ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 вересня 2016 року м. КиївСудова палата у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,суддів:Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г., Лященко Н.П.,Романюка Я.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_9, треті особи: служба у справах дітей Сумської міської ради, приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Нагорна Наталія Василівна, про визнання договору іпотеки та додаткової угоди до нього недійсними та скасування запису заборони на відчуження майна за заявою ОСОБА_7 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ОСОБА_7 звернулася до суду з зазначеним позовом у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 і просила визнати недійсними договір іпотеки, укладений 01 лютого 2007 року між ОСОБА_9 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (надалі - ПАТ «Укрсоцбанк»), угоду №1про зміни до іпотечного договору від 19 вересня 2008; скасувати записи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та визнати поруку припиненою.

Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_7 посилалася на те, що договір іпотеки та додаткова угода до нього були укладені з порушенням прав дитини, оскількі для передачі квартири в іпотеку необхідна згода органів опіки та піклування, а також на те, що на момент укладення договору іпотеки статтею 5 Закону Україні «Про іпотеку» не передбачалося передачі майнових прав в іпотеку.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 24 жовтня 2014 року позов задоволено частково: визнано недійсним іпотечний договір від 01 лютого 2007 року, укладений між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В.; визнано недійсною угоду №1 про зміни до іпотечного договору від 01 лютого 2007 року, укладеного між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В.; скасовано запис №15 від 01 лютого 2007 року та запис №260 від 19 вересня 2008 року, внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 24 жовтня 2014 року позовні вимоги про визнання припиненою поруки за договором поруки від 01 лютого 2007, укладеним між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», ОСОБА_9 та ОСОБА_7 залишені без розгляду.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 05 лютого 2015 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 жовтня 2014 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 березня 2015 року відмовлено ОСОБА_7 у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У лютому 2016 року ОСОБА_7 звернулася до Верховного Суду України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 березня 2015 року з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У своїй заяві заявниця просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 березня 2015 року та рішення Апеляційного суду Сумської області від 05 лютого 2015 року і залишити в силі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 жовтня 2014 року.

На підтвердження підстави для подання заяви про перегляд судових рішень заявниця надала постанови Верховного суду України від 02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 і № 6-1732цс15 та від 10 лютого 2016 у справі № 6-2250цс15, в яких на її думку, по-іншому застосовані положення статті 5 Закону України «Про іпотеку».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом статті 3605 ЦПК України суд відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Суди під час розгляду справи встановили, що 07 грудня 2005 року між управлінням капітального будівництва Відкритого акціонерного товариства «Сумбуд» та ОСОБА_9 укладено договір на пайову участь у будівництві, за умовами якого після введення в експлуатацію в 4 кварталі 2007 року 1-ї черги будівництва, ОСОБА_9 буде передано квартиру АДРЕСА_1.

1 лютого 2007 року між ОСОБА_9 та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», на забезпечення зобов'язань за кредитним договором укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_9 передав в іпотеку банку майнові права на незавершену будівництвом двокімнатну квартиру за вказаною адресою.

Після завершення будівництва багатоквартирного будинку ОСОБА_9 отримав свідоцтво про право власності на квартиру і 19 вересня 2008 року уклав з ПАТ «Укрсоцбанк» додаткову угоду про зміну предмета іпотеки, зокрема передачі в іпотеку отриманої ним двокімнатної квартири за вказаною адресою.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7, суд першої інстанції зазначив, що положеннями статті 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на час укладення іпотечних договорів) не передбачалось передання в іпотеку майнових прав, тому передача будь-яких майнових прав на незавершену будівництвом квартиру є неправомірною, у зв'язку із чим договір іпотеки та додаткова угода до нього підлягають визнанню недійсними з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що хоча положеннями статті 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на час укладення іпотечних договорів) передання майнових прав в іпотеку не передбачалося, проте з моменту укладення ОСОБА_9 додаткової угоди щодо зміни предмета іпотеки на квартиру, яка належить йому на праві власності предмет іпотеки відповідає вимогам статті 5 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, суд зазначив, що позивачка з огляду на надання згоди на передачу в іпотеку спочатку майнових прав на незавершену будівництвом квартиру, а згодом і на квартиру, не довела наявності порушень свого права.

Разом з тим у постановах Верховного суду України від 02 грудня 2015 у справах № 6-1732цс15, № 6-1502цс15 та від 10 лютого 2016 у справі № 6-2250цс15, на які як на приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції статті 5 Закону Україні «Про іпотеку» у справах з подібних відносин посилається заявниця, суди, ухвалюючи рішення про визнання недійсними договорів іпотеки про передачу майнових прав, виходили з того, що іпотека майнових прав Законом України «Про іпотеку» у редакції, що діяла на час укладення договорів, була не передбачена, а інший об'єкт інвестором в іпотеку не передавався та предмет іпотеки не змінювався.

Отже, у цій справі та у справах, рішення касаційного суду в яких є предметом перевірки Верховним Судом України, наявні різні фактичні обставини, які не свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 5 Закону України «Про іпотеку», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Таким чином, обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, у зв'язку з чим відповідно до частини першої статті 3605 ЦПК України в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 чатини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 3603 , часстиною 1 статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_7 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 березня 2015 року відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий В.М. Сімоненко

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

А.Г. Ярема