірвання договору оренди Верховним Судом України не переглядається.

За таких обставин відповідно до пункту 4 частини першої статті 355 і частин першої та другої статті 3604 ЦПК України ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 10 вересня 2015 року підлягають скасуванню.

Не може залишатися в силі й рішення суду першої інстанції, поза увагою якого також залишилися вищезазначені вимоги закону.

Ураховуючи викладене, ухвалені в справі судові рішення відповідно до частин першої, другої статті 3604 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603 , частиною першою статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 грудня 2015 року, рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 10 вересня 2015 року та рішення Баштанського районного суду Миколаївської обласної від 30 червня 2015 року в частині вимог про скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди водного об'єкта та земельних ділянок, їх повернення скасувати.

У задоволенні позову прокурора Баштанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Баштанської районної державної адміністрації, ОСОБА_5 про скасування розпорядження, визнання недійсним договору надання водного об'єкта загальнодержавного значення у тимчасове користування, повернення водного об'єкта та земельних ділянок відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, установленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Лященко Судді: В.І. Гуменюк В.М. СімоненкоЛ.І. Охрімчук