П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Маринченка В.Л.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_7 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про визнання протиправною бездіяльності,

в с т а н о в и л а:

24 березня 2016 року ОСОБА_7 у порядку статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) подала до Вищого адміністративного суду України позов, у якому просила визнати протиправною бездіяльність ВРУ щодо несвоєчасного розгляду питання про звільнення її у відставку з посади судді на підставі подання Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) від 11 листопада 2015 року.

Вищий адміністративний суд України постановою від 30 травня 2016 року у задоволенні позову відмовив. Ухвалюючи таке рішення, суд виходив із того, що питання про звільнення судді ОСОБА_8. не розглядалося ВРУ з поважних причин, а тому цей орган не допустив протиправної бездіяльності щодо розгляду подання ВРЮ від 11 листопада 2015 року.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОСОБА_7, посилаючись на наявність підстав, установлених пунктами 4, 5 частини першої статті 237 КАС, просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2016 року та прийняти нову - про задоволення позову.

На обґрунтування підстави, установленої пунктом 5 частини першої статті 237 КАС, ОСОБА_7 послалася на постанову Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 21-195а15.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 6 КАС встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. За частиною третьою цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) <…>; 5) розсудливо <…>; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 111 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5658/ed_2016_05_01/pravo1/T102453.html?pravo=1> (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VI) суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п'ятою статті 126 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1>, за поданням ВРЮ.

Згідно з частинами першою та третьою статті 120 Закону № 2453-VI <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5694/ed_2016_05_01/pravo1/T102453.html?pravo=1> суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5850/ed_2016_05_01/pravo1/T102453.html?pravo=1>, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до ВРЮ, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Відповідно до статті 122 Закону № 2453-VI <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5710/ed_2016_05_01/pravo1/T102453.html?pravo=1> порядок розгляду питання та прийняття ВРУ <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_06_03/pravo1/KS13032.html?pravo=1> рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається цим Законом та Регламентом ВРУ <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_01_28/pravo1/T101861.html?pravo=1>. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні ВРУ без висновку комітетів ВРУ та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня прийняття ВРУ постанови про звільнення з посади судді.

За змістом пункту 4 частини четвертої статті 20 Регламенту Верховної Ради України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_155/ed_2016_01_28/pravo1/T101861.html?pravo=1>, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_01_28/pravo1/T101861.html?pravo=1> (далі - Регламент), до порядку денного сесії ВРУ включаються позачергово без голосування питання про звільнення з посад.

Положеннями статті 216 Регламенту встановлено, що ВРУ звільняє з посад суддів, обраних безстроково, відповідно до частини п'ятої статті 126 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_508/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1>. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 88 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_825714/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> підготовку питань про звільнення з посад суддів, обраних ВРУ безстроково, до розгляду на пленарних засіданнях ВРУ організовує Голова ВРУ, а в разі його відсутності - Перший заступник чи заступник Голови ВРУ.

Порядок роботи ВРУ визначений статтями 82 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_827187/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1>, 83 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_825635/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1>, 84 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_252/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1>. Відповідно до частини п'ятої статті 83 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_825635/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> порядок роботи ВРУ встановлюється Конституцією України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> та Регламентом <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_01_28/pravo1/T101861.html?pravo=1>ВРУ.

Відповідно до статті 82 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_827187/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> ВРУ працює сесійно. Під час сесій проводяться пленарні засідання Верховної Ради, засідання її комітетів та комісій. Верховна Рада на сесійний період визначає коло питань, які підлягають розгляду й вирішенню, складає порядок денний чергової сесії, визначає дні й тижні пленарних засідань, роботи комітетів та комісій, народних депутатів у виборчих округах, встановлює кількість і тривалість щоденних пленарних засідань парламенту тощо. Чергові сесії ВРУ починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року, а завершуються відповідно не пізніш як за 45 та 10 днів до початку наступної сесії. Верховна Рада може прийняти постанову про зміну строків завершення сесії.

Зі змісту наведених конституційних та законодавчих положень убачається, що суддя, який подав заяву про відставку, вправі очікувати від ВРУ як суб'єкта владних повноважень розгляду питання про його звільнення з посади у порядку та строки, встановлені законом. Зволікання у розгляді такого питання за відповідним поданням ВРЮ за певних умов та обставин може розцінюватися як протиправна бездіяльність.

Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Слід наголосити й на тому, що самі по собі строки поза зв'язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

У ході розгляду справи Вищий адміністративний суд України встановив, що рішення ВРЮ від 22 жовтня 2015 року № 781/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська у зв'язку з поданням заяви про відставку» надійшло до апарату ВРУ 16 листопада 2015 року.

19 листопада 2015 року Секретаріатом Голови ВРУ оригінал документа направлено Голові Комітету ВРУ з питань верховенства права та правосуддя як профільного комітету для підготовки проекту постанови ВРУ про звільнення суддів у зв'язку з поданням заяви про відставку.

3 грудня 2015 року Голова ВРУ вніс до сектору реєстрації законопроектів проект постанови ВРУ «Про звільнення суддів» (реєстраційний № 3580), а 8 грудня 2015 року такий було вручено для розгляду відповідачеві.

ВРУ не працювала в режимі пленарних засідань з 26 грудня 2015 року по 25 січня 2016 року.

Згідно з порядком денним пленарних засідань ВРУ у грудні 2015 року такі відбувались з 8 по 11, 17 та з 22 по 25, а в січні 2016 року - з 26 по 29, питання ж звільнення суддів повинно було розглядатися в один із четвергів вказаного періоду - 10, 17, 24 грудня 2015 року та 28 січня 2016 року.

10 та 24 грудня 2015 року парламентом, крім іншого, розглядались невідкладні для вирішення проекти законів:

10 - президентські: про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення (друге читання, вручено 24 листопада 2015 року); про внесення зміни до Податкового кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_04_12/pravo1/T102755.html?pravo=1> щодо приватних виконавців (від 14 серпня 2015 року № 1-1/568, надано 18 серпня 2015 року, подання Комітету - 12 листопада 2015 року);

24 - президентські: про внесення змін до Закону України «Про Національну гвардію України» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_12_25/pravo1/T140876.html?pravo=1> щодо удосконалення правових засад діяльності Національної гвардії України (від 22 грудня 2015 року № 1-1/1101, надано 22 грудня 2015 року) та про внесення зміни до Податкового кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_04_12/pravo1/T102755.html?pravo=1> щодо приватних виконавців (від 14 серпня 2015 року № 1-1/568, надано 18 серпня 2015 року, подання Комітету - 12 листопада 2015 року), а також внесені Кабінетом Міністрів України: про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про створення конкурентних умов в оподаткуванні та стимулювання економічної діяльності в Україні» (від 11 грудня 2015 року № 20216/0/2-15, надано 14 грудня 2015 року) та про створення конкурентних умов в оподаткуванні та стимулювання економічної діяльності в Україні (від 11 грудня 2015 року № 20215/0/2-15, надано 14 грудня 2015 року, обговорено 17 грудня 2015 року).

17 грудня 2015 року відбулось позачергове пленарне засідання ВРУ, на якому був представлений проект закону про Державний бюджет України на 2016 рік № 3000.

З порядку денного пленарного засідання ВРУ на 28 січня 2016 року вбачається, що на 17 годину було заплановано вирішення питання про звільнення суддів, однак у зв'язку з невідкладним вирішенням президентського проекту Закону про внесення змін до Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> щодо правосуддя (26.01.2016 № 1-1/34, надано 26.01.2016, подання Комітету - 28.01.2016) проект постанови реєстраційний № 3580 парламент не розглядав.

2 лютого 2016 року головуючий на пленарному засіданні ВРУ оголосив про відкриття четвертої сесії восьмого скликання і 4 лютого 2016 року Постановою № 996-VIII відповідач звільнив ОСОБА_7 з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Таким чином, у рішенні, яке переглядається, суд встановив фактичні обставини, перебіг подій та строки, протягом яких вони відбувалися та були пов'язані із розглядом ВРУ питання про звільнення судді у відставку, та надав їм відповідне юридичне значення.

Зокрема, з контексту зазначених вище фактичних обставин, достовірність та повноту яких заявник не заперечив, убачається, що події розгляду ВРУ питання про звільнення судді з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку та прийняття відповідної постанови, які розгортались у межах зазначених вище фактичних строків, не можна вважати такими, що настали внаслідок протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень. ВРУ рішення про звільнення суддів прийняла з урахуванням нормативно врегульованого порядку, умов та обставин, що супроводжували і впливали на розгляд подання ВРЮ про звільнення суддів.

З огляду на викладене суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову. Твердження позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим заява ОСОБА_7 не підлягає задоволенню.

Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 21-195а15, на яку ОСОБА_7 посилається, обґрунтовуючи наявність підстави, установленої пунктом 5 частини першої статті 237 КАС, прийнята цим судом за інших фактичних обставин справи та не містить висновків щодо застосування норм права, протилежних висловленим в оскаржуваному рішенні Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За клопотанням ОСОБА_7 ухвалою Верховного Суду України від 1 липня 2016 року заявнику відстрочено сплату судового збору за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України до розгляду справи Верховним Судом України.

За правилами частини першої статті 98 КАС суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Керуючись статтями 98, 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_7 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 судовий збір за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у розмірі 716 грн 56 коп. (сімсот шістнадцять гривень п'ятдесят шість копійок) до спеціального фонду Державного бюджету України, реквізити: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі, 22030102, р/о № 31213207700007; банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030102; код банку отримувача - 820019; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.Л. Маринченко Судді: М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький