П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 листопада 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П., суддів:Гуменюка В.І.,Романюка Я.М., Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до управління ритуальних послуг Департаменту житлово-комунальної інфраструктури Київської міської державної адміністрації, ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємства комунально-побутового обслуговування» про звільнення місця поховання шляхом здійснення перепоховання за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 9 квітня 2015 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2015 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із вищезазначеним позовом.

Зазначала, що 19 грудня 2003 року ОСОБА_6 направила до управління ритуальних послуг Департаменту житлово-комунальної інфраструктури Київської міської державної адміністрації (далі - управління ритуальних послуг Департаменту ЖКІ КМДА) заяву про виділення їй земельної ділянки біля могили батька, ОСОБА_7, який похований на Південному кладовищі у селі Віта-Поштова Київської області на ділянці НОМЕР_1, ряд НОМЕР_2, місце НОМЕР_3, шляхом розширення родинної ділянки за рахунок місця НОМЕР_4. Посадовою особою управління ритуальних послуг Департаменту ЖКІ КМДА на заяві позивачки було вчинено резолюцію: «Дозволити, як виняток, враховуючи мотиви, викладені в заяві 19 грудня 2003 року». За фактичне розширення родинної ділянки за рахунок місця НОМЕР_4 у ряді НОМЕР_2 на ділянці НОМЕР_1 ОСОБА_6 здійснила оплату рахунків-замовлень у розмірі 15 грн 60 коп. та 383 грн 20 коп. Однак 1 квітня 2015 року під час відвідання могили батька на місці НОМЕР_4 у ряді НОМЕР_2 на ділянці НОМЕР_1 позивачка виявила сліди недавнього захоронення невідомої їй особи, поховання якої було здійснено без її згоди як користувача місця поховання у визначеному законодавством порядку.

Вважаючи, що поховання невідомої їй особи на місці родинної ділянки порушує її право на користування місцем поховання, рішення про поховання невідомої особи не могло бути прийняте без участі відповідачів, позивачка просила зобов'язати управління ритуальних послуг Департаменту ЖКІ КМДА та ритуальну службу спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємства комунально-побутового обслуговування» (далі - СКП «Спеціалізований комбінат ПКПО») звільнити місце поховання шляхом здійснення перепоховання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 9 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2015 року, позовну заяву ОСОБА_6 повернуто позивачці та роз'яснено їй право на звернення з позовом до компетентного суду за місцезнаходженням майна; повернуто сплачений судовий збір.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, судові рішення у справі залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_6 просить скасувати постановлені у справі ухвали судів та направити справу для розгляду до суду першої інстанції з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самим норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, а саме частини першої статті 114 цього Кодексу.

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви ОСОБА_6 посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 вересня 2014 року у справі за позовом фізичної особи до ритуальної служби СКП «Спеціалізований комбінат ПКПО» про зобов'язання вчинити певні дії (№ 6-32690ск14).

Так, в ухвалі від 15 вересня 2014 року у справі № 6-32690ск14 суд касаційної інстанції, розглянувши касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2014 року, якими відмовлено в задоволенні позову, відмовив у відкритті касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України.

Натомість у справі, яка переглядається, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що справа не підсудна Шевченківському районному суду м. Києва, оскільки спір виник з приводу нерухомого майна - земельної ділянки, розташованої на Південному кладовищі в с. Віта-Поштова Київської області, а тому відповідно до вимог статті 114 ЦПК України позов потрібно подавати до іншого суду за місцезнаходженням майна.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі та яке прийнято з порушенням правил підсудності, а саме частини першої статті 114 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статуту ритуальної служби СКП «Спеціалізований комбінат ПКПО» предметом його діяльності є організація поховання померлих та надання ритуальних послуг згідно з договорами-замовленнями. Позивачка звернулась до вказаного підприємства із заявою про надання їй послуги - права на поховання на визначеній земельній ділянці, тобто предметом договору є не сама земельна ділянка, а надання послуг, пов'язаних із використанням певної земельної ділянки.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про поховання та похоронну справу» земельна ділянка для розміщення місця поховання надається за рішенням уповноваженого органу у постійне користування в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому підприємству, установі чи організації. За статтею 28 цього ж Закону землі, на яких розташовані місця поховання, є об'єктами комунальної власності та не підлягають приватизації чи передачі в оренду.

Оскільки позивачка не набувала права власності на земельну ділянку, договірних відносин щодо набуття права власності між сторонами не виникло, то посилання судів на поширення правил виключної підсудності на правовідносини, що склалися між сторонами, є помилковим. Земельна ділянка не є предметом договору про надання ритуальних послуг, спір між сторонами виник з приводу захисту порушеного немайнового права позивачки, відтак позов має бути пред'явлено за загальним правилом частини другої статті 109 ЦПК України, згідно з якою позови до юридичних осіб пред'являються за їхнім місцезнаходженням.

Отже, висновок суду першої інстанції, з яким погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій про те, що справа не підсудна Шевченківському районному суду м. Києва, оскільки спір виник з приводу нерухомого майна - земельної ділянки, а тому підсудність справи визначається за правилами виключної підсудності, є помилковим, суперечить змісту статей 109 і 114 ЦПК України та перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи зазначене, ухвали судів підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 355, 3603 , 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 9 квітня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року скасувати, направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Судді Верховного Суду України:Н.П. Лященко В.І. Гуменюк Л.І. Охрімчук Я.М. Романюк В.М. Сімоненко