ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І.,суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., за участю: секретаря судового засідання Ключник А.Ю.,

представників:

Верховної Ради України (далі - ВРУ) - Шумар В.Ю.,

Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) - Белінської О.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до ВРУ, ВРЮ про визнання незаконною бездіяльності,

встановила:

У липні 2016 року ОСОБА_7 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції із позовною заявою, в якій просив визнати незаконною бездіяльність ВРЮ щодо несвоєчасного внесення нею подання до ВРУ про звільнення його з посади судді Ананьївського районного суду Одеської області у зв'язку з поданням заяви про відставку та визнати незаконною бездіяльність ВРУ щодо несвоєчасного розгляду названого подання ВРЮ.

Із посиланням на частину другу статті 19, статті 82, 83, 84, пункт 2 частини другої статті 88, пункт 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України, статті 100, 109, 111 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VI), пункт 4 частини четвертої статті 20, статтю 216 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1851-VI, позивач зазначив, що несвоєчасне внесення ВРЮ до ВРУ подання про звільнення його з посади судді і тривалий нерозгляд ВРУ цього подання призвели до порушення вимог, «… передбачених Конституцією та законами, якими визначено порядок звільнення судді у відставку». Одним з проявів бездіяльності відповідачів вважає погіршення свого стану здоров'я.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 3 серпня 2016 року позовну заяву ОСОБА_7 залишив без розгляду.

Рішення мотивував тим, що ОСОБА_7 усупереч вимогам статей 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) звернувся до суду за захистом порушеного права поза межами місячного строку - більш, ніж через сім місяців від дня, коли він дізнався про порушення заявлених ним прав, і не навів доказів, що підтверджують поважність причин пропуску цього строку.

Не погоджуючись із таким рішенням, ОСОБА_7 звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 КАС, у якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 серпня 2016 року.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України заслухала пояснення представників ВРУ та ВРЮ про законність і обґрунтованість оспореного рішення суду, перевірила матеріали справи і дійшла висновку про таке.

За частиною першою, абзацом першим частини другої, частиною третьою статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з частиною першою статті 100 КАС адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

За пунктом 15 статті 3 КАС публічну службу розуміють як діяльність на державних політичних посадах, професійну діяльність суддів, прокурорів, іншу державну службу, службу в органах <…> місцевого самоврядування.

Передумовами прийняття оспореного судового рішення стали такі фактичні обставини.

7 березня 2014 року ОСОБА_7 подав до ВРЮ заяву про звільнення його з посади судді Ананьївського районного суду Одеської області у зв'язку з поданням заяви про відставку, яка на десятий день (17 березня 2014 року) надійшла до адресата.

17 вересня 2015 року ВРЮ прийняла рішення № 548/0-15 про внесення подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_7 з посади судді згаданого суду у зв'язку з поданням заяви про відставку, а 12 листопада 2015 року ВРУ на підставі цього подання прийняла Постанову № 788-VІІІ про звільнення ОСОБА_7 з посади судді.

27 листопада 2015 року виконувач обов'язків голови Ананьївського районного суду Одеської області видав наказ № 30-ОС про відрахування зі штату цього суду ОСОБА_7, в пункті 2 якого наказав виплатити ОСОБА_7 вихідну допомогу в розмірі десяти місячних заробітних плат. Для здійснення відповідних розрахунків копія цього наказу була направлена до територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (далі - ТУ ДСА).

19 лютого 2016 року ОСОБА_7 звернувся із заявою до ТУ ДСА із заявою про виплату йому відповідно до наказу виконувача обов'язків голови суду вихідної допомоги, у відповідь на яку адресат листом повідомив ОСОБА_7, що законних підстав для виплати названої ним допомоги немає.

З адміністративним позовом до ВРЮ та ВРУ ОСОБА_7 звернувся 29 липня 2016 року. Зі змісту заявлених вимог видно, що спір стосується підстав, строку та порядку звільнення з публічної служби.

Із зіставлення часового проміжку, впродовж якого, як вважає заявник, ВРЮ і ВРУ бездіяли, час прийняття рішень про внесення ВРЮ подання до ВРУ і постанови ВРУ про звільнення ОСОБА_7 з посади судді, дата звернення ОСОБА_7 до адміністративного суду з позовом до ВРЮ і ВРУ, зміст заявлених вимог, що стосуються проходження та/або звільнення з публічної служби, одним з різновидів якої є здійснення повноважень судді, вбачається, що ОСОБА_7 з адміністративним позовом до суду звернувся з пропуском встановленого статтею 99 КАС строку.

Вищий адміністративний суд України як суд першої інстанції врахував ці обставини і дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_7 без розгляду.

Не оминув суд увагою й посилання позивача на обставини, які, на його погляд, підтверджують поважність причин звернення до суду з пропущенням встановленого законом строку. Зокрема, суд не визнав переконливими і такими, що ґрунтуються на доказах, твердження ОСОБА_7 про тривале перебування на стаціонарному та амбулаторному лікуваннях, позаяк додані як докази копії лікарняних листків та інші медичні документи не свідчать про існування перепон, що об'єктивно обмежували його в часі та можливостях звернутися до адміністративного суду. Із цих документів убачається, що від дня прийняття ВРУ постанови про звільнення з посади судді (12 листопада 2015 року) і до дати подання позовної заяви (29 липня 2016 року) ОСОБА_7 на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні не перебував, але лікувався певний час у липні-серпні, серпні-вересні, листопаді 2014 року, січні-лютому, липні, липні-серпні, жовтні-листопаді 2015 року, з 1 по 11 серпня 2016 року, тобто або до дати звільнення з посади судді, або після подання позовної заяви до адміністративного суду.

У взаємозв'язку із наведеним слід зазначити, що згадані причини, які для поновлення строку на звернення до адміністративного суду ОСОБА_7 просить визнати поважними, водночас не завадили йому (заявнику) звернутися із заявою до ТУ ДСА про виплату вихідної допомоги.

Отже, з огляду на встановлені у цій справі фактичні обставини, описані вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_7 звернувся до адміністративного суду з пропуском установленого законом строку, а названі ним причини пропуску цього строку не містять підстав для визнання їх поважними.

Міркування ОСОБА_7 не спростовують висновків ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 серпня 2016 року суду, тому у задоволенні його заяви слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», частиною шостою статті 171-1, статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_7 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: О.Ф. Волков

О.В. Кривенда

О.Б. Прокопенко