П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Самсіна І.Л., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) - Прокопчук В.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_7 до управління ПФУ, третя особа - товариство з додатковою відповідальністю (далі - ТДВ) «Завод Адвіс», про визнання дій неправомірними та зобов'язання поновити виплату пенсії,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати дії управління ПФУ протиправними та скасувати його рішення від 13 серпня 2013 року № 385 про припинення виплати пенсії.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_7 послалася на те, що для призначення пенсії до управління ПФУ вона подавала відповідні довідки, що уточнювали характер роботи. Управління ПФУ у 2007 році провело зустрічну перевірку, якою стаж та відомості про заробітну плату позивача були підтверджені.

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області постановою від 9 жовтня 2014 року задовольнив позовні вимоги. Своє рішення суд мотивував тим, що при призначенні ОСОБА_7 пільгової пенсії у 2007 році управління ПФУ провело зустрічну перевірку, яка не встановила недостовірності наданих позивачем документів.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 15 січня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування свого рішення апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не врахував докази, надані управлінням ПФУ та ТДВ «Завод Адвіс», які вказують на недостовірність наданих

ОСОБА_7 документів для призначення пільгової пенсії.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 січня 2016 року скасував рішення суду апеляційної інстанції, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 жовтня 2014 року залишив у силі.

При цьому касаційний суд виходив із того, що суд першої інстанції, не встановивши факту зловживання з боку пенсіонера щодо подання ним документів для призначення пільгової пенсії з явно неправильним відомостями, визнав оспорюване рішення управління ПФУ неправомірним.

Суди встановили, що у жовтні 2007 року позивачу було призначено пенсію на пільгових умовах з урахуванням довідки про уточнюючий характер роботи, довідки про заробіток для обчислення пенсії та акта зустрічної перевірки документів від 24 жовтня 2007 року.

7 серпня 2013 року управління ПФУ провело зустрічну перевірку достовірності видачі документів про заробітну плату та стаж роботи для призначення (перерахунку) пенсій, виданих ТДВ «Завод Адвіс», та встановило відсутність первинних документів, які б підтверджували пільговий стаж роботи ОСОБА_7

Рішенням управління ПФУ від 13 серпня 2013 року № 385 виплату пільгової пенсії позивачу припинено з 1 серпня 2013 року на підставі частини першої статті 49 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), у зв'язку з відсутністю первинних документів, які б підтверджували пільговий стаж роботи, що було встановлено під час повторної перевірки на ТДВ «Завод Адвіс».

Управління ПФУ звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2016 року (№ К/800/9158/15), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Цим рішенням суд касаційної інстанції, за аналогічних обставин, погодився із висновком апеляційного суду про правомірність рішення ПФУ з огляду на встановлення обставин щодо невідповідності наведених у трудовій книжці відомостей про роботу у спірний період первинним документам, наявним на підприємстві.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції положень Закону України від 5 листопада 1991 року

№ 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1788-ХІІ) та Закону № 1058-IV, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються законами № 1788-ХІІ та № 1058-IV.

За змістом статті 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, − за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки − після досягнення

45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок застосування).

Пунктом 10 Порядку застосування визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_02_18/pravo1/KMP93637.html?pravo=1> (далі - Порядок підтвердження).

Відповідно до Порядку підтвердження у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до статті 101 Закону № 1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

При цьому відповідно до пункту 1 частини першої статті 49 Закону

№ 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону № 1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону № 1788-ХІІ має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала зі шкідливими і важкими умовами праці. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Разом із тим суди першої та касаційної інстанцій залишили поза увагою те, що пенсійні документи, надані для оформлення пільгової пенсії, містять недостовірні дані, а управління ПФУ встановило відсутність первинних документів, які б підтверджували пільговий стаж роботи ОСОБА_7

За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що ухвалене у справі рішення суду касаційної інстанції слід скасувати, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2016 року скасувати.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.В. Кривенда І.Л. Самсін