ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_7 до управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області (далі - управілння ПФУ) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року ОСОБА_7 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління ПФУ, в якому просив визнати неправомірною відмову управління ПФУ в нарахуванні та виплаті йому щомісячного додаткового збільшення пенсії на 1 % заробітку за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для нього мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії в повному розмірі відповідно до вимог частини другої статті 56 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі -

Закон № 796-ХІІ) та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити починаючи з 23 квітня 2012 року щомісячну доплату до його пенсії за кожний повний рік стажу роботи понад 20 років шляхом збільшення пенсії на 1 % його заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище за 85 % заробітку, відповідно до вимог пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ, відповідні виплати провести за вищевказаний період з урахуванням виплачених за цей період сум щомісячних доплат за понаднормативний стаж роботи згідно з абзацом другим частини першої статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_7 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 23 грудня 1992 року.

З 14 січня 2007 року перебуває на обліку в управлінні ПФУ як отримувач пенсії за віком (список № 2 - ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС), призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV. Пенсія призначена зі зменшенням пенсійного віку, встановленого частиною першою статті 55 Закону № 796-ХІІ.

У жовтні 2012 року ОСОБА_7 звернувся до відповідача із відповідною заявою про нарахування та виплату щомісячної доплати за понаднормативний стаж роботи відповідно до частини другої статті 56

Закону № 796-ХІІ із урахуванням виплачених за цей період сум щомісячних доплат за понаднормативний стаж роботи згідно з абзацом другим частини першої статті 28 Закону № 1058-ІV.

Управління ПФУ відмовило в задоволенні зазначеної заяви з посиланням на те, що відповідно до чинного законодавства України виплата пенсії постраждалим від аварії на ЧАЕС 2 категорії проводиться відповідно до норм Закону № 1058-ІV і пенсія за віком ОСОБА_7 розрахована відповідно до статей 27, 28 цього Закону.

Автозаводський районний суд міста Кременчука Полтавської області постановою від 4 грудня 2012 року позов задовольнив: визнав неправомірною відмову управління ПФУ в нарахуванні та виплаті ОСОБА_7 щомісячного додаткового збільшення пенсії на 1 % заробітку за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для нього мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії в повному розмірі відповідно до вимог пункту другого статті 56 Закону № 796-ХІІ; зобов'язав управління ПФУ нарахувати та виплатити ОСОБА_7 починаючи з 23 квітня 2012 року щомісячну доплату до його пенсії за кожний повний рік стажу роботи понад 20 років шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище за 85 % заробітку, відповідно до вимог пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ, відповідні виплати провести за вищевказаний період з урахуванням виплачених за цей період сум щомісячних доплат за понаднормативний стаж роботи згідно з абзацом другим частини першої статті 28 Закону № 1058-ІV.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 лютого 2013 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову - про відмову в задовленні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 лютого 2016 року постанову Харківського апеляційного адміністративниого суду від 25 лютого 2013 року залишив без змін.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_7 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права.

На обґрунтування заяви ОСОБА_7 додав копії рішень Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2014 року та 21 жовтня 2015 року (№№ К/800/1627/14, К/800/33608/15 відповідно), які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 55, пункту 2 статті 56 Закону 796-ХІІ та статей 27, 28 Закону № 1058-ІV.

Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року скасувати, а постанову Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 4 грудня 2012 року залишити в силі.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява ОСОБА_7 підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рiшення апеляційного суду, погодився з його висновком про те, що оскільки ОСОБА_7 отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, її перерахунок може проводитися за правилами цього Закону, а положення пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ в цьому випадку застосуванню не підлягають.

Водночас в ухвалах, наданих на порівняння, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що особам, яким призначена пенсія на підставі Закону № 796-ХІІ, перерахунок пенсії має здійснюватись за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (чоловіки - 20 років, жінки - 15 років) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував зазначені норми права.

Законом № 796-XII визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Тобто, цією нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом № 1058-IV або спеціальним Законом № 796-ХІІ.

Як установили суди, ОСОБА_7 обрав умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним Законом № 796-XII.

Відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 % заробітку.

У зв'язку з цим для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений в пункті 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ.

Аналіз викладеного положення Закону свідчить про те, що воно визначає особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 28 Закону № 1058-IV за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в пункті 2 статті 56 Закону № 796-XII як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.

Таким чином, особам, яким призначена пенсія на підставі

Закону № 796-ХІІ, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 червня 2008 року (справа № 21-1748во07) та 7 липня 2015 року (справа № 21-727а15).

Відповідно до вимог статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд має право у разі неправильного застосування судом норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанції.

Оскільки у справі, що розглядається, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права щодо спірних відносин, а рішення судів апеляційної і касаційної інстанцій наведеним вище висновкам не відповідають, то ухвала Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2016 року та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року підлягають скасуванню, а постанова Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 4 грудня 2012 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року скасувати, а постанову Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 4 грудня 2012 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. ПрокопенкоСудді: М.І. Гриців В.Л. Маринченко О.А. Коротких О.О. Терлецький О.В. Кривенда