ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,

суддів: Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом громадської організації «Товариство ромів Мукачева «Рома» (далі - Громадська організація) до голови Мукачівської міської ради (далі - Міськрада) про зобов'язання до вчинення певних дій,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року Громадська організація звернулася до суду з позовом до голови Міськради, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні відповіді на інформаційний запит від 15 липня 2015 року; зобов'язати голову Міськради надати відповідно до Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) повну інформацію на запит від 15 липня 2015 року.

Суди встановили, що 15 липня 2015 року Громадська організація звернулася до голови Міськради із запитом щодо надання інформації в рамках плану заходів реалізації стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року, Програми «Ромське населення Закарпаття на 2012-2015 роки», Програми «Ромське населення міста Мукачево на 2012-2015 роки». Запит відповідач отримав 16 липня 2015 року, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення кореспонденції № 8960001353139.

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області постановою від 15 жовтня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив повністю: визнав протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні відповіді на інформаційний запит Громадської організації від 15 липня 2015 року; зобов'язав голову Міськради надати повну інформацію на запит від 15 липня 2015 року відповідно до Закону № 2939-VI.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 9 лютого 2016 року рішення апеляційного суду скасував, а постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2015 року про відмову у задоволенні позовних вимог залишив у силі.

Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції, Громадська організація з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 9 лютого 2016 року та постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2015 року, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року залишити в силі.

На обґрунтування заяви додала копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2015 року (№ К/800/45013/14), яка, на думку Громадської організації, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права.

Виконуючи обов'язок щодо усунення неоднакового застосування норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та його рішення, копію якого надано для порівняння, не дає підстав для висновку, що цей суд неоднаково застосував одні і ті ж норми матеріального права.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що голова Міськради як розпорядник публічної інформації розглянув звернення позивача без порушення його прав на одержання публічної інформації та надав інформацію на запит від 15 липня 2015 року відповідно до Закону № 2939-VI, що підтверджується копією листа-відповіді від 24 липня 2015 року № 01-15П/1607 та копією журналу відправної кореспонденції 0142 за № 736 від 24 липня 2015 року.

Натомість у наданій заявником на підтвердження неоднакового правозастосування ухвалі від 27 січня 2015 року суд касаційної інстанції дійшов висновку про протиправність дій прокуратури м. Києва щодо надання відповіді на запит позивача від 7 квітня 2014 року № 691/09, оскільки, незважаючи на вчасно підготовлену та обґрунтовану відповідь, яка надана товариству, що підтверджується матеріалами справи, відповідач не надав її у встановлений Законом № 2939-VI строк.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки вищезгадані судові рішення постановлені при встановленні судами різних фактичних обставин та наданні їм правової оцінки.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви Громадської організації слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Громадської організації «Товариство ромів Мукачева «Рома» відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький

Судді: М.І. Гриців О.В. Кривенда О.Б. Прокопенко О.А. Коротких В.Л. Маринченко