П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року м. Київ

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є., суддів:Берднік І.С., Ємця А.А., за участю представників:

позивача - Грицика Д.С., Горбуненка В.С.,

відповідача - Коломійця В.М., Стукаленка О.Т., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ЛідАгро» (далі - ТОВ «ЛідАгро») про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Київської області від 23 липня 2015 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 15 березня 2016 року у справі № 911/4713/14 за позовом ТОВ «ЛідАгро» до Маслівського аграрного технікуму ім. П.Х. Гаркавого Білоцерківського національного аграрного університету (далі - Маслівський АТ) про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року ТОВ «ЛідАгро» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ним як продавцем за видатковою накладною було поставлено мінеральні добрива Маслівському АТ як покупцеві. Відповідач поставлений товар не оплатив, претензію позивача залишив без відповіді. ТОВ «ЛідАгро» просило стягнути з Маслівського АТ на свою користь 229 500,00 грн заборгованості з оплати товару, отриманого за видатковою накладною від 30 жовтня 2013 року № 258, а також 1 697,63 грн - 3 % річних та 8 491,50 грн інфляційних втрат, зумовлених порушенням строків виконання грошового зобов'язання.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Київської області від 23 липня 2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 березня 2016 року рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишено без змін.

У заяві про перегляд з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ТОВ «ЛідАгро» просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права та невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2015 року у справі № 903/679/14.

На обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 15 липня 2014 року та від 24 лютого 2015 року у справах № 904/7908/13 та № 902/942/14 відповідно, правовідносини в яких, на думку заявника, подібні до правовідносин у справі, що розглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені суб'єктом звернення обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 11114 ГПК Верховний Суд України переглядає рішення господарських судів виключно на підставі і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень п. 1 ч. 1 ст. 11116 ГПК підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у господарських справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовим рішенням у подібних правовідносинах слід розуміти рішення у справі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що в обґрунтування позову ТОВ «ЛідАгро» надало видаткову накладну від 30 жовтня 2013 року № 258 на поставку карбаміду у кількості 54 тонни на суму 229 500,00 грн, у тому числі ПДВ - 38 250,00 грн, підписану зі сторони ТОВ «ЛідАгро» (продавця) директором Лисенком О.Д., зі сторони Маслівського АТ (покупця) - підпис без розшифрування, скріплену печатками обох сторін. У накладній не зазначено відомостей про довіреність на відпуск товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з актом звіряння взаємних розрахунків за 2013 рік, підписаним директором позивача та головним бухгалтером відповідача, скріпленим печатками сторін, станом на 31 грудня 2013 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 229 500,00 грн.

11 липня 2014 року позивач надіслав відповідачеві претензію від 10 липня 2014 року № 1 з вимогою перерахувати борг у сумі 229 500,00 грн, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 11 липня 2014 року та фіскальним чеком від 11 липня 2014 року № 5103, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Згідно з наданим відповідачем витягом із книги обліку довіреностей за 2013 рік, довіреність на відповідальну посадову особу Маслівського АТ на отримання від ТОВ «ЛідАгро» засобів захисту рослин - карбаміду в кількості 54 тонни - в 2013 році не видавалася. Оригінал книги було надано відповідачем суду першої інстанції для огляду.

Із довідки Кагарлицької об'єднаної державної фінансової інспекції (далі - Кагарлицька ОДФІ) від 21 квітня 2015 року ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Маслівського АТ за період із 1 січня 2012 року до 30 січня 2015 року вбачається, що в бухгалтерському обліку Маслівського АТ за розрахунками з ТОВ «ЛідАгро» станом на 1 листопада 2013 року, 1 січня 2014 року, 1 січня 2015 року та станом на 31 січня 2015 року рахувалася кредиторська заборгованість у сумі 229 500,00 грн: за мінеральне добриво карбамід у кількості 54 тонни на суму 191 250,00 грн, ПДВ - 38 250,00 грн. Крім цього, у довідці зазначено, що до перевірки було надано товарно-транспортну накладну від 30 жовтня 2013 року на перевезення карбаміду в кількості 54 тонни легковим автомобілем «Ланос Део», державний номер НОМЕР_1 (перевізник ФОП ОСОБА_10), в якій немає відміток про одержання вантажу Маслівським АТ.

У довідці Кагарлицької ОДФІ від 21 квітня 2015 року зазначено, що директором ТОВ «ЛідАгро» на вимогу фінансової інспекції було надано пояснення стосовно того, що у зазначеній товарно-транспортній накладній немає відмітки про отримання вантажу покупцем, із посиланням на те, що при поставці карбаміду бухгалтером було допущено помилку (невірно зазначено автомобіль), а надану на заміну накладну з правильно зазначеними даними покупець не повернув.

У матеріалах справи міститься товарно-транспортна накладна від 30 жовтня 2013 року № Р258, відповідно до якої перевізником ФОП ОСОБА_11 (водій - ОСОБА_11) автомобілем DAF XLRTE 47XSOE694433, державний номер НОМЕР_2, доставлено із пункту навантаження в с. Ківшовата в пункт розвантаження у с. Маслівка вантаж (карбамід) в кількості 54 тонни в тарі по 800 кг, але на ній немає будь-яких підписів і печатки зі сторони Маслівського АТ.

Судом установлено, що згідно з даними складського обліку відповідача мінеральні добрива - карбамід в кількості 54 тонни на суму 191 250,00 грн прийнято в склад за накладною ТОВ «ЛідАгро» від 30 жовтня 2013 року № 258 та оприбутковано на рахунок № 201/4 «Сировина і матеріали», що підтверджується звітом рахунку № 201/4 за жовтень 2013 року, складеним і підписаним завідуючим складом ОСОБА_12

У листі від 31 жовтня 2013 року на ім'я виконуючого обов'язки директора відповідача Коломійця В.М. ОСОБА_12 просить списати з нього як з матеріально відповідальної особи товар, який не надходив на склад, але був оприбуткований ним згідно з видатковою накладною від 30 жовтня 2013 року № 258.

За даними складського обліку Маслівського АТ, станом на 1 листопада 2013 року мінеральні добрива карбамід у кількості 54 тонни на суму 191 250,00 грн списано зі складу, що підтверджується звітом рахунку № 201/4 за листопад 2013 року, складеним і підписаним ОСОБА_12

Факт списання зазначеного товару підтверджується актом Маслівського АТ на списання від 31 жовтня 2013 року № 1, підписаним комісією у складі: заступника директора з виробництва - Вакуліка В.М., головного бухгалтера - Мікшіної О.О., бухгалтера - Козярівської О.М. та ОСОБА_12

Відповідно до довідки Кагарлицької ОДФІ від 21 квітня 2015 року карбамід у кількості 54 тонни на суму 191 250,00 грн було списано на витрати по рослинництву (рахунок 822/4 «Витрати підсобних сільськогосподарських підприємств, рослинництво»).

У поясненнях від 14 квітня 2015 року ОСОБА_12 також зазначив той факт, що товар не був доставлений на склад.

Згідно з меморіальним ордером від 15 червня 2015 року № 24, складеним на підставі бухгалтерської довідки від 15 червня 2015 року № 3 з метою коригування витрат, понесених Маслівським АТ у листопаді 2013 року згідно з накладною від 30 жовтня 2013 року № 258 за товар - карбамід в кількості 54 тонни, та внесення уточнень у проводку сума оборотів становить 420 750,00 грн, дебетовому рахунку 201/4 відповідає кредитовий рахунок 822/4 на суму 191 250,00 грн, дебетовому рахунку 675 відповідає кредитовий рахунок 201/4 на суму 191 250,00 грн, кредитовому рахунку 675 відповідає кредитовий рахунок 641/1 на суму 38 250,00 грн.

Судом установлено, що згідно з реєстром виданих та отриманих податкових накладних відповідача господарська операція від 30 жовтня 2013 року на загальну суму 229 500,00 грн внесена ним до податкового кредиту.

У червні 2015 року Маслівським АТ було усунуто порушення, зазначені у довідці Кагарлицької ОДФІ від 21 квітня 2015 року щодо коригування в обліку витрат по рослинництву на суму 191 250,00 грн, а також ПДВ на суму 38 250,00 грн, що підтверджується: бухгалтерською довідкою, розрахунком пені за несвоєчасне виконання податкових зобов'язань, уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із самостійним виправленням виявлених помилок та розшифровкою податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили із того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження отримання товару відповідачем. Допущені відповідачем порушення ведення бухгалтерського обліку не підтверджують факту поставки товару.

У наданих для порівняння постановах у справі № 904/7908/13 за позовом фізичної особи-підприємця до концерну про стягнення заборгованості за поставлений товар, у справі № 902/942/14 за позовом приватного підприємства до квартирно-експлуатаційного відділу про стягнення заборгованості за поставлений товар суд касаційної інстанції погодився із висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на установлені апеляційним судом фактичні обставини справи, зокрема належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо передачі товару відповідачеві.

У постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2015 року у справі № 903/679/14 (№ 3-77гс15) викладено висновок про те, що з огляду на положення ст. 692 Цивільного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Інструкції відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію. Висновки судів апеляційної та касаційної інстанцій про те, що лише довіреність на отримання матеріальних цінностей є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з відпуску цінностей, є помилковим.

Ураховуючи, що однією із основних засад господарського судочинства є принцип змагальності, відповідно до якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, у справі, що розглядається, та у наданих для порівняння справах суд встановив різні фактичні обставини, на підставі яких було прийнято відповідні постанови, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

Зміст заяви ТОВ «ЛідАгро» про перегляд судових рішень господарських судів фактично зводиться до переоцінки доказів, що не може бути підставою для перегляду з огляду на приписи п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 11116 ГПК.

Відповідно до ст. 11123 ГПК Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Отже, судові рішення у справах № 904/7908/13 та № 902/942/14 прийнято з урахуванням установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин цих справ, які відрізняються від обставин у справі, що розглядається, а тому зазначені постанови не є підтвердженням неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у розумінні ст. 11116 ГПК.

Згідно з ч. 1 ст. 11126 ГПК Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

З огляду на викладене заява ТОВ «ЛідАгро» про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Київської області від 23 липня 2015 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 15 березня 2016 року у справі № 911/4713/14 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 11123 , 11124 , 11126 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ЛідАгро» про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Київської області від 23 липня 2015 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 15 березня 2016 року у справі № 911/4713/14.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 11116 ГПК.

Головуючий Т.Є. Жайворонок Судді:І.С. Берднік А.А. Ємець