П ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Сімоненко В.М.,суддів:Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Романюка Я.М., Охрімчук Л.І., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Суворовський» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Суворовський» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що наказом директора товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Суворовський» (далі - ТОВ «ЖЕП «Суворовський») від 6 листопада 2014 року № 57 К/У його було незаконно звільнено з посади технічного директора на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у зв'язку з чим просив скасувати вказаний наказ, поновити його на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 6 листопада 2014 року до 20 січня 2015 року в розмірі 16 тис. 901 грн 25 коп. та 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24 березня 2015 року, позов задоволено частково. Скасовано наказ директора ТОВ «ЖЕП «Суворовський» Барсегяна С.Д. від 6 листопада 2014 року № 57 К/У про звільнення ОСОБА_6 з посади технічного директора на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_6 на вказаній посаді; стягнуто з ТОВ «ЖЕП «Суворовський» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 6 листопада 2014 року до 20 січня 2015 року в сумі 16 тис. 901 грн 25 коп. та 500 грн на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2015 року відмовлено ТОВ «ЖЕП «Суворовський» у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 січня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 24 березня 2015 року.

У поданій до Верховного Суду України заяві ТОВ «ЖЕП «Суворовський» просить ухвалу суду касаційної інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанцій скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, з підстав передбачених пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), - невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції висновку викладеному у постановах Верховного Суду України щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 235 КЗпП України, статті 27 Закону України «Про оплату праці» та розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

На підтвердження своїх доводів ТОВ «ЖЕП «Суворовський» надало постанови Верховного Суду України від 23 січня 2011 року (справа №6-87цс11), 16 грудня 2015 року (справа № 6-648цс15).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_09_01/pravo1/T041618.html?pravo=1> заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Судами встановлено, що наказом від 1 вересня 2012 року № 3-К/П ОСОБА_6 прийнято на роботу до ТОВ «ЖЕП «Суворовський» на посаду технічного директора.

Правилом внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «ЖЕП «Суворовський» встановлено режим роботи підприємства для адміністративно-управлінського персоналу: початок роботи - 9.00, перерва з 13.00 до 14.00, закінчення роботи - 18.00.

Наказом директора ТОВ «ЖЕП «Суворовський» ОСОБА_6 від 6 листопада 2014 року № 57 К/У звільнено з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогули.

Підставою звільнення стали акти про відсутність ОСОБА_6 на роботі 4 та 6 листопада 2014 року та акти про його відмову від надання пояснень.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної і касаційної інстанцій, виходив з того, що при звільненні позивача було допущено порушення вимог чинного трудового законодавства, що дає підстави для його поновлення на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому середній заробіток позивача розраховано виходячи з даних загальної бухгалтерської довідки ТОВ «ЖЕП «Суворовський» про дохід ОСОБА_6 за рік, без урахування вимог статті 27 Закону України «Про оплату праці» та розділу ІІІ Порядку.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Оскільки звільнення ОСОБА_6 відбулося 6 листопада 2014 року, суди, застосовуючи зазначені норми права, дійшли правильного висновку про те, що середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися виходячи з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за вересень та жовтень 2014 року.

Проте, визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди неправильно застосували положення частини другої статті 235 КЗпП України, статті 27 Закону України «Про оплату праці» та розділу ІІІ Порядку, унаслідок чого не виключили з розрахунку виплати, які не підлягають урахуванню, а саме відпускні та лікарняні, а також розрахували вказаний показник відносно календарних, а не робочих днів.

Саме про таке застосування положень частини другої статті 235 КЗпП України, статті 27 Закону України «Про оплату праці» та Порядку зазначено у постановах Верховного Суду України від 23 січня 2011 року (справа № 6-87цс11), 16 грудня 2015 року (справа № 6-648цс15).

Проте суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у справі, яка переглядається, припустився помилки в застосуванні зазначених правових норм і не врахував, що розділом ІІІ Порядку передбачені виплати, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу, а саме виплати, нараховані позивачу у зв`язку з перебуванням у відпустці та на лікарняному, які помилково були включені при нарахуванні вказаної виплати, що в свою чергу була помилково обчислена шляхом множення на число календарних, а не робочих днів.

Оскільки судами не встановлено фактичних обставини справи щодо розміру середньої заробітної плати, яка підлягає виплаті відповідно до положень статті 117 КЗпП України, що позбавляє Верховний Суд України висловити правову позицію щодо застосування норм матеріального права у цій справі, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень в іншій частині відсутні.

Керуючись статтями 355, 3603 , 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Суворовський» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2015 року задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 січня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 24 березня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2015 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Суворовський» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, справу в указаній частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті рішення суду залишити без змін.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий В.М. Сімоненко

Судді : В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк