П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоПрокопенка О.Б., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників:

позивача - Козловича С.М.,

відповідача - Морозова П.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом дочірнього підприємства (далі - ДП) «Сміт Юкрейн» до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (правонаступником якої є Полтавська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області; далі - Інспекція) про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року ДП «Сміт Юкрейн» звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 вересня 2012 року № 0000342301 (далі - Рішення).

На обґрунтування позову послалося на те, що висновки акта перевірки Інспекції від 27 серпня 2012 року про порушення позивачем підпунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) в частині завищення податкового кредиту та суми бюджетного відшкодувння у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в декларації за травень 2011 року на суму 1 594 827 грн 80 коп. є помилковими, оскільки позивач імпортував бурове обладнання та орендував у компанії Smith Internatioin Inc. та «ВНИИБТ-Буровой инструмент» бурові яси (вибивні пристрої) з тимчасовим ввезенням їх на митну територію України. Зазначило, що ДП «Сміт Юкрейн» сплатило ПДВ за отримані бурові яси під час їх ввезення на теритоію України та включило суму ПДВ до складу податкового кредиту за цими операціям у розмірі 1 594 827 грн 80 коп. Пояснило, що тимчасове ввезення на митну територію України товарів, зокрема за договором лізингу (оренди), здійснюється зі сплатою мита, ПДВ та акцизного збору за ставками, чинними на день подання вантажної митної декларації (далі - ВМД), тому бурове обладнання, ввезене позивачем на митну територію України, підлягало оподаткуванню на загальних підставах та позивач скористався правом на включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту за наслідками податкового періоду, у якому операції по тимчасовому ввезенню бурового обладнання були зняті з митного контролю та оформлені відповідні ВМД.

Як установили суди попередніх інстанцій, з 20 по 22 серпня 2012 року Інспекція провела документальну невиїзну позапланову перевірку ДП «Сміт Юкрейн» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2011 року, за результатами якої складено акт від 27 серпня 2012 року № 1143/22/33470805 (далі - акт від 27 серпня 2012 року).

Зідно із зазначеним актом Інспекція встановила порушення позивачем вимог пунктів 198.2 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4037/ed_2015_01_17/pravo1/T102755.html?pravo=1>, 198.3 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4044/ed_2015_01_17/pravo1/T102755.html?pravo=1>, 198.6 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4052/ed_2015_01_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 198 ПК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4030/ed_2015_01_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> в частині завищення податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ у декларації з ПДВ за травень 2011 року на суму 1 594 827 грн 80 коп.

Причиною виникнення від'ємного значення з ПДВ, на думку податкового органу, став факт проведення позивачем у квітні 2011 року операцій з імпорту бурового обладнання та оренди бурового обладнання з тимчасовим ввезенням на митну територію України (бурових ясів), які згідно з чинним законодавством оподатковуються податком за ставкою «20» та сплачуються митним органам.

Податковий орган в ході проведення перевірки встановив, що ДП «Сміт Юкрейн» до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за квітень 2011 року неправомірно відніс суму ПДВ, сплаченого при ввезенні на митну територію України орендованого обладнання, та відповідно до даних реєстру податкових накладних ДП «Сміт Юкрейн» встановлено, що до складу податкового кредиту за квітень 2011 року включено тимчасові митні декларації, які не були зняті з контролю в підрозділі митного органу та в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України (далі - ЄАІС ДМСУ), а, відповідно, відсутні в АРМ «Митниця», у зв'язку з чим відповідач зробив висновок про неправомірність включення до реєстру податкових накладних ДП «Сміт Юкрейн» за квітень 2011 року тимчасових митних декларацій та завищення суми від'ємного значення з ПДВ.

На підставі акта від 27 серпня 2012 року Інспекція винесла Рішення, яким ДП «Сміт Юкрейн» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ за травень 2011 року на суму 1 594 827 грн 80 коп. та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 18 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року, позовні вимоги задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 січня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 25 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року, позовні вимоги задовольнив частково: визнав протиправним та скасував Рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ за травень 2011 року на суму 63 995 грн 26 коп. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 вересня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їх висновками про те, що датою виникнення права на податковий кредит вважається дата видачі митницею повністю оформленої ВМД та, відповідно, зняття тимчасової чи неповної декларації з контролю в ПМО та ЄАІС ДМСУ (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду касаційної інстанції, до Верховного Суду України звернулися ДП «Сміт Юкрейн» та Інспекція із заявами про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У своїй заяві ДП «Сміт Юкрейн», посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3, підпунку 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинний на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР), просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення - про задовлення позову. На обґрунтування заяви ДП «Сміт Юкрейн» додало копії рішень Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2011 року

(№ К-32860/10), 16 червня (№№ К-21171/10, К-23869/10), 5 грудня 2012 року (№ К/9991/45866/12), 16 липня 2013 року (№ К/9991/74645/12), 14 серпня 2014 року (№ К/800/40293/13), 9 жовтня 2014 року (№ К/9991/36852/12), 3 лютого 2015 року (№ К/800/44606/14) та 25 березня 2015 року (№ К/800/2636/13), в яких суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що оскільки переміщення товару позивачами було здійснено в митному режимі імпорту, а за правилами підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР з метою оподаткування до імпорту також прирівнюється, зокрема, ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно), то ввезення товарів з-за меж митного кордону України на підставі договору оренди прирівнюється до імпорту, а тому суми ПДВ, сплачені при такому імпорті товарів, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду.

Інспекція у своїй заяві посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК. Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2015 року скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ДП «Сміт Юкрейн» відмовити повністю. На обґрунтування заяви Інспекція додала копію постанови Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2014 року (К/9991/67637/12), у якій касаційний суд дійшов висновку про неправомірність віднесення платником податку до податкового кредиту сум ПДВ на підставі тимчасових митних декларацій, оскільки датою виникнення права на податковий кредит слід вважати дату видачі митницею оформленої ВМД та зняття тимчасової декларації з контролю.

Перевіривши наведені у заявах доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заяви ДП «Сміт Юкрейн» та Інспекції не підлягають задоволенню з таких підстав.

Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених норм права і, зокрема, в постанові від 12 січня 2016 року (справа № 21-1013а15) зазначив, що Закон № 168/97-ВР, який був чинним на момент виникнення спірних відносин, визначав платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР було визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту. З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється: ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок обчислення і сплати податку врегульовано статтею 7

Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до абзацу першого підпункту 7.4.1 пункту 7.4 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом зазначеної норми платник ПДВ має право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) за умов придбання або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) і послуг та їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У справі, що розглядається, суди дійшли висновку про те, що митні декларації від 23 травня 2008 року № 806000001/8/004070, 5 грудня 2008 року № 806000003/8/011165, 16 лютого 2009 року № 806000003/9/001115, 11 листопада 2008 року № 806000003/8/010269, 25 травня 2009 року № 806000003/9/004360 не є тимчасовими деклараціями. Ці декларації оформлені у митному режимі тимчасового ввезення відповідно до глави 4 Митного кодексу України 2002 року. Зазначено, що за вказаними митними деклараціями оформлені товари, що переміщувались за договором оренди й, відповідно, були поміщені в митний режим тимчасового ввезення на митну територію України під зобов'язання про зворотне вивезення. Таким чином, тимчасове ввезення обладнання не є поставкою товару у розумінні підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, а отже, сума ПДВ, сплачена при ввезенні обладнання, отриманого у користування, до податкового кредиту не відноситься.

Словосполучення «(у тому числі при їх імпорті)», вжите у підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, не є підставою для розширеного тлумачення положень цього підпункту у системному зв'язку з нормами підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 зазначеного Закону, оскільки таке уточнення стосується виключно операцій, які безпосередньо зазначені в абзаці першому підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

У зв'язку з тим, що рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, ґрунтується на правильному застосуванні норм права, відповідає правовому висновку Верховного Суду України, сформульованому раніше щодо подібних правовідносин, і немає підстав для того, щоб від нього відступити, заява ДП «Сміт Юкрейн» задоволенню не підлягає.

Щодо заяви Інспекції, то слід зазначити, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їх висновком про те, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту квітня 2011 року та відповідно до суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у травні 2011 року, суму ПДВ у розмірі 63 995 грн 26 коп. на підставі митних декларацій ІМ 40 від 10 березня 2011 року № 806000010/2011/002409 та ІМ 40 від 14 квітня 2011 року № 806000010/2011/003985, які мають тип ІМ 40, а не ІМ 40 ТД. Зазначені декларації оформлені у митному режимі імпорту відповідно до статті 189 Митного кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1429/ed_2015_06_30/pravo1/T124495.html?pravo=1> 2002 року. Товари випущені у вільний обіг на митній території України. Вказані митні декларації не є тимчасовими.

Натомість у наданій для порівняння постанові Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2014 року (К/9991/67637/12) суд касаційної інстанції дійшов висновку про неправомірність віднесення платником податку до податкового кредиту сум ПДВ на підставі тимчасових митних декларацій, оскільки датою виникнення права на податковий кредит слід вважати дату видачі митницею оформленої ВМД та зняття тимчасової декларації з контролю.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Отже, висновок Вищого адміністративного суду України ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому в задоволенні заяв ДП «Сміт Юкрейн» та Інспекції слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяв дочірнього підприємства «Сміт Юкрейн» та Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області відмовити.

Стягнути з Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь держави в особі Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві 831 грн 94 коп. (вісімсот тридцять одну гривню дев'яносто чотири копійки) витрат зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд Верховним Судом України рішень адміністративних судів у справі

№ 2а-1670/6204/12.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко О.О. Терлецький