П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідача - Белінської О.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про визнання незаконним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ОСОБА_8 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати рішення ВРЮ від 3 грудня 2015 року № 920/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про звільнення її з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги судді.

На обґрунтування позову зазначила, що при прийнятті спірного рішення були порушені процедура розгляду дисциплінарної справи та строк застосування дисциплінарного стягнення.

Вищий адміністративний суд України встановив, що ОСОБА_8, 1963 року народження, Указом Президента України від 21 квітня 2003 року № 346/2003 була призначена на посаду судді Солом'янського районного суду міста Києва у межах п'ятирічного строку. Згідно із записом у трудовій книжці 14 травня 2003 року ОСОБА_8 прийняла присягу судді.

Постановою Верховної Ради України від 15 квітня 2010 року № 2135-VI ОСОБА_8 обрана суддею Солом'янського районного суду міста Києва безстроково.

22 січня 2014 року ОСОБА_8 як слідчий суддя задовольнила клопотання слідчого слідчого відділу Солом'янського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві Гончаренка В.Р., погоджене прокурором прокуратури Солом'янського району м. Києва Зайцевим А.С., та застосувала до ОСОБА_11, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30 днів.

Ця ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_8 від 22 січня 2014 року залишена без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 11 лютого 2014 року.

До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) 13 жовтня 2014 року надійшла заява ОСОБА_12 від 13 жовтня 2014 року, а 8 грудня 2014 року ще й заява заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. від 5 грудня 2014 року № 05/1/1-120 вих-14 про порушення суддею Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_8 норм законодавства України під час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи, яка була учасником масових акцій протесту.

24 вересня 2015 року ВРЮ, розглянувши висновок ТСК від 9 червня 2015 року №47/02-15 та висновок дисциплінарної секції ВРЮ від 23 вересня 2015 року, відкрила дисциплінарне провадження відносно судді ОСОБА_8

3 грудня 2015 року на засіданні ВРЮ було прийнято рішення № 920/0/15-15 про внесення подання до ВРУ про звільнення судді ОСОБА_8 з посади судді у зв'язку з порушенням присяги судді.

Вищий адміністративний суд України постановою від 21 березня 2016 року позов задовольнив.

Ухвалюючи таке рішення, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що рішення ВРЮ від 3 грудня 2015 року № 920/0/15-15 про внесення подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_8 з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги судді прийняте поза межами встановлених законом строків притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, ВРЮ звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2016 року і відмовити в задоволенні позову. Наводить доводи, що при вирішенні цієї справи застосуванню підлягає частина четверта статті 96 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_12_25/pravo1/T102453.html?pravo=1> (далі - Закон № 2453-VI) в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII), відповідно до якої дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

У судовому засіданні представник ВРЮ підтримала заяву по перегляд рішення Вищого адміністративного суду України, навела доводи на її обґрунтування.

Представники позивача заперечували проти заяви з наведенням відповідних доводів, вважаючи оскаржуване відповідачем рішення суду законним та обґрунтованим, просили відмовити у задоволенні заяви про його перегляд.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ВРЮ підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною п'ятою статті 126 Конституції України встановлено перелік підстав звільнення судді з посади, зокрема, суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

Згідно зі статтею 116 Закону № 2453-VI факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (далі - ВККС) або ВРЮ.

Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням ВРЮ після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (далі - Закон 22/98-ВР).

На підставі подання ВРЮ Президент України видає указ про звільнення судді з посади.

На підставі подання ВРЮ ВРУ приймає постанову про звільнення судді з посади.

Закони №№ 2453-VI та 22/98-ВР у редакціях, чинних на час вчинення ОСОБА_8 дій, які, на думку ВРЮ, свідчать про порушення нею присяги судді, не передбачали жодних обмежувальних строків притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.

Щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності, то положеннями Закону № 2453-VI передбачалося, що до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення лише у виді догани (стаття 88). Це стягнення могло бути застосоване не пізніше шести місяців із дня відкриття ВККС провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці (частина четверта статті 87).

12 лютого 2015 року був прийнятий Закон № 192-VIII, яким з метою підвищення національних стандартів судоустрою і судочинства та забезпечення права на справедливий суд внесено системні зміни до законодавчих актів України, у тому числі до Закону № 22/98-ВР, а Закон № 2453-VI викладено в новій редакції.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 192-VIII цей Закон набирає чинності через тридцять днів з дня його опублікування, крім пунктів 6 та 8 розділу І цього Закону, а також крім цього пункту, пунктів 3 і 4 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон № 192-VIII був опублікований 26 лютого 2015 року, тому пункти 6 та 8 розділу І та пункти 1, 3 і 4 розділу ІІ цього Закону набрали чинності з 27 лютого 2015 року, а всі інші його положення - з 28 березня 2015 року.

Пунктом 6 розділу І Закону № 192-VIII були внесені зміни до Закону № 22/98-ВР, зокрема частина друга статті 32 цього Закону була викладена в редакції, згідно з якою провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

З набранням чинності зазначених положень Закону № 192-VIII набрали чинності й пункти 3 і 4 його розділу ІІ, відповідно до яких повноваження членів ВРЮ, призначених ВРУ, Президентом України, з'їздом адвокатів України, з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, всеукраїнською конференцією працівників прокуратури, припиняються. Зазначені суб'єкти мали призначити членів ВРЮ в порядку, передбаченому Законом № 22/98-ВР, з урахуванням внесених Законом № 192-VIII змін, та не пізніше шістдесяти днів з дня набрання чинності пунктом 6 розділу І цього Закону.

Враховуючи, що згідно з Конституцією України та частиною першою статті 5 Закону № 22/98-ВР ВРЮ складається з двадцяти членів і є повноважною відповідно до статті 16 зазначеного Закону за умови призначення на посаду не менш як чотирнадцяти членів, то з набранням чинності пунктом 3 розділу ІІ Закону № 192-VIII діяльність ВРЮ як колегіального, постійно діючого, незалежного органу, до компетенції якого, крім іншого, належить вирішення питань щодо звільнення суддів за порушення присяги судді, була припинена.

У порядку, визначеному Законом № 22/98-ВР зі змінами, внесеними Законом № 192-VIII, а також з урахуванням пунктів 3, 4 розділу II Закону України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» був сформований новий склад ВРЮ, яка 4 червня 2015 року набула повноважності та розпочала свою діяльність у новому складі.

З 28 березня 2015 року набрав чинності Закон № 2453-VI в редакції Закону № 192-VIII, згідно зі статтею 96 якого дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

У частині першій статі 97 зазначеного Закону міститься перелік видів дисциплінарних стягнень стосовно судді, одним із яких є висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади за порушення присяги. У частині другій цієї статті визначені умови, за яких такий висновок може бути прийнятий.

З цієї ж дати, тобто з 28 березня 2015 року, набрав чинності і пункт 8 розділу ІІ Закону № 192-VIII, згідно з яким заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону № 2453-VI у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.

Системний аналіз зазначених норм права дає колегії суддів підстави для такого висновку.

До 27 лютого 2015 року, тобто дня набрання чинності змінами до Закону № 22/98-ВР, внесеними Законом № 192-VIII, національне законодавство не передбачало строку для здійснення провадження щодо звільнення судді з посади за порушення присяги, і лише з цієї дати відповідно до частини другої статті 32 зазначеного Закону було встановлено, що провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

Водночас такі правила і строки для здійснення дисциплінарного провадження, які можуть бути застосовані при проведенні провадження щодо звільнення за порушення присяги судді, на думку колегії суддів, були передбачені саме положеннями Закону № 2453-VI в редакції Закону № 192-VIII, які набрали чинності з 28 березня 2015 року.

Так, частиною першою статті 97 цього Закону було визначено перелік видів дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до судді, одним із яких є висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги. У частині другій зазначеної статті міститься перелік обов'язкових умов, за яких може бути прийнятий такий висновок. Так, зазначений висновок може бути прийнятий у разі, якщо:

1) суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя;

2) суддя вчинив дисциплінарне правопорушення, маючи непогашене дисциплінарне стягнення (крім попередження та догани), або має два непогашених дисциплінарних стягнення;

3) установлено факт недоброчесної поведінки судді, у тому числі здійснення суддею або членами його сім'ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім'ї; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим ним та членами його сім'ї майну і доходам; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди;

4) суддю визнано судом винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією.

Слід також зазначити, що порушення, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 97 Закону № 2453-VI в редакції Закону № 192-VIII, за вчинення яких може бути прийнятий висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги, наведені у пунктах 11, 12 та 14 частини першої статті 92 зазначеного Закону як підстави дисциплінарної відповідальності судді, за які відповідно до статті 97 цього Закону не можуть бути застосовані стягнення у виді попередження, догани - з позбавленням права отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця та суворої догани - з позбавленням права отримання таких доплат протягом трьох місяців.

Отже, за вчинення зазначених порушень до судді можуть бути застосовані лише такі дисциплінарні стягнення:

- тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов'язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;

- переведення судді до суду нижчого рівня;

- висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги.

У частині четвертій статті 96 Закону № 2453-VI передбачено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

На думку колегії суддів, застосування положень частини другої статті 32 Закону № 22/98-ВР після внесення до неї змін стало можливим лише після набрання чинності Законом № 2453-VI в редакції Закону № 192-VIII.

Стаття 32 Закону № 22/98-ВР нерозривно пов'язана з розділом VI Закону № 2453-VI і має застосовуватися у поєднанні з нормами, що регламентують підстави та порядок застосування до судді дисциплінарної відповідальності.

Отже, немає підстав вважати, що в період з 27 лютого по 28 березня 2015 року суддя міг бути притягнутий до відповідальності за порушення присяги не пізніше шести місяців із дня відкриття ВККС провадження в дисциплінарній справі та не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Таким чином, після набрання чинності Законом № 2453-VI в редакції Закону № 192-VIII уповноважений орган має вирішувати питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в тому числі вчинені до набрання цим Законом чинності, протягом строку, встановленого частиною четвертою статті 96 зазначеного Закону.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України неправильно застосував зазначені норми права і дійшов помилкового висновку про те, що строк притягнення позивача до відповідальності за порушення присяги судді закінчився.

Крім того, перед тим як застосувати строки давності, суд мав з'ясувати наявність чи відсутність підстав для притягнення ОСОБА_8 до відповідальності за порушення присяги судді, оскільки строки давності можуть бути застосовані лише у разі встановлення судом таких підстав.

Верховний Суд України, розглядаючи справу у межах визначеної главою 3 розділу IV КАС компетенції, позбавлений можливості встановлювати обставини у справі.

Отже, оскаржена постанова Вищого адміністративного суду України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене і постановити законне й обґрунтоване судове рішення.

Ураховуючи наведене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

Заяву Вищої ради юстиції задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2016 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до цього ж суду.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. КривендаСудді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.Б. Прокопенко