П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_6 до Кривецької сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області (далі - Сільрада), третя особа - ОСОБА_7, про скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Сільради щодо вирішення питання про погодження технічної документації із землеустрою в частині складання документів, які посвідчують право ОСОБА_6 на земельні ділянки в с. Кривець Богородчанського району Івано-Франківської області;

- визнати протиправним та скасувати рішення Сільради від 26 червня 2014 року № 366-24/2014 (далі - Спірне рішення), яким: зобов'язано ОСОБА_6 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,03 га по вул. Мазепи та повернути її ОСОБА_7; рекомендовано ОСОБА_7 звернутися до проектної організації для уточнення площі зазначеної ділянки і для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості; рекомендовано ОСОБА_6 та ОСОБА_7 для недопущення подальших конфліктів виготовити та подати на затвердження сесії Сільради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- зобов'язати Сільраду винести питання про погодження меж земельної ділянки по вул. Мазепи площею 0,2973 га з кадастровим номером НОМЕР_1 на засідання Сільради з питань земельних відносин з подальшим винесенням технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право ОСОБА_6 на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, на затвердження Сільради.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_6 зазначив, що Сільрада прийняла незаконне рішення та протиправно не бажає винести на затвердження питання про погодження меж земельної ділянки на засідання з подальшим виготовленням технічної документації із землеустрою та складанням відповідних документів.

Суди встановили, що 27 грудня 2011 року рішенням Сільради

№ 121/9-2011 ОСОБА_6 було надано дозвіл на проведення технічної інвентаризації для передачі 3-х земельних ділянок орієнтовною площею 0,71 га

у власність. Спірна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_7

Відповідно до державного акта від 30 грудня 1997 року ОСОБА_7 на підставі рішення Сільради від 15 жовтня 1993 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,8303 га в межах згідно з планом.

Для приватизації цієї земельної ділянки виготовлено кадастровий план, який необхідно було погодити із суміжними землекористувачами, та винести межі земельних ділянок в натурі.

ОСОБА_7 не погодив меж суміжного землекористування, а тому для його погодження позивач звернувся до Сільради з вимогою подальшого виготовлення технічної документації із землеустрою, складення документів, які посвідчують право ОСОБА_6 на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на затвердження Сільради.

26 червня 2014 року Сільрада ухвалила Спірне рішення.

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області постановою від

25 листопада 2014 року позов задовольнив частково.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 березня

2015 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове - про задоволення позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 січня 2016 року скасував рішення судів попередніх інстанцій та провадження у справі закрив, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а позивачу роз'яснив право звернення з позовом до місцевого суду в порядку цивільного судочинства.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстав, установлених пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ОСОБА_6 зазначає, що в доданих до заяви ухвалах Вищого адміністративного суду України від 15 липня та 20 серпня 2015 року по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано норми права, якими встановлена юрисдикція адміністративних судів.

Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2016 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до цього ж суду.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати

в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява

ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення

в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України, зокрема, з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та його ухвал, копії яких надано для порівняння, дають підстави для висновку, що норми процесуального права застосовані у зазначених рішеннях залежно від відмінних між собою обставин справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

Так, у справі, що розглядається, спір між сторонами виник з приводу суміжного землекористування та оскарження рішення органу місцевого самоврядування про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Водночас у справі, ухвалу Вищого адміністративного суду України від

15 липня 2015 року в якій надано для порівняння, йшлося про оскарження дій та розпорядження районної державної адміністрації про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель державної власності, не наданих у власність або користування.

Зі змісту ухвали суду касаційної інстанції від 20 серпня 2015 року, також наданої для порівняння, вбачається, що суди у цій справі вирішували питання щодо правомірності рішення органу місцевого самоврядування про відмову у задоволенні клопотання позивача надати безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, оскільки ці норми застосовані судами відповідно до встановлених ними обставин.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви ОСОБА_6 слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_6 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Кривенда Судді:О.Ф. Волков М.І. Гриців О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін