П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Волкова О.Ф.,суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Держвиконавець) про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року позивачі звернулись до суду з позовом, в якому просили: скасувати постанову Держвиконавця від 25 листопада 2015 року у ВП № 47564410; зобов'язати виконати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року за виконавчим листом № 823/2966/13-а, виданим 15 січня 2014 року; визнати протиправною бездіяльність Держвиконавця в частині невиконання рішення за зазначеним виконавчим листом; поновити строк на оскарження та стягнути на користь ОСОБА_6 судові витрати в сумі 28 грн.

Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 14 грудня 2015 року позовну заяву залишив без руху та встановив строк для усунення недоліків.

На виконання зазначеної ухвали суду від ОСОБА_6 надійшла заява про усунення недоліків, проте всіх зазначених в ухвалі недоліків він не усунув.

Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 15 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, позовну заяву ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 повернув позивачам.

Приймаючи таке рішення, суди виходили з того, що вимоги ухвали від 14 грудня 2015 року про залишення позовної заяви без руху в установлений строк виконані не були, оскільки з наданих доказів убачається, що ОСОБА_11 та ОСОБА_9 дійсно звільнені від сплати судового збору на підставі посвідчень, проте позовна заява не містить їхніх підписів. Крім того, ОСОБА_6 не надав до суду належних доказів, які б підтверджували його скрутне матеріальне становище, адже довідка Пенсійного фонду України про розмір пенсійного забезпечення та рішення судів про звільнення від сплати судового збору в інших справах за 2013 - 2014 роки не є належним доказом того, що пенсія є єдиним доходом ОСОБА_6 у цей проміжок часу. Суди також наголосили, що відповідно до статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) позовна заява має бути підписана всіма позивачами.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 травня 2016 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_6 звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 2 частини першої статті 237 КАС, в якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2016 року та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права заявник надав ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2013 року, 12 травня 2014 року, 4 листопада 2015 року, (№№ К/800/31158/13, К/800/18328/14, К/800/46736/15 відповідно) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року № 823/2140/14.

Як убачається зі змісту заяви, різне правозастосування полягає у різному підході до прийняття рішень про звільнення від сплати судового збору у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Підстави для подання заяви про перегляд судових рішень, вимоги до неї та порядок її подання встановлені статтями 237, 239, 239-1 КАС.

За правилами пункту 2 частини першої статті 237 КАС однією з підстав перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

Зі змісту заяви, тексту оскаржуваного рішення та доданих до заяви судових рішень убачається, що касаційний суд не тлумачив норми процесуального закону, а відповідно до їх положень в кожному конкретному індивідуальному випадку з'ясував наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Зокрема, в оскаржуваному рішенні наведені в касаційній скарзі доводи суд визнав необґрунтованими і недостатніми для перевірки матеріалів справи та на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС відмовив у відкритті касаційного провадження, а у правових ситуаціях, на які посилається заявник, суд задовольнив клопотання ОСОБА_6 й звільнив останнього від оплати судового збору за подання касаційної скарги та відкрив касаційне провадження.

Зазначені обставини в розумінні положень пункту 2 частини першої статті 237, пункту 3 частини другої статті 239 КАС дають підстави дійти висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_6 слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIIІ «Про судоустрій і статус суддів» та статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_6 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. ВолковСудді:М.І. ГрицівО.В. Кривенда О.Б. ПрокопенкоІ.Л. Самсін