ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Гриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом народного депутата України ОСОБА_6 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
У травні 2016 року позивач у порядку статті 1711 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ВРУ щодо незабезпечення оголошення в залі засідань ВРУ та невнесення до протоколу і стенографічного бюлетеня засідання тексту заяви народного депутата України ОСОБА_6 від 18 лютого 2016 року про відкликання його підпису під угодою про коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна» (далі - Угода);
- зобов'язати ВРУ в порядку та спосіб, визначені чинним законодавством України, на найближчій сесії ВРУ забезпечити оголошення в залі засідань ВРУ та внести до протоколу і стенографічного бюлетеня засідання тексту заяви народного депутата України ОСОБА_6 від 18 лютого 2016 року про відкликання його підпису під Угодою.
Суд установив, що ОСОБА_6 18 лютого 2016 року подав заяву на ім'я Голови ВРУ про відкликання свого підпису під Угодою. З часу подання заяви до моменту звернення позивача із вказаним позовом згадана заява не оголошувалась у залі засідань та не внесена до протоколу стенографічного бюлетеня засідання. Ця заява за резолюцією Голови ВРУ передана на опрацювання до Головного організаційного управління Апарату ВРУ.
Установлено також, що ні в день подання заяви, ні надалі ОСОБА_6 не реєструвався для надання йому часу на пленарному засіданні для оголошення його заяви.
Вищий адміністративний суд України постановою від 5 липня 2016 року відмовив у задоволенні позову. У своєму рішенні вказав, що Регламент Верховної Ради України, затверджений Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України» (далі - Регламент), не передбачає обов'язку головуючого на пленарному засіданні ВРУ оголошувати подані йому заяви народних депутатів з питань відкликання підписів під коаліційною угодою, оскільки така заява у розумінні положень Регламенту не є офіційним повідомленням народного депутата.
Не погодившись із таким рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_6 подав заяву до Верховного Суду України, в якій відповідно до пункту 4 частини першої статті 237 КАС просить переглянути і скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 5 липня 2016 року та прийняти нове судове рішення - про задоволення позову.
У запереченні на заяву представник ВРУ зазначив, що народний депутат України ОСОБА_6, скориставшись своїм правом на виступ 17 лютого 2016 року на пленарному засіданні ВРУ (засідання восьме), фактично сам оголосив заяву про вихід з коаліції, а текст виступу було внесено до стенограми засідання парламенту.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.
Статтею 11 Закону України від 17 листопада 1992 року № 2790-ХІІ «Про статус народного депутата України» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_478296/ed_2016_05_01/pravo1/T279000.html?pravo=1> визначені права народного депутата України. Зокрема, згідно з пунктом 13 частини першої цієї статті народний депутат має право у порядку, передбаченому Регламентом, передавати для внесення до протоколу і стенографічного бюлетеня засідання текст свого виступу, окремої думки, заяви, пропозиції і зауваження з питань, що розглядаються ВРУ.
Порядок підготовки і проведення сесій ВРУ, її засідань, обговорення питань та проведення виступів на пленарних засіданнях врегульовано Регламентом. Зокрема, глава 6 Регламенту встановлює порядок виступів і надання слова на пленарних засіданнях ВРУ.
За правилами частини другої статті 33 Регламенту запис на виступ з трибуни народних депутатів особисто та «з різних питань» (частина третя статті 25) здійснюється після оголошення головуючим на пленарному засіданні про перехід до розгляду відповідного питання. Черговість виступів формується за допомогою електронної системи із застосуванням генератора випадкових чисел без урахування належності народних депутатів до депутатських фракцій (депутатських груп). Загального часу для особистих виступів народних депутатів відводиться до 15 хвилин, якщо ВРУ не прийнято іншого рішення.
Аналіз норм Регламенту дає підстави для висновку, що цей нормативно-правовий акт не містить правил та вимог щодо особливого порядку оголошення чи надання часу для виступу із заявою про відкликання підпису народного депутата під коаліційною угодою. Отже, виступ із такою заявою може бути здійснено народним депутатом у загальному порядку, передбаченому статтями 25 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_187/ed_2016_01_28/pravo1/T101861.html?pravo=1> та 33 Регламенту.
Відповідно до частини першої та пункту 6 частини третьої статті 55 Регламенту пленарне засідання ВРУ стенографується. До стенографічного бюлетеня пленарного засідання додатково включаються тексти невиголошених виступів народних депутатів.
З огляду на те, що ОСОБА_6 в установленому порядку не реєструвався для виступу із заявою, текст заяви не містив прохання оголосити її на пленарному засіданні ВРУ - такий виступ не був у порядку денному, і, відповідно, текст заяви не включався до стенографічного бюлетеня пленарного засідання.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 27 Регламенту визначено обов'язки головуючого на пленарному засіданні ВРУ, серед яких не передбачено обов'язку самостійно оголошувати подані йому заяви народних депутатів, зокрема, з питань відкликання ними підписів під коаліційною угодою, оскільки така заява не відноситься до офіційних повідомлень народного депутата, що оголошуються головуючим на пленарному засіданні, які прямо передбачені згаданим Законом.
Підсумовуючи викладене, з огляду на встановлені у цій справі фактичні обставини, описані вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, характер правовідносин та суб'єктний склад у межах заявлених вимог, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що Вищий адміністративний суд України дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», частиною шостою статті 1711 , статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
постановила:
У задоволенні заяви ОСОБА_6 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.І. ГрицівСудді: О.Ф. Волков О.В. Кривенда О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін