П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Самсіна І.Л.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників: компанії «Країна Лімітед» (далі - Компанія) - Іванкевич О.І., публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі - Товариство) - Дудара Є.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Компанії до Міністерства юстиції України, державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни (далі - Реєстратор), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни (далі - Нотаріус), треті особи: Товариство, приватне підприємство «Алгол-2003» (далі - Підприємство), про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року Компанія звернулася до суду із зазначеним адміністративним позовом, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 червня 2015 року, індексний номер 22075313;

- визнати протиправними та скасувати рішення Реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 червня 2015 року, індексні номери: 22262342, 22260540, 22261274, 22263640, 22261910, 22262952, які стали підставою для внесення запису про державну реєстрацію права власності за Товариством на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, 4А.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що оскаржуване рішення Нотаріуса як державного реєстратора вчинене на підставі підробленої ухвали господарського суду Київської області від 12 квітня 2015 у справі № 911/4883/14 про скасування заходів забезпечення позову шляхом зняття накладеного арешту і заборони на відчуження майна Підприємства, що підтверджується листом господарського суду Київської області.

У той же час позивач вважає протиправними і оскаржувані рішення Реєстратора, оскільки вони стали можливими внаслідок незаконного зняття заборони на вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та обтяжень речових прав на нерухоме майно Підприємства і внесення такої інформації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр).

Зазначає, що Законом України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV), Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_01_27/pravo1/RE20595.html?pravo=1>, та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_12_25/pravo1/KP130868.html?pravo=1>, нотаріусу не надано повноважень на зняття арешту, накладеного судовим органом.

Суд установив, що господарський суд Київської області ухвалою від 19 листопада 2014 року у справі № 911/4883/14 за позовом Компанії до Підприємства про стягнення 88 713 056 грн 73 коп. заяву Компанії про вжиття заходів забезпечення позову задовольнив: наклав арешт на нерухоме майно Підприємства в межах суми позовних вимог та витрат зі сплати судового збору в сумі 73 080 грн; заборонив Підприємству у будь-який спосіб відчужувати (в тому числі укладати правочини, які в подальшому можуть призвести до обтяження та/або відчуження) належне йому нерухоме майно за будь-якими договорами та іншими правочинами, стороною в яких є Підприємство; заборонив органам державної реєстрації прав (державним реєстраторам), які утворені та діють відповідно до Закону № 1952-IV, вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, та державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно Підприємства.

На підставі зазначеної вище ухвали господарського суду за заявою Компанії відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції виніс постанову від 25 листопада 2014 року у виконавчому провадженні № 45587042 про арешт майна Підприємства та оголосив заборону на його відчуження.

Проте, 15 червня 2015 року Нотаріус прийняв рішення про реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 22075313, згідно з яким зняв обтяження щодо майна Підприємства, які були встановлені на підставі ухвали господарського суду про забезпечення позову у справі № 911/4883/14.

Підставою для прийняття Нотаріусом рішення була ухвала господарського суду Київської області від 12 квітня 2015 року про скасування заходів забезпечення позову у справі № 911/4883/14.

У подальшому, 22 червня 2015 року Реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номери: 22262342, 22260540, 22261274, 22263640, 22261910, 22262952, які стали підставою для внесення запису про державну реєстрацію права власності за Товариством на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, 4А, які раніше належали Підприємству.

У матеріалах справи міститься лист господарського суду Київської області від 29 жовтня 2015 року, зі змісту якого вбачається, що заяви про зняття арешту від сторін чи інших осіб у справі № 911/4883/14 до суду не надходили, а ухвалу від 12 квітня 2015 року цей суд не приймав. Крім того, у листі повідомляється про те, що оскільки у справі № 911/4883/14 прийнято рішення про задоволення позову, яке набрало законної сили, то підстав для зняття арешту в суду не було.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 10 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення Нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 червня 2015 року, індексний номер 22075313; визнав протиправними та скасував рішення Реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 червня 2015 року, індексні номери: 22262342, 22260540, 22261274, 22263640, 22261910, 22262952, які стали підставою для внесення запису про державну реєстрацію права власності за Товариством на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, 4А.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 червня 2016 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив у силі.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду касаційної інстанції, Товариство подало заяву про її перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просило постановлені в справі рішення судів у частині визнання протиправними та скасування рішень Реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 червня 2015 року, індексні номери: 22262342, 22260540, 22261274, 22263640, 22261910, 22262952, скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог Компанії відмовити.

На обґрунтування заяви додає копії рішень Вищого адміністративного суду України від 19 березня, 4 червня, 6 серпня, 12 листопада 2015 року, 24 березня та 15 червня 2016 року [справи №№ К/800/54763/14, К/800/47560/14, К/800/25969/15, К/800/53747/14, К/800/728/16, К/800/68680/14 (К/800/68683/14, К/800/180/15)], які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме статті 24 Закону № 1952-IV.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для задоволення заяви немає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність та скасування оскаржуваних рішень Нотаріуса та Реєстратора виходячи з того, що оскільки обтяження на майно Підприємства зняті Нотаріусом на підставі неіснуючого судового рішення, то набуття права власності Товариством на це майно є таким, що відбулося без правових підстав та не відповідає презумпції правомірності права власності. Окрім того, спірні рішення Реєстратора вчинені всупереч накладеній судом у справі № 911/4883/14 забороні, зокрема, на вчинення реєстраційних дій щодо майна Підприємства, у зв'язку з чим оскаржувані позивачем рішення Реєстратора є протиправними та підлягають скасуванню.

Натомість у наданій для порівняння ухвалі від 19 березня 2015 року Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про визнання протиправними дій державного реєстратора щодо надання відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оформленого відповідним рішенням, які виходили з того, що юридична особа подала всі необхідні документи для здійснення державної реєстрації права власності на будівлю, а наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно, не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, касаційний суд в ухвалі від 4 червня 2015 року погодився з його висновком про те, що оскільки станом на день здійснення державним реєстратором спірних реєстраційних дій у Реєстрі був наявний запис про обтяження на майновий комплекс, а саме накладено арешт відповідно до ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 24 липня 2013 року, то за таких обставин державний реєстратор не мав підстав здійснювати державну реєстрацію іпотеки на майновий комплекс.

В ухвалі від 6 серпня 2015 року Вищий адміністративний суд України погодився з висновками апеляційного суду про протиправність та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за фізичною особою на нежитлові будівлі, який виходив із того, що обтяження на спірне майно були зареєстровані до набрання законної сили рішеннями судів про визнання за цією особою права власності на зазначене майно, а тому вони є перешкодою для вчинення реєстраційних дій щодо цього майна.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання протиправними дій державного реєстратора щодо надання відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оформленого відповідним рішенням, у постанові від 12 листопада 2015 року Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що реєстрація арешту на майно є актом обмеження прав власника, а не актом офіційного визнання прав чи вимог інших осіб на майно, тому наявність в Реєстрі заборони відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде знято.

Ухвалою від 24 березня 2016 року Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову, які виходили з того, що реєстраційна служба та державний реєстратор при здійсненні реєстрації права власності за фізичною особою на земельні ділянки порушили вимоги пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV, оскільки в Реєстрі стосовно цих земельних ділянок було зареєстроване обтяження у формі арешту.

В ухвалі від 15 червня 2016 року Вищий адміністративний суд України погодився з висновками апеляційного суду про протиправність та скасування рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації права власності за фізичною особою на житловий будинок, який виходив із того, що станом на час розгляду справи обтяження, накладені на будинок, фактично втратили чинність на підставі відповідних судових рішень, у зв'язку з чим відмова державного реєстратора у реєстрації права власності з мотивів наявності обтяжень щодо майна є неправомірною.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи наведене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.В. Кривенда І.Л. Самсін